Справа № 201/5796/21
Провадження № 2/201/2601/2021
28 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді Батманової В.В.
за участю секретаря - Ткаченко К.О.
представника позивача адвоката Лопатько С.В.
представника відповідача Ховрич О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу,
В провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 18 вересня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіальногоуправління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №720. 16 грудня 2019 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб, укладений між вказаними особами розірвано. За час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі було набуте спільно майно. Згідно Свідоцтва про право власності від 09.01.2016 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 58/100 житлового будинку, що складається з: поз. 1-1 - 1-10 в житловому будинку літ. Е-2 кв.1, площею 107,2 кв.м., гараж літ. Ж, сарай літ. К, альтанка літ. И, навіс літ. З, споруди №1-6, 1/2 споруд 7, 12, 1, розташований: АДРЕСА_1 . Крім того, згідно договору дарування земельної ділянки, серія та номер: 14400, виданий 12.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.М., ОСОБА_2 належить 1/2 частка земельної ділянки, загальною площею 0,0629 га, кадастровий номер 1210100000:03:128:0012, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді цивільна справа № 201/2503/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (ухвала про відкриття провадження від 18.03.2020, суддя Ткаченко Н.В.). Предметом спору в даній справі є частина житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до поданої позовної заяви, зазначено, що під час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був створений об'єкт нерухомості через перебудову старого об'єкту нерухомості - домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 . Площа житлового будинку за час шлюбу істотно збільшилась в зв'язку з добудовою та житловий будинок був зареєстрований у 2016 році на титульного власника - ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09.01.2016, виданого державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції. Право власності на 58/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 , було зареєстроване в реєстрі речових прав за № 12904056 від 16.12.2015. В ході розгляду цивільної справи про розподіл майна подружжя для визначення можливих варіантів поділу житлового будинку, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду від 12 жовтня 2020 року було призначено судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено ряд питань та проведення якої було доручено судовому експерту Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз.
25 лютого 2021 року позивач дізналася про те, що 23 грудня 2020 року декларація про готовність об'єкту нерухомого майна ДП 182153312072, на підставі якої було видане свідоцтво про право власності від 09.01.2016 скасована/анульована на підставі заяви зацікавленої особи від 23.12.2020. Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, від 01.03.2021 позивачу стало відомо, що станом на 18 лютого 2021 року право власності на 58/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 не зареєстроване.
З того ж витягу слідує, що право власності ОСОБА_2 на житловий будинок припинено на підставі наказу (копії) серія та номер 48/СК від 17.12.2020 Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Дніпропетровської міської ради. Відомості внесено до реєстру 18.02.2021 державним реєстратором Юр'ївської районної держаної адміністрації Рижковою Вікторією Василівною, індексний номер рішення 56686711.
Позивач вважає, що державним реєстратором було помилково віднесено вказаний наказ до документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення права на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також зазначає, що це призвело до порушення її права, як співвласника вказаного майна та просить суд про визнання незаконним та скасування наказу № 48/СК від 17.12.2020, виданого Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Дніпропетровської міської ради.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовільнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, наголосила на тому, що наказ є актом індивідуальної дії та не може бути скасований. Також наголосила на тому, шо Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпропетровської міської ради діяло виключно відповідно до вимог законодавства та позивач не є учасником правовідносин, що виникли під час винесення наказу.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що 18 вересня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіальногоуправління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №720. 16 грудня 2019 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб, укладений між вказаними особами розірвано.
Згідно Свідоцтва про право власності від 09.01.2016 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 58/100 житлового будинку, що складається з: поз. 1-1 - 1-10 в житловому будинку літ. Е-2 кв.1, площею 107,2 кв.м., гараж літ. Ж, сарай літ. К, альтанка літ. И, навіс літ. З, споруди №1-6, 1/2 споруд 7, 12, 1, розташований: АДРЕСА_1 . Крім того, згідно договору дарування земельної ділянки, серія та номер: 14400, виданий 12.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.М., ОСОБА_2 належить 1/2 частка земельної ділянки, загальною площею 0,0629 га, кадастровий номер 1210100000:03:128:0012, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді цивільна справа № 201/2503/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (ухвала про відкриття провадження від 18.03.2020, суддя Ткаченко Н.В.). Предметом спору в даній справі є частина житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до поданої позовної заяви, зазначено, що під час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був створений об'єкт нерухомості через перебудову старого об'єкту нерухомості - домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 . Площа житлового будинку за час шлюбу істотно збільшилась в зв'язку з добудовою та житловий будинок був зареєстрований у 2016 році на титульного власника - ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09.01.2016, виданого державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції. Право власності на 58/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 , було зареєстроване в реєстрі речових прав за № 12904056 від 16.12.2015. По даній справі рішення на даний час не постановлено, майно не розділене.
15 жовтня 2020 року до управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради надійшла заява (вх. № 13/129 від 15.10.2020) ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 17.11.2015 року № 182153312072. Відповідно до чинного законодавства України управлінням скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідним розпорядчим актом, яким є наказ від 17.12.2020 № 48/СК.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо здійснення державної реєстрації регулюються, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є за своєю суттю визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні приналежності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.
Так, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема визначає, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і по даних/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок припинено на підставі наказу (копії) серія та номер 48/СК від 17.12.2020 Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Дніпропетровської міської ради. Відомості внесено до реєстру 18.02.2021 державним реєстратором Юр'ївської районної держаної адміністрації Рижковою Вікторією Василівною, індексний номер рішення 56686711.
Предметом судового оскарження у даній справі є наказ про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 17.12.2020 № 48/СК.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що "...за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України грунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків, а тому юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за естом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до стаття 4 ЦПК України, «Право на звернення до суду за захистом», кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позивач - це особа, яка звернулась до суду з приводу захисту своїх суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням наведеного вище та того, що позивачем не надано жодного належного та достатнього доказу того факту, що вона є співвласником домоволодіння, розташованого за адресом АДРЕСА_1 , що винесення наказу № 48/СК від 17.12.2020 Управління архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради порушило її права та інтереси, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 141 Цивільно - процесуального кодексу України у разі відмови у позові сплачений судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нз нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та керуючись ст. 13, 76-78, 81, 263 - 265 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя : В.В. Батманова