29 жовтня 2021 р. Справа № 480/3458/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2021, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 18.06.21 по справі № 480/3458/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)"
про скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду через представника Пустинцева Андрія Віталійовича з адміністративним позовом до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)", в якій просив суд:
- скасувати постанову про накладення дисциплінарного стягнення від 03 березня 2021 року щодо поміщення засудженого ОСОБА_1 в ДІЗО, карцер строком на 14 діб.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 03.03.2021 за результатами перевірки за фактом порушення та на підставі статей 132, 54, 68 Кримінального-виконавчого кодексу України, начальником Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" підполковником внутрішньої служби Фурса О.Ю. прийнято постанову про накладення дисциплінарного стягнення, якою позивача поміщено в ДІЗО, карцер строком на 14 діб. 10.04.2021 представник позивача Пустинцев А.В. отримав з Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" відповідь на адвокатський запит, зокрема, копії матеріалів щодо притягнення до Карцеру, 03.03.2021, засудженого ОСОБА_1 . Позивач вважає, що постанова про накладення дисциплінарного стягнення від 03.03.2021 відносно нього є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало допущення останнім порушення встановленого порядку тримання, яке полягає у тому, що "01 березня 2021 року о 06 годині 03 хвилини засуджений ОСОБА_2 , який знаходився в камері №11, змінив ракурс камери відеоспостереження, що зафіксовано в журналі подій чатовими поста відеомоніторингу за № 671". Своїми діями позивач порушив абзац 1,2,5 п.3; абзац 6 п.4 р.2 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань", та абзац 1,3 п.3; абзац 6 п.4 ст. 107 КВК України.
Щодо використання Державною установою "Роменська виправна колонія (№ 56)" систем відеоспостереження в камері №11, де утримувався позивач, останній зазначив, що у рішенні у справі "Горлов та інші проти Росії" від 02.07.2019 (набуло статусу остаточного 04.11.2019), (заяви № 27057/06 та 2 інші), ЄСПЛ визнав порушення ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою закріплено право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Крім цього, позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови порушено процедуру дисциплінарного провадження, а саме: відповідачем не дотримано, встановленого законом порядку повідомлення позивача про розгляд питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідною комісією, не надано позивачу можливості скористатись послугами адвоката у вказаній процедурі, не забезпечено можливість бути присутнім на засіданні комісії, надавати пояснення, заперечення, тощо, що тягне за собою скасування рішення, прийнятого за результатами вказаної процедури.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем не дотримано встановленого законом порядку повідомлення позивача про розгляд питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідною комісією, не надано позивачу можливості скористатись послугами адвоката у вказаній процедурі, не забезпечено можливість бути присутнім на засіданні комісії, надавати пояснення, заперечення, тощо, що тягне за собою скасування рішення, прийнятого за результатами вказаної процедури.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 відбуває покарання у ДУ "Роменська виправна колонія"(№56).
01.03.2021 о 6 год. 30 хвилин під час несення служби в секторі для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі (корпус № 1) черговою зміною під час контролю за виконанням засудженими розпорядку дня установи, а саме "підйом" за допомогою відео моніторингу помічено, що засуджений камери №11 ОСОБА_1 змінив ракурс камери відео спостереження, що зафіксовано в журналі обліку подій чатовим посту відео моніторингу за №671 та складено відповідні рапорти.
Також встановлено, що за наведеним фактом зміни ракурсу камери відео спостереження ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" проведено службове розслідування, за підсумками якого складено висновок від 03.03.2021 та вирішено передати матеріали про порушення вимог статті 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, затверджених наказом МЮУ № 2823/5 від 28.08.2018 засудженим ОСОБА_1 на розгляд дисциплінарної комісії з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням дисциплінарної комісії ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" від 13.03.2021 №14 вирішено ОСОБА_1 помістити в ДІЗО, карцер строком на 14 діб.
03.03.2021 постановою про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань начальника установи Фурса О.Ю., засудженого ОСОБА_1 вирішено помістити в ДІЗО, карцер строком на 14 діб.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Згідно ст. 2 КВК України, кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).
Згідно статті 9 КВК України засуджені зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Частиною 3 статті 107 КВК України передбачено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
Згідно статті 103 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших кримінальних правопорушень, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених. Адміністрація колонії зобов'язана повідомити засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.
Також, відповідно до п.1 розділу XXIII до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 05 вересня 2018 р. за № 1010/32462 нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.
Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їх праці, їдальнях, клубах, медичних частинах та лікарняних закладах адміністрацією установ виконання покарань встановлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис.
Кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах, не має охоплювати санітарні вузли.
Забороняється встановлювати відеокамери у приміщеннях (камерах), в яких проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особистий обшук з роздяганням, жилих кімнатах тривалих побачень, а також у лазнях, роздягальнях, душових та туалетних кімнатах.
Згідно п. 8 розділу V Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом МЮУ від 26.06.2018 року № 2025/5 відеокамери у виправних/виховних колоніях встановлюються: у внутрішній та зовнішній заборонених зонах, на КПП з пропуску людей і транспорту, КПП між житловою та виробничою зонами; в місцях несення служби персоналом; на території та об'єктах житлової й виробничої зон; у коридорах кімнат проведення тривалих побачень; у приміщенні для проведення короткострокових побачень; біля входу та у коридорах, на сходових клітках, у службових та підсобних - приміщеннях структурних дільниць та секторів, у камерах ДІЗО/К/ПКТ(ОК), секторів максимального рівня безпеки та прогулянкових двориках; у жилих приміщеннях та камерах дільниці посиленого контролю; між зовнішніми та внутрішніми дверима кімнат для проведення тривалих побачень із засудженими до довічного позбавлення волі; по огорожі дільниці соціальної реабілітації та дільниці соціальної адаптації; у кімнатах прийому та видачі посилок і передач; у приміщеннях чергової частини, чергової варти та центру спостереження; у спеціальному транспорті для перевезення засуджених.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання вимог ст. 103 КВК України засуджений ОСОБА_1 повідомлений під розписку про те, що в ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" використовуються аудіовізуальні, електронні і інші технічні засоби спостереження та контролю за засудженими.
Також встановлено, що 01.03.2021 о 6 год. 30 хвилин під час несення служби в секторі для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі (корпус № 1) черговою зміною під час контролю за виконанням засудженими розпорядку дня установи, а саме "підйом" за допомогою відео моніторингу помічено, що засуджений камери №11 ОСОБА_1 змінив ракурс камери відео спостереження, що зафіксовано в журналі обліку подій чатовим посту відео моніторингу за №671 та складено відповідні рапорти.
Наведений факт проступку позивач не заперечує. Також, позивачем не зазначено про підстави вчинення проступку, не наведено жодних доводів про неправильність встановлення камери відео спостереження.
Так, за наведеним фактом зміни ракурсу камери відео спостереження ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" проведено службове розслідування, за підсумками якого складено висновок від 03.03.2021 та вирішено передати матеріали про порушення вимог статті 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, затверджених наказом МЮУ № 2823/5 від 28.08.2018 засудженим ОСОБА_1 на розгляд дисциплінарної комісії з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно пункту 4 ст.135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Матеріалами справи встановлено, що 02.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про час та місце засідання дисциплінарної комісії та про право особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та має право у відповідності до ч.5 ст. 135 КВК України користуватися послугами адвоката або фахівця у галузі права під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії.
Наведений факт підтверджується повідомленням від 02.03.2021 від отримання якого засуджений ОСОБА_1 відмовився та про наведені обставини працівниками колонії зроблено відповідний запис (а.с.55).
Крім того, наведені факти також підтверджуються поясненнями співробітників установи: начальником сектору для тримання чоловіків, засуджених до ДПВ, майора внутрішньої служби ОСОБА_4 , заступника чергового помічника начальника установи-начальника зміни сектору для тримання чоловіків, засуджених до ДПВ старшого прапорщика ОСОБА_5 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки старшого прапорщика ОСОБА_6 , які зафіксували факт відмову ОСОБА_1 від підпису (а.с.46-48).
Також, колегія суддів зазначає, що позивач мав право та скористався своїм правом на телефонний дзвінок 02.03.2021 про що зафіксовано в Журналі обліку надання телефонних розмов засудженим сектору ДПВ (корпус 1).
Колегією суддів встановлено, що розглянувши матеріали службового розслідування по факту зміни ракурсу камери відео спостереження засудженим ОСОБА_1 , комісія прийшла до висновку про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер строком на 14 діб про що винесла постанову від 03.03.2021.
Відповідно до ст.132 КВК України визначено заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, зокрема частиною 1 передбачено, що за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб.
Отже, аналізуючи зміст наведених норм законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням ч. 2 ст.19 Конституції України.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі представника позивача на рішення ЄСПЛ від 02.07.2019 у справі "Горлов та інші проти Росії", оскільки в наведеній справі зазначено про здійснення колонією постійного спостереження за камерами жінками-охоронцями, проте позивач не наводить жодного належного та допустимого доказу, що його вчинок зумовлений саме таким фактом.
Крім того, колегія суддів спростовує доводи представника позивача, щодо порушення відповідачем вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Так, порядок здійснення нагляду за засудженими врегульовано чинним законодавством.
Зокрема, ст. 103 Кримінально-виконавчого кодексу України, п. 8 розділу V Порядком використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом МЮУ від 26.06.2018 року №2025/5 та п.1 розділу XXIII до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 05 вересня 2018 р. за № 1010/32462.
Проте, до суду першої та апеляційної інстанціх не надано доказів, що відеоспостереження відбувалося не у відповідності до закону, як цього вимагає ст.8 Конвенції.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.78 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 по справі № 480/3458/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Л.В. Курило