79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.05.10 Справа № 3/130(10/10)
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”
на рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2010 року
у справі № 3/130 (10/10)
за первісним позовом: КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”
до відповідача-1: Львівська обласна організація Національної спілки художників України
до відповідача-2: Національна спілка художників України, м. Київ
до відповідача-3: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «БТІ та ЕО».
про усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсними наказів НСХ України від 09.10.2002 року та від 15.07.2004 року, визнання права повного господарського відання та зобов'язання БТІ зареєструвати право повного господарського відання та видати витяги із реєстру прав
за зустрічним позовом Національної спілки художників України
до КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”
про визнання дійсним договору оренди 24.06.2005 року та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном
За участю представників сторін:
від позивача- Залеський Л.І.- ліквідатор.
від відповідача-1: Пашковський Я.В.- представник.
від відповідача-2: Пашковський Я.В.- представник.
від відповідача-3: не з»явився.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги та про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2010 року у справі №3/130 (суддя Березяк Н.Є.) в частині позовних вимог щодо зобов'язання ОКП Львівської облради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право повного господарського відання КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та видачу витягів із реєстру прав на нерухоме майно провадження у справі припинено, в задоволенні решти частини уточнених позовних вимог КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що вимоги позивача про визнання за ним права повного господарського відання на об»єкти нерухомого майна, що належать на праві власності Національній спілці художників України, а саме будівель, споруд та нежитлових приміщень по вул.Мучній,32 в м.Львові є безпідставні, оскільки згідно ч.5 ст.112 ГК України, встановлено можливість альтернативного закріплення власником свого майна за підприємством об»єднання громадян (на праві оперативного управління або господарського відання).Передача Національною спілкою художників України згідно наказу №17 від 15.07.2004р., по акту приймання-передачі від 15.07.2004р. в оперативне управління вищезазначеного майна є правом власника на розпорядження майном та не суперечить чинному законодавству.
Положення чинного Статуту КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” (в редакції від 19.02.1996р.) не містить жодних вказівок щодо закріплення за позивачем майна на праві повного господарського відання. Жодних змін чи доповнень до Статуту на даний час не внесено, Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.1998р. №1058 не містить приписів щодо необхідності НСХ України, як власника спірного майна, передачі у повне господарське відання заснованих нею підприємств, згідно п.7.2-7.3 Статуту НСХ України, майно та кошти спілки є неподільними, не підлягають відчуженню, приватизації, крім житла.
Щодо визнання недійсними наказів НСХ України №17 від 15.07.2004р. та №17 від 24.06.2005р., які за своєю правовою природою є актами об»єднання громадян та можуть визнаватися недійсними в судовому порядку , місцевим судом зроблено висновок, що позивачем не обґрунтовано підстав для визнання їх недійсними, крім того місцевим господарським судом зроблено висновок про пропуск позивачем позовної давності по визнанню наказу №17 від 15.07.2004р. недійсним, про застосування якої заявлено стороною у справі, що відповідно до ст.267 ЦК України, є підставою для відмови в позові.
Щодо оскарження наказу НСХ України №17 від 24.06.2005р., місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні вимог, оскільки позивач не обґрунтував невідповідність наказу вимогам, чинного на час прийняття наказу, законодавству, зазначений наказ виданий головою Національної спілки Художників України, в межах наданих йому повноважень, та не суперечить нормам законодавства та Статуту НСХ.
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог зобов»язати Львівську обласну організацію НСХ України не чинити перешкод в користуванні майном, що знаходиться за адресою м.Львів,вул.Мучна,32, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на підставі наказу НСХ України №17 від 24.06.2005р., по акту приймання-передачі повернув майно, яке перебувало в нього на праві оперативного управління, власнику, а тому вимога особи, яка не володіє майном до особи, яка також не є власником майна, є безпідставною.
Припиняючи провадження у справі в частині зобов»язання ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право господарського відання за КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, місцевий господарський суд виходив з того, що БТІ є суб»єктом владних повноважень, які він здійснює на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003р., а тому спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, вважаючи його таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”оскаржено його в апеляційному порядку.
Вимоги апеляційної скарги скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким первісний позов задоволити обґрунтовуються тим, що місцевий господарський суд сприйняв за належне наказ НСХ №17 від 24.06.2005р., який за своїм змістом є розпорядчим актом власника щодо підприємства, однак в іншій частині рішення встановив правонаступництво НСХ України лише в частині права власності на нерухоме майно, тим самим невірно встановив подальші правовідносини сторін щодо правового режиму майна, відповідальності власника підприємства та обов»язки сторін.
Відносини власника із створеним підприємством є триваючим, а отже правовий режим майна на день розгляду справи повинен визначатися на підставі діючих норм законодавства, а саме статтями 112,136,137 ГК України, а тому висновок місцевого господарського суду щодо неможливості застосування до правовідносин сторін вищевказаних норм є безпідставним.
Законодавством не визначено альтернативи у виборі правового режиму майна підприємства, а чітко розмежовує поняття - оперативне управління для не комерційного суб»єкта господарювання, господарське відання - суб»єкту підприємництва, яким і є позивач, а отже власник не вправі на свій вибір наділяти його майном, оскільки такий суб»єкт несе певні ризики перед контрагентами та з метою забезпечення його статутної діяльності повинен вільно розпоряджатися майном.
Щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального закону під час розгляду справи щодо підвідомчості спору в частині зобов»язати ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»зареєструвати право господарського відання, скаржник обґрунтовує доводи апеляційної скарги вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», і відповідно до норм якого, право господарського відання підлягає обов»язковій реєстрації і така реєстрація невідривно поєднана з визнанням такого права, то названі в цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовом про офіційне визнання права власності на об»єкт нерухомого майна, пред»явленим згідно статті 392 ЦК України.
Крім того, зазначає апелянт, господарським судом застосовано наслідки спливу позовної давності за заявою відповідача-2 від 06.07.2009р., однак дане питання в судових засіданнях не обговорювалось, що зумовлено відсутністю клопотання про відновлення строків. При цьому, зазначає позивач, арбітражний керуючий Колісник А.О. звернувся до суду з позовом у даній справі в межах трьохрічного терміну від дати свого призначення ліквідатором КП ЛЕ КСФ, тобто з часу коли він міг виявити факт порушення прав та інтересів.
Відповідач-1 та відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу, вимоги скаржника відхилено, покликаючись, що:
- позов в частині вимоги до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право повного господарського відання Колективного підприємства «Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика», про що видати витяги із реєстру прав на нерухоме майно, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки Бюро технічної інвентаризації делеговано функції органу державної реєстрації - суб'єкта владних повноважень, а отже, відповідно до п.З ч.1 ст. 17 КАС України такі спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Всі інші позовні вимоги стосуються спорів, які слід вирішувати в порядку господарського судочинства (визнання недійсними правочинів та визнання права повного господарського відання), згідно ч. З ст. 21 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
- заявляти вимогу про усунення перешкод в користуванні майном, згідно ст. 391 ЦК України, може лише власник майна. В той же час, позивач визнає факт відсутності у нього прав на об'єкти нерухомого майна, що розташовані по вул. Мучна, 32 у м. Львові, оскільки в іншій позовній вимозі просить суд визнати за ним право повного господарського відання на вказані об'єкти, таким чином, у позивача відсутні підстави для заявлення вимоги про усунення перешкод в користуванні об'єктами нерухомого майна, на які у нього немає прав;
- передача відповідачем-2 належного йому майна на праві власності в оперативне управління позивачу є виключно правом власника та не суперечить чинному законодавству, зокрема ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України, ч.5 ст.112 ГК України;
- твердження позивача, що перебування майна на його балансі дає йому право заявляти вимоги про усунення перешкод в користуванні майном є безпідставним.
Відповідач-3: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «БТІ та ЕО»вимог ухвали суду щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не виконав, з невідомих суду причин участь свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року, рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2008р. у справі №10/10 скасовано в частині задоволених первісних позовних вимог (за винятком вимоги про визнання недійсним договору оренди від 24.06.2005) з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Львівської області.
Постановою господарського суду Львівської області від 29.03.2007 року введена процедура ліквідації боржника КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, якого визнано банкрутом. Ліквідатором КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»було здійснено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, що ввійшли в ліквідаційну масу. Залишки готової продукції зберігалися у приміщеннях (складах) фабрики за адресою:м.Львів, вул. Мучна,32.
Як стверджує позивач, починаючи з 20.09.2007року, представниками Львівської обласної організації Національної спілки художників України чиняться перешкоди у доступі ліквідатора та працівників боржника до ліквідаційної маси, що стало причиною його звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, яке було передане Національною спілкою художників України (НСХУ) в оперативне управління позивачу згідно наказів №43 від 09.10.2002 року та №17 від 15.07.2004 року. В зв'язку з не раціональним використанням майна, що знаходилося в користуванні КП „Львівська кераміко-скульптурна фабрика”, наказом №17 від 24.06.2005 року Національної спілки художників України зобов'язано керівника КП „Львівська кераміко-скульптурна фабрика” зняти з обліку та повернути НСЗУ нерухоме майно і обладнання передане фабриці згідно наказів № 43 від 09.10.2002 року та № 17 від 15.07.2004 року. Відповідно до п.3 зазначеного наказу №17 від 24.06.2005 року зобов'язано позивача терміново реалізувати продукцію фабрики та запаси матеріалів для погашення заборгованості із заробітної плати та до бюджету.
КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” не погоджується із зазначеними вище наказами Національної спілки художників України з тих підстав, що майно було передане їй на праві оперативного управління, що на думку позивача суперечить положенням ГК України та повинні бути визнані недійсними в силу ст.215 ЦК України.
Крім того, позивач просить визнати за ним право повного господарського відання на об'єкти нерухомого майна розташовані за адресою: м.Львів, вул. Мучна,32 та вул. Самчука,26 і зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради БТІ та ЕО” зареєструвати право повного господарського відання на зазначені об'єкти нерухомості на КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та видати витяги із реєстру прав на нерухоме майно.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Національна спілка художників України є власником будівель, споруд та нежитлових приміщень по вул. Мучній, 32 в м.Львові на підставі постанови КМ України від 10.07.98 р. №1058, що підтверджується свідоцтвом про право власності № П-67и від 11.07.2002, актом спільної комісії НСХ України та ФДМ України від 09.07.2002 та наказом ФДМ України № 1211 від 1211.
Постанова КМ України від 10.07.98 р. № 1058 також не містить приписів щодо необхідності передачі Національною спілкою художників України належного їй нерухомого майна у повне господарське відання заснованих нею підприємств.
Крім того, відповідно до п.7.2-7.3 Статуту Національної спілки художників України (чинного на момент спірних правовідносин) майно та кошти спілки є спільною загальною власністю членів Спілки, є неподільними, не підлягають відчуженню і приватизації, крім житла.
Згідно п.7.4 Статуту Національної спілки художників України на підставі рішення Ради Спілки передається в користування обласним, міським, регіональним організаціям та Кримській організації НСХУ майно, розташоване на їх території, крім будинків творчості і підприємств, безпосередньо підпорядкованих Спілці.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.134 ГК України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою ст.135 ГПК України, встановлено, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 3 ст.136 ГК України встановлено правило згідно якого, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Із положень ст.136 ГК України, випливає, що для виникнення права повного господарського відання необхідно, щоб власник здійснив свої правомочності щодо розпорядження своїм майном, а саме щоб надав майно суб»єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності.
Із матеріалів справи: Наказу Національної спілки художників України №17 від 24.06.2005р., акту приймання-передачі від 24.06.2005р. вбачається, що майно яким користувалося КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” на праві оперативного управління було передане власнику.
Отже, без реалізації власником повноважень щодо розпорядження своїм майном, а саме передачі його позивачу в повне господарське відання, таке право не може бути визнано за ним.
Оскільки позивач не набув в установленому законом порядку права господарського відання на майно, тому його вимоги усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном обґрунтовано та підставно місцевим господарським судом відхилено.
Згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, фактична передача частини спірних об'єктів нерухомості по вул. Мучній, 32 в м. Львові в оперативне управління КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” відбулася ще 09.10.2002 року на підставі наказу НСХ України № 43 від 09.10.2002 та оформлена актом приймання-передачі від 09.10.2002. Тобто спірні правовідносини виникли до набрання чинності Господарським кодексом України, а тому ст. 112, 136, 137 цього Кодексу не мають до них зворотної дії.
Що стосується передачі частини спірних об'єктів нерухомості по вул. Мучній, 32 в м. Львові в оперативне управління КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, яка відбулася 15.07.2004 року на підставі наказу НСХ України № 17 від 15.07.2004 та оформлена актом приймання-передачі від 15.07.2004 (тобто вже в після набрання чинності Господарським кодексом України), то в силу положень чч. 1, 2 ст.319 ЦК України Національна спілка художників України, як власник майна використала своє право і розпорядилася своїм майном на власний розсуд в межах закріплених Статутом повноважень
Згідно з ч.5 ст.112 ГК України підприємство об'єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу.
Тобто вказаною статтею встановлено можливість альтернативного проведення підприємством об'єднання громадян своєї діяльності (на праві оперативного управління або господарського відання).
Передача Національною спілкою художників України належного їй на праві власності майна в оперативне управління КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” є правом власника та не суперечить чинному законодавству.
Як вірно встановлено господарським судом, Положення чинного Статуту КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” (в редакції від 19.02.96 р.) не містять жодних вказівок щодо закріплення за позивачем майна на праві повного господарського відання. Жодних змін чи доповнень до Статуту КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” не внесено.
Пунктом 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" визначає, що акти ненормативного характеру (індивідуальні акти), породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Відповідно до пункту 2 означених роз'яснень підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Що стосується вимог оскарження наказу НСХ України №17 від 15.07.2004 року, то місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що вимоги визнати недійсним наказ НСХ України №17 від 15.07.2004 року, який за своєю правовою природою є актом об'єднання громадян, та може визнаватися недійсними в судовому порядку (ч.2 ст.20 ГК України) є необґрунтованими, так як в матеріалах справи не наведено жодної правової аргументації щодо підстав для визнання недійсними вказаних наказів.
Як вбачається із тексту наказу НСХ України № 17 від 24.06.2005 року: в зв'язку з не раціональним використанням майна, що знаходилось в користуванні КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” Львівської обласної організації НСХУ, відсутністю достатнього рівня організації виробництва та нарощуванням заборгованості, невиконанням рішень секретаріату НСХ України та рекомендацій аудиторів по обліку нерухомого майна і обладнання, позивача зобов'язано зняти з обліку нерухоме майно і обладнання передане фабриці згідно наказу №43 від 09.10.2002 року, акту прийому-передачі від 09.10.2002 року та наказу №17 від 15.07.2004 року та акту прийому-передачі від 15.07.2004 року і повернути його Національній спілці художників України. Цим же наказом було зобов'язано позивача терміново реалізувати продукцію фабрики та запаси матеріалів для погашення заборгованості з заробітної плати та до бюджету і надати звіт фінансово-господарської діяльності фабрики за другий квартал 2005 року з внесеними виправленнями в обліку нерухомого майна і обладнання.
Як вірно зазначено господарським судом, наказ №17 від 24.06.2005 року виданий головою НСХУ в межах наданих йому повноважень і не суперечить нормам чинного законодавства та положенням Статуту, підстави для визнання його недійним відсутні.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, що визначено ст.1 цього Закону.
У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення реєстрації також визначені п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N 157/6445).
Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 615 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року № 66 /7387) здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
Отже, ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" виконує делеговані йому законодавством повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно та, відповідно, у розумінні п.7 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, спір у даній справі в частині зобов'язання ОКП Львівської облради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості підвідомчий суду, до компетенції якого належить розгляд адміністративних справ.
ГПК України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому, в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково (в даному випадку одна позовна вимога про визнання права власності підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а інша - зобов”язання зареєструвати право власності - адміністративного), господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України, що і було вірно зроблено господарським судом Львівської області при винесенні оскаржуваного рішення.
З висновком місцевого господарського суду про пропуск позивачем позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у позові, колегія суддів не погоджується.
У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить не порушено, постановляється рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова № 3-275 К03 від 25.03.2003р.).
За цих обставин, посилання суду першої інстанції на пропуск позовної давності підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2010 року у справі
№3/130 (10/10) залишити без змін, апеляційну скаргу КП „Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.