06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13460/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 р.(суддя Бондар М.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів
20.10.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, що в подальшому уточнював, до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, де просив визнати протиправним формулювання причин звільнення із займаної посади за домовленістю сторін на підставі ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу»; зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення у наказі № 166-0 від 09.10.2020, вказавши «звільнити ОСОБА_1 - головного спеціаліста сектору роботи з персоналом Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області 09.10.2020 р. із займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із невиконанням працедавцем законодавства про працю та умов колективного договору», зобов'язати відповідача доповнити наказ № 166-о від 09.10.2020 р. пунктом про виплату вихідної допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України, зобов'язати відповідача змінити формулювання причини звільнення у трудовій книжці, вказавши «Звільнити ОСОБА_1 - головного спеціаліста сектору роботи персоналом Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області із займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із невиконанням працедавцем законодавства про працю та умов колективного договору»; стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає 34 951,77 грн; стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату на день звільнення за жовтень 2020 р. в сумі 926,19 грн; стягнути з відповідача виплати по листку непрацездатності за серією АДЮ № 516360 за рахунок коштів працедавця (5 днів) у сумі 1251,05 грн; стягнути з відповідача безпідставно нараховану заборгованість , що була помилково сплачена позивачем в сумі 1320 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 840,80 грн.
В підготовчому засіданні 27.01.2021 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом залучено співвідповідачем по справі Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що судом не встановлені порушення в діях Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області при звільненні та розрахунку ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 р., прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно та не об'єктивно досліджено долучені докази, проігноровано підстави звільнення, зазначені в наказі про звільнення, поверхнево досліджені факти порушення працедавцем трудового законодавства та умов колективного договору, проігноровано положення ст. 38,35 КЗпП України, ст. 86 Закону України «Про державну службу», що в свою чергу призвело до прийняття не обгрунтованого рішення.
На апеляційну скаргу позивача представник Державного рибного агентства у Дніпропетровській області подала відзив, де, зазначаючи про те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач просив задовольнити його апеляційну скаргу, представник відповідача Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі та, вислухавши учасників процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2020 р. ОСОБА_2 просив керівництво звільнити його 06.10.2020 р. за угодою сторін, в зв'язку з чим просив провести з ним розрахунок за період служби.
06.10.2020 р. ОСОБА_2 отримав листа Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області від 06.10.2020 р. № 1-5-19/2783-20, де повідомили, що на даний момент згода суб'єкта призначення на звільнення ОСОБА_3 з 06.10.2020 р. відсутня з таких підстав:
-станом на 5.10.2020 р. ОСОБА_4 не надані документи, що підтверджують поважність причини відсутності на роботі з 23.09. по 05.10.2020 р. включно.;
-не передані справи і довірене в зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно, як того вимагає ст. 89 Закону;
-заява направлена електронною поштою не може бути взята до розгляду.
А також повідомили, що ОСОБА_5 необхідно сплатити зайво виплачені йому кошти за дві відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу з 14.02.2020 р. по 13.02.2021 р.
У відповідь на лист відповідача від 06.10.2020 р. позивач інформував відповідача службовою запискою № 312/7 від 07.10.2020 р. про те, що:
-по першій підставі: лікарняний лист на підтвердження відсутності з 23.09.2020 р. по 02.10.2020 р. наданий 06.10.2020 р.;
-по другій підставі: 05.10.2020 р. надана заява про визначення особи, якій необхідно передати справи та майно, але керівництво проігнорувало дану заяву;
-по третій, у зв'язку зі знаходженням у відпустці 05.10.2020 р. на офіційну електронну адресу відповідача надана заява на звільнення, написана власноруч із проставленням дати та підпису;
-по четверте: завідувачем сектору бухгалтерського обліку та звітності - головним бухгалтером не надавалася інформація про кошти, що необхідно сплатити.
Наказом Дніпропетровського рибоохоронного патруля Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області № 103-ОК від 07.10.2020 р. «Про надання відпустки ОСОБА_1 » надана ОСОБА_1 , головному спеціалісту сектору роботи з персоналом Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області, з 08.10.2020 р. по 21.10.2020 р. відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку із народженням дитини, тривалістю 14 календарних днів. Підстава - заява ОСОБА_1 від 07.10.2020 р., ст. 25 Закону України «Про відпустки».
Згідно заяви ОСОБА_1 від 08.10.2020 р. позивач просив звільнити його 09.10.2020 р. за ч.3 ст. 38 КЗпП України та ст. 86 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з порушеннями з боку керівництва законодавства про працю та умов колективного договору з підстав наведених у службовій записці від 08.10.2020 р. № 317/7.
