19 жовтня 2021 р.Справа № 520/6508/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 18.12.20 року по справі № 520/6508/2020
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" Паламарчук Віталія Віталійовича треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михалівський" Паламарчука Віталія Віталійовича (далі - відповідач) третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича щодо невключення інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно гарантованої суми 129 000 (сто двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп.;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 на суму 129 000 (сто двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі №520/6508/2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є протиправною, та просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі №520/6508/2020 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач дізналась, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відмовив у виплаті належних коштів, внаслідок ненадання відповіді на заяву про включення до переліку вкладників від 23.03.2020 року. Позивач зазначає про безпідставність посилання на розміщене на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оголошення, оскільки вона не зобов'язана відстежувати оголошення на даному сайті, окрім того, оголошення не містило інформацію щодо відмови у виплаті гарантованої суми відшкодування вкладу.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу та залишивши без розгляду позовну заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, з підстав, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Частинами 1, 2, 3 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Правління Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаного рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016 тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".
На підставі постанови Правління Національного банку України “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатора банку” від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 включно.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 18.07.2016 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський".
Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі №520/5088/2020 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" Паламарчук Віталія Віталійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду не вбачаються судом поважними причинами пропуску строку.
У справі №520/5088/2020 суд дійшов висновку про те, що оскільки на сайті Фонду офіційно опубліковано про початок виплати коштів вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський" - 18.07.2016р., з даної дати (як з такої, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав) почався відлік шестимісячного строку для звернення до суду.
Постановою від 22 жовтня 2020 р. по справі №520/5088/2020 Другий апеляційний адміністративний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі № 520/5088/2020 - залишити без змін.
Судове рішення у справі №520/5088/2020 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду набрало законної сили.
На підставі встановлених фактичних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач про порушення своїх прав щодо невключення його даних до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський", повинна була дізнатися в 2016 році.
Отже, позивач була обізнана про порушене, на її думку, право на включення її даних до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" ще в липні 2016 року, і з того часу могла реалізувати своє право на судове оскарження дій чи бездіяльності відповідача щодо включення її даних до переліку вкладників.
Судом першої інстанції зазначено, що під час судового засідання по справі №520/6508/2020 позивачка ОСОБА_1 неодноразово зазначила, що займається спірним питанням постійно з 2017 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено обґрунтування та в матеріалах справи відсутні докази того, які дії вчинялись позивачем за період із 2017 року до березня 2020 року (часу звернення до ПАТ "Банк Михайлівський" із заявою від 23.03.2020 року з приводу питання щодо включення її до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду).
Станом на 2016 рік строки звернення до суду було регламентовано ст. 99 КАС України. Частиною другої наведеної статті було передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 22 травня 2020 року.
Частиною 3 ст. 3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За таких обставин, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України.
Таким чином, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що про протиправність дій відповідача і про порушення своїх прав позивач дізналася лише внаслідок ненадання відповіді на заяву про включення до переліку вкладників від 23.03.2020 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення без розгляду позовних вимог.
Сторона, яка зацікавлена в ході судового розгляду справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного позивачем строку суд не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 520/6508/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 29.10.2021 року