28 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4038/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року (суддя Конишева О.В.) по справі №280/4038/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Леон-Плюс» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ТОВ «Будівельна Компанія «Леон-Плюс» звернулось до суду з позовом в якому просило:
визнати протиправними та скасувати Рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області №2305638/42585379 від 12.01.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 16.01.2020 року;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних надіслану засобами електронного зв'язку - податкову накладну №2 від 16.01.2020 року датою її фактичного подання.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за результатами господарської операції з постачання послуг підприємством складено податкову накладну №2 від 16.01.2020 та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено, та зазначено: відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена оскільки ПН/РК відповідає критеріям ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Позивачем направлено в електронному вигляді до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копії документів на підтвердження реальності здійснення операції по зазначеній податковій накладній. Однак, Рішеннями Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області відмовлено у реєстрації податкової накладної. Вказуючи на відсутність підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, а також на те, що господарська операції, за якою складено податкову накладну, підтверджуються належними первинними документами, чому Комісією не надано жодної оцінки, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Комісії та зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду фактично мотивовано недоведеністю відповідачем правомірності підстав для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН та необґрунтованості рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Також судом вирішено питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат у зв'язку з розглядом цієї справи та вирішено стягнути з ГУ ДПС у Запорізькій області на користь позивача суму судового збору у розмірі 1135,00 грн. та витрати та професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час опрацювання поданої позивачем податкової накладної було встановлено підстави для зупинення її реєстрації. Оскільки, позивачем було надано документи, які складені із порушенням законодавства, то Комісією було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Скаржник не погоджується з позицією суду першої інстанції про неможливість застосування у спірних відносинах Листів ДФС України, якими визначено критерії ризиковості платників податків. З приводу цього вказує на те, що такі критерії погодженні Міністерством фінансів України, а отже підлягають для застосуванню контролюючим органом під час здійснення своїх повноважень. Посилаючись на вказані обставини, а також на повноваження контролюючого органу щодо моніторингу поданих податкових накладних, відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити. Також, за позицією скаржника, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено обсягу наданих послуг та їх вартості, а сама справа є незначної складності та не потребує особливих адвокатських знань та вмінь, внаслідок чого розмір таких витрат, на думку відповідача, є завищеним.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що TOB “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЛЕОН-ПЛЮС” зареєстроване в єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у 2018 році.
Основний вид господарської діяльності позивача - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, код КВЕД 46.73: покрівельні роботи, код КВЕД 43.91.
Підприємство має у власності: власний автомобіль ГАЗ-330202, 2005р випуску НОМЕР_1 , який використовується в господарській діяльності для перевезення вантажів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.01.2019; для виконання навантажувально - розвантажувальних робот використовується автонавантажу вачем Нуster; листозгинальний верстат 3000/2, листозгинальний верстат ТАRСО МАХ-20 L-2200, листозгинальний верстат ТАRСО МАХ-20 L3800 для виготовлення (гнуття) продукції спеціальних планок.
На підставі Ліцензії від 28 листопада 2018 №72-Л, виданої Державною Архітектурно- будівельною інспекцією України та Додатка до ліцензії, реєстраційний запис 2013056950 позивач виконує господарську діяльність з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками (за переліком видів робіт згідно з додатком) - будівельні та монтажні роботи загального призначення: зведення металевих конструкцій; зведення дерев'яних конструкцій.
Позивачем також отримано Дозвіл №629.13.23, який дозволяє виконувати роботи підвищеної небезпеки: роботи, що виконуються за допомогою механічних підіймачів та будівельних підйомників; зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; газополум'яні роботи. Також отримано Дозвіл №630.13.23, який дозволяє експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки.
Для здійснення господарської діяльності позивач орендує складське та офісне приміщення. Так, позивачем укладено договір оренди об'єкта №0111 від 01 листопада 2018, згідно з яким ТОВ “КАПІТЕЛЬ СІЧ” (Орендодавець) передає, а TOB “БК “ЛЕОН-ЛЛЮС” (Орендар) приймає у платне строкове користування за цільовим призначенням офісне приміщення (15,00 кв.м.) та складське приміщення (50,00 кв.м.) для використання є господарській діяльності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,1- Г.
В межах своєї господарської діяльності позивачем (Підрядник) укладено з TOB “УКРБУД-2012” (Замовник) Договір будівельного підряду №091219 від 09 грудня 2019року, відповідно до умов якого Підрядник за завданням Замовника, а саме: установка водостічної системи і декоративних елементів з листової сталі на магазині АТБ що знаходиться за адресою: Львівська область, село Гостинцеве, вул. Львівська 14, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку передбаченому умовами даного Договору.
Обсяг, зміст та ціна робіт, матеріалів та обладнання, використовуваних для проведення робіт, визначається проектно-кошторисною документацією або додатковими угодами до даного договору.
Підрядник зобов'язаний розробити кошторисну документацію і надати її на розгляд та узгодження Замовнику. При проведенні робіт за цим Договором Підрядник використовує матеріали Замовника відповідно до розділової відомості. Загальна сума Договору складає 93057,49 грн., в тому числі ПДВ 15509,58 грн.
16 січня 2020 року між Замовником TOB “УКРБУД-2012” та Підрядником TOB “ЛЕОН- ПЛЮС” підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 16 січня 2020 року на суму 93057,49 грн., в тому числі ПДВ 15509,58 грн.
У відповідності за рахунком-фактурою № ЛПС-000005 від 16 січня 2020 року на виконання умов ДОГОВІР БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ №091219 від 09 грудня 2019 року, ТОВ “УКРБУД-2012”, перераховано на рахунок TOB “БК “ЛЕОН-ПЛЮС” оплату у сумі 93057,49 грн., в тому числі ПДВ 15509,58 грн., шо підтверджується випискою банка від 27 січня 2020 року.
За правилом першої події позивачем виписано на Замовника TOB “УКРБУД-2012”, податкову накладну №2 від 16.01.2020 у сумі 93057,49 грн., в тому числі ПДВ 15509,58 грн., та направлено 14.02.2020 до органу ДПС для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно отриманої квитанції за № 9025690018 від 14 лютого 2020року податкову накладну прийнято, реєстрація зупинена. Згідно отриманої квитанції від 14.02.2020 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, та зазначено, шо реєстрація ПН/РК зупинена. Податкова накладна відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачеві запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Позивачем направлено на адресу ДПС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію якої зупинено, з поясненнями та додатками, з копіями всіх необхідних документів, що стосуються ЦІЄЇ податкової накладної.
Однак, рішенням №2305638/42585379 від 12.01.2021 року відмовлено в реєстрації податкової накладної на підставі того, що платник податків не надав копії документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків- фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. У графі «додаткова інформація» зазначено: ненадання платником податку копії документів щодо придбання послуг, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури.
Не погодившись з відмовою відповідача в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся з даним позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, надаючи оцінку правомірності підстав зупинення реєстрації податкової накладної та обґрунтованості рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, суд першої інстанції виходив з положень Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №117.
В той же час, постанова КМУ №117 втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови КМУ №1165 від 11.12.2019, якою затверджено Порядки з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У свою чергу, постанова КМУ №1165 набрала чинності з 01.02.2020.
У спірному випадку питання щодо зупинення реєстрація податкової накладної вирішувалося контролюючим органом після 01.02.2020 (квитанція №1 від 14.02.2020), а рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято 12.01.2021.
Тобто, відносини, які стосуються як підстав зупинення реєстрації податкової накладної так і підстав (порядку) прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, у спірному випадку, регулювалися постановою КМУ №1165.
Отже, суд першої інстанції помилково застосував нормативно-правовий акт, який на час виникнення спірних відносин втратив свою чинність.
Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На час виникнення спірних відносин порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку встановлено, що податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності такій ознаці безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації): обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку.
У відповідності із п.5 Порядку платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Отже, обов'язковою умовою зупинення реєстрації податкової накладної є встановлення критерію ризикованості платника податку.
У свою чергу, постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1165 Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії).
Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість ( Додаток 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), на який у спірному випадку послався відповідач у Квитанції №1, визначено, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Надаючи оцінку підставам зупинення реєстрації податкової накладної, суд першої інстанції хоча і послався на нормативно-правовий акт, який втратив чинність, але правильно зазначив те, що відповідачами не було надано до суду доказів наявної податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що надіслана позивачу квитанція містить вимоги щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
В той же час, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію ризиковості здійснення операцій. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості здійснення операцій (критеріїв ризиковості платника податків), при цьому не зазначення такого критерію(їв) ризиковості платника податку та/або критерію(їв) ризиковості здійснення операцій, та без зазначення переліку документів, які пропонується надати контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем не було обґрунтовано правомірності зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Встановлені обставини справи також свідчать про те, що позивачем на адресу контролюючого органу направлялося повідомлення, із наданням пояснень та копій первинних документів по господарським операціям, що відповідачами не заперечується.
На час прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної діяв Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 (зареєстрований в Мінюсті України 13.12.2019р. за №1245/34216).
Відповідно до п.2, 3, 4-7, 11 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу .
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком №520 (додаток до вказаного Порядку).
Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано повинні бути конкретно вказані.
В оскаржуваному рішенні зазначено загальне твердження: «ненадання платником копій документів».
У графі «додаткова інформація» зазначено: ненадання платником податку копії документів щодо придбання послуг, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури.
В той же час, як вбачається з повідомлення позивачем надано ґрунтовні пояснення щодо господарської операції, у тому числі, долучені документи по цій господарській операції.
Поданим позивачем поясненням та документам контролюючим органом оцінки надано не було.
З приводу мотивів прийняття оскаржуваного рішення, слід зазначити те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
В даному випадку, відповідачем ґрунтовних недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не вказано у відповідному рішенні.
При цьому, суд враховує і те, що контролюючий орган, під час зупинення реєстрації податкової накладної, не пропонував позивачу надати документи, про відсутність яких зазначено в оскаржуваному рішенні.
Отже наведене свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, які свідчать про неправомірність підстав зупинення реєстрації податкової накладної, про необґрунтованість рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області про відмову в реєстрації податкової накладної.
Дійшовши обґрунтованого висновку про неправомірність оскарженого рішення відповідачів, суд першої інстанції вірно виходив із того, що належним способом захисту порушеного права є не лише скасування такого рішення, а й зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке були предметом судового контролю у межах цієї справи.
Щодо аргументів відповідача про безпідставність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Так, за наслідками розгляду справи судом першої інстанції вирішено питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі щодо стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,0грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат та пов'язаність цих витрат із розглядом справи, у зв'язку з чим стягнув з кожного з відповідачів по 1500,0грн. витрат на правничу допомогу.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Матеріали справи свідчать про те, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатом Короленко І.М. договір про надання правової допомоги від 07.04.2021 №07/04, предметом якого є надання юридичних послуг (п. 1.1. Договору).
Відповідно до укладеного акту №1 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.04.2021 року, адвокат Короленко Ірина Миколаївна надала професійну правову допомогу з підготовки та подання позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасувати Рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області №2305638/42585379 від 12.01.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 16.0І.2020року та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних надіслану засобами електронного зв'язку - податкову накладну №2 від 16.01.2020року датою її фактичного подання.
Загальна вартість виконаних робіт склала 3 000, 00 грн.
Позивачем оплачено надані послуги, про що свідчить копія платіжного доручення №611 від 07.05.2021.
Отже, надані позивачем документи, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчать про те, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 3000грн.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо не співмірності та нерозумності відшкодованих судом позивачу понесених витрат, з огляду на таке.
Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
Вирішуючи подану позивачем заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір визначеного гонорару.
Вказуючи на завищення тарифів (вартість наданих послуг), відповідач не вказує про те, які тарифи є справедливими, на його думку, та які зазвичай застосовуються при визначенні гонорару адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання юридичних послуг, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Щодо аргументів відповідача про відсутність доказів фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу слід зазначити те, що такими доказами є як договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, платіжне доручення про оплату наданих послуг.
З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,0грн., у тому числі з ГУ ДПС у Запорізькій області у розмірі 1500,0грн., оскільки такий розмір відповідає принципам співмірності, обґрунтованості та справедливості.
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи те, що судом першої інстанції помилково застосовано у спірних відносинах нормативно-правовий акт, який втратив чинність, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а мотивувальну частину рішення суду змінити, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити часткового.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі №280/4038/21 - змінити, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування у спірних відносинах нормативно-правового акту, який втратив чинність.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 28.10.2021
Повне судове рішення складено 29.10.2021
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк