29 жовтня 2021 року
Київ
справа №320/10736/20
адміністративне провадження №К/9901/37572/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року
у справі № 320/10736/20
за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах Держави
до Тарасівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Узинської міської ради Київської області та Гуманітарного відділу виконавчого комітету Узинської міської ради,
третя особа: Узинська міська рада Київської області,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, позовну заяву керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах Держави залишено без розгляду.
12 жовтня 2021 року до Верховного Суду звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури з касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.
У зв'язку з цим, відповідно до частини другої та четвертої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті без дотримання вимог статті 53 КАС України та без урахування положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) у зв'язку з цим суди дійшли помилкових висновків, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, та, відповідно, про відсутність у прокурора прав здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у цій справі.
Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано при прийнятті оскаржуваних рішень правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 05 березня 2020 року у справі № 520/6826/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 810/2903/18 («Інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров'я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.»).
Крім того, скаржник стверджує, що судами також не враховано висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Скаржником, поміж іншим, зазначено, що підставами для прийняття до розгляду касаційної скарги у справі № 320/10736/20 є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес (пункти «а», «в» частини п'ятої статті 328 КАС України).
Вищезазначені підстави скаржник обґрунтовує тим, що при зверненні до суду першої інстанції прокурором було зазначено в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у даному випадку, адже спір у справі стосується перш за все забезпечення інтересів держави у сфері охорони дитинства та прав дітей на освіту.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу у цій справі, враховуючи те, що предмет спору стосується, поміж іншим, забезпечення права дітей на освіту, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року.
Під час розгляду справи у касаційному порядку, суд також здійснить перевірку дотримання судами першої та апеляційної інстанції положень статті 53 КАС України, пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, а також необхідність врахування при вирішенні спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 05 березня 2020 року у справі № 520/6826/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 810/2903/18.
Наведені доводи вказують на існування обставин, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України і є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга подана у строк, передбачений статтею 329 КАС України, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 320/10736/20 за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах Держави до Тарасівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Узинської міської ради Київської області та Гуманітарного відділу виконавчого комітету Узинської міської ради, третя особа: Узинська міська рада Київської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи № 320/10736/20.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи строк до 15 листопада 2021 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко