79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.05.10 Справа № 02/64-64 (9/170-64)
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Скрипчук О.С.,
Юрченко Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача (скаржник) -не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третіх осіб -не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Рівне, вих.№5240/10 від 26.04.2010 року
на рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2010 року (підписане 16.04.2010 року), суддя Костюк С.В.
у справі № 02/64-64
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне, м.Рівне
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк
треті особи без самостійних вимог на предмет спору:
1) Приватне підприємство «Драйв-Текс», м.Рівне
2) Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ЕнергоЕко Консалтінг», м.Рівне
3) Приватне підприємство «Рівне-м'ясо», м.Рівне
4) Комунальне підприємство «Графос», м.Рівне
5) Приватне підприємство «Деста», м.Рівне
6) Відкрите акціонерне товариство «Рівненський радіотехнічний завод», м.Рівне
7) Комунальне підприємство «Теплотранссервіс», м.Рівне
8) Відкрите акціонерне товариство «Рівнеагроенерго», м.Рівне
про зобов'язання здійснити платіжні операції за платіжними дорученнями
В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалось клопотання (вих.№19825/10 від 23.11.2009 року, арк. справи 79), в якому останній зменшує позовні вимоги та просить зобов'язати здійснити платіжні операції за платіжними дорученнями: від 06.02.2009 року на суму 15000 грн., від 17.06.2009 року №75 на суму 1000 грн., від 20.03.2009 року №39 на суму 1323,68 грн., від 25.05.2009 року №74 на суму 1161,60 грн., від 09.02.2009 року №20 на суму 1801,10 грн., від 06.02.2009 року №56 на суму 2697,66 грн., від 10.02.2009 року №43 на суму 3360,47 грн., від 10.02.2009 року №42 на суму 2013,06 грн., від 27.02.2009 року №44 на суму 3735,25 грн., від 13.02.2009 року №1241 на суму 16977,72 грн., від 10.02.2009 року №1240 на суму 230000 грн., від 04.03.2009 року №4080 на суму 6439,76 грн., від 04.03.2009 року №4081 на суму 413,37 грн. на суму 413,37 грн., від 13.02.2009 року №4071 на суму 5577,60 грн., №4072 на суму 336 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2010 року по справі №02/64-64 відмовлено в задоволенні вказаних вище позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне.
Суд при винесенні рішення посилаючись на положення закону України «Про банки і банківську діяльність»та норми Цивільного кодексу України вказує, що між позивачем та відповідачем у справі відсутні договірні відносини за договором банківського рахунку на здійснення розрахунково-касового обслуговування, а відтак неперерахування відповідачем грошових коштів згідно платіжних доручень є порушенням прав клієнтів -третіх осіб, як власників грошових коштів, а не позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління пенсійного фонду України в м.Рівне подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2010 року по справі №02/64-64, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, вказуючи на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що третіми особами на виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»направлено до Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк»ряд платіжних доручень одержувачем за якими є позивач -з призначенням платежу «відрахування до Пенсійного фонду», проте перерахування коштів за платіжними дорученнями відповідачем не здійснено, чим порушено Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та в зв'язку з чим утворився борг платників перед Пенсійним фондом. Скаржник звертає увагу суду на те, що в даному випадку порушені саме права позивача.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року склад судової колегії змінено.
Представники позивача (скаржника) та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу (вих.№19-26 від 26.05.2010 року), в якому просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи, що неперерахування банком грошових коштів згідно платіжних доручень є порушенням прав клієнтів, як власників грошових коштів, а не УПФУ в м.Рівне. До вказаного відзиву додано клопотання, в якому відповідач просить про розгляд справи за відсутності свого представника.
Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.
Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Між відповідачем (в тексті договорів -банк) та третіми особами (в тексті договорів -клієнт) укладено договори на здійснення розрахунково-касового обслуговування (арк. справи 116-131), відповідно до умов яких банк відкриває клієнту поточний основний рахунок відповідно до Інструкції №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. (п.1. договорів).
Згідно з п.п. 3.1. договорів від 13.02.2001 року, 21.12.2000 року, 15.03.2001 року, 01.09.2003 року, 16.08.2001 року, 02.11.1998 року клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства. Пунктом 4 договору сторони обумовили обов'язки банку, зокрема, банк зобов'язався своєчасно здійснювати операції відповідно до Інструкції про безготівкові рахунки в господарському обороті України (п.п.4.2 договору).
Пунктами 2.1.5, 2.2.2 договорів від 10.07.2007 року, 14.03.2007 року передбачено, що платіжні документи клієнта та інші платіжні доручення мають бути виконані банком протягом операційного часу. Клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених договором послуг.
Як вбачається із матеріалів справи, третіми особами (клієнтами банку) надані платіжні доручення: від 06.02.2009 року на суму 15000 грн., від 17.06.2009 року №75 на суму 1000 грн., від 20.03.2009 року №39 на суму 1323,68 грн., від 25.05.2009 року №74 на суму 1161,60 грн., від 09.02.2009 року №20 на суму 1801,10 грн., від 06.02.2009 року №56 на суму 2697,66 грн., від 10.02.2009 року №43 на суму 3360,47 грн., від 10.02.2009 року №42 на суму 2013,06 грн., від 27.02.2009 року №44 на суму 3735,25 грн., від 13.02.2009 року №1241 на суму 16977,72 грн., від 10.02.2009 року №1240 на суму 230000 грн., від 04.03.2009 року №4080 на суму 6439,76 грн., від 04.03.2009 року №4081 на суму 413,37 грн. на суму 413,37 грн., від 13.02.2009 року №4071 на суму 5577,60 грн., №4072 на суму 336 грн.
Однак, відповідач (банк) не виконав розрахункові документи, з причин відсутності коштів на кореспондентському рахунку, про що надіслав платникам повідомлення, копії яких долучено до матеріалів справи (арк. справи 9 -14, 17 -20, 24, 25, 27).
В ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем частково перераховано кошти, в зв'язку з чим позивачем уточнювались позовні вимоги, відповідно до клопотання від 23.11.2009 року.
Спір у даній справі виник з виконання договору банківського рахунку, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 72 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, що надходять клієнту (володільцеві рахунка), виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 ЦК України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом.
Згідно із ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до визначення термінів у ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність": клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Зобов'язання банку "виконати доручення клієнта на переказ грошей" не є майновими - грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто, зобов'язання відповідача перед позивачем полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей.
Зобов'язання виконати доручення клієнта виникло у банку з моменту укладення договору та діє до припинення договору (до закриття рахунка клієнта). Власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій.
Враховуючи вищенаведене, неперерахування відповідачем грошових коштів згідно платіжних доручень є порушенням прав третіх осіб (клієнтів) як власника грошових коштів, а не УПФУ в м.Рівне, та, відповідно, порушенням банком взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договорів та вимог чинного законодавства саме перед третіми особами у даній справі.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що в даному випадку має місце порушення договірних зобов'язань перед третіми особами в результаті неперерахування коштів згідно платіжних доручень.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2010 року по справі №02/64-64 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Рівне без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Скрипчук О.С.
Юрченко Я.О.