Справа № 201/3309/21
Провадження № 2/201/2042/2021
(заочне)
19 жовтня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02.04.2021р. АТ “Універсал Банк” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 144 999 грн. 95 коп. (а.с. №3-6).
Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Мєшніка К.І. (діє на підставі довіреності від 07.10.2019р.- а.с.№29) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.06.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №40).
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що в жовтні 2017р. банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, попередня ідентифікація клієнта відбувається за допомогою завантаження копії паспорту та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної карти після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. 10.07.2018р. ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, підписав анкету до договору про надання банківських послуг, чим підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають договір про надання банківських послуг від 10.07.2018р. На підставі укладеного договору позичальник отримав кредит у розмірі до 80 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв'язку з тим, що за час користування кредитом відповідач не виконував умови договору та не сплачував своєчасно кредитні платежі, прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, вся заборгованість по кредиту стала простроченою. Станом на 22.12.2020р. заборгованість за договором становить 208 413,71 грн., з яких: прострочена заборгованість за наданим кредитом - 144 749,95 грн., заборгованість за пенею та комісією - 63 663,76 грн. Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача лише певну частину заборгованості, а саме у розмірі 144 999,95 грн., з яких: прострочена заборгованість за наданим кредитом - 144 749,95 грн., заборгованість за пенею та комісією - 250 грн., а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 270 грн.
В судові засідання 21.07.2021р. та 19.10.2021р. представник позивача не з'явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлень про виклик до суду, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№43, 46, 55). Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 , в якій представник зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, клопотання та заяви відсутні, просив справу розглядати без участі представника позивача (а.с. №34).
В судові засідання 21.07.2021р. та 19.10.2021р. відповідач двічі поспіль не з'явився. Про дату та час слухання справи на 21.07.2021р. повідомлявся шляхом направлення судової повістки за останньою відомою адресою проживання, згідно відповіді наданих ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 16.04.2021р.(а.с.№37), Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 11.06.2021р (а.с.№49) ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться, конверт з судовою повісткою був повернутий до суду з відміткою “адресат відсутній за адресою” (а.с.№57). Також про дату та час слухання справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті “Судова влада України” та шляхом направлення sms-повідомлення (а.с. №45,47). Про дату та час розгляду справи на 19.10.2021р. відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті “Судова Влада України” та направлення sms-повідомлення (а.с.№54,56).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого з учасників справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
10.07.2018р. ОСОБА_1 звернувся до АТ “Універсал банк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 10.07.2018р. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява, разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (а.с. №10).
Відповідно до п.п.2.1 п.2 Розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи МаsterСагd, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Відповідно до п. 4.5 Умов, форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. Клієнт повинен здійснювати операції в межах кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг банку відповідно до Тарифів (п.4.6 Умов). Клієнт повинен сплачувати щомісячний платіж в розмірі та в терміни, зазначені в мобільному додатку (п.4.11 Умов).
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України ).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ “Універсал-Банк”). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про надання банківських послуг від 10.07.2018р. станом на 22.12.2020р. у розмірі 144 999,95 грн., з яких: прострочена заборгованість за наданим кредитом - 144 749,95 грн., заборгованість за пенею та комісією - 250 грн.
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№7-9), який долучений до позовної заяви. Відповідність розрахунку не була спростована відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Згідно наданого банком розрахунку вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами в межах розміру кредитного ліміту, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом (стовпчик в розрахунку “сума погашення за наданим кредитом”), проте з червня 2019р. допустив прострочення погашення заборгованості внаслідок чого заборгованість по тілу кредиту 01.10.2019р. в повному обсязі винесена на прострочку.
Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем іншими належними доказами.
Отже, враховуючи, що відповідач повністю зобов'язання по погашенню боргу по тілу кредиту не виконав, чим порушив вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 144 999грн.95коп.
Так, в обґрунтування права вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією у розмірі 250 грн., позивач посилався на Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, як невід'ємні частини договору, розрахунок заборгованості за договором станом на 22.12.2020р., з якого вбачається, що нарахування позивачем суми комісії та пені здійснюється загальним накопичувальним підсумком без їх розмежування.
Частина ч.6 ст.81 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 10.07.2018р., відсутні умови про розмір комісії за договором, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір комісії, пені та порядок їх нарахування.
Витягом з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: порядок користування кредитним лімітом, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Умов і правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 10.07.2018р.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Тобто, банк на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинен надавати суду підписані позичальником Умови і правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи анкету -заяву про приєднання, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, наданий банком Витяг з Умов і правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору від 10.07.2018р., оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
В даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ “Універсал Банк” дотримався вимог законодавства про повідомлення споживача про умови кредитування, а саме про розмір та порядок нарахування комісії та пені за договором та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки також відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо, які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи, що анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 10.07.2018р. не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "Універсал Банк" не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ “Універсал Банк” підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту станом на 22.12.2020р. у розмірі 144 749 грн.95коп.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією у розмірі 250 грн. не ґрунтуються на умовах договору, а тому не підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог - у розмірі 2 266 грн. 09 коп. (144 749,95 грн. х 2 270 грн. : 144 999,95 грн. = 2 266,09 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), постановами Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження №61-29972св18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Універсал Банк” заборгованість за договором про надання банківських послуг від 10.07.2018р. станом на 22.12.2020р. по тілу кредиту у розмірі 144 749 грн. 95 коп. (сто сорок чотири тисячі сімсот сорок дев'ять грн. 95 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та комісією у розмірі 250 грн. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Універсал Банк” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 266 грн. 09 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.