28 жовтня 2021 року
м. Харків
справа № 619/1405/21
провадження № 2-а/638/352/21
Дзержинський районний суду м. Харкова у складі:
головуючого судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретвря судового засідання - Проданової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 3 групи ІПК віпс (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
16 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 150392 від 04 березня 2021 року, винесену начальником 3 групи ІПК віпс (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) лейтенантом ОСОБА_2 про накладення на нього, ОСОБА_1 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ), адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення частини першої статті 204 - 2 КпАП України. Закрити відносно нього провадження по справі на підставі частини першої статті 247 КпАП України за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першої статті 204 - 2 КпАП України. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь нього сплачені ним судові витрати у розмірі 454,00 грн.
Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області Якименко Л. О. від 18 березня 2021 року по справі № 619/1405/21, номер провадження 2 - А/619/137/21 справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 3 групи 1ПК віпс (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передана на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2021 року, дана справа розподілена на суддю Дзержинського районного суду м. Харкова Яковлеву В. М.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду адміністративного позову по суті.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.
Згідно з частиною третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Постановою начальника 3 групи іпк віпс (тип А) впс “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” лейтенанта ОСОБА_2 від 04 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно з постановою №150392, 04 березня 2021 року о 13 год 30 хв в пункту пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну перетнув державний кордон України, а перед цим 03 березня 2021 року перетнув державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ», чим порушив пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року №815 «Про затвердження Порядку вїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першої ст.204-2 КУпАП.
Частиною першою статті 204-2 КУпАП передбачено відповідальність за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені зокрема частиною першою статті 204-2 КУпАП.
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Відповідно до пункту 3 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року №898, від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 2221 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право:
начальники органів охорони державного кордону, командири загонів морської охорони та їх заступники;
начальники відділів прикордонної служби та їх перші заступники;
коменданти оперативно-бойових прикордонних комендатур та їх перші заступники;
начальники підрозділів (відділень (груп) інспекторів прикордонної служби, відділень (груп) дільничних інспекторів прикордонної служби, відділів спеціальних дій на воді) та командири кораблів, катерів і дивізіонів, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України або суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів;
старші змін прикордонних нарядів, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
Зі змісту оскаржуваної постанови №150392 від 04 березня 2021 року вбачається, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто начальником 3 групи іпк віпс (тип А) впс “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” лейтенантом ОСОБА_2 .
Тобто справу про адміністративне правопорушення розглянуто належним суб'єктом відповідно до вимог статті 222-1 КУпАП та Інструкції №898 від 13 вересня 2013 року.
Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, зокрема, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, порядком в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою КМУ №815 від 17 липня 2019 року, визначено що контроль в'їзду/виїзду - комплекс заходів з перевірки осіб та транспортних засобів, що в'їжджають - виїжджають, а також товарів, що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій відповідно до вимог цього Порядку, що здійснюється уповноваженими службовими особами військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. В'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в'їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти в'їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону. Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що кількість контрольних пунктів в'їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об'єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оскаржувана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності надано можливість скористатися юридичною допомогою, роз'яснено його права та обов'язки, розглянуто клопотання в разі їх наявності.
Доказів, які б підтверджували факт роз'яснення позивачу прав та вирішення його клопотань під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.
Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 04 березня 2021 року.
Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідно до статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене частини першої статті 204-2 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.
Стосовно позовних вимог, пред'явлених до начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенанта ОСОБА_2 суд зазначає таке.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 204-2 КУпАП посадові особи Державної прикордонної служби України діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені Державної прикордонної служби України, що реалізує державну політику із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222-1 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-2 КУпАП.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
За таких обставин за результатами розгляду справи необхідно відмовити в позові до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 по справі №724/716/16-а.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача з відповідача Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України судовий збір.
Керуючись статтями 77, 139, 246, 286 КАС України, 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 3 групи ІПК віпс (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову № 150392 від 04 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до начальника третьої групи ІПК віпс (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » «Дергачі» лейтенанта ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції, яка набула чинності з 15.12.2017) рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2021 року.
Суддя В. М. Яковлева