29 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6208/21
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Малиш Н.І. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №160/628/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №160/628/21 позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено.
27.10.2021р. на вказане рішення суду заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що така та підлягає залишенню без руху, на підставі наступного.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду, зокрема подає апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до абз. 1 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача".
Варто зазначити, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
В обґрунтування наявності підстав на звернення до суду заступником керівника Дніпропетровського обласної прокуратури для представництва інтересів держави у цій справі вказано про неоскарження органом місцевого самоврядування судового рішення.
Такі обставини не свідчить про настання виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави в суді.
Із копії листів Миколаївської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області, долучених до апеляційної скарги, вбачається лише повідомлення саме на запит прокуратури, про не оскарження судового рішення. У таких відсутні посилання підстав неподання апеляційної скарги.
Крім того, окрім неналежного виконання відповідним органом своїх повноважень, прокурор у скарзі не зазначає інтересів держави, які підлягають судовому захисту, з урахуванням предмету та підстав позову.
Суд апеляційної інстанції також вказує прокурору на усталену практику Європейського суду з прав людини, що сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, №42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009). Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що прокурором не надано обґрунтування щодо підстави подання апеляційної скарги.
Також прокурором заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Пропуск строку на апеляційну оскарження обґрунтовано тим, що прокуратура не є стороною у справі, за результатами збору інформації та отриманих відповідей сільської ради та отримання копії судового рішення, була подана скарга.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Перебіг строку для подання апеляційної скарги починається з моменту проголошення судового рішення або складання повного тексту рішення. Для поновлення строків на апеляційне оскарження повинні існувати об'єктивні, непереборні підстави.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою обмежуються у часі, після закінчення строку може наступити питання виконання судового рішення. Після завершення строку, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".
Як свідчать матеріали апеляційної скарги - Миколаївській сільській раді Синельниковського району Дніпропетровської області було відомо про наявність судового рішення у цій справі.
Доводи клопотання як поважність підстав пропуску звернення до суду з апеляційною скаргою, в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, як виявлення прокурором в мережі реєстру судових рішень, рішення на яке подана скарга, здійснення листування з органом місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованим, а підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнає неповажними.
З огляду на зазначене, скаржнику слід надати інше клопотання (заяву) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави для його поновлення.
Керуючись ст. ст. 169, 295, 298 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №160/628/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:
- клопотання (заяву) про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому вказати інші поважні підстави для поновлення строку;
- інші обґрунтування щодо підстав представництва інтересів держави для подання апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного подання до суду.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з апеляційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.І. Малиш