18 жовтня 2021 року справа № 580/150/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,
представника відповідачів 1, 2 - Цибаня В.І. (за довіреностями),
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів місцевих прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
15.01.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів місцевих прокуратур (далі - відповідач 3), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 3 від 23.11.2020 №59 “Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”;
визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 №710-к про звільнення позивача з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру”;
поновити позивача на посаді прокурора Уманської місцевої (окружної) прокуратури з 30.12.2020;
стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2020 до дня фактичного поновлення на посаді без урахування обов'язкових платежів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ і рішення кадрової комісії є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не зазначено конкретну підставу звільнення позивача, а ліквідація чи реорганізація прокуратури Черкаської області, або скорочення кількості прокурорів цієї прокуратури не відбулись. Позивач вважає недопустимим розширення кола нормативних актів, що можуть визначати особливості організації та діяльності органів прокуратури без внесення змін до Конституції України - а отже при вирішенні спору не підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 16 ЗУ “Про прокуратуру”, в редакції Закону від 19.09.2019 № 113-IX та положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 19.09.2019 № 113-IX за відсутності у спеціальному законі іншої особливої процедури (ст. ст. 21, 19 Конституції України), також при вирішенні спору не підлягають застосуванню положення ч. 5 ст. 51 ЗУ “Про прокуратуру”, тому застосований порядок його звільнення порушує засади незалежності прокурорів.
Також позивач зазначає, що спірне рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту підлягає скасуванню, оскільки тестові питання з метою виявлення рівня знань не враховують специфіки прокурорів, а результати їх здачі не підтверджують професійну компетентність.
Крім того, позивач зазначає, що обов'язкова умова щодо подання заяви про намір взяти участь в атестації та погодження зі звільненням у разі неуспішного її проходження свідчить про очевидне втручання у особисті права позивача. у т.ч. збирання інформації та персональних даних без встановленої законом мети.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
17.02.2021 від відповідача 1 та 19.02.2021 від відповідача 2 суду надійшли подібні за змістом та доводами відзиви на позов з проханням відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування зазначено, що Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено реформування органів прокуратури. Так, відповідно до вимог вказаного закону усі прокурори попереджені про звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру” у разі неуспішного проходження ними атестації.
Водночас, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки позивач набрав 65 балів, що є менше прохідного балу. Ці результати відображені у відповідній відомості, з якою позивач ознайомлений без зауважень, у зв'язку з цим, кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
Тому спірне рішення кадрової комісії прийнято обґрунтовано та не підлягає скасуванню.
Щодо підстав звільнення позивача зазначено, що відповідно до п.19 розділу II Закону №113-ІХ наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є підставою, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, у відзиві, наданому Офісом Генерального прокурора зазначено, що подання позивачем заяви про намір взяти участь в атестації є правом, а не обов'язком позивача. Така згода є лише свідченням усвідомлення позивачем наслідків неуспішного проходження атестації
22.02.2021 та 01.03.2021 від позивача надійшли відповіді на відзиви, в якому, окрім викладених у позовній заяві доводів, зазначив, що відповідачами не надано доказів, які би підтверджували відповідність державним стандартам комп'ютерних програм, задіяних в атестації.
Усною ухвалою від 23.03.2021, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд по суті.
Ухвалою від 29.06.2021 суд зупинив провадження в адміністративній справі до часу набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/4780/20.
Оскільки вказана ухвала скасована постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та від 21.09.2021 судом продовжено розгляд справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 14 жовтня 2014 року Верховною Радою України ухвалено Закон України “Про прокуратуру” (№ 1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (преамбула Закону №1697-VII), який окрім окремих положень, який набрав чинності з 15.07.2015.
Позивач обіймав посаду прокурора Уманської місцевої прокуратури та 09.10.2019 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
30.10.2020 позивач проходив анонімне тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за наслідками якого набрав 65 балів, що є менше (70 балів) встановленого п.4 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2020 №221, мінімального прохідного балів (70 балів).
Другою кадровою комісією з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 23.11.2020 №59 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Наказом Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 №710к позивача звільнено з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру” з 30.12.2020. Підставою для прийняття наказу зазначено рішення кадрової комісії №2 від 23.11.2020 №59.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Спеціальним Законом, що визначає організацію та порядок діяльності прокуратури є Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Закон України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, набрав чинності 25.09.2019.
Пунктом 6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону Про прокуратуру.
За правилами пункту 7 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно з п.п.10-14 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Пунктом 16 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX передбачено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
У свою чергу, відповідно до п. 17 розд. ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Згідно п.9 розд. ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Такий Порядок було затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 (далі - Порядок №221).
Відповідно до п. п. 1, 9 та 10 розд. I Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до Порядку №221.
Заява, зазначена у пункті 9 розділу I Порядку №221, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Як встановлено судом позивач 09.10.2019 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Суд врахував, що подаючи вказану заяву позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.
Тобто, позивач цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування.
У протилежному випадку позивач мав право відмовитись від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати Порядок №221 щодо проходження прокурорами атестації, чого останнім зроблено не було.
Для вирішення спору суд враховує висновки Верховного Суду за наслідками перегляду у касаційному порядку рішень судів у подібних правовідносинах щодо звільнення прокурорів за наслідками неуспішного проходження першого етапу атестації (анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора), що викладені у постановах від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, у справі №280/4314/20 Верховний Суд зазначив, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України дійсно певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак, таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 року №1-в/2016.
При цьому, у даному випадку відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури оминаючи процедуру атестації.
Отже, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків щодо непроходження атестації з метою переведення до окружної прокуратури.
Згідно п.3 розд. ІІ Порядку №221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №221 встановлено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.
Відповідно до п.5 розд. ІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до відомостей про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, Позивачем за результатами цього тестування набрано 65 балів, що підтверджено його особистим підписом у відомості (т.2 а.с.67).
Суд звертає увагу на те, що метою проведення атестації прокурорів є перевірка кваліфікаційних вимог, у т.ч. у сфері реалізації функції кримінального переслідування.
В матеріалах справи міститься роздруківка тестових питань на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, яка свідчать про те, що переважна більшість з них пов'язана з кримінальним обвинуваченням (КК України - 30 питань, КПК України - 40 питань).
Тому доводи позивача, що не було враховано спеціалізації прокурорів при розробці тестових питань, суд вважає є необґрунтованими.
Такі висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20.
Відповідно до п.12 Порядку №233 рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Суд врахував, що спірному рішенні від 23.11.2020 №59 відповідно до вимог п.12 Порядку №233 зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме - у зв'язку з набранням позивачем менше прохідного балу для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (65 балів зі 100 можливих, при прохідному балі 70).
Тому доводи позивача щодо необґрунтованості вказаного рішення суд вважає безпідставними.
Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20 зазначив, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Відповідно набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час першого етапу атестації 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і пункту 5 розділу ІІ Порядку №221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного рішення, у кадрової комісії рішення не було правових підстав.
З огляду на зазначені вище обставини суд дійшов до висновку, що спірне рішення кадрової комісії є обґрунтованим та таким, що містить мотиви його прийняття, а отже таким, що не підлягає скасуванню.
На підставі вказаного рішення Другої кадрової комісії наказом Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 №710к позивача звільнено з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру” з 30.12.2020.
Надаючи оцінку підставам звільнення позивача відповідно до згаданого наказу, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Посилання у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ на нормативний припис - пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, містить інший зміст положень цієї статті, які визначають загальні підстави для звільнення прокурорів, визначені Законом №1697-VII.
Прокурор відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Таким чином, посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII і посилання в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, які передбачають законодавче регулювання підстав і умов звільнення прокурорів, має місце ситуація, коли на врегулювання цих правовідносин претендують декілька правових норм, які відмінні за своїм змістом і містяться в різних законах.
Порівнюючи співвідношення правових норм Закону №1697-VII і Закону № 113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна сказати, що вони не суперечать одна одній, кожна з них претендує на відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.
Існування Закону №1697-VII та Закону №113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон №113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи).
Тобто, Закон №113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше.
Оскільки Закон №113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин, а тому пункт 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв'язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), можна зробити висновок, що до спірних правовідносин застосовним є пункт 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом №1697-VII.
Таким чином, у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону №113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку відповідно до Закону № 113-ІХ:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання).
Таким чином, оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача, стало рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, яке, як було вище, прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно застосовано у оскаржуваному наказі, як підставу звільнення з посади, пункт 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII з огляду на правове врегулювання спірних правовідносин.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення Другої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації та наказу Черкаської обласної прокуратури про його звільнення відсутні.
Оскільки позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, то в цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для вирішення питання про їх розподіл.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач 1 - Черкаська обласна прокуратура (18002, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд. 286, код ЄДРПОУ 02911119);
3) відповідач 2 - Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд.13/15, код ЄДРПОУ 00034051);
4) відповідач 3 - Кадрова комісія №2 з атестації прокурорів місцевих прокуратур (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15).
Повне судове рішення виготовлено 28.10.2021.
Суддя О.А. Рідзель