79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.05.10 Справа № 29/152
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Ю. Ковалишин
за участю представників сторін:
від позивача -Савчин В. В. -представник
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центр технологій будівництва», м. Львів № 21 від 31.03.2010 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2010 р.
у справі № 29/152
за позовом ТзОВ «Кеннер-Україна», с. Розвадів, Львівська область
до відповідача Приватного підприємства «Центр технологій будівництва», м. Львів
про стягнення 85 046, 71 грн.
рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2010 р. у справі № 29/152 задоволено позов ТзОВ «Кеннер-Україна», с. Розвадів, Львівська область, з ПП «Центр технологій будівництва», м. Львів на користь позивача стягнуто 79 789, 76 грн. заборгованості, 1 378, 72 грн. 3 % річних, 3 878, 23 грн. інфляційних втрат, 1 198, 17 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, прийнявши товар від позивача, не здійснив оплати за нього у визначений договором строк, чим порушив узяті на себе зобов'язання щодо оплати товару, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно ст. 189 ГК України, істотною умовою господарського договору є ціна, яка зазначається в договорі у гривнях, а в договорі купівлі-продажу № 01-28/04-09 ПК від 28.04.2009 р. не визначено ціну у гривнях, а отже, на думку відповідача, такий договір є неукладеним. Також апелянт зазначив, що визначений у рахунку-фактурі № 19 від 15.06.2009 р. та у видатковій накладній № 33 від 05.08.2009 р. товар не відповідає товару, що становить предмет укладеного між сторонами договору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що перелічені в рахунках-фактурах та видаткових накладних товари є різновидом полівінілхлоридного профілю, який є предметом договору купівлі-продажу № 01-28/04-09. Позивач також зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем товару.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами даної справи встановлено, що між ТзОВ «Кернер-Україна»(продавець) та ПП «Центр технологій будівництва»(покупець) укладено договір № 01-28/04-09 ПК купівлі-продажу від 28.04.2009 р., згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність 4-камерний полівінілхлоридний профіль, зі стабілізатором на основі кальцій-цинку, з монтажною шириною 60 мм, класу А згідно з ДСТУ Б В.2.7-130:2007 з товщиною зовнішньої стінки 3,0-0,2 мм (система Еко-Лайф), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 126 789, 76 грн., про що свідчать рахунок-фактура № 19 від 15.06.2009 р. на суму 127 264, 96 грн., видаткова накладна № 33 від 05.08.2009 р. на суму 126 789, 76 грн., довіреність на отримання товару № 59 від 05.08.2009 р., копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 10 -12).
У матеріалах справи міститься довіреність № 53 від 13.11.2009 р., видана Янковець М. Ю., де одержувачем вказане ТзОВ «Кеннер-Україна», на отримання товару за накладною (повернення) від 13.11.2009 р.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про те, що на балансі позивача відсутній транспортний засіб з реєстраційним номером ВС 7819 СА, вказаний відповідачем у видатковій накладній (повернення) від 13.11.2009 р. (а. с. 64).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив частково оплату заборгованості в сумі 47 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.
Доказів сплати 79 789, 76 грн. відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно п. 2.2 договору, покупець повинен здійснити оплату за відвантажений товар протягом 10 банківських днів від дати відвантаження товару.
Таким чином, оскільки відповідач прийняв товар від позивача і не здійснив оплати за нього у визначений договором строк, чим порушив узяті на себе зобов'язання щодо оплати товару, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 79 789, 76 грн. правомірно визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, відповідачу нараховано 1 378, 72 грн. 3 % річних та 3 878, 23 грн. інфляційних збитків, що, на думку суду, є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2010 р. у справі № 29/152 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центр технологій будівництва», м. Львів - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.