[1]
21 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року про повернення клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року, повернуто заявнику для звернення до належного суду.
Ухвала суду мотивована тим, що Шевченківський районний суд м. Києва не уповноважений на розгляд клопотання захисника ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 , оскільки відповідно до ст. 18 КВК України місцем відбування покарання у виді позбавлення волі є виправна колонія, а слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Водночас, клопотання не містить підтвердження, що засуджена ОСОБА_6 відбуває покарання у ДУ «Київській слідчий ізолятор», зокрема, і підтвердження того, що остання залишена у ДУ «Київській слідчий ізолятор» для роботи з господарського обслуговування.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Апелянт вважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, постановлену з істотним порушенням вимог законодавства, що регулюють відносини в сфері кримінальної юрисдикції, так як питання, яке зазначене в його клопотанні, є відповідно до ст. ст. 537, 539 КПК України предметом розгляду Шевченківським районним судом м. Києва, тому суд безпідставно відмовив у відкритті провадження за його клопотанням та прийняв рішення про повернення матеріалів для звернення до належного суду.
Так, згідно з довідкою з ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮ України від 01 березня 2021 року ОСОБА_6 засуджена 13 березня 2019 року Святошинським районним судом м. Києва до 7 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили. Взята під варту 23 червня 2017 року і дотеперішнього часу утримується в Київському СІЗО.
Згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року ОСОБА_6 тимчасово залишена в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для участі у розгляді справи №757/43583/17-к, що перебуває в провадженні Печерського районного суду м. Києва
Таким чином, ОСОБА_6 перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор» не за своєю ініціативою, а на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва. ДУ «Київський слідчий ізолятор» розташований за адресою вул. Дегтярівська, 13, в м. Києві та відноситься до юрисдикції Шевченківського районного суду м Києва, і тому засуджена не може звернутися до іншого місцевого суду України за захистом свої прав. А відповідно до положень Конституції України людина не може бути позбавлена права на судовий захист.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України у разі необхідності вирішення питання, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу, відповідне клопотання подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З урахуванням, положень, передбачених ст. 18 КВК України, засуджені до позбавлення волі на певний строк, вироки щодо яких набрали законної сили відбувають покарання у виправних колоніях.
Слідчі ізолятори, як це прямо передбачено ч. 3 ст. 18 КВК України, виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Як убачається з наявних в розпорядженні суду матеріалів, підтвердження того, що ОСОБА_6 залишена у ДУ "Київський слідчий ізолятор" для роботи з господарського обслуговування матеріали справи не містять, натомість відповідно до наявної в матеріалах справи характеристики, ОСОБА_6 не залучається до праці у відповідній установі у зв'язку із досягненням пенсійного віку, що підтверджує ту обставину, що ДУ «Київський слідчий ізолятор» не є місцем відбування покарання для засудженої ОСОБА_6 .
Окрім того, як обґрунтовано зазначив в ухвалі суд першої інстанції, матеріали клопотання не містять даних, які б підтверджували, що засуджена ОСОБА_6 відбуває покарання у ДУ "Київський слідчий ізолятор", натомість відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року ОСОБА_6 тимчасово залишена в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для участі у розгляді справи, що перебуває в провадженні Печерського районного суду м. Києва
Отже, враховуючи вищенаведені вимоги закону та обставини, клопотання захисника ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, відповідно до вимог ч. 2 ст. 539 КПК України, має вирішуватись місцевим судом у межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, а не Шевченківським районним судом м. Києва, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться ДУ «Київський слідчий ізолятор», оскільки вказана установа, в якій засуджена ОСОБА_6 тимчасово утримується у зв'язку з її участю в розгляді провадження Печерським районним судом м. Києва, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 та ч. 3 ст. 18 КВК України, не є установою відбування покарання.
Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив у своїй ухвалі про те, що питання, яке порушує захисник у своєму клопотанні не підлягає вирішенню Шевченківським районним судом м. Києва, у зв'язку з чим суд обґрунтовано повернув клопотання останнього з роз'ясненням права та порядку повторного звернення до належного суду.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , колегія суддів вважає необхідним ухвалити рішення, яким вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року про повернення клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №761/10316/21
Провадження № 11-кп/824/2928/2021
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Доповідач ОСОБА_1