79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.05.10 Справа № 14/251
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Кузя В.Л.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи від 30.01.09р. №64
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2009р.
у справі № 14/251
за позовом Комунального закладу Львівської обласної ради (далі КЗ ЛОР) «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи», м. Львів-Винники
до відповідача Державного комунального підприємства (далі ДКП) «Міжлікарняна аптека №252», м. Львів-Винники
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, нас стороні позивача:
1. Львівської обласної ради, м. Львів
2. Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів
про звільнення спірних приміщень та повернення їх позивачеві шляхом оформлення і підписання сторонами акту приймання-передачі
за участю представників:
від позивача -Волоський А.М., Ковтун І.Р. - представники;
від відповідача - Куфлик А.І. - представник;
від третьої особи 1 - не з'явився;
від третьої особи 2 - Горак Я.П. - представник.
Присутнім представникам учасників судового процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.
Розгляд цієї справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах апеляційного господарського суду.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2009р. у зв'язку з хворобою судді Дубник О.П., справу № 14/251 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Процика Т.С., суддів Слуки М.Г. та Орищин Г.В.
Відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009р. у зв'язку з відставкою судді Слуки М.Г. введено у склад колегії суддів замість судді Слуки М.Г. суддю Скрипчук О.С.
Відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2009р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Орищин Г.В. та зайнятістю у складі іншої колегії суддів судді Скрипчук О.С. введено у склад колегії суддів замість суддів Орищин Г.В. та Скрипчук О.С. суддів Городечну М.І. та Кузя В.Л.
Ухвалою голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2009 р. у справі № 14/251 відхилено заяву Державного комунального підприємства «Міжлікарняна аптека № 252»від 10.11.2009 р. за вих. № 207 про відвід судді Городечної М.І. від розгляду справи № 14/251.
Ухвалою Першого заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р. у справі № 14/251 відхилено заяву Державного комунального підприємства «Міжлікарняна аптека № 252»від 30.11.2009 р. за вих. № 213 про відвід судді Кузя В.Л. від розгляду справи № 14/251.
Ухвалою голови Львівського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2010р. у справі № 14/251 заяву судді Городечної М.І. про її заміну і введення в склад колегії суддів, що розглядають дану справу, іншого судді задоволено.
Відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2010р. у справі № 14/251 введено у склад колегії суддів замість судді Городечної М.І. суддю Скрипчук О.С.
Після внесення змін у склад колегії суддів, введення у склад колегії суддів іншого судді розгляд справи (перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2009р. у справі № 14/251 в апеляційному порядку) розпочато заново.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи, а також копії поштових реєстрів вихідної кореспонденції суду (копій ухвал про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.
Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась; колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи 1.
Рішенням Господарського суду Львівської області 16.01.2009р. у цій справі, колегія суддів у складі головуючого судді Кітаєвої С.Б., суддів Довгої О.І., Деркача Ю.Б., у позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст.10, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.1 ст.137 Господарського кодексу України, ст.153 Цивільного кодексу Української РСР, ст.782 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.35 ГПК України, а також зокрема тим, що:
- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року у справі № 1/798-29/212 між тими ж сторонами було встановлено, той факт, що відповідач продовжує користуватись приміщеннями підставно, на підставі угоди від 01.01.1997 року, а відтак даний факт існування між сторонами відносин з оренди спірних приміщень на підставі угоди від 01.01.1997 року станом на дату розгляду справи судом, а також факт використання відповідачем спірних приміщень, не підлягає повторному доведенню відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України;
- твердження позивача про те, що внаслідок направлення повідомлень листами № 513 від 27.07.2007р. та № 533 від 03.08.2007р. угода від 01.01.1997р. припинилась, що тягне за собою обов'язок відповідача по поверненню орендованих приміщень, не відповідає законодавству;
- з дати набрання чинності рішенням Львівської обласної ради “Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області” від 23.06.2006 року № 33, орендодавцем за угодою від 01.01.1997р. є не позивач, а Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, якому додатково надано повноваження органу, уповноваженого управляти майном спільної власності територіальних громад області, у т.ч. і приміщень по вул.Івасюка,31 у м. Винники, а також орендодавця цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад області; зазначені факти також встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007р. у справі № 1/798-29/212 між тими ж сторонами, а також встановлено, що позивач не є орендодавцем чи особою, уповноваженою управляти майном спільної власності територіальних громад області, а тому інтерес позивача не пов'язаний з його суб'єктивними правами, не може вважатись законним інтересом і не підлягає захисту.
- Управління майном спільної власності Львівської обласної ради не вживало заходів до звільнення відповідачем орендованих приміщень, вимог про звільнення орендованих приміщень відповідачем не заявляло;
- належних доказів наявності у позивача повноважень представляти інтереси власника майна у спірних відносинах, припиняти угоду оренди та вимагати повернення орендованого майна позивачем суду не подано.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 30.03.2010р. у цій справі відкладено розгляд справи та зобов'язано позивача і відповідача подати апеляційному господарському суду для огляду:
1) свідоцтво про державну реєстрацію;
2) виписку (витяг, довідку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (видану державним реєстратором);
3) установчі документи (Статут, Положення, тощо),
та належним чином засвідчені копії цих документів для долучення до матеріалів справи.
Вимоги зазначеної ухвали суду були виконані позивачем і відповідачем.
Зокрема з поданих позивачем документів, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 206584 (дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 08.04.2009р.), копії довідки Головного управління статистики у Львівській області АА № 061394 з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України, виданої 09.04.2009р., копії Статуту Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи»(нова редакція), державна реєстрація змін до установчих документів проведена 08.04.2009р., номер запису 14151050003010971, вбачається, що підставою внесення змін до установчих документів та заміни свідоцтва про державну реєстрацію була зміна найменування юридичної особи, без проведення реорганізації: припинення (злиття, приєднання, поділу, перетворення) чи ліквідації. Таким чином, з наведеного вбачається, що у цьому випадку відбулась лише зміна назви юридичної особи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2009р. у справі № 14/251 повністю і прийняти нове рішення у справі № 14/251, яким задоволити позов.
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Скаржник зокрема відзначив, що суд першої інстанції, з посиланням на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007р. у справі № 1/798-29/212, в якій брали участь ті самі сторони, та керуючись ч.2 ст.35 ГПК України, дійшов помилкового висновку про те, що факт існування між сторонами відносин оренди спірних приміщень на підставі угоди від 01.01.1997р. не підлягає повторному доведенню, а також про те, що з дати набрання чинності рішенням Львівської обласної ради “Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області” від 23.06.2006 року № 33, орендодавцем за угодою від 01.01.1997р. є не позивач, а Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.
ДКП «Міжлікарняна аптека №252», відповідач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу та пояснення до судових засідань, в яких просить в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2009р. у справі № 14/251 залишити без змін, з підстав правомірності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Також, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, подало пояснення, в якому зокрема відзначило, що питання щодо розміщення ДКП «Міжлікарняна аптека №252»в приміщеннях Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи розглядалось на спільному засіданні постійних комісій Львівської обласної ради з питань комунального майна та приватизації та з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту. На засіданні було вирішено відкласти розгляд даного питання до прийняття Львівською обласною радою Концепції розвитку комунальних аптечних закладів Львівської області. У зв'язку з цим Управління договір оренди у новій редакції з ДКП «Міжлікарняна аптека №252»не переукладало, заходів щодо звільнення ДКП «Міжлікарняна аптека №252»приміщень Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи за адресою: м. Львів-Винники, вул. Івасюка, 31 не вживало.
Присутні представники учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, а також усних поясненнях, наданих у судових засіданнях.
Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ДКП «Міжлікарняна аптека №252»(з врахуванням змін до позовної заяви (т.2, а.с.а.с.81-82)) про зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення та повернути їх позивачеві шляхом оформлення і підписання сторонами акту приймання-передачі. Позивач просить застосувати до спірних правовідносин норму ст.1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, при чому і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, приміщення головного корпусу КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи», яке знаходиться за адресою: м.Винники, вул.Івасюка, 31, зареєстроване на праві власності за Львівською обласною радою на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Львівською обласною радою 15.02.2008 року (т.2, а.с.60) на підставі рішення Львівської обласної ради № 101 від 25.10.2006 р “Про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області на нежитлові приміщення та споруди” (т.2, а.с.а.с.57-59), що підтверджується листом Обласного комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (т.2, а.с.56), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.02.2008 р № 17828406. (т.2, а.с.61).
Зазначений головний корпус (цегляний, 9-ти поверховий) перебуває на балансі Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи, що підтверджується інвентарною карткою № 1 обліку основних засобів в бюджетних установах (т.1, а.с.44). Позивач посилається на належність даного корпусу позивачу на праві оперативного управління, посилаючись на ст.39 Закону України «Про власність», згідно із якою майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління, і що після юридичного відокремлення комунальної власності від державної Конституцією України, це майно у позивача власником не вилучалось. Однак, як правильно відзначив суд першої інстанції, таке посилання є безпідставним, оскільки законодавство не передбачало проведення вилучення такого майна та не обумовлювало таким вилученням встановлену законодавством зміну у правовому режимі майна. Крім того, посилання на правовий режим майна, який існував до дати виникнення спірних відносин, не стосується суті справи.
Як вбачається з п.п.4.1,4.2, 4.3, 4.5 Статуту КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи»(нова редакція), зареєстрованого 08.04.2009р.(чинної на час перегляду судового рішення у цій справі в апеляційному порядку), майно Закладу становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно Закладу є у спільній власності територіальних громад Львівської області і закріплене за ним на праві оперативного управління. Заклад користується зазначеним майном в межах та порядку, визначеному чинним законодавством та рішенням Власника. Заклад за погодженням із Засновником та Управлінням має право здавати в оренду будинки, окремі приміщення, що знаходяться на балансі Закладу, але не є у спільній власності територіальних громад області. Будинки та споруди, окремі приміщення. які є у спільній власності територіальних громад області, передаються в оренду у порядку, встановленому рішенням Власника.
Також, як вбачається з п.п.6.1,6.2 Статуту Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Ю.Липи (нова редакція), зареєстрованого 27.01.2003 року та чинного на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, майно Госпіталю становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на його балансі. Майно госпіталю належить йому на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління госпіталь володіє та користується зазначеним майном в межах, встановлених законодавством, та відповідно до мети діяльності госпіталю, його завдань і призначення майна. Госпіталь за погодженням із засновником має право здавати в оренду належні йому будинки, споруди, продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду та списувати з балансу матеріальні цінності.
З обох редакцій Статуту позивача вбачається, що госпіталь належить до спільної власності територіальних громад Львівської області, засновником якого є Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Засновник), який діє від імені власника -Львівської обласної ради (Власник), і підпорядковується у своїй діяльності Головному управлінню охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації (Управління).
Згідно із ч.1 ст.137 Господарського кодексу України правом оперативного управління є речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, визначених законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
1 січня 1997 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) була укладена угода про оренду житлових приміщень між госпіталем інвалідів війни та репресованих в особі начальника госпіталя Рафалюка Івана Яковича та державним комунальним підприємством “Міжлікарняною аптекою” в особі директора аптеки № 252 Кравціва Ігора Йосиповича (далі угода, т.1, а.с.а.с.18-20). Угода погоджена Головним управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації, Фінансовим управлінням облдержадміністрації, Управлінням майном області.
Як вбачається з матеріалів, справи судом першої інстанції вживались заходи щодо витребування оригіналу даної угоди для огляду в судовому засіданні, отримання належної копії. Однак, як вбачається з заяви позивача, оригінал угоди відсутній, а наявна в матеріалах справи копія була отримана з матеріалів справи № 1/798-29/212. З огляду наданої копії вбачається, що вона була завірена печаткою Управління майном спільної власності територіальних громад Львівської області. Не було надано оригінал чи належно засвідчену копію даної угоди також відповідачем.
Відповідно до умов угоди позивач надає, а відповідач приймає в користування частину приміщення на другому поверсі загальною площею 675,7 кв.м. у м.Винники, вул.Івасюка,31 для медикаментозного забезпечення госпіталю (п.1.1). Розмір орендної плати визначається у відповідності до розпорядження голови Львівської облдержадміністрації № 1008 від 05.11.1996р. Орендар зобов'язався сплачувати кошти по відшкодуванню втрат за комунальні послуги на рахунок орендодавця (п.3.6), та орендну плату, яка підлягає оплаті щомісячно згідно виставленого орендодавцем рахунку, до 25 числа поточного місяця ( п.3.3). При цьому, неоплата орендної плати протягом двох місяців з дня закінчення платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця ( п.3.4).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в редакції, яка діяла на дату укладення зазначеної угоди, істотними умовами договору оренди визначались: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна, а за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Однак, у змісті вказаної угоди від 01.01.1997р. відсутні положення, передбачені у ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо вартості орендованого майна з урахуванням індексації; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Відповідно до ст.153 ЦК УРСР, який діяв на час існування відповідних відносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних у мовах. Однак, у відповідності до ст.46 ЦК УРСР, недодержання простої форми, що вимагається законом, не тягне за собою за загальним правилом недійсності угоди, а лише позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, що свідчать про виконання сторонами умов вищезгаданої угоди, сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору, у тому числі тих, які не були зазначені в тексті угоди. Зокрема, приміщення були передані позивачем у користування відповідачу, який не висловлював зауважень щодо порядку їх передачі, складу та вартості; відповідач користується спірними приміщеннями, позивач виставляє відповідачу рахунки на оплату розміру орендної плати з урахуванням індексації та відшкодування вартості комунальних послуг які, як визнано позивачем у поясненнях з приводу позову про виселення та заперечення відповідача у відзиві, до 01.01.2006 року належно і в повному обсязі сплачувались відповідачем, між сторонами відсутні спори з приводу порядку використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна. Закон України «Про оренду державного та комунального майна»передбачав лише вимогу щодо погодження умов про страхування орендованого майна, не встановлюючи строку для укладення відповідного договору страхування. Крім того, вимоги позивача про повернення майна та заперечення відповідача щодо його повернення не пов'язані з розбіжностями щодо умов повернення такого майна, а пов'язані лише з підставами для такого повернення. Належних доказів наявності розбіжностей у сторін щодо істотних умов угоди від 01.01.1997р. суду не подано, мотиви змін до позовної заяви позивача, які ґрунтуються на стверджуваній відповідачем неукладеності даної угоди, відповідач заперечив.
Крім того, у відповідності до п.9.1 договору, термін дії угоди встановлений до 31.12.2000р. Однак, з матеріалів справи вбачається, що договірні відносини сторін щодо оренди зазначених приміщень продовжували існувати, будучи оформленими угодою № 143 від 01.01.2001 року, яка постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року у справі № 1/798-29/212 між тими ж сторонами була визнана неукладеною (т.1, а.с.а.с.112-115). Натомість, Львівський апеляційний господарський суд у вказаній постанові встановив, що відповідач на даний час користується спірними приміщеннями на підставі угоди від 01.01.1997р.
Згідно із ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, позивач у змінах до позовної заяви, враховуючи посилання відповідача на неукладеність угоди від 01.01.1997р., просить застосувати до спірних відносин норму ст.1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, при чому і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007р. у справі № 1/798-29/212 між тими ж сторонами було встановлено той факт, що відповідач продовжує користуватись приміщеннями підставно, на підставі угоди від 01.01.1997р., а відтак даний факт існування між сторонами відносин з оренди спірних приміщень на підставі угоди від 01.01.1997року за станом на дату розгляду справи судом, а також факт використання відповідачем спірних приміщень, не підлягає повторному доведенню відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається зокрема, що за період з 01.01.2006р. по 01.08.2007р., розмір належної з відповідача орендної плати становить 7180,89 грн., а з відшкодування вартості комунальних послуг -42531,56 грн., усього 49712,45 грн., що підтверджується відповідними рахунками (т.1, а.с.а.с.55-106). Доказів оплати зазначених коштів суду не надано, позивач вимог про стягнення заборгованості не заявляв. З цієї підстави позивач листом № 513 від 27.07.2007р. (т.1, а.с.а.с.12-14) та № 533 від 03.08.2007р. (т.1, а.с.а.с.15-17) направляв відповідачу повідомлення про відмову від угоди від 01.01.1997 року, що підтверджується відповідними поштовими квитанціями. Посилання відповідача на недоведеність вмісту поштового відправлення, підтвердженого поштовими квитанціями позивача (т.1, а.с.а.с.14, 17), не доведено суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами.
Щодо твердження скаржника (позивача у справі) про те зокрема, що внаслідок направлення вищезгаданих повідомлень угода від 01.01.1997р. припинилась, що тягне за собою обов'язок відповідача по поверненню орендованих приміщень, то суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції в тому, що такі твердження не відповідають законодавству, є безпідставними з урахуванням матеріалів та фактичних обставин справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.26 Закону України «Поро оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. При цьому, відповідно до ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Рішенням № 33 від 23.06.2006 року Львівської обласної ради «Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області»(т.1, а.с.170) було перейменовано управління адміністративними будинками Львівської обласної ради в управління майном спільної власності Львівської обласної ради, якому додатково надано повноваження органу, уповноваженого управляти майном спільної власності територіальних громад області, у тому числі і приміщень по вул.Івасюка,31 у м. Винники; а також орендодавця цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад області.
Відповідно до п.п.1.3.2 Положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради (т.1, а.с.а.с.171-173) зазначене управління є правонаступником орендодавців цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності. Відповідно до п.3.2.2 згаданого вище Положення для виконання поставлених завдань управлінню надаються повноваження зокрема представляти в судах інтереси обласної ради, віднесені до управління.
З врахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у тому, що з дати набрання чинності вищевказаним рішенням Львівської обласної ради, орендодавцем за угодою від 01.01.1997р. є не позивач, а Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.
Зазначені факти також встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007р. у справі № 1/798-29/212 між тими ж сторонами.
Також згаданою постановою встановлено, що позивач не є орендодавцем чи особою, уповноваженою управляти майном спільної власності територіальних громад області, а тому інтерес позивача не пов'язаний з його суб'єктивними правами, не може вважатись законним інтересом і не підлягає захисту. Зазначені факти у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України не підлягають доведенню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, зокрема підтверджується листом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 1138 від 03.11.2008 року (т.2, а.с.а.с.100-101), зазначене управління не вживало заходів до звільнення відповідачем орендованих приміщень, вимог про звільнення орендованих приміщень відповідачем не заявляло.
Вищенаведене повторно підтверджено Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради у письмовому поясненні від 16.11.2009р. № 1250 (вх. № канцелярії 9164 від 17.11.2009р.), поданому суду апеляційної інстанції.
Скаржник посилався на п.8 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», із змінами і доповненнями, яким встановлено, що підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника. Зокрема, такий володілець майна може витребувати його з чужого незаконного володіння з тих же підстав і в такому ж порядку, як і сам власник. Якщо в разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна. Власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.
Щодо таких тверджень позивача як на підставу своїх позовних вимог, то слід зазначити, що у цьому випадку позивач неправильно трактує поняття володіння ним спірним приміщенням на праві оперативного управління, вважаючи себе орендарем по угоді від 01.01.1997р. і відповідно особою, яка має право відмови від цієї угоди (договору оренди), з огляду на наступне:
- як вже було зазначено вище і встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007р. у справі № 1/798-29/212 між тими ж сторонами, орендарем по угоді від 01.01.1997р. з моменту прийняття Рішення № 33 від 23.06.2006 року Львівської обласної ради «Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області»є Управління майном спільної власності Львівської обласної ради;
- судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що на підставі угоди від 01.01.1997 року право володіння спірними приміщеннями належить відповідачу, і дана угода станом на дату розгляду справи судом не припинена;
- крім того, спір пов'язаний із договірними відносинами, а позивач за станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не є орендодавцем по договору;
- стаття 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.782 ЦК України надають право відмовитись від договору оренди чи ініціювати процедуру його розірвання лише сторонам, якими є орендодавець та орендар;
- належних доказів наявності у позивача повноважень представляти інтереси власника майна у спірних відносинах, припиняти угоду оренди та вимагати повернення орендованого майна суду не подано, зокрема цих повноважень не визначено і у новій редакції Статуту позивача (зареєстрованої 08.04.2009р.), поданій суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2009р. у справі № 14/251 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Кузь В.Л.
Суддя Скрипчук О.С.