79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.05.10 Справа № 02/63-77
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Ковалишин Ю.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача-1) - не з”явився,
позивача - з”явився,
відповідача-2 - не з”явився,
третьої особи - з”явився,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маневичіагробуд», смт.Маневичі
на рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2010 року, суддя Костюк С.В., у справі №02/63-77
за позовом Будинкового комітету «Надія», смт.Маневичі
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «Маневичіагробуд», смт.Маневичі
до відповідача-2 Маневицької селищної ради, смт.Маневичі
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м.Луцьк
про визнання незаконним включення до статутного фонду гуртожитку по вул.Комарова,37в смт.Маневичі, визнання його державним житловим фондом, зобов»язати ТзОВ «Маневичіагробуд»виключити гуртожиток з статутного фонду та передати в комунальну власність територіальної громади,
рішенням господарського суду Волинської області від 27.01.2010 року частково задоволено позов Будинкового комітету «Надія»до товариства з обмеженою відповідальністю «Маневичіагробуд»та Маневицької селищної ради в частині визнання гуртожитку по вул.Комарова,37 в смт.Маневичі державним житловим фондом та зобов'язання ТзОВ "Маневичіагробуд" передати будівлю гуртожитку в комунальну власність територіальної громади Маневицької селищної ради.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт належності спірного майна до державного житлового фонду, а наявність у позивача права на звернення з даним позовом передбачено установчими документами комітету та ст.1 ГПК України, яка передбачає право звернення за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу, що наявне в спірному випадку.
В частині позовних вимог про визнання незаконним включення до статутного фонду гуртожитку по вул.Комарова,37в смт.Маневичі та зобов»язання ТзОВ «Маневичіагробуд»виключити гуртожиток з статутного фонду в позові відмовлено з підстав того, що на момент розгляду справи будівля гуртожитку по вул.Комарова,37 в статутний фонд ТзОВ "Маневичіагробуд" не включена
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-1) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що спірний гуртожиток збудований за рахунок дольових внесків підприємств, що входили у Волинське обласне міжгосподарське об»єднання по будівництву, та був об»єктом права колективної власності, який в подальшому правомірно переданий у володіння, користування та розпорядження скаржника.
Скаржник покликається на те, що право власності на майно згідно ст.331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію, а тому підтвердженням права власності мають бути правовстановлюючі документи. Скаржник вважає, що таким правовстановлюючим документом на спірне майно є саме акт державної приймальної комісії закінченого будівництва гуртожитку на 100 місць, замовленого і збудованого ПМК-341, що підтверджує право власності останнього на спірне майно, правонаступником якого є скаржник.
Скаржник вважає, що спірний гуртожиток не входить до житлового фонду місцевої Ради народних депутатів, оскільки виконавчий комітет Луцької міської ради ніколи не виконував функції єдиного замовника по спорудженню цього гуртожитку у відповідності до вимог ст.5 Житлового кодексу УРСР, входив в основні засоби позивача, що не було заборонено діючим на той час законодавством.
Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про віднесення спірного майна до державного житлового фонду, оскільки згідно установчих документів скаржник не був державним підприємством, спірний гуртожиток не знаходився у власності державного підприємства та не перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів, міністерств, державних комітетів і відомств, тобто не належить до державного житлового фонду і не підпадає під дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Скаржник також покликається на неповне з»ясування місцевим судом джерел фінансування будівництва спірного гуртожитку, що є обов»язковим при визначенні законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що матеріалами справи підтверджується факт належності спірного майна до державного житлового фонду, а наявність у позивача права на звернення з даним позовом передбачено положенням комітету та ст.1 ГПК України, яка передбачає право звернення за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу, що наявне в спірному випадку.
Своє право на звернення з даним позовом позивач також обґрунтовує тим, що в зв»язку з відмовою відповідача-1 передати спірне майно на баланс селищної ради порушуються права позивача щодо здійснення управління майном та права членів будинкового комітету на набуття права власності на майно.
Щодо заявлених позивачем та відповідачем-2 заяв про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони скаржнику та ВДВС Маневицького районного управління юстиції Волинської області вчиняти будь-які дії, в тому числі виселення громадян з приміщення гуртожитку, який знаходиться в смт.Маневичі по вул.Комарова,37 до вирішення справи в суді, то в їх задоволенні апеляційним судом відмовлено, оскільки заявником не наведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку, встановлених ст.ст.66,67 ГПК України підстав для вжиття таких заходів.
В судове засідання представник відповідачів не з»явилися, письмовим клопотанням скаржник просить розгляд справи завершити без його участі, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Маневицької районної ради народних депутатів №284 від 30.09.1982 р. затверджено акт Державної приймальної комісії закінченого будівництва гуртожитку на 100 місць збудованого Маневицьким ПМК -341, корисною площею 1178,7 кв. м. (а.с.49-52).
Як вбачається з матеріалів справи, Маневицьке ПМК -341 реорганізовано в ПМК -11, а в подальшому перейменовано на Маневицьке районне кооперативно -державне будівельно -монтажне об'єднання "Маневичіагробуд".
Рішенням установчих зборів уповноважених представників господарств учасників і трудового колективу Маневицького райагробуду від 08.12.1992р. затверджено розмежування майна, проведеного відповідно до Постанов Ради колгоспів України від 05.12.1991р. та від 10.06.1992р. №2/2 та на виконання доручень Кабінету Міністрів України від 30.04.1992р. №8146/56. В подальшому за рішенням установчих зборів уповноважених представників господарств -учасників та трудового колективу Маневицький райагробуд, який був правонаступником Маневицького Міжколгоспбуду, увійшов до складу засновників СМП "Маневичіагробуд".
Згідно установчого договору СМП "Маневичіагробуд" та статуту СМП "Маневичіагробуд", зареєстрованого держадміністрацією Маневицького району 28.01.1999р. (а.с.59-61) засновниками СМП були: трудовий колектив СМП, тринадцять колективних сільськогосподарських підприємств, фонд державного майна України, організації та підприємства об'єднання «Волиньагробуд», кошти яких централізувались.
На базі майна СМП "Маневичіагробуд" за рішенням загальних зборів , протокол № 1 від 26.07.2001р., створено приватне підприємство "Маневичіагробуд", яке згідно статуту, зареєстрованого Маневицькою держадміністрацією 10.12.2001р., є правонаступником СМП.
Згідно п.4.5 статуту розмір статутного фонду приватного підприємства станом на 01.07.2001р. становив 8 104,3 тис. грн., який належав трудовому колективу "Маневичіагробуд". Рішенням загальних зборів від 26.07.2001р. виведено із складу засновників СМП "Маневичіагробуд" колективні сільськогосподарські підприємства та виділено державну частку майна в натурі. Згідно змін до статуту, зареєстрованих 09.08.2002р. розмір статутного фонду станом на 07.02.2002р. становив 1 706,1 тис. грн.
Згідно п.4.1 статуту ПП "Маневичіагробуд" об'єктами права колективної власності підприємства є: основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески засновників, вироблена продукція, одержані доходи, майно придбане на законних підставах.
Розпорядженням голови Маневицької селищної ради від 16.02.2002р. затверджено три акти приймання -передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, а саме житлового будинку по вул. Комарова, 30 (а.с. 65-66), житлового будинку по вул. Червоноармійській, 30 (а.с. 67-69), житлового будинку по вул. Луцька, 12 (а.с. 70-72).
Наказом РВ ФДМУ по Волинській області від 23.05.2002р. №155 (а.с. 73) СМП "Маневичіагробуд" знято з обліку, як таке, що має державну частку (а.с.73). Разом з тим, наказом від 10.10.2002р. №292 (а.с.74) скасовано попередні накази регіонального відділення від 23.05.2002р. № 155, від 14.08.2002р. № 234 та від 10.09.2002р. № 259 та запропоновано СМП "Маневичіагробуд" внести до установчих документів зміни про наявність серед учасників цих підприємств РВ ФДМУ по Волинській області (а.с. 74).
