79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.06.10 Справа № Б-23/25
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2.
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2010р.
у справі № Б-23/25
за заявою ОСОБА_2., м.Коломия
до ТзОВ «Карпатигазмаш», м.Коломия
про визнання банкрутом,
з участю представників :
від скаржника -не з»явився
від боржника - не з»явився
Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2010р. припинено провадження у справі № Б-23/25 (суддя Рочняк О.В.) про банкрутство ТзОВ «Карпатигазмаш», м.Коломия.
Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - ОСОБА_2. подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно припинено провадження у справі про банкрутство, оскільки в заяві про порушення справи містяться всі необхідні відомості, які встановлені для заяви кредитора і передбачені статтею 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі -Закон).
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (частина друга статті 4-1 цього Кодексу).
Фізична особа ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш". У заяві, як вбачається із її змісту, ініціюючий кредитор зазначає про свої вимоги до боржника в сумі 1 300 865 грн, що виникли на підставі виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області судового наказу від 18 лютого 2009 р. у справі № 2-н-126, за яким з ТОВ "Карпатигазмаш" стягнуто 1 300 000 грн заборгованості, а також 850 грн державного мита і 15 грн судових витрат. Підставою для видачі судового наказу став укладений між фізичними особами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір позики від 15 листопада 2007 р., виконання зобов'язання за яким було забезпечено укладеним між зазначеними фізичними особами і ТОВ "Карпатигазмаш" договором поруки № 2 від 16 листопада 2007 р. Постановою від 22 квітня 2009 р. на виконання цього судового наказу було відкрито виконавче провадження, у зв'язку з чим фізична особа ОСОБА_2 вважає, що вона має до ТОВ "Карпатигазмаш" безспірні вимоги на загальну суму 1 300 865 грн.
Згідно п.3 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника. Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно п.6 ст.26 закону.
Згідно з вимогами ч.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема, виконавчими.
Тому не слід ототожнювати поняття "грошове зобов"язання", як його визначено в абзаці сьомому ст.1 Закону з поняттям "безспірні вимоги кредиторів", враховуючи, що настання передбаченого договором строку виконання грошового зобов"язання не є тією обставиною, з якою Закон пов"язує безспірність вимог кредитора.
В Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" зазначено, що у разі здійснення примусового стягнення з боржника державною виконавчою службою, тримісячний строк на задоволення вимог кредитора обчислюється з дня винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Заявником подано суду постанову про відкриття виконачого провадження від 22.04.09 щодо стягнення ТзОВ "Карпатигазмаш" на користь ОСОБА_2 1300000 грн боргу, проте, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.04.09 щодо стягнення з ТзОВ "Карпатигазмаш" на користь ОСОБА_2 1300000 грн не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати постанову про відкриття виконавчого провадження доказом підтвердження безспірності вимог кредитора, оскільки з вищевказаної постанови неможливо зробити висновок про те, на чию користь слід стягнути вказані кошти (не вказане місце проживання чи перебування стягувача).
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2010р. у справі № Б-23/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.