Справа № 216/5963/18
провадження 2/216/429/21
іменем України
20 жовтня 2021 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Криворізької фірми «Текстиль ЛТД» про скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за час перерв для харчування,-
встановив:
Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищевказаним позовом, обґрунтовував тим, що з 01.09.2010 до 02.10.2018 він працював сторожем у ТОВ КФ «Текстиль ЛТД», власниками якого є директор ОСОБА_3 , головний бухгалтер ОСОБА_4 , сторож і профорганізатор ОСОБА_5 . Впродовж восьми років, на думку позивача, робота його була бездоганною до тих пір поки він не став вимагати від них дотримання законодавства про працю. Позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Держпраці щодо безпідставного запровадження неповного робочого часу для сторожів. За наслідками перевірки інспекцією Держпраці, адміністрація змушена була виплатити сторожам індексацію за декілька років. Також він вимагав включення до робочого часу і оплати перерв для харчування, які були введені разом із запровадженням неповного робочого часу. Наказом №18 від 27.08.2018 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він 29.07.2018 об 11.00 год не допустив до робочого місця орендаря приміщення ФОП ОСОБА_6 . Позивач вважає вказані обставини лише уявою директора ОСОБА_3 , оскільки на виконання вимог Посадової інструкції сторожа він зобов'язав особу назвати своє прізвище, ім'я, по-батькові та назву фірми і лише після вказаних дій, впустив його до приміщення. Наказом №23 від 01.10.2018 позивача звільнили з роботи за систематичне невиконання обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку. Він вважає вказаний наказ незаконним, оскільки обставини на які посилається директор ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» є неправдивими. Зокрема, 04.09.2018 о 06.15 год він був присутнім на робочому місці, а незнаходження його у приміщенні для сторожів не свідчить про відсутність на робочому місці, оскільки посадовою інструкцією «робоче місце сторожа» не визначено, а тому вважається таким вся територія ТОВ КФ «Текстиль ЛТД». Крім того, відсутність сторожа у приміщенні для сторожів не є порушенням трудової дисципліни, так як сторож зобов'язаний регулярно здійснювати обхід території у денний та нічний час. З табелю за вересень 2018 року та розрахункового листа по заробітній платі за вересень 2018 року вбачається, що позивач відпрацював всі робочі години, за виключенням часу перерв для харчування, зокрема і за зміну з третього на четвертого вересня 2018 року, що також виключає факт порушення ним трудової дисципліни. Також позивач вважає, що введення неоплачуваних перерв для сторожів, які на виконання вимог встановлених Посадовою інструкцією сторожа змушені безоплатно виконувати свої посадові обов'язки під час перерв є недійсним. З розрахункових листів по заробітній платі за вересень і жовтень 2018 року вбачається, що адміністрація ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» оплатила йому роботу у понеділок-п'ятницю по 10 годин, у суботу - 16 годин, у неділю - 22 години. Загалом адміністрація за 8 відпрацьованих ним змін не оплатила 9 годин роботи. Враховуючи те, що неоплачувані перерви введені з 02.01.2017 ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» не платило позивачу, на його думку, за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року сумарно 182 години роботи. За таких обставин, позивач просить суд: скасувати наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 27.08.2018 №18; поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час перерв для харчування за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року включно, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав та заперечував проти їх задоволення. Разом з цим, представник надав до суду відповідь на позов, яка обґрунтована тим, що 01.08.2018 до директора ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» надійшло письмове звернення від ФОП ОСОБА_6 про те, що 29.07.2018 об 11.00 год черговий працівник ОСОБА_1 навмисно та тривалий час перешкоджав доступу до приміщень на третьому поверсі, яке він орендує, та пояснив, що такі дії ОСОБА_1 можуть призвести до матеріальної та моральної шкоди. Також, орендар просив вжити заходів до безумовного виконання договору оренди приміщень, укладеного між ним та фірмою, відповідно до якого орендодавець не може чинити жодних обмежень щодо доступу до орендованих приміщень. 1008.2018 ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення за фактом порушення виробничої дисципліни, що мало місце 29.07.2018. У присутності директора ОСОБА_3 , головного бухгалтера ОСОБА_4 , спеціаліста ОСОБА_7 та комірника ФОП ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , ОСОБА_1 відмовився надати пояснення, про що складений акт від 10.08.2018. За вказаний фактом позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. 04.09.2018, у зв'язку з неодноразовим повідомленням інших сторожів про залишення ОСОБА_1 свого робочого місця раніше на одну годину, було здійснено перевірку дотримання режиму роботи та виявлено, що о 06.15 год 04.09.2018 позивача на робочому місці не було, про що був складений акт. До складання акту була обстежена вся територія товариства, в приміщенні для сторожів речей ОСОБА_1 не було, ключ знаходився на тому місці, де його залишають для наступної зміни після завершення робочого часу сторожа. 19.09.2018 сторожем ОСОБА_10 було передано ОСОБА_1 запрошення на 11.00 год 21.09.2018 в кабінет директора з приводу надання пояснень щодо відсутності на робочому місці, звернень ОСОБА_1 про оплату перерв для харчування, а також з приводу порушення останнім трудової та виробничої дисципліни. Позивач на зустріч не з'явився, про що був складений акт від 21.09.2018. Також, 24.09.2018 о 07.30 год представник відповідача намагався вручити ОСОБА_1 повторне запрошення до директора на 25.09.2018 з тих саме питань, проте отримати запрошення останній відмовився. Крім того, за зверненням позивача неодноразово проводилися перевірки в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД», але порушень законодавства про працю не виявлено жодного разу.
Суд, вислухавши учасників процесу, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, 29.07.2018 об 11.00 год сторож ОСОБА_1 не допускав до орендованого приміщення ФОП ОСОБА_6 у вихідний день, на прохання зателефонувати головному бухгалтеру ОСОБА_4 , яка мала б підтвердити те, що сторож ОСОБА_1 зобов'язаний допустити його до робочого місця, він відповів в грубій формі і категорично відмовився телефонувати.
Наказом ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» №18 від 27.08.2018 (том 1 а.с. 63) сторожу ОСОБА_1 оголошено догану за порушення виробничої дисципліни, що мало місце 29.07.2018 з ФОП ОСОБА_6 .
Крім того, 04.09.2018 о 06.15 год директором ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» Семиволос Л.О., оператором ПК ФОП ОСОБА_13 - ОСОБА_14 та сторожем ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» ОСОБА_15 було зафіксовано факт відсутності на робочому місці сторожа ОСОБА_1 , який відповідно до графіка роботи мав би бути на робочому місці з 20.00 год 03 вересня до 07.00 год 04.09.2018, що також підтверджується актом від 04.09.2018 (том 1 а.с. 56).
Наказом ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» №23 від 01.10.2018 (том 1 54-55) ОСОБА_1 звільнено з роботи сторожа з 02.10.2018 згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважає вказані накази незаконними та безпідставними, оскільки вони обґрунтовуються неправдивими даними.
Дослідивши договір оренди №20 від 24.01.2018 (том 1 а.с. 70-71) судом встановлено, що терміном з 01.02.2018 по 30.09.2018 ФОП ОСОБА_6 орендував під офіс приміщення, що знаходиться на балансі ТОВ КФ «Текстиль ЛТД». Пунктом 7.6 вказаного договору передбачено цілодобовий доступ орендатора до орендованих приміщень (офіс, склад).
Згідно з заявою від 01.08.2018 (том 1 а.с. 64) ФОП ОСОБА_6 просив ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» вжити заходів до виконання договору оренди №20, яким не передбачено жодних обмежень щодо доступу до орендованих приміщень, які були здійснені працівником підприємства 29.07.2018 об 11.00 год.
Відповідно до акту ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» від 10.08.2018 (том 1 а.с. 65) сторож ОСОБА_1 належним чином ознайомлений з листом-повідомленням орендаря приміщень ФОП ОСОБА_6 щодо перешкоджання йому у доступі до робочого місця 29 липня 2018 року. Дати письмові пояснення щодо порушення виробничої дисципліни на підставі листа-повідомлення ФОП ОСОБА_6 від 02.08.2018 відмовився.
Так, пунктом 10 Посадової інструкції сторожа ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» (том 1 а.с. 11) передбачено, що в обов'язки сторожа входить: у вихідні дні відкривати вхідні двері корпусів за проханням працівників фірм, узгодивши до якого часу і в якій кімнаті вони будуть знаходитися (під підпис).
Суд, у сукупності з дослідженими доказами, не може погодитися з вищевказаною позицією ОСОБА_1 , оскільки ФОП ОСОБА_6 є орендарем приміщень ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» досить тривалий час, про що свідчить договір оренди від 01.09.2017 №12 (том 1 а.с. 68-69), а тому, не має підстав вважати, що позивач не знав його, у зв'язку з чим, намагання установити особу орендаря, шляхом змушування останнього представитися, є необґрунтованим, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 порушення виробничої дисципліни.
За таких обставин, враховуючи досліджені судом докази, обґрунтування позивача в частині скасування наказу ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» №18 від 27.08.2018 (том 1 а.с. 63), не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому підстав для його скасування у даному випадку не має.
Позивач також заперечує проти правомірності наказу ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» №23 від 01.10.2018 (том 1 54-55), обґрунтовуючи це тим, що систематичності порушень трудової дисципліни в його діях не було, оскільки 04.09.2018 він був присутнім на роботі в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД», про що зазначила в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 .
Крім того, свідок ОСОБА_6 , який був двічі допитаний у судовому засіданні пояснив, що 29.07.2018 він приїхав до ТОВ КФ «Текстиль ЛТД», з метою попрацювати в орендованому ним приміщенні. Побачивши ОСОБА_1 , він кивнув головою, оскільки знав його, та почав підніматися по зовнішнім сходам. Позивачу було відомо, що двері на горі зачинені, але не зупинив його. Свідок спустився з гори, підійшов до ОСОБА_1 , який почав йому розповідати історії про інших підприємців, а потім розвернувся та пішов. ОСОБА_6 сказав йому, що він є орендарем і сторож зобов'язаний пропустити його. Потім свідок подзвонив головному бухгалтеру ТОВ КФ «Текстиль ЛТД», щоб та йому наказала відчинити двері, але позивач відмовився від телефонної розмови, мотивуючи це тим, що він не зобов'язаний дзвонити чи розмовляти з головним бухгалтером. ОСОБА_6 у цей момент нервував, оскільки міг не встигнути виконати роботу та зазнати матеріальних збитків. Всі події тривали приблизно п'ятнадцять хвилин. І лише після того, як свідок сказав, що з приводу дій позивача здійснить виклик поліції, останній відчинив двері. Також ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_1 у 2017 році, не перевіривши наявність чи відсутність осіб в орендованому приміщенні, зачиняв всі двері та повертався до «сторожки», на подальші крики робітників з проханням відчинити двері, реагував ігноруванням. Після останнього інциденту свідку видали ключі, щоб він міг безперешкодно потрапляти до орендованого ним приміщення.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що працює головним бухгалтером в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД». З приводу подій, що відбулися 29.07.2018 вона зазначила, що того дня їй подзвонив орендатор ОСОБА_6 та повідомив, що не може потрапити до орендованого ним приміщення, внаслідок бездіяльності сторожа ОСОБА_1 . Свідок хотіла сама передзвонити позивачу, але той змінив номер чи телефон, тому здійснити це було неможливо. Коли орендар намагався дати йому свій телефон, щоб ОСОБА_4 повідомила про необхідність відчинити двері, ОСОБА_1 відмовився від розмови з нею. Також свідок зазначила, що обідня перерва на їхньому підприємстві не оплачувалася з початку заснування. Щодо подій 04.09.2018, вона пояснила, що від інших сторожів надійшло повідомлення, що позивач закінчує зміну раніше на годину. У зв'язку з цим, було сформовано комісію, якою під час огляду всієї території підприємства, встановлено та зафіксовано, що цього дня ОСОБА_1 залишив ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» на годину раніше.
Отже, встановлено, що позивач не заперечує, що він 29 липня 2018 року відразу не допустив ФОП ОСОБА_6 до орендованих ним приміщень, обґрунтовуючи це обов'язками своєї інструкції, згідно з якими вимагав від ОСОБА_6 повідомити своє прізвище, ім'я та по-батькові та найменування фірми-орендаря, оскільки ця особа була йому не відома.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 було звільнено за порушення трудової та виробничої дисципліни. Перший випадок трапився 29.07.2018 коли він не забезпечив безперешкодний доступ орендаря їхній приміщень ФОП ОСОБА_6 до його офісу, та який в подальшому написав скаргу на такі дії сторожа. У серпні ми викликали ОСОБА_1 та поросили надати пояснення з приводу цих подій, але останній відмовився категорично. Наступний випадок трапився 04.09.2018. Сторожа з іншої зміни повідомили свідку про те, що позивач уходить з роботи раніше, оскільки не використовує свій час на перерву на обід, у зв'язку з чим, була здійснена перевірка цього факту. 04.09.2018 о 06.15 год свідок, разом з іншими працівниками фірми, ходили по всім поверхам, усіх приміщеннях та всій території товариства, але ОСОБА_1 не знайшли. Також, у приміщенні для сторожів його речей не було. За таких обставин, був складений акт відсутності робітника на робочому місці.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона працює в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» сторожем. Із ОСОБА_1 було важко працювати, оскільки він конфліктна людина. Також він грубив орендарям. Їй відомо, що позивач був звільнений за порушення трудової дисципліни. З цього приводу свідок пояснила, що дійсно, два-три рази на місяць, коли вона виходила на ранкову зміну, ОСОБА_1 на роботі вже не було.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працює сторожем в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» та на пів ставки прибиральницею. Зазвичай вона приходить на зміну о 05.00 год - 05.30 год ранку, в цей час ОСОБА_1 вже відсутній на робочому місці. 04.09.2018 вона, разом з директором та іншими працівниками, обійшли всю територію і приміщення підприємства, з метою знайти позивача, але безуспішно. У зв'язку з цим фактом нею було підписано акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що працює бухгалтером в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» з 1998 року по теперішній час. З приводу обставин звільнення позивача їй відомо, що він залишав робоче місце раніше, ніж закінчувалася його зміна, що одного разу було зафіксовано актом. Крім того, на ОСОБА_1 надійшла скарга від орендаря ФОП ОСОБА_6 . Директор підприємства дала їй вказівку ознайомити його зі скаргою та надати свої пояснення. 06.09.2018 вона дочекалася початку зміни позивача, запросила до свого кабінету, видала йому заробітну плату, надала скаргу та повідомила про необхідність надати пояснення з цього приводу. Ознайомившись зі змістом, ОСОБА_1 почав голосно кричати, хотів розірвати скаргу, а потім сказав мені, що не віддасть її, оскільки має намір піти до суду.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що працює сторожем в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» з 2015 року та є профорганізатором. Інші сторожа скаржилися їй про те, що ОСОБА_1 раніше закінчує свою зміну. Свідок розповіла про це директору, у зв'язку з чим, утворили комісію та перевірили цю інформацію. Внаслідок перевірки було встановлено його відсутність на робочому місці, про що складений акт. Також, свідок зазначила, що позивач не є членом профсоюзу.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що перебуває з позивачем у зареєстрованому шлюбі. 04.09.2018 вона приїхала до нього на роботу о 07.00 год, він у цей час сидів на лавці, інших працівників не було. З наказом про звільнення ОСОБА_1 вона не згодна та вважає, що її чоловіка підставили.
Також у судовому засіданні, в якості свідка був допитаний позивач ОСОБА_1 , який пояснив, що 29.07.2018 невідома особа, не представилася, спитавши його чому закритий вхід до приміщень підприємства. Позивач попросив його назвати свої прізвище, ім'я та по-батькові, оскільки відразу не зрозумів, що той є орендарем приміщень. Лише після цих обставин він відчинив двері, а тому вважає, що ОСОБА_6 допущений до об'єкту належним чином. Щодо випадку 04.09.2018, то ОСОБА_1 зазначив, що ці обставини є вигадкою та недостовірною інформацією, оскільки цього дня він був на зміні, здійснював обхід та до нього приходила його дружина. Крім того, він підіймався цього дня в корпус, в бухгалтерію із заявами, ОСОБА_10 його бачила.
Суд, вислухавши свідків, з урахуванням досліджених письмових доказів, прийшов до висновку, що всі обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, спростовуються поясненнями свідків та матеріалами справи, а факт порушення позивачем трудової та виробничої дисципліни відповідно підтверджується.
Разом з цим, з акту ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» від 04.09.2018 (том 1 а.с. 56) вбачається, що директором ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» - Семиволос Л.О., оператором ПК ФОП ОСОБА_13 - ОСОБА_14 та сторожем ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» Фуголь Н.О. було зафіксовано факт відсутності на робочому місці сторожа ОСОБА_1 , який відповідно до графіка роботи мав би бути на робочому місці з 20.00 год 03 вересня до 07.00 год 04.09.2018.
Вказаний факт також підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка пояснила, що з 2012 року працює в ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» та знайома з позивачем. Їй відомо, що ОСОБА_1 постійно уходив з роботи на одну годину раніше, посилаючись на те, що оскільки він не використав час, відведений на перерву для вживання їжі, то може покинути робоче місце раніше. 04.09.2018 вона прийшла на роботу о 05.30 год. Здійснивши огляд території ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» вона встановила, що ОСОБА_1 вже не було на роботі. 19.09.2018 свідок зустріла позивача на Центрально-Міському ринку та віддала йому виклик на засідання з приводу порушення ним трудової дисципліни.
Посилання позивача на пояснення свідка ОСОБА_12 як на доказ його присутності на робочому місці 04.09.2018 до 07.00 год є безпідставним, оскільки вони спростовуються іншими доказами в своїй сукупності та свідчать про упередженість та заінтересованість свідка, яка є дружиною позивача, в результатах розгляду справи.
Твердження позивача про те, що при прийнятті спірних наказів, не було відібрано від нього письмових пояснень, є не підтвердженими належними доказами та повністю спростованими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в судовому засіданні пояснили, що повідомляли письмово та в усній формі ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до директора ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» з приводу порушення трудової та виробничої дисципліни, але останній так і не з'явився, що підтверджується також актом ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» від 21.09.2018 (том 1 а.с. 58).
За таких обставин вимога про скасування наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 27.08.2018 №18 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Разом з цим, вимоги про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 27.08.2018 №18к, а тому, відповідно, також задоволенню не підлягають.
Крім того, у своєму позові ОСОБА_1 зазначав, що виключення з робочого часу і оплати перерв для харчування, які були введені разом із запровадженням неповного робочого часу є порушенням норм трудового законодавства і тому просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час перерв для харчування за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року включно.
Так, кожна працююча людина має право на відпочинок. Одним із видів відпочинку, який гарантується трудовим законодавством, є обідня перерва.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 66 КЗпП Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників визначені Законом України «Про колективні договори і угоди».
Згідно зі ст. 7 ЗУ від 01.07.93 №3356-XII «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу.
Тому питання стосовно мінімальної тривалості обідньої перерви має вирішуватися роботодавцем і трудовим колективом під час укладення колективного договору або затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством.