Згідно протоколу №3 засідання Ради колективного підприємства "Маневичіагробуд" від 18.07.2003р. (а.с. 78-79) вирішено виділити в натурі частку житлового фонду у статутному фонді КП "Маневичіагробуд" і зменшено статутний фонд підприємства на суму житлового фонду, одержану суму, що становить 468 859,25 грн. рахувати, як статутний фонд КП, що належить трудовому колективу та винести на розгляд загальних зборів трудового колективу відомість про нарахування внесків по кожному члену трудового колективу.
Відповідно до протоколу спільного засідання загальних зборів колективу "Маневичіагробуд" та Дочірнього підприємства «Вікторія» СМП "Маневичіагробуд" від 18.07.2003р.№ 2 проведено розпаювання майна між членами трудового колективу.
Як вбачається з даного протоколу, сума майнового фонду (ділима частина), яка підлягає розпаюванню між засновниками ПП "Маневичіагробуд" становить 486 859,25 грн., житловий фонд - 1056959,12 грн., резервний фонд (неподільна частина) - 162 286,42 грн. Тобто гуртожиток по вул. Комарова, 37- вартістю328 635,83 грн. не увійшов до майна, що підлягало розпаюванню між засновниками підприємства (а. с. 25-30) . Разом з тим, зміни в статут ПП "Маневичіагробуд" на підставі вищевказаного рішення не були внесені.
Згідно протоколу №1 загальних зборів засновників учасників КП "Маневичіагробуд" від 24.03.2008р. (а.с.75) вирішено на базі КП "Маневичіагробуд" створити ТзОВ "Маневичіагробуд". Розмір статутного фонду (капіталу) товариства залишається рівним статутному фонду КП "Маневичіагробуд" і складає 1706100 грн. У зв'язку з припиненням КП "Маневичіагробуд" шляхом перетворення в ТзОВ "Маневичіагробуд" та відчуженням, даруванням засновниками КП "Маневичіагробуд" своїх часток у майні підприємства (майнових прав), засновниками ТзОВ є Політило Людмила Ярославівна, частка в статутному майні 834 453,51 грн. , Політило Валерій Ярославовия частка - 834, 453,51 грн., Сопронюк Андрій Філіпович частка 2,18% - 37 192,98 грн.
Згідно п.4.8 статуту ТзОВ "Маневичіагробуд", прийнятого зборами засновників від 24.03.2008р. протокол № 1 та зареєстровано 31.03.2008р., розмір статутного капіталу товариства становив 1706100 грн.
28.09.2009р. зареєстрована нова редакція статуту ТзОВ "Маневичіагробуд" (а.с.42-48), відповідно до п.4.8 даного статуту статутний капітал товариства складає 486 959 грн. , що відповідає сумі пайового фонду, визначеної протоколом від 18.07.2003р. №2. Тобто у статутний капітал ТзОВ "Маневичіагробуд" житловий фонд, в який входить і гуртожиток по вул. Комарова, 37, не включено.
Згідно інвентаризаційної картки № 269 обліку основних засобів (а.с. 53), гуртожиток на 100м поставлено на облік ПМК -341 в травні 1992р.
В інвентаризаційній справі № 354 на будівлю по вул.Комарова, 37 в смт. Маневичі, наданої КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", технічна документація на будівлю гуртожитку виготовлена БТІ на замовлення житлово -експлуатаційної дільниці тресту «Волиньсільбуд»12.09.1984р.
З наведених підстав позивач - Будинковий комітет «Надія», який створений згідно рішення загальних зборів жителів будинку по вул.Комарова,37, зареєстрований Маневицькою держадміністрацією 23.04.2009р., свідоцтво №462618, просить визнати незаконним включення до статутного фонду гуртожитку по вул.Комарова,37в смт.Маневичі, визнати його державним житловим фондом, зобов»язати ТзОВ «Маневичіагробуд»виключити гуртожиток з статутного фонду та передати в комунальну власність територіальної громади. Підставою звернення з таким позовом позивач зазначає відмову відповідача-1 передати спірне майно на баланс селищної ради, чим порушуються права позивача щодо здійснення управління майном та права членів будинкового комітету на набуття права власності на майно. При цьому, позивач покликається на надане йому п.1.5 Положення Будинкового комітету «Надія»право виступати позивачем та відповідачем в господарському суді та визначені згідно п.3.2.5 завдання щодо сприяння захисту прав законних інтересів квартиронаймачів у державних органах влади і управління, органах місцевого самоврядування.
Як зазначено в частині 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. За статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).
Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або оперативного управління. Доказів, що приміщення закріплене за позивачем судом не здобуто. Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. У процесі вирішення відповідних спорів власник повинен довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником, через зазначені обставини.
Власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.
Позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки не доведено виникнення у позивача права власності на спірне приміщення, а тому відсутні підстави його захисту в порядку ст.387 ЦК України.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Апеляційним судом не встановлено, яке порушене право позивача підлягало б захисту по суду.
З наявних в матеріалах справи та змісту позовних вимог випливає, що спірне майно є державним житловим фондом, про визнання чого просить позивач. Разом з тим, позивач не є уповноваженою особою на звернення з таким позовом, доказів про надання йому таких повноважень чи інших доказів в підтвердження наявності у нього права на звернення з таким позовом позивачем не подано, а судом не встановлено.
З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог Будинкового комітету «Надія»до товариства з обмеженою відповідальністю «Маневичіагробуд»та Маневицької селищної ради в частині визнання гуртожитку по вул.Комарова,37 в смт.Маневичі державним житловим фондом та зобов'язання ТзОВ "Маневичіагробуд" передати будівлю гуртожитку в комунальну власність територіальної громади Маневицької селищної ради, оскільки позивач не є належним позивачем в даній справі.
З цих підстав рішення в місцевого суду в частині позовних вимог про визнання гуртожитку по вул.Комарова,37 в смт.Маневичі державним житловим фондом та зобов'язання ТзОВ "Маневичіагробуд" передати будівлю гуртожитку в комунальну власність територіальної громади Маневицької селищної ради підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним включення до статутного фонду гуртожитку по вул. Комарова, 37в смт. Маневичі та зобов»язання ТзОВ «Маневичіагробуд»виключити гуртожиток з статутного фонду, то місцевим судом правильно відмовлено в позові, але не з тих правових підстав.
Правовою підставою відмови в цій позовній вимозі є аналогічна вище викладена - позивач не є належним позивачем в даній справі.
Проте, резолютивна частина рішення в цій частині залишається без змін, з виключенням з мотивувальної частини наведеної мотивації місцевим судом, з іншою мотивацією відмови, сформульованою апеляційним судом.
Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача-1 - задоволенню.
При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача-1 належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 42,5 грн. державного мита за апеляційне провадження.
Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2010 року в справі за номером 02/63-77 -частково скасувати, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маневичіагробуд»-задоволити.
В задоволенні позовних вимог Будинкового комітету «Надія»до товариства з обмеженою відповідальністю «Маневичіагробуд»та Маневицької селищної ради в частині визнання гуртожитку по вул.Комарова,37 в смт.Маневичі державним житловим фондом та зобов'язання ТзОВ "Маневичіагробуд" передати будівлю гуртожитку в комунальну власність територіальної громади Маневицької селищної ради відмовити.
В решті рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2010 року залишити без змін.
Стягнути з Будинкового комітету «Надія»(смт.Маневичі, вул.Комарова,37, інд. код 36479093) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маневичіагробуд»(44600, смт.Маневичі, вул.Луцька,14, код ЄДРПОУ 03583083) 42,5 грн. державного мита.
Наказ видати суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко