27 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2375/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Турлакова Н.В.) у справі №160/2375/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» звернулося до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000063/1 від 21.08.2020р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту №WQ/2 від 04.10.2020р. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-г резервний метод на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує у ТОВ «ПК «ДТЗ» додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач наголошує на наступному, що документи, що були подані декларантом на підставі ч. 2 ст. 53 МК України, для митного оформлення, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті покупцем на користь постачальника, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України. Відповідач не спростував дійсність поданих до митного оформлення основних документів, достовірність і об'єктивність зазначених в них відомостей, не підтверджує належними доказами та аргументованими доводами наявність у документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Доводи контролюючого органу, з якими погодився і суд першої інстанції, є суперечливими, не гуртуються на поданих документах.
Крім того, відповідач під час проведення митного контролю не довів аргументовано, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, його сумніви є необґрунтованими та носять суб'єктивний характер. Визначення митної вартості товару за резервним методом не містять обґрунтувань, а також використання ЕМД із застосуванням 6 (резервного) методу без відсутності доказів оскарження рішень митних органів вважає помилковим.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились.
Справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.10.2020р. ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» укладено з компанією GUANGBEN WANQIANG MATORCYCLE CO.LTD, (Китай) зовнішньоекономічний контракт №WQ/2 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Підприємством було задекларовано частини товарів з партії поставленого товару за окремими митними деклараціями, а саме: у відповідності до інвойсу № WQ2020-ЗВ, який є невід'ємною частиною Контракту №WQ/2 від 04.10.2020р., загальна вартість товарів складається з товарів, поставлених за Специфікацією №2020-3 та Специфікацією №2020-3z.
Компанією GUANGBEN WANQIANG MATORCYCLE CO.LTD, відповідно до умов зазначеного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації № 2020-3-z від 03.01.2020 було здійснено поставку товарів, які поставлялись на умовах FOB CN Chongqing Китай згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".
19.08.2020 року до відділу митного оформлення м/п «Дніпро-Правобережний» Дніпровської митниці Держмитслужби, задекларовано шляхом подання електронної митної декларації, зареєстрованої за № UA110150/2020/110150/2020/013690, товари, а саме запасні частини до мототехніки у кількості - 37 товарів, загальною митною вартістю: 1356.06 дол. США, які були, ввезені за Специфікацією №2020-3-z від 03.01.2020р., інвойсом № WQ2020-3B від 26.03.2020р., Коносаментом № 596418034 від 11.04.2020р.
Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, на підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації № UA110150/2020/013690, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №WQ/2 від 04.10.2020р,; додаток (Специфікація) до нього № 2020-3-z від 03.01.2020., рахунок - фактура WQ2020-3B від 26.03.2020; пакувальний лист від 26.03.2020.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення № 1510/912/2019 від 15.10.19р.; заявку на перевезення № 43 від 02.04.2020.; коносамент № 596418034 від 11.04.2020.; рахунок на оплату морського фрахту №L31443 від 16.06.2020р.; довідку про транспортні витрати від 10.06.2020р.; акт виконаних робіт від 16.06.2020р.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення від 19.08.2020, відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані від ТОВ «ПК «ДТЗ», наступні документи: 1 )якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 8) виписку з бухгалтерської документації; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
ТОВ «ПК «ДТЗ» листом вих.№710 від 20.08.2020р. надало митниці свої роз'яснення щодо висунутих зауважень про розбіжності та додаткові документи: -платіжне доручення №18 від 31.07.20 р., про оплату морського фрахту; - роздруківка з сайту морської лінії про доставления контейнерів в порт призначення; - додаткова угода № 6 від 01.06.2020 до договору № 1510/912/2019 від 15.10.19.
Листом ТОВ «ПК «ДТЗ» від 20.08.2020 №710 надіслано пояснення щодо виявлених невідповідностей та зазначено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №ІІА110150/2020/013690 у 10-денний термін надаватись не будуть.
21.08.2020 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA110150/2020/000063/1, відповідно до якого, митна вартість частини оцінюваних товарів, визначених декларантом, скоригована митницею за резервним методом 2-ґ, відповідно до вимог статті 64 МКУ з 1337,01 дол. США до 4319,34 дол. США., а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погодившись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що оскаржене рішення митного органу прийнято у відповідності до норм законодавства, враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №иА110150/2020/013690 від 19.08.2020, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору, не міг бути застосований, а резервний метод митним органом застосовано у відповідності до норм законодавства.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції помилковими, з наступних підстав.
В даному випадку, спірним є питання наявності правових підстав прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом резервного методу, з підстав неподання необхідних документів зокрема специфікації №2020-3, доказів щодо сплати за поставлений товар, та сумнів щодо вартості транспортних витрат, які могли вплинути на рівень заявленої митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу
Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми права дають можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 803/667/17, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.
Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані (електронна митна декларація, зареєстрованої за № UA110150/2020/110150/2020/013690), а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №WQ/2 від 04.10.2020р,; додаток (Специфікація) до нього № 2020-3-z від 03.01.2020., рахунок - фактура WQ2020-3B від 26.03.2020; пакувальний лист від 26.03.2020. Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення № 1510/912/2019 від 15.10.19р.; заявку на перевезення № 43 від 02.04.2020.; коносамент № 596418034 від 11.04.2020.; рахунок на оплату морського фрахту №L31443 від 16.06.2020р.; довідку про транспортні витрати від 10.06.2020р.; акт виконаних робіт від 16.06.2020р.
На додатково витребувані митним органом документи, щодо висунутих зауважень про розбіжності, товариством подані наступні документи: -платіжне доручення №18 від 31.07.20р., про оплату морського фрахту; - роздруківка з сайту морської лінії про доставления контейнерів в порт призначення; - додаткова угода № 6 від 01.06.2020 до договору № 1510/912/2019 від 15.10.19.
Також листом ТОВ «ПК «ДТЗ» від 20.08.2020 №710 надіслано пояснення щодо виявлених невідповідностей та зазначено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №ІІА110150/2020/013690 у 10-денний термін надаватись не будуть.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивачем було повідомлено митний орган, що специфікація №2020-3 мається в розпорядженні митного органу та була надана до ЕМД№ UA110150/2020/013691.
Також декларантом надано додаткову угоду від 01.07.2020р. відповідно до якої внесено зміни про умови оплати товару (з 90 днів до 180 днів з моменту поставки товару), про це зазначено у оскарженому рішення відповідача.
Таким чином відповідач не спростував неможливості прийняття поданих позивачем документів при митному оформленні товару.
Щодо не подання позивачем декларації країни відправлення, то обов'язковість подання такої не передбачено норами МК України.
Також митний орган поставив під сумнів вартість транспортування з підстав наявності відсутності доказів щодо вартості певантаження товару з морського судна, можливість залучення третіх осіб, відсутність оплата транспортування, а також подані документи про вартість перевезення містять суперечності.
Проте, як свідчать матеріали справи, для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення № 1510/912/2019 від 15.10.19р.; заявку на перевезення № 43 від 02.04.2020.; коносамент № 596418034 від 11.04.2020.; рахунок на оплату морського фрахту №L31443 від 16.06.2020р.; довідку про транспортні витрати від 10.06.2020р.; акт виконаних робіт від 16.06.2020р., платіжне доручення №18 від 31.07.20р., про оплату морського фрахту; - роздруківка з сайту морської лінії про доставлення контейнерів в порт призначення; - додаткова угода № 6 від 01.06.2020 до договору № 1510/912/2019 від 15.10.19. (а.с. 100-120)
Відповідно до умов укладеного договору на перевезення предметом якого є міжнародне морське перевезення, умови перевезення визначаються в заявках (розділ 3 договору а.с. 100). Також відповідно до умов розділу 4 договору (а.с. 100 на звороті), загальна сума договору наведена в рахунках (інвойсі) та/або в актах виконаних робіт, що виставлена Перевізником, а у випадках перевантаження, вартість така включається в загальну вартість рахунку (інвойсу).
Позивачем в свою чергу були подані митному органу морський коносамент, заявку на перевезення, рахунок на оплату морського фрахту, довідку про транспортні витрати, та акт виконаних робіт. Також подано платіжне доручення від 30.07.2020р., яке проведено електронною системою банку. Копії таких документів подані і суду.
Таким чином позивачем були подані як митному органу так і суду документи на підтвердження вартості транспортування.
Послання відповідача щодо наявності дати 07.07.2020р. на коносаменті, знаходження товару під митним контролем, як підставу сумніву щодо задекларованих транспортних витрат, є помилковим, оскільки це не може свідчити про невідповідність визначення сторонами за договором вартості перевезення, а позиція митного органу, є лише припущенням.
Також є недоведеними посилання відповідача у оскарженому рішенні, з якими погодився і суд першої інстанції, про наявність довідки поданої товариством про транспортні витрати від 20.07.2020р.
Відповідно до поданих документів, позивачем було подано при митному оформленні товарів довідку про транспортні витрати від 10.06.2020р., довідка від 20.07.2020р. не подавалась.
Щодо доводів відповідача, з якими погодився і суд першої інстанції, що у коносаменті від 11.04.2020 №596418034 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано, а отже документального підтвердження договірних відносин з компанією-агентом ICS LTD та транспортних перевізних документів, що підтверджують перевезення на судні MAERSK KIEL декларантом до митного органу не надано, що унеможливлює включення понесених витрат на послуги перевезення додатково залучених перевізників.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції такі доводи відповідача вважає помилковими, оскільки спростовуються поданими позивачем заявкою на перевезення, актом виконаних робіт, та оплатою, а пункти заявки не протирічать угоді та поданим документам.
Щодо поданих банківських платіжних доручень, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що позивачем повідомлено відповідача що оплата здійснена через електронну систему банку, платіжка містить штамп банку, відповідно вимог бланку.
Доводів неприйняття такого документу відповідач не наводить, в оскарженому рішенні вказує на відсутність платіжного документу, при цьому не зазначає підстав неприйняття поданого.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено беззаперечних доводів та доказів, що подані документи позивачем були такими, що унеможливлювали здійснити митне оформлення товару за зявленим кодом товару (договором).
Щодо коригування митної вартості товару, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Так, митна вартість товару (наприклад №№1,6,9,11,13,14.. та інші) скориговано відповідачем за ЕМД, які оформлені за 6 (резервним) методом, проте доказів можливого оскарження рішень митного органу та їх скасування відсутні, а отже не можна стверджувати, що така застосована вартість буде вірною. (а.с. 183-216) Крім того, відповідно інформації відповідача, вартість товару, за яким здійснювалось коригування, визначена з урахуванням його маси (ваги), вартість товару позивача визначалась в одиницях.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 2270,00грн та за подання апеляційної скарги в сумі 3405,00грн. відповідно до вимог ст. 139 КАС України сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 5675,00грн (2270,00 + 3405,00).
Керуючись ст.ст. 229, 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі №160/2375/21 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2020/000063/1 від 21.08.2020р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (ЄДРПОУ 42634661) витрати за сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 5675,00грн (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'яь гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2021 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.А. Щербак