29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 240/7540/20
адміністративне провадження № К/9901/38307/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року
у справі № 240/7540/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправними дій, скасування протоколу та зобов'язання вчинити дії,
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії;
- скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 01 грудня 2017 року пенсію та виплачувати надалі пенсію.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області області стосовно неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 06 грудня 2017 року щодо призначення пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 грудня 2017 року щодо призначення пенсії згідно з вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 , із прийняттям відповідного рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі № 240/7540/20.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України (виключні випадки касаційного оскарження судових рішень).
В даному випадку в касаційній скарзі не має жодних посилань на підстави касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі № 240/7540/20.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції, в тому числі зазначити виключні випадки можливості касаційного оскарження (частина 4 статті 328 КАС України).
Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" № 4451/70, п. 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, п. 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, п. 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, п. п. 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, п. 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" №23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (п. 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" №21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" №26737/95).
Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 серпня 2020 року у справі №260/1408/19, від 21 серпня 2020 року у справі №400/3881/19, від 26 серпня 2020 року у справі №640/1408/19, від 27 серпня 2020 року у справі №460/1928/19, від 01 вересня 2020 року у справі №420/4246/19.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі № 240/7540/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування протоколу та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Желєзний