Справа № 638/14463/21
Провадження № 3/638/3666/21
29.10.2021 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
17.09.2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал з Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №293298 від 09.09.2021 року, ОСОБА_1 07.09.2021 року о 13 год. 00 хв. у м. Харкові по пр-т. Науки, біля буд. №65-Б, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, д/н НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, здійснив наїзд на транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, д/н НОМЕР_2 , отримані механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, чим порушено пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №293299 від 09.09.2021 року, ОСОБА_1 07.09.2021 року о 13 год. 00 хв. у м. Харкові по пр-т. Науки, біля буд. №65-Б, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого з невідомих причин залишив місце події, чим порушено пункт 2.10 а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 124-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, відносно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував свою причетність до вказаних правопорушень, адже жодного зіткнення його транспортного засобу з транспортним засобом ОСОБА_2 не відбувалося, її твердження про вказане не обґрунтовані, жодних доказів немає.
ОСОБА_2 , яку згідно протоколу визнано потерпілою, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв до суду не надала.
Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні скла адміністративних правопорушень, передбачені статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.
Відповідно до пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Загальними положеннями ПДР України передбачено, що безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Відповідальність за статтею 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху України, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху України і виявленими пошкодженнями.
Згідно пункту 2.10 а) Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідальність за статтею 122-4 КУпАП настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Всебічно та повно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку, суддя приходить до висновку про закриття провадження по справі.
Так, матеріали справи містять схему дорожньо-транспортної пригоди від 07.09.2021 року, на якій позначено лише один транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, д/н НОМЕР_2 , і зазначено наявні на ньому пошкодження - пошкодження лівого бокового дзеркала, разом з тим будь яких слідів зіткнення (удару), а саме (осипу пошкодженого пластика, бруду) чи інших ознак нещодавнього зіткнення це пошкодження не містить.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , яку згідно протоколу визнано потерпілою, вбачається, що автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, д/н НОМЕР_1 , зачепив своїм дзеркалом дзеркало її автомобіля, та вийшовши з автомобіля, вона побачила, що пластик дзеркала тріснув.
Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б факт зіткнення транспортних засобів, він жодним чином не зафіксований.
Суд враховує, що поліцейськими не досліджувалися можливі пошкодження транспортного засобу ОСОБА_1 , та відповідність таких пошкоджень у разі їх наявності характеру зіткнення і механізму дорожньо-транспортної пригоди. Відомості про механічні пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, д/н НОМЕР_1 , в матеріалах справи відсутні та ОСОБА_1 їх заперечує.
Таким чином, працівниками поліції взагалі не з'ясовувалося, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, а за її наявності - механізм та обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Так, у протоколах про адміністративне правопорушення серії ААБ №293298 від 09.09.2021 року, та серії ААБ №293299 від 09.09.2021 року, робиться узагальнений висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, однак оцінюючи в сукупності вказані докази, які наявні в матеріалах справи, суддя приходить до висновку, що вони не свідчать про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень.
Пояснення потерпілої особи ОСОБА_2 судом сприймаються критично, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами у справі, а можливі пошкодження автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, д/н НОМЕР_2 , перелік яких наведено в схемі ДТП, не свідчать про те, що вони були отримані саме 07 вересня 2021 року та саме у зв'язку із зіткненням з автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, д/н НОМЕР_1 , що жодним чином не підтверджено.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Практикою ЄСПЛ констатується, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст. 124 КУпАП.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки судом встановлено недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, ОСОБА_1 не може також вважатися винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, оскільки її диспозиція передбачає причетність винної особи до дорожньо-транспортної пригоди.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що під час судового розгляду було встановлено недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, суд приходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-, КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені ним адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складів адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м Харкова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя: В. М. Хайкін