Обідня перерва не зараховується до робочого часу і не оплачується, тому працівники можуть використовувати її на власний розсуд (перекусити, відпочити, відволіктися від роботи тощо). Крім того, на цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
Перерва є однією з обов'язкових гарантій, у тому числі щодо охорони праці, встановлених трудовим законодавством. Тому будь-які домовленості щодо скасування такої перерви, навіть якщо вони ініційовані самим працівником, будуть недійсні (ст. 9 КЗпП, ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про охорону праці»), а роботодавець може бути оштрафований за порушення трудового законодавства.
Єдиний виняток, передбачений законодавством для робіт, де через умови виробництва перерву встановити не можна (наприклад, за певних обставин для сторожа). Та навіть у такому випадку працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу (ч. 4 ст. 66 КЗпП України).
Як вбачається зі змісту колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» (том 1 а.с. 93) було погоджено режим роботи на фірмі, зокрема сторожів: з 10.00 год по 08.00 год, перерва з 16.00 год по 17.00 год, а також з 00.00 год по 01.00 год, а у вихідні дні: з 08.00 год по 08.00 год, перерва з 13.00 год по 14.00 год, а також з 00.00 год по 01.00 год. Без вихідних, згідно з графіком.
Наказом ТОВ КФ «Текстиль ЛТД»№30 від 01.11.2016 (том 1 а.с. 10), у зв'язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати, та зі зменшенням надходження коштів від оренди приміщень було внесено зміни до графіків роботи сторожам фірми: ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_1 а також встановлено неповний робочий час, а саме: понеділок-п'ятниця: з 20.00 год до 07.00 год, перерва з 00.00 год до 01.00 год, субота: з 15.00 год до 08.00 год, перерва з 00.00 год до 01.00 год; неділя та святкові дні: з 08.00 год до 08.00 год, перерва з 13.00 год до 14.00 год та з 00.00 год до 01.00 год.
Таким чином, колективним договором було визначено режим роботи сторожів на фірмі, а наказом №30 від 01.11.2016 було внесено зміни, з уточненням графіку роботи та часу перерви.
Згідно з актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №584/4.7-3 (том 1 а.с. 81-89) Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що ТОВ КФ «Текстиль ЛТД», як юридична особа, що здійснює господарську діяльність згідно зі Статутом та статистичної довідки, а саме: надає в оренду й експлуатацію нерухоме майно. На момент перевірки на підприємстві проводиться процедура щодо запровадження неповного робочого часу до сторожів: ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 . У зв'язку зі зменшенням надходження коштів адміністрацією підприємства передбачено зміну режиму роботи сторожів - запровадження неповного робочого часу. На виконання вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України наказ №30 (том 1 а.с. 79) видано ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» 01.11.2016 та ознайомлено зі сторожами, зокрема з ОСОБА_1 08.11.2016, що підтверджується його особистим підписом. Запровадження зміни режиму роботи відбулося з січня 2017 року, тобто за два місяці, а тому порушень виявлено не було.
За таких обставин, посилання позивача на те, що в його роботі перерву встановити не можна, і він не має права відлучатися з робочого місця та використовувати час обідньої перерви на свій розсуд, а тому оплата праці у цьому разі має проводитися за весь фактично відпрацьований за графіком час (тобто час приймання їжі працівником у такому разі включається до його робочого часу, табелюється та підлягає оплаті), є необґрунтованим, оскільки тривалість робочого дня та час для перерви чітко визначені колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ КФ «Текстиль ЛТД» (том 1 а.с. 93) та в подальшому змінені наказом ТОВ КФ «Текстиль ЛТД»№30 від 01.11.2016 (том 1 а.с. 10), при цьому жодних умов щодо оплати чи компенсації перерв вони не містять, враховуючи, що їх правомірність ОСОБА_1 не оскаржувалась в судовому порядку, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь заробітної плати за час перерв для харчування за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року включно.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи відмову у задоволенні вимог, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 40, 66, 233 Кодексу законів про працю України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Криворізької фірми «Текстиль ЛТД» про скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за час перерв для харчування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Криворізької фірми «Текстиль ЛТД», ЄДРПОУ 01552173, місце знаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Поштовий, 56.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 року.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