79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.05.10 Справа № 20/15
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Гранд Хол» б/н від 18.03.2010 року
на рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2010 року;
у справі № 20/15;
за позовом: відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук;
до відповідача: ТзОВ «Гранд Хол», м. Рівне
про стягнення 331 932,23 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ «Гранд Хол»про стягнення 331 932,23 грн., а саме 300 000,00 грн. заборгованості, 21 278,40 грн. пені., 2 913,93 грн. 3% річних та 7 7740,00 грн. індексу інфляції.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.03.2010 року у справі № 20/15 (суддя Василишин А.Р.) позов ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»до ТзОВ «Гранд Хол»про стягнення 331 932,23 грн., задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «Гранд Хол»подало апеляційну скаргу б/н від 18.03.2010 року, в якій просить змінити рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2010 року в частині стягнення пені, трьох процентів річних та державного мита.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що задовольняючи вимоги про стягнення штрафних санкцій суд не дослідив розрахунок позовних вимог, не з'ясував спосіб нарахування позивачем пені, 3% річних, що призвело до прийняття помилкового рішення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу № 1-56юр від 27.01.2010 року, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.
Сторони у судове засідання, яке відбулося 18.05.2010 року, повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 05.05.2010 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
17.05.2010 року позивачем подана телеграма (вх. № 577), в якій просить розглядати справу без його участі.
Колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2008 року між ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»(продавець) до ТзОВ «Гранд Хол»(покупець) було укладено договір № 7608/010/624 (надалі договір, а.с. 10-12). Згідно умов договору продавець зобов'язався виготовити та поставити у 2008 році автогрейдери ДЗк250-2 (ТУ У3.38-05763814-023-95), у відповідності до додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався оплатити.
Згідно пунктів 2.1, 4.1, 4.3 договору, кількість продукції, що постачається -три автогрейдери ДЗк250-2; ціна автогрейдера ДЗк250-2 складає 552 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 92 000,00 грн.; загальна сума договору складає 1 656 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 276 000 ,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору форма оплати: 50% - попередня оплата; 50% - наступна оплата на протязі трьох місяців, в строки -відповідно до Графіку поставки та оплати продукції (додаток № 1 до договору) що є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до додатку № 1 до договору (а.с. 13) сторони обумовили, що: до 21 квітня 2008 року (включно) відповідач проводить оплату в сумі 828 000,00 грн.; до 23 квітня 2008 року (включно) позивач постачає три автогрейдери ДЗк250-2; до 23 травня 2008 року (включно) відповідач проводить оплату в сумі 276 000,00 грн. по кожному автогрейдеру.
Згідно пункту 3.2 договору передача позивачем автогрейдерів ДЗк250-2 відповідачу оформлюється актом приймання передачі автогрейдерів, котрий підписується уповноваженими представниками відповідача та позивача. Датою поставки вважається дата підписання акта прийому-передачі.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи рахунків-фактур та актів приймання-передачі (а.с. 18-23) в період з 22 квітня 2008 року по 30 квітня 2008 року відповідач отримав від позивача три автогрейдери ДЗк250-2 на загальну суму 1 656 000,00 грн.
16 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 14). В якій сторони продовжили строк дії договору до 31 серпня 2009 року та виклали пункт 5.1 договору в новій редакції. А саме, у відповідності до додатку № 1 до додаткової угоди № 1 (а.с. 15) сторони обумовили, що до 21 квітня 2008 року (включно) відповідач проводить оплату в сумі 828 000,00 грн.; до 30 квітня 2008 року (включно) позивач постачає три автогрейдери ДЗк250-2. Пізніше відповідач мав проводити оплати в строки та в сумах, визначених в даному додатку до додаткової угоди 1 (останній платіж мав бути здійсненим до 15 серпня 2009 року включно в сумі 528 000,00 грн.)
21 вересня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 16). В даній додатковій угоді сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2009 року та виклали пункт 5.1 договору в новій редакції. А саме, у відповідності до додатку № 1 до додаткової угоди № 2 (а.с. 17) сторони обумовили, що до 21 квітня 2008 року (включно) відповідач проводить оплату в сумі 828 000,00 грн.; до 30 квітня 2008 року (включно) позивач постачає три автогрейдери ДЗк250-2. Пізніше відповідач мав проводити оплати в строки та в сумах, визначених в даному додатку до додаткової угоди 2 (останній платіж мав бути здійсненим до 30 жовтня 2009 року в сумі 100 000,00 грн.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач виконав свій обов'язок по договору частково. У зв'язку з чим, станом на 02 березня 2010 року заборгованість останнього по договору перед позивачем становить 300 000,00,00 грн.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 300 000,00 грн. за отримані автогрейдери.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за отримані автогрейдери і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 300 000,00 грн.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 -612 ЦК України).
Згідно пункту 9.3 договору при порушенні відповідачем строків проведення розрахунків за отримані автогрейдери ДЗк250-2 він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення платежу.
Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені і встановлено, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до п. 9.3. договору, стягнуто з відповідача на користь позивача 21 278,40 грн. пені.
Крім того, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, на підставі ч. 2, ст. 625 ЦК України, підставно стягнуто з відповідача на користь позивача 2 913,93 грн. 3% річних та 7 740,00 грн. інфляційних.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог не підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини та висновку місцевого господарського суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в господарський суд Рівненської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.