Справа № 638/8221/19
Провадження № 1-кп/638/488/21
28 жовтня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора в кримінальному провадженні № 12019220510000565 від 02.03.2019 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, студенту, мешкав до затримання за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, -
встановив:
Ухвалою суду від 14.09.2021 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою. Строк дії запобіжного заходу встановлений до 12.11.2021 року включно, без визначення застави.
Прокурор у судовму засіданні 28 жовтня 2021 року подала до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою, в якому просить суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5, ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказала, що обвинувачений при зміні запобіжного заходу на більш м'який може впливати на свідків, які ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення, покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.
Представник потерпілої просила клопотання задовольнити. Послалася, що ризики є триваючими, і ОСОБА_8 може уникнути від явки до суду.
Обвинувачений просив відмовити у задоволенні клопотання.
Законний представник обвинуваченому просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт. Зазначив про погіршення стану здоров'я обвинуваченого, на те, що належна медична допомога не надається обвинуваченому, тому просив змінити запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала та пояснила, що кожний раз коли вирішується питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор не наводить переконливих доказів обґрунтованості ризиків. Крім того вказала, що порушується ст. 199 КПК України. Клопотання прокурора дублюють одне одне. Заяви про тиск на свідків відсутні, також відсутні інші кримінальні провадження щодо переслідування ОСОБА_8 . На початку жовтня стан здоров'я обвинуваченого погіршився, адвокати та законні представники неодноразово зверталися до установи СІЗО щодо надання належного медичного огляду та допомоги ОСОБА_9 , проте належних відповідей на запити не надійшло.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим інкримінуємого йому кримінального правопорушення - злочину , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватими у скоєні інкримінуємого злочину ( санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років ), приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, відповідно не має офіційних джерел отримання прибутку, утриманців не має, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки в місті перебування, через що обвинувачений з великою ймовірністю може покинути межі міста Харкова , тим самим перешкодити кримінальному провадженню , а з урахуванням тяжкості покарання та санкції статті , яку йому інкриміновано , може вчинити втечу від правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тяжкість вчиненого та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, можливість ухилення від явки до суду, вказують на перевагу публічного інтересу.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Ризик втечі обвинуваченого є наявним та ймовірним, тому необхідність в триманні особи під вартою на дійсний час продовжує існувати.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що на даній стадії кримінального провадження відсутні законні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого на більш м'який запобіжний захід- домашній арешт , про що просить сторона захисту , тому що вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи вказане, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване, підлягає задоволенню, доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження в суді, а тому прохання щодо зміни запобіжного заходу не підлягає задоволенню, з огляду на аргументи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб .
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України застава не визначається у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрози його застосування. Враховуючи вищевикладене суд вважає за недоцільне визначення застави у вищевказаному кримінальному провадженні. Суду не надано доказів зміни обставин вчинення насильницького кримінального правопорушенні, які б могли стати підставою для визначення застави.
З вищевказаних підстав суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
На підставі викладеного,керуючись ст.177, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 грудня 2021 року.
Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Головуюча ОСОБА_10 .