Ухвала
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 711/7157/20
провадження № 61-16228ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (далі - ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та внески у розмірі 100 775,15 грн.
Позов обґрунтований тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у
м. Черкаси. Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». З власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 01 квітня 2014 року було укладено договір № 5484/1 про надання послуг з центрального опалення та підігріву води. Вказаний договір укладено на 1 рік. Згідно з п. 31 договору № 5484/1 він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Таких заяв сторонами не надавалося, тому договір № 5484/1 є дійсним на сьогоднішній день. Позивач вказував, що відповідач своєчасно та в повному обсязі з січня 2013 року не вносила плату за отримані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також не здійснювала внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 серпня 2020 року складає 69 039,51 грн, що підтверджується розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 . На підставі вищевказаного позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески у розмірі 69 039,51 грн, інфляційну складову боргу - 25 279,96 грн, 3 % річних - 6 455,68 грн, а всього - 100 775,15 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня
2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за житлово-комунальні послуги, внески у розмірі 32 982,41 грн, інфляційні - 2 004,05 грн, 3 % річних -
1 445,28 грн, судовий збір у розмірі 760 грн, а всього - 37 191,74 грн. В іншій частині відмовлено.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку,
подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року становить 2 270 грн.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову у справі № 711/7157/20 складає 100 775,15 грн, і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від
23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня
1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв