29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5499/20
адміністративне провадження № К/9901/9813/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Служби безпеки України
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 (головуючий суддя - Н.А. Кухар)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 (головуючий суддя - Р.Й. Коваль, судді - Л.Я. Гудим, Н.В. Ільчишин)
у справі № 380/5499/20
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 13.04.2019 по 02.07.2020 терміном 446 днів із розрахунку 588, 99 грн. в день із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на час звільнення відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 1.380.2019.005305 визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 11.03.2019 компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки загальним терміном 70 днів; стягнуто із Служби безпеки України на користь позивача компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки загальним терміном 70 днів у сумі 39 234, 07 грн. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки із розрахунку 588, 99 грн. в день із 13.04.2019 до дня фактичного розрахунку з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимоги про зобов'язання Служби безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки із розрахунку 588, 99 грн в день з 13.04.2019 до дня фактичного розрахунку з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. Лише 03.07.2020 відповідачем перераховано заборгованість належної при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки на суму 39 780, 83 грн. З врахуванням чого, позивач вважає, що набув право на стягнення в судовому порядку середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного фактичного розрахунку відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні. Стягнуто із Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 40 000, 00 грн. за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 13.04.2019 по 02.07.2020.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у добровільному порядку, після набрання законної сили рішенням суду, виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення та компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки. Крім того, суд вважав непропорційною заявлену позивачем суму до відшкодування, відповідно зменшив таку. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме зволікання з боку позивача призвели до такого тривалого періоду затримки.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39 235, 31 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок належної до стягнення суми із застосуванням принципу співмірності, зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6/113цс16, від 17.03.2017 у справі №6-259цс17, постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 25.07.2018 у справі №552/993/17, від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15ц, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач звертає увагу на неспівмірність заборгованих сум в порівнянні з сумою, яку позивач просить стягнути в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує про необґрунтованість доводів відповідача, зазначених у касаційній скарзі, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України.
11. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2021 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. На підставі наказу Голови Служби безпеки України від 11.03.2019 № 294-ОС по особовому складу майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров'я у відставку за пунктом «а» пункту 61, підпункту «г» пункту 62 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та виключено із списків особового складу з 11.03.2019.
13. Згідно листа фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 19.07.2019 № 21/3/1-2774 управлінням платіжним дорученням від 12.04.2019 № 242 перераховано на картковий рахунок позивача суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
14. 31.08.2019 позивач звернувся до Голови Служби безпеки України із заявою щодо виплати йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період з 2015 року по 2019 рік.
15. Листом від 16.09.2019 № 21/3/1-К-65/5 фінансово-економічне управління Служби безпеки України позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з тих підстав, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не має обов'язкового щорічного характеру, вона не надається у наступному році у разі її невикористання в минулому році, зокрема після закінчення дії особливого періоду. Таким чином підстави для виплати грошової компенсації у разі невикористання додаткової відпустки учасникам бойових дій законодавством не передбачені.
16. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 № 1.380.2019.005305 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення 11.03.2019 компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки загальним терміном 70 днів; стягнуто із Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки загальним терміном 70 днів у сумі 39 234, 07 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки із розрахунку 588, 99 грн. в день із 13.04.2019 до дня фактичного розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
17. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 1.380.2019.005305 скасовано в частині задоволення вимоги про зобов'язання Служби безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки із розрахунку 588, 99 грн. в день із 13.04.2019 до дня фактичного розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. Підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині стала передчасність звернення до суду.
18. 03.07.2020 відповідачем перераховано заборгованість належної при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку в сумі 39 780, 83 грн.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
19. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
20. Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
21. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
22. Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
23. Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
24. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
25. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6/113цс16, від 17.03.2017 у справі №6-259цс17, постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 25.07.2018 у справі № 552/993/17, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15ц, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18, від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
27. Предметом касаційного перегляду є саме розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача. На переконання скаржника, визначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є неспівмірною і суперечить пункту 94.5 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
28. Судами встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення на його користь розмір середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.04.2019 по 02.07.2020 (загальна кількість днів - 446) із розрахунку 588, 99 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) в день.
29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
30. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).
31. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
32. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
33. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, є правомірним.
34. Водночас, щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі Верховний Суд зазначає, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
35. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
36. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
37. За змістом частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
38. Так, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок.
39. Синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
40. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
41. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
42. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не виплачена сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки.
43. Сума середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки по день фактичного розрахунку (03.07.2020) складає: 446 х 588, 99 грн. = 262 689, 54 грн., де 446 - кількість днів затримки, 588, 99 грн. - середньоденний розмір грошового забезпечення.
44. В той же час судами попередніх інстанцій не встановлено розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
45. Враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
47. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).
48. Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.
49. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
50. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
51. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Служби безпеки України задовольнити частково.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 380/5499/20 скасувати.
3. Справу № 380/5499/20 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк