Іменем України
28 жовтня 2021 року
Київ
справа №810/3099/18
адміністративне провадження №К/9901/18455/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/3099/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український племінний кролівницький комплекс» до Головного управління ДПС у Київській області, головних державних ревізорів-інспекторів відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту Головного управління ДФС у Київській області Опанасенко Марини Миколаївни та Чорної Лариси Миколаївни про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (суддя Панченко Н.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.),-
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український племінний кролівницький комплекс» (далі за текстом - позивач, ТОВ «УПКК») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі за текстом - відповідач-1, ГУ ДПС), головних державних ревізорів-інспекторів відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту Головного управління ДФС у Київській області Опанасенко Марини Миколаївни та Чорної Лариси Миколаївни (далі - відповідач-2 або ревізор-інспектор Опанасенко М.М., відповідач-3 або ревізор-інспектор Чорна Л.М.), в якому просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати:
- протиправними дії відповідача-2 та відповідача-3 щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача на підставі наказу від 16 лютого 2018 року №350;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 квітня 2018 року №0010071413.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що ТОВ «УПКК» було оскаржено в судовому порядку наказ від 16 лютого 2018 року №350 і у справі №810/873/18 Київський окружний адміністративний суд рішенням від 25 квітня 2018 року визнав його протиправним та скасував. Відтак, акт, складений за результатами проведеної посадовими особами ГУ ДПС перевірки, не може бути визнаний допустимим доказом при прийнятті на його підставі податкового повідомлення-рішення, тому відповідне рішення податкового органу також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року задоволено клопотання ТОВ «УПКК» та зупинено провадження в адміністративній справі № 810/3099/18 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 810/873/18.
У зв'язку із набранням законної сили рішенням суду в адміністративній справі №810/873/18, Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 листопада 2018 року задовольнив клопотання позивача та поновив провадження у справі № 810/3099/18.
Ухвалою від 6 грудня 2018 року Київський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як співвідповідачів - головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Опанасенко Марину Миколаївну та головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Чорну Ларису Миколаївну.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 24 січня 2020 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 6 квітня 2018 року № 0010071413. Визнав протиправними дії відповідача-2 та відповідача-3 щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «УПКК» на підставі наказу від 16 лютого 2018 року №350. Здійснив розподіл судових витрат.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року скасував в частині задоволених позовних вимог до відповідача-2 та відповідача-3. Прийняв в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року залишив без змін. Змінив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що у березні 2018 року посадовими особами ГУ ДПС - ревізорами-інспекторами Опанасенко М.М. та Чорною Л.М., на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказу від 16 лютого 2018 року №350 та повідомлення від 16 лютого 2018 року №87 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УПКК» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення перерахувань грошових коштів на спеціальний рахунок з електронного адміністрування податку на додану вартість сільськогосподарських підприємства в системі електронного поповнення ПДВ за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 16 березня 2018 року №195/10-36-14-13/32402865.
В ході перевірки встановлено порушення підпунктів 209.2, 209.19 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 248736 грн.
На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС 6 квітня 2018 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0010071413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 310920 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 248736 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 62184 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, у справі № 810/873/18 задоволено позов ТОВ «УПКК». Визнано протиправними дії ГУ ДПС з призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УПКК», що оформлено наказом від 16 лютого 2018 року № 350. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС від 16 лютого 2018 року №350 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УПКК».
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що протиправний наказ не може слугувати правомірною підставою для проведення перевірки, свідчить про неправомірність дій по її проведенню і, як наслідок, зумовлює незаконність самої перевірки та відсутність будь-яких правових наслідків. Акт перевірки, складений за результатами такої перевірки, не може бути визнаний допустимим доказом у справі згідно з вимогами статті 74 КАС України. Відтак, рішення, прийняте на підставі такого акта перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції послався також на аналогічні висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року (справа №810/1438/17), від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 6 березня 2018 року (справа №805/2307/17-а), від 23 серпня 2018 року (справа №812/1283/17), від 5 червня 2018 року (справа №826/4156/14).
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, врахувавши під час здійснення апеляційного перегляду правову позицію, висловлену Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2021 року (справа №826/17123/18).
Разом з тим, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій ревізорів-інспекторів Опанасенко М.М. та Чорної Л.М. щодо проведення перевірки на підставі наказу від 16 лютого 2018 року №350. Суд вказав, що у період до 1 листопада 2018 року вказаний наказ був чинним, тому згідно з вимогами посадових інструкцій відповідач-2 та відповідач-3 зобов'язані були виконувати розпорядження керівника.
Не погодившись з судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме вирішення спору без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 травня 2020 року (справа №818/532/16). У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного встановлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу. Подібна позиція, за доводами скаржника, викладена і у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2021 року (справа №826/17123/18).
З огляду на наведене, скаржник вважає, що після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди обов'язково повинні оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу. Скаржник вважає, що суди порушили вимоги частини четвертої статті 9 КАС України, не дослідивши суть порушення, встановленого за наслідками податкової перевірки.
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити в її задоволенні, а судові рішення - залишити без змін як законні та обґрунтовані. Відзив вмотивовано тим, що сама по собі документальна невиїзна перевірка є очевидно протиправною в силу протиправності рішення керівника контролюючого органу, на підставі якого були вчинені дії з її проведення. У випадку незаконності перевірки, що у даному випадку встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. На підтвердження своєї позиції позивач наводить постанови Верховного Суду від 15 серпня 2018 року (справа №806/831/16), від 12 червня 2018 року (справа №821/597/17), від 20 березня 2018 року (справа №810/1438/17), від 22 серпня 2018 року (справа №812/1283/17).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що згідно з доводами касаційної скарги, в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, судові рішення підлягають касаційному перегляду лише в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Судова палата з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
У постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: «Підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Пунктами 1-3 частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що платник податків, оскаржуючи прийняте за результатами перевірки рішення контролюючого органу, не позбавлений права посилатись на допущені суб'єктом владних повноважень процедурні порушення, допущені при призначенні та проведенні такої перевірки. У разі встановлення наявності таких порушень суд повинен надати оцінку тому, чи вплинули останні або об'єктивно могли вплинути на обґрунтованість та законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Якщо характер допущених контролюючим органом порушень сам по собі визнано судом достатнім для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, суд до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося. В протилежному випадку суд повинен надати правову оцінку і суті виявлених контролюючим органом в ході перевірки порушень.
Постанова Верховного Суду від 28 травня 2020 року (справа №818/532/16), на яку послався скаржник як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не суперечить наведеним вище висновкам. Підставою для направлення касаційним судом справи на новий розгляд стало те, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт допущення контролюючим органом процедурних порушень в частині сповіщення платника податків про дату та місце проведення перевірки, не надали правової оцінки тому, чи призвели такі порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу, чи є вони такими, що тягнуть протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій встановили, що правомірність наказу ГУ ДПС від 16 лютого 2018 року № 350 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УПКК» була предметом окремого судового провадження у справі № 810/873/18.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, у справі №810/873/18 задоволено позов ТОВ «УПКК». Визнано протиправними дії ГУ ДПС з призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УПКК», що оформлено наказом від 16 лютого 2018 року № 350. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС від 16 лютого 2018 року №350 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УПКК».
Зміст встановлених судами обставин у справі № 810/873/18 свідчить, що запит контролюючого органу не містив вказівки про необхідність подання платником податків пояснень та документального підтвердження щодо операцій з продукцією тваринництва за товарними позиціями 0102 і 0401. Відтак, призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з підстав ненадання зазначених документів є неправомірним.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, встановивши факт скасування в судовому порядку наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, вказали, що відсутність правової підстави для проведення перевірки є безумовною підставою для визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих контролюючим органом за її результатами.
Таким чином, суди попередніх інстанцій надали оцінку впливу допущених податковим органом процедурних порушень на обґрунтованість і законність податкового повідомлення-рішення та дійшли висновку про їх достатність для висновку про протиправність спірного рішення. Такий висновок узгоджується з підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, від 28 травня 2020 року у справі №818/532/16. Натомість, касаційна скарга не містить будь-яких доводів на спростування означеного висновку судів.
Не можна не погодитись, що наслідки перевірки, яка не мала бути призначена і проведена, якби відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, є також незаконними і не можуть створювати правових наслідків такої.
З огляду на наведене, доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18), від 28 травня 2020 року (справа №818/532/16), не знайшли свого підтвердження.
Обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі і зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 375 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року справі №810/3099/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко