Ухвала
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 357/8104/19
провадження № 61-399 сво 21
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Крата В. І., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянувши справу за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Пролісок», фермерського господарства «Дари ланів», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння
та користування, внесення змін до договору оренди землі, за касаційною скаргою приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Пролісок» (далі - ФГ «Пролісок»), фермерського господарства «Дари ланів» (далі - ФГ «Дари ланів»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. (далі - державний реєстратор Ілюшина М. О.) про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння
та користування, внесення змін до договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2014 року між ним
та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого остання передала йому в оренду земельну ділянку, площею 2,8442 га,
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 30 грудня 2015 року державним реєстратором Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав
за індексним номером 27683238, яким за ним зареєстровано право оренди
на вказану вище земельну ділянку.
Зазначало, що протягом усього часу дії договору оренди користувалося земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належно сплачувало орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року, ОСОБА_1 вчиняла дії, спрямовані на позбавлення його права користування земельною ділянкою за договором оренди.
Вказувало, що 15 березня 2018 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 728/5, відповідно до якого скасовано рішення державного реєстратора Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025 за ПОСП «Сидори».
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ «Еліта-2010», договір оренди № 87, за яким вона передала вказаному товариству земельну ділянку, площею 2,8442 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, який 04 грудня 2018 року було розірвано.
27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І. В. було посвідчено заяву ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025, однак ОСОБА_1 не отримала згоди
ПОСП «Сидори» на проведення поділу земельної ділянки та не погодила
з підприємством технічну документацію із землеустрою щодо її поділу,
у зв'язку із чим порушила його право, як законного орендаря.
На підставі вищевказаної заяви, 07 грудня 2018 державним реєстратором було прийнято рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0025 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063 та земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064, які утворились внаслідок поділу.
Вказувало, що 12 грудня 2018 року державним реєстратором
Ілюшиною М. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063 з ФГ «Дари ланів» та уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064 з ФГ «Пролісок», а 14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав оренди за ФГ «Дари ланів» та ФГ «Просілок».
Вважало, що ОСОБА_1 не мала права передавати спірні земельні в оренду іншим орендарям, оскільки укладений з ним договір оренди є дійсний та він поширює свою дію на спірні земельні ділянки, а тому укладення нею договорів оренди щодо вказаних земельних ділянок з ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок» порушує його право, як законного орендаря. У державного реєстратора не було правових підстав для проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки
за ФГ «Дари ланів» та ФГ «Пролісок».
Вказувало, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ним права оренди на земельну ділянку не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність.
З урахуванням наведеного, ПОСП «Сидори» просило суд:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 20С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок», щодо земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 20С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів», щодо земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063;
- скасувати рішення державного реєстратора Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064, індексний номер: 44603177 від 14 грудня 2018 року;
- скасувати рішення державного реєстратора Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, площею 1,4221 га, з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063, індексний номер: 44603343 від 14 грудня 2018 року;
- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Пролісок» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0064, загальною площею 1,4221 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Дари ланів» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0063, загальною площею 1,4221 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
- внести зміни до договору оренди землі від 11 листопада 2014 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори», шляхом його викладення у новій редакції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позову ПОСП «Сидори» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки свідчить про невизнання державою факту набуття позивачем такого права. За таких обставин, подальший поділ земельної ділянки на дві та їх державна реєстрація за ОСОБА_1 , передача їх в оренду ФГ «Дари ланів»
та ФГ «Пролісок», не порушує прав ПОСП «Сидори», оскільки такі права відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ПОСП «Сидори» залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року - без змін.
Стягнуто з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Пролісок» понесені витрати
на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. Стягнуто
з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Дари ланів» понесені витрати
на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. Стягнуто з ПОСП «Сидори» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПОСП «Сидори». На момент початку перебігу строку дії укладених договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року, відлік якого обраховується з 14 грудня 2018 року, тобто часу здійснення на підставі вказаних договорів державної реєстрації речового права за ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», права та законні інтереси позивача порушено не було, оскільки на вказані об'єкти нерухомого майна вони були відсутні. Указане виключає наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ПОСП «Сидори», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
22 березня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено
до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційне провадження
у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 334/3161/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова О. С., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року (провадження № 14-188цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційне провадження
у справі поновлено.
УхвалоюВерховного Суду від 22 вересня 2021 року справу передано
на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не знайшовши підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували практику Верховного Суду про те, що договори оренди землі, які укладено після 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту
їх підписання сторонами, а скасування рішення про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.
Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового застосування
частини першої статті 210 ЦК України, а також помилкового висновку про те, що договір оренди землі, який було укладено 11 листопада 2014 року, не набрав чинності.
Суди не врахували, що при існуванні декількох договорів найму однієї й тієї самої речі різними наймачами, перевага повинна віддаватися договору, який був укладений раніше. При цьому скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори»
не призвело до припинення самого права оренди, яке підлягає захисту, оскільки було порушено відповідачами.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув із нього витрати
на професійну правничу допомогу, оскільки представники відповідачів
не надали суду детального опису робіт, а до послуг, наданих відповідачам, включені послуги, не пов'язані з розглядом справи.
Також вважає, що справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки нею некоректно сформовані висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), через що виникли різні висновки та тлумачення колегіями суддів різних судових палат Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Вказує, що від вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду слід відступити, шляхом його уточнення, а саме чіткого розмежування моменту укладення і набрання чинності для договорів оренди землі, укладених до 01 січня 2013 року та після цієї дати, вказавши, що договори, які укладені до 01 січня 2013 року набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а укладені після 01 січня 2013 року - з моменту їх підписання сторонами. Крім того, слід розмежувати поняття державної реєстрації договору оренди землі та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що
її доводи є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Крім того, заперечує проти передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та заявила клопотання про стягнення з позивача витрат
на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року про передачу справи
на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована існуванням різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо періоду чинності договорів оренди землі, а також залежності чинності таких договорів від державної реєстрації права оренди.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційний суд указав,
що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору (укладений після 01 січня 2013 року) має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня
2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).
Установивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПОСП «Сидори», оскільки на момент початку перебігу строку дії укладених договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року, відлік якого обраховується з 14 грудня 2018 року - часу здійснення на підставі вказаних договорів державної реєстрації речового права за ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», права та законні інтереси позивача порушені не були, оскільки на вказані об'єкти нерухомого майна вони були відсутні, що виключає наявність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року недійсними.
При цьому суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19).
У вказаній постанові Верховного Суду викладено правовий висновок про те,
що учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права
та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Системний аналіз статей 210, 638 ЦК України у взаємозв'язку зі статями 125, 126 ЗК України та статтею 6 Закону України «Про оренду землі» дають підстави для висновку, що договір оренди землі є вчиненим з дня проведення державної реєстрації.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, як і у справі № 357/8110/18, договори оренди землі були укладені після 01 січня 2013 року.
До подібних висновків щодо договорів оренди, які укладено після 01 січня 2013 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також доходив у постанові від 04 березня
2020 року у справі № 188/1612/16-ц (провадження № 61-23376св18)
та в ухвалі від 29 вересня 2020 року у справі № 705/364/20 (№ 61-11653ск20).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 22 вересня 2021 року про передачу справи
на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходив із того, що, як суди попередніх інстанцій у цій справі, так і Верховний Суд у складі різних колегій Другої судової палати Касаційного цивільного суду, на думку касаційного суду, не врахували,
що норма статті 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якоїдоговір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, втратила чинність з 01 січня 2013 року, а суди помилково ототожнили поняття «державної реєстрації договору оренди землі» з «державною реєстрацією права оренди».
При цьому в усіх наведених справах Верховний Суд у складі різних колегій Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), в якій предметом розгляду був договір оренди землі, укладений до 01 січня 2013 року, коли була чинною норма статті 18 Закону України «Про оренду землі».
Разом із цим, ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , уклавши договір оренди землі 11 листопада 2014 року, який містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», висловили своє волевиявлення на укладення договору в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Скасована у подальшому Міністерством юстиції України державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори» сама по собі не свідчить про те, що договір не укладено, чи що договір між сторонами автоматично припиняється, як і про те, що позивач не має право оспорити договір, укладений ОСОБА_1 з іншими орендарями, за наявності чинного договору оренди тієї ж земельної ділянки.
Подібні правові висновки містяться також, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17 (провадження № 61-29047св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17 (провадження № 61-32794св18).
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
у постановах: від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19), від 04 березня 2020 року у справі № 188/1612/16-ц (провадження № 61-23376св18) та в ухвалі від 29 вересня 2020 року у справі № 705/364/20 (№ 61-11653ск20) щодо моменту набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01 січня 2013 року, та залежності їх чинності від державної реєстрації права оренди.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність
у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Пролісок», фермерського господарства «Дари ланів», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння
та користування, внесення змін до договору оренди землі, за касаційною скаргою приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник В. С. Висоцька В. І. Крат І. М. Фаловська М. Є. Червинська