79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.04.10 Справа № 6/92-38
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” від 03.11.2009 р. № 31/10-10864
на рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2009 р.
у справі № 6/92-38
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м.Київ
до ТзОВ “Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія”, м.Київ
про стягнення 1 420 812, 07 грн., в т.ч. 1 205 423, 27 грн. інфляційних втрат, 215 388, 8 грн. 3 % річних, за договором на постачання природного газу
За участю представників сторін:
від позивача -Працьовита С.М. (головний юрисконсульт Львівської філії, довіреність від 28.12.2009 р. № 57/10 в матеріалах справи);
від відповідача -Пасічник О.О. (начальник юридичного відділу, довіреність від 14.01.2010 р. № 40/01-1 в матеріалах справи)
Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 р., 26.01.2010 р., 23.03.2010 р.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.10.2009 р. у справі № 6/92-38 (суддя Пахолюк В.А.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 973 061, 8 грн. інфляційних втрат, 213 316, 6 грн. 3 % річних, а в задоволенні решти суми позову відмовлено.
Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, де просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних втрат і прийняти нове рішення, яким позов про стягнення інфляційних втрат задоволити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Вимоги апеляційної скарги грунтуються в основному на тому, що висновок господарського суду про поденне нарахування інфляційних втрат суперечить ч.2 ст.625 ЦК України та рекомендаціям щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеним у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р (далі - рекомендації Верховного Суду України). Так, згідно з рекомендаціями Верховного Суду України індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно треба рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця -квітня.
У судовому засіданні відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у його відзиві на останню.
Як встановлено судом першої інстанції, 1 жовтня 2007 року між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (постачальник за договором, позивач у справі) та ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго”, правонаступником якого є ТзОВ “Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія” відповідно до п.1.1 його статуту (покупець за договором, відповідач у справі), був укладений договір на постачання природного газу № 06/07-983-ТЕ-2 (а.с.13-15).
На виконання умов договору постачальник передав у власність покупцю протягом жовтня-грудня 2007 року, березня-липня 2008 року природний газ на загальну суму 21 139 414, 88 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.28-37).
Згідно з п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
29.10.2008 р. між сторонами був укладений договір № 14/08-2071 про відступлення права вимоги, за яким у позивача виникнули зобов»язання перед відповідачем на суму 3 465 106, 49 грн. (а.с.64).
Покупець свої зобов»язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ оплачував невчасно, повністю розрахувався за спожитий природний газ лише 06.11.2008 р. шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 465 106, 49 грн. (а.с.65), оскільки саме 06.11.2008 р. така заява вручена позивачу, що підтверджується підписом його представника на звороті заяви (а.с.65, зворот).
Таким чином, періодом прострочки слід вважати з 11.11.2007 р. по 06.11.2008 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2009 р. у справі № 6/92-38 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення в оплаті з боку відповідача мало місце, про що зазначалося вище.
Згідно з п.5 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку суми інфляційних втрат (а.с.4), в останньому містяться арифметичні помилки при виведенні різниці між необхідною та фактичною сплатою суми боргу, що в кінцевому підрахунку призводить до неправильної суми інфляційних втрат за конкретний місяць. Так, наприклад, виходячи з даних самого позивача, за грудень 2007 року слід погасити заборгованість у сумі 3 191 420, 02 грн., фактично сплачено 1 440 930, 8 грн., тому розмір простроченого платежу становить 1 750 489, 22 грн., а не 3 111 417, 69 грн., як визначено апелянтом. Те саме стосується і січня місяця 2008 року.
В деяких графах розрахунку як інфляційних втрат (а.с.4), так і 3 % річних (а.с.5) взагалі не вказана сума основного боргу.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 р., 06.01.2010 р., 23.03.2010 р. було зобов”язано позивача подати конкретизований помісячний розрахунок позовних вимог за стягуваний період з зазначенням суми основного боргу та суми оплати, а не по конкретних днях, оскільки виникли розбіжності між сумою основного боргу (а.с.4) та даними відповідача (а.с.62).
Проте позивач вимог ухвал суду не виконав, у судовому засіданні його представник усно пояснила, що вважає їхній розрахунок позовних вимог правильним.
Згідно з рекомендаціями Верховного Суду України визначальним моментом при нарахуванні інфляційних втрат має конкретна дати проплати (зокрема, при проведенні оплати в період з 1 по 15 число відповідного місяця підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні на відміну від таких дій, вчинених з 16 по 30 (31) число місяця).
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов”язок доказування і подання доказів згідно з ст.33 ГПК України покладається на сторін, а не на суд. На останнього покладається обов”язок оцінити достатність доказового матеріалу та в межах цього поданого матеріалу прийняти відповідне рішення.
Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення суми позовних вимог, а саме: стягнення 973 061, 8 грн. інфляційних втрат, 213 316, 6 грн. 3 % річних замість 1 205 423, 27 грн. інфляційних втрат, 215 388, 8 грн. 3 % річних.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2009 р. у справі № 6/92-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин