79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.05.10 Справа № 2/21-92
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ірта», м. Луцьк, від 21.04.10
на рішення господарського суду Волинської області від 07.04.10
у справі № 2/21-92
за позовом: Приватного підприємства «Ірта», м. Луцьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ
про визнання кредитного договору № 891 від 03.04.07 недійсним
за участю учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рішенням господарського суду Волинської області від 07.04.10 у справі № 2/21-92 (суддя Л.Черняк) у позові Приватного підприємства «Ірта»до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України про визнання кредитного договору № 891 від 03.04.07 недійсним відмовлено.
З даним рішенням не погоджується позивач - Приватне підприємство «Ірта», оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповноти з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення місцевим господарським судом при його винесенні норм процесуального права. Зокрема, в поданій апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд Львівської області розглянув справу за відсутності представника відповідача, чим порушив права скаржника, передбачені ст. 22 ГПК України. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Волинської області від 07.04.10 у справі № 2/21-92 скасувати.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 25.05.10.
Відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» -проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Волинської області від 07.04.10 у справі № 2/21-92 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
В судове засідання 25.05.10 сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені (повідомлення про вручення поштових відправлень № 4250420, № 4250411), причин неявки до відома суду не довели, а відтак, до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.10, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 07.04.10 у справі № 2/21-92 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Господарським судом Волинської області при розгляді спору вірно встановлено факт укладення між ВАТ “Державний ощадний банк України” та ПП “Ірта” договору відновлювальної кредитної лінії № 891 від 03.03.07, згідно якого позивачем отримано кредит у сумі 700 000, 00 грн.
Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин між сторонами норм ст. 174 ГК України щодо договору, як підстави виникнення господарського зобов'зання, ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України щодо поняття правочину та договору, ч. 1 ст. 1054 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття та юридичного змісту кредитного договору.
Місцевим господарським судом вірно застосовано при розгляді позовних вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, якої встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Колегія суддів зазначає, що як на підставу недійсності договору відновлювальної кредитної лінії № 891 від 03.03.07 позивач посилається на ч. 1 ст. 233 ЦК України, згідно з якою правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Відтак, місцевий господарський суд вірно застосував при розгляді позовних вимог ПП «Ірта»рекомендації, викладені у п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, згідно з якою правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Колегія суддів погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваному рішенні, щодо того, що позивач, всупереч вимог п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів того, що договір ним укладено під впливом тяжкої для нього обставини, за відсутності якої договір не було б ним укладено на таких умовах. Не доведено позивачем вказаних обставин, на як він посилається як на підставу позовних вимог, і при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.
Щодо посилань скаржника на те, що незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд Львівської області розглянув справу за відсутності представника відповідача, чим порушив права скаржника, передбачені ст. 22 ГПК України, то колегія суддів зазначає наступне. Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за клопотанням позивача 10.03.10 розгляд справи вже відкладався. Крім того, в ухвалі господарського суду Волинської області від 10.03.10 явка представника позивача обов'язковою не визнавалась. Беручи до уваги викладене, а також те, жодних належних доказів неможливості забезпечити явку представника в засідання суду позивач не подав, колегія суддів вважає дії скаржника, спрямовані на відкладення розгляду справи, такими, що порушують обов'язок добросовісного користування належними йому процесуальними правами, встановлений ч. 2 ст. 22 ГПК України, а також порушують право позивача на розгляд справи впродовж розумного строку.
Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 07.04.10 у справі № 2/21-92 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Волинської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 07.04.10 у справі № 2/21-92 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Волинської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник