79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.05.10 Справа № 5/14-12
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Ковалишин Ю.,
з участю представників:
від позивача - не з”явився,
відповідача - не з”явився,
третьої особи -не з»явився,
розглянув апеляційну скаргу: товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд», с.Носачевичі Рожищенського району
на рішення господарського суду Волинської області від 16.03.2010 року, суддя Слупко В.Л., у справі №5/14-12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд», с.Носачевичі Рожищенського району
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі Волинської філії, м.Луцьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Павлюк Раїси Пантелеймонівни, м.Луцьк
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
рішенням господарського суду Волинської області від 16.03.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд»до відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі Волинської філії про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №3336, вчиненого 26.11.2007 року приватним нотаріусом Павлюк Р.П., щодо звернення стягнення на майно позивача, яке є предметом застави по договорах застави від 11.07.2006 року, від 28.07.2006 року та від 14.09.2006 року, укладених сторонами по справі в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд»за кредитним договором №8606К15 від 11.07.2006 року.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідачем подано нотаріусу всю необхідну документацію для вчинення спірного напису, а тому останній відповідає вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що згідно вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Скаржник вважає, що стягувачем не було представлено достатніх документів для підтвердження безспірної заборгованості позивача, оскільки подані нотаріусу документи не відповідають п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Крім цього, нотаріусом не встановлено факт прострочення позивачем заборгованості.
Скаржник покликається на порушення нотаріусом п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 за №283/8882 в частині недотримання 30-денного строку для вчинення виконавчого напису з дати направлення повідомлення про погашення заборгованості, оскільки повідомлення скаржнику направлено 01.11.2007 року, а напис вчинено 26.11.2007 року.
Скаржник не погоджується з висновком суду про відсутність в нотаріуса обов»язку особисто направляти боржнику письмову вимогу про виконання зобов»язання, оскільки Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України регулює порядок вчинення нотаріальних дій саме нотаріусами, а тому такий обов»язок покладено особисто на нотаріуса.
Скаржник також покликається на те, що предметом спірного виконавчого напису є, зокрема, звернення стягнення на рухоме майно, а нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду. Вказаним законом не передбачено такого позасудового способу звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.
В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в справі доказами відповідно до ст.75 ГПК України. Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником, а при відсутності і таких можливостей сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення. Крім цього, доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання скаржником не подано.
Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.11.2007 року приватним нотаріусом Павлюк Р.П. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3336, яким звернуто стягнення на майно, яке належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Старленд».
Як вбачається з матеріалів справи, вказане майно передане в заставу та іпотеку на підставі договорів застави від 11.07.2006 року, від 28.07.2006 року, від 14.09.2006 року та іпотеки №8606z33 від 11.07.2006 року, укладених сторонами по справі в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд»за кредитним договором №8606К15 від 11.07.2006 року.
Згідно п.п.2.1.3 та п.п.2.1.4 договорів застави у випадку невиконання заставодавцем умов кредитного договору від 11.07.2006 року за №8606К15 заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами по сплаті всіх платежів за кредитним договором, в тому числі звертати стягнення на предмет застави.
Згідно п.4.1 договорів застави звернення стягнення на предмет застави та порядок реалізації заставленого майна здійснюється відповідно до чинного законодавства України, в тому числі шляхом здійснення виконавчого напису нотаріуса..
За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задоволити вимоги відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі Волинської філії по виконавчому напису №3336 у розмірі 2239406,21 грн.
Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Згідно ст.3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Застава та іпотека мають похідний характер від забезпеченого ними зобов'язання, а тому банк, в зв'язку із неповерненням позивачем кредиту правомірно звернувся за вчиненням нотаріальних написів на зазначену вище суму заборгованості.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Статтею 89 вказаного закону встановлено вимоги до змісту виконавчого напису. Зокрема, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172 затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а саме для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні приписи містять пункти 287, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 за №283/8882, відповідно до яких виконавчий напис вчинюється на оригіналі документу, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.), і має містити, зокрема, строк, за який провадиться стягнення.
Відповідно до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, для вчинення спірного виконавчого напису відповідачем подано приватному нотаріусу заяву та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд»перед стягувачем, а саме: заява банку №086-04/2671 від 26.11.2007 року (а.с.32), договори застави від 11.07.2006 року, від 28.07.2006 року, від 14.09.2006 року та іпотеки №8606z33 від 11.07.2006 року; кредитний договір №8606К15 від 11.07.2006 року; розрахунок суми боргу (а.с.33), а також письмові вимоги про усунення порушень -лист-повідомлення №086-05/2464 від 01.11.2007 року (а.с.34).
Таким чином, подані приватному нотаріусу документи для вчинення спірних виконавчих написів повністю відповідають необхідному переліку документів (які подаються стягувачем нотаріусу), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. N 1172, а також главі 14 Закону України „Про нотаріат" та розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 N20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N283/8882).
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що виконавчий напис №3336, вчинений 26.11.2007 року приватним нотаріусом Павлюк Р.П., щодо звернення стягнення на майно позивача, відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у позивача простроченої заборгованості перед відповідачем та подання останнім всіх необхідних документів для вчинення цих виконавчих написів.
Покликання скаржника на спірність стягуваної заборгованості є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, відповідно до п.284 розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку (1172-99-п), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Такі документи були подані нотаріусу в повному обсязі, про що було зазначено вище.
Аналогічно безпідставним є покликання скаржника на недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису 30-ти денного терміну направлення позивачу відповідачем вимоги про усунення порушень взятих на себе останнім зобов'язань за кредитним договором, після спливу якого, якщо вищевказана вимога відповідача залишається без задоволення, відповідач відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку" вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, а нотаріус, відповідно, вправі здійснити за заявою відповідача вчинення виконавчого напису.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором надсилалися позивачу з моменту допущення останнім порушень умов кредитного договору, що скаржником не заперечується. Покликання скаржника на те, що вимога повинна надсилатися саме нотаріусом, оскільки такий порядок врегульовано Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є безпідставним, оскільки вказаною інструкцією встановлено термін, після спливу якого нотаріус вправі вчиняти виконавчий напис, а не встановлено обов»язок нотаріуса направляти вимогу боржнику. Такий обов»язок покладено на стягувача, що випливає із аналізу норми ст.35 Закону України "Про іпотеку".
Покликання скаржника на відсутність такого способу забезпечувального обтяження як виконавчий напис нотаріуса є необґрунтованим, оскільки ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду та в позасудовому порядку. Статтею 24 зазначеного закону визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але перелік способів, зазначений у статті, не є виключним. Частина 6 ст.20 Закону України "Про заставу" є спеціальною нормою щодо ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у частині звернення стягнення на предмет застави, якою передбачено саме такий спосіб звернення стягнення у вигляді виконавчого напису нотаріуса.
З аналізу наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що виконавчий напис вчинено з дотриманням ст.87 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1994р. № 10/5, а тому підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, не вбачає.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Волинської області від 16.03.2010 року в справі за номером 5/14-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд»-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко