Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 348/1344/19
провадження № 51-5036ск21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
вивчила касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня
2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня
2021 року і
встановила:
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено покарання - 1 (один) рік
6 (шість) місяців позбавлення волі. До вступу вироку в закону силу обрано обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 28 травня 2021 року з 10 год. 15 хв., тобто з часу обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Цим же вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено покарання -1 (один) рік
6 (шість) місяців позбавлення волі. До вступу вироку в закону силу обрано обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 28 травня
2021 року з 10 год. 15 хв., тобто з часу обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року зазначений вирок суду залишено без змін.
За вироком суду 03.02.2019 року близько 09 год 00 хв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проходили в м. Надвірна по вул. Котляревського, де побачили потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_7 . Підійшовши до них, обвинувачені погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень, наказали останнім йти за ними в сторону с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Прийшовши на об'їздну дорогу по вул. Кармелюка у м. Надвірна, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення хуліганських дій, діючи за попередньою змовою групою осіб, зневажаючи існуючі загальновизнані правила поведінки та моральності, з особливою зухвалістю, в поєднанні з публічністю своїх хуліганських дій та виявляючи явну неповагу до суспільства, виражаючись нецензурною лайкою, безпричинно почали наносити удари руками та ногами по тілу потерпілого ОСОБА_4 , від яких останній упав на землю.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наблизився до потерпілого ОСОБА_7 та безпричинно наніс йому декілька ударів руками по тілу, внаслідок чого потерпілий упав на землю, а обвинувачений ОСОБА_5 продовжив наносити йому удари руками та ногами у різні частини тіла.
У подальшому, обвинувачений ОСОБА_6 сказав потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , щоб вони почали наносити тілесні ушкодження один одному, проте ОСОБА_7 відмовився, а тому ОСОБА_6 безпричинно наніс йому декілька ударів руками в ділянку обличчя та грудей.
Вказані хуліганські дії стосовно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_5 фіксував за допомогою фото і відео зйомки на свій мобільний телефон марки «my Phone Fun 5», а ОСОБА_6 на свій мобільний телефон марки «Galaxy J7».
Внаслідок неправомірних дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, що згідно висновку експерта №51/30-Д від 06.03.2019 року відносяться до легких тілесних ушкоджень; потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, що згідно висновку експерта №34 від 14.02.2019 року також відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи свої хуліганські дії, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи з потерпілим ОСОБА_4 на проїзній частині дороги по вул. Кармелюка в
м. Надвірна Івано-Франківської області, зневажаючи існуючі, загальновизнані правила поведінки та моральності, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, сказав потерпілому ОСОБА_4 , щоб він зняв штани і оголив свої статеві органи, фіксуючи в цей час все на свій мобільний телефон марки «my Phone Fun 5».
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 групою осіб вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Крім того, обвинуваченим ОСОБА_5 інкриміновані йому дії вчинені з винятковим цинізмом. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимими за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не стали, правильних висновків для себе не зробили та знову вчинили умисний злочин.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , просить змінити судові рішення у зв'язку з суворістю призначеного покарання та призначити їм шість місяців арешту. Обґрунтовуючи свої вимоги, потерпілий зазначає, що суд при призначенні засудженим покарання не повною мірою зважив на його думку, а саме на те, що засуджені повністю відшкодували завдану шкоду, розкаялися у вчиненому, просив суд не позбавляти їх волі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм злочину та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - це передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
В даному кримінальному провадженні до обставин, що пом'якшують покарання суд відніс активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування заподіяної шкоди потерпілим, а до обставини, що його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК касаційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
Зазначена позиція відтворена у правовому висновку, що міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від
19 квітня 2021 року справа № 641/5714/19 (провадження № 51-536кмо20).
Однак, із вимог та доводів касаційної скарги потерпілого вбачається, що скарга подана фактично в інтересах засуджених, що суперечить вищевказаним положенням КПК України. Крім того, потерпілим у касаційній скарзі не наведено доводів, що свідчили б про явну невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та/або особам засуджених. Адже ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була призначена не максимальна міра покарання, передбачена санкцією ч. 2 ст. 296 КК України.
Також касаційна скарга не містить доводів щодо необхідності зміни постановлених судових рішень стосовно засуджених з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною захисника потерпілого ОСОБА_4 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3