Так, відповідно службової записки ОСОБА_1 № 317/7 від 08.10.2020 р., позивач зазначив, що за період служби, керівництвом систематично порушувалося законодавство про працю та умови колективного договору, що полягало в наступному:
-06.03.2019 р. ОСОБА_4 надана заява на відпочинок в зв'язку з нічним чергуванням, але керівництво відмовило в наданні вихідного дня. 07.03.2019 р. надана друга заява про надання вихідного дня, але також було відмовлено, в зв'язку з чим з 08.00 07.03.2019 р. продовжив знаходитися в Управлінні та виконувати посадові обов'язки. До табелю робочого часу не вносилася інформація про роботу в нічний час під час проведення рейдів та складання адміністративних протоколів, в зв'язку з чим керівництвом порушено право на відпочинок;
-для належного підтримання в робочому стані закріпленого за ОСОБА_4 службового транспортного засобу ВАЗ 21213 д/н НОМЕР_1 проведений технічний огляд на технічній станції в ПАТ «Дніпропетровськ -Авто», в зв'язку з чим понесені витрати. Для компенсування витрат надана доповідна записка від 16.10.2018 р. разом з додатками (наряд замовлення, робоча картка автослюсаря, акт виконаних робіт, виписка ПАТ «Дніпропетровськ - Авто», витяг з реєстру), але йому відмовлено в компенсуванні витрат;
-згідно наказу № 65 від 30.05.2019 р. «Про проведення рибоохоронних заходів на період з 31.05.2019 р. по 20.06.2019 р.» ОСОБА_2 був включений для відпрацювання Криворізького району, який знаходиться на відстані близько 200 км від його постійного місця роботи. Службовою запискою № 143/2 від 04.06.2019 р. ОСОБА_2 повідомив керівництво, що транспортний засіб, що закріплений за ним, технічно несправний та знаходиться в користуванні інших інспекторів, в зв'язку з чим за власні кошти змушений був добиратися до м. Кривого Рогу для проведення рибоохоронних заходів. Службовою запискою № 158/2 від 12.06.2019 р. ОСОБА_1 повідомив керівництво, що під час виконання завдань та функцій держави ним понесені витрати, які просив компенсувати, але витрати не компенсовані;
- 04.03.2019 р. наказом № 30 ініційоване дисциплінарне провадженні відносно ОСОБА_3 , та наказом № 44-о від 01.04.2019 . ОСОБА_2 притягнутий до дисциплінарної відповідальності, в зв'язку з чим у квітні 2019 р. йому не була нарахована премія та надбавка за інтенсивність праці, та ненарахована премія в травні, червні, липні та серпні 2019 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. визнано незаконним та скасовано наказ про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, в зв'язку з чим 10.12.2019 р. звертався до керівництва про нарахування надбавки за інтенсивність праці та нарахування премії за квітень, травень, червень, але премія та надбавка за вказані періоди не нараховані.
Вищевикладені події та факти вимагають від ОСОБА_3 прийняти рішення та звільнитися з підстав порушення трудового законодавства та умов колективного договору, про що просив свою заяву на звільнення задовольнити.
Відповідно наказу Дніпропетровського рибоохоронного патруля Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області № 166-О від 09.10.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору роботи з персоналом Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області з 09.10.2020 р. за взаємною домовленістю відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу». Підстава - заява ОСОБА_1 від 08.10.2020 р.
З даним наказом Тоцький ознайомлений 09.10.2020 р.
Відповідно службової записки завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера ОСОБА_6 від 09.10.2020 р., адресованої головному спеціалісту сектору роботи з персоналом встановлено, що станом на 09.10.2020 р. у секторі бухгалтерського обліку та звітності за особовим рахунком по заробітній платі обліковується заборгованість у сумі 1320 грн, що виникла внаслідок покриття заборгованості за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, що були надані ОСОБА_1 за невідпрацьований період з 09.10.2020 р. по 13.02.2021 р. Враховуюче вищевказане сектор бухгалтерського обліку та звітності запропонував ОСОБА_1 сплатити суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 1320 грн в найкоротші терміни.
Згідно службової записки ОСОБА_3 від 15.10.2020 р., адресованої начальнику Дніпропетровського рибоохоронного патруля Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_1 надав квитанцію про сплату заборгованості, що виникла внаслідок надлишково наданих днів відпустки.
Судом встановлено, що 18.10.2020 р. позивач подав скаргу, адресовану Державному агентству рибного господарства України на дії керівництва Управління Державного рибного агентства у Дніпропетровській області в порядку ст. 9 Закону України «Про державну службу», де зазначив, що 08.10.2020 р. надав керівництву заяву на звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України та ст. 86 Закону України «Про Державну службу» з підстав порушення останнім трудового законодавства та умов колективного договору, а наказом від 09.10.2020 р. №166-о звільнений за ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу».
Оскільки вважає, що дії керівництва управління є протиправними, а наказ незаконним та таким, що суперечить вимогам законодавства і виданий з порушенням встановленої процедури, просив:
- зобов'язати Управління змінити формулювання причини звільнення у наказі № 166-0 від 09.10.2020, вказавши «звільнити ОСОБА_1 - головного спеціаліста сектору роботи з персоналом Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області 09.10.2020 р. із займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із невиконанням працедавцем законодавства про працю та умов колективного договору»,
- зобов'язати Управління доповнити наказ № 166-о від 09.10.2020 р. пунктом про виплату вихідної допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України;
- зобов'язати Управління змінити формулювання причини звільнення у трудовій книжці, вказавши «Звільнити ОСОБА_1 - головного спеціаліста сектору роботи з персоналом Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області із займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із невиконанням працедавцем законодавства про працю та умов колективного договору»;
- зобов'язати Управління виплатити вихідну допомогу відповідності до ст. 44 КЗпП України;
- зобов'язати Управління ознайомити позивача з відповідним наказом та надати належним чином завірену копію такого наказу.
Та про прийняте рішення просив повідомити в найкоротший строк.
Згідно листа Державного агентства рибного господарства України від 10.11.2020 р. № 1-10.2-19/6721-20, адресованого ОСОБА_5 встановлено, що Державне агентство рибного господарства України, розглянувши скаргу ОСОБА_3 від 18.10.2020 р. повідомили, що враховуючи, що факти невиконання керівництвом Дніпропетровського рибоохоронного патруля законодавства про працю, колективного договору, трудового договору не підтверджені, Тоцького звільнено за ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» в зазначену в заяві дату.
Статтею 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що «1. Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
2. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
3. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом».
Відповідно статті 83 Закону України «Про державну службу» «1. Державна служба припиняється:
1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);
2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);
3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);
4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону);
5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);
6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);
7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади" ;…».
Статтею 86 Закону України «Про державну службу» передбачено, що «1. Державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
2. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
3. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю».
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про звільнення надійшла 08.10.2020 р., та підставою звільнення вказано ст. 86 Закону України «Про державну службу» зі звільнення в менший строк (09.10.2020 р.), ніж вищезазначеною ст. 86 Закону України «Про державну службу», і позивача звільнено 09.10.2020 р. за домовленістю сторін.
Статтею 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що «Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору».
Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу звільнення позивач посилався на систематичне порушення керівництвом умов колективного договору та законодавства про працю.
Але судом встановлено, що жодним чином позивач не довів суду наявність систематичних порушень умов колективного договору чи законодавства про працю стосовно позивача.
Крім того, судом встановлено, що за ініціативою позивача до відповідача Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області здійснило позаплановий захід державного нагляду (контролю) та жодних порушень трудового законодавства не виявило.
Також суд встановив, що в доповідній записці позивач посилався на порушення керівництвом прав позивача в 2017, 2018 та 2019 роках, але відповідно ст. 233 КЗпП України «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки».
За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає, що в разі наявності порушень законодавства про працю позивач міг скористатися своїм правом та звільнитися впродовж трьох місяців з моменту, коли дізнався про такі порушення, але ОСОБА_1 своїм правом в 2017,2018 та 2019 роках не скористався, а на час розгляду справи в суді термін розгляду справ щодо порушень законодавства про працю за минулий час вже сплинув.
Відповідно статті 44 КЗпП України «При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток».
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного судом встановлено, що підстави для звільнення позивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України та виплати позивачу вихідної допомоги - відсутні.
Крім того, встановлено, що позивач звільнився з посади 09.10.2020 р., його посадовий оклад складав 5500 грн, в період з 01.10.2020 р. по 09.10.2020 р. позивач перебував 2 дні на лікарняному (01.10.2020 р. - 02.10.2020 р.); 1 день відпочину за донорство 05.10.2020 р.; 2 робочих дні, 2 календарних дні відпустки без збереження заробітної плати.
Оскільки позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 2408,79 грн, з неї утримано 319,76 грн податків, та відраховано 4048,55 грн (заборгованість за 10 календарних днів використаної відпустки за невідпрацьований час з 14.02.2020 р. - 13.02.2021 р., в результаті чого утворилася заборгованість перед відповідачем в розмірі 1320 грн, яку позивач добровільно сплатив.
Таким чином встановлено, що підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати, виплат по листку непрацездатності середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні - відсутні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач згідно ч.2 ст. 77 КАС України повністю довів правомірність своїх рішень, а позивач відповідно ч.1 ст. 77 КАС України не довів належними доказами протиправність рішень відповідача і доводи апеляційної інстанції не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова