Справа № 560/9761/21
іменем України
29 жовтня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі №560/9761/21, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано Постанову управління Держпраці у Житомирській області № ЖИ 32 /ЖТ1779/77/НП/АВ/СПТД-ФС від 07 липня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Житомирській області.
04.10.2021 до суду від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 поступила заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі № 560/9761/21 та вирішити питання про судові витрати, а саме стягнення з Відповідача у справі - Управління Держпраці у Житомирській області на користь позивача у справі - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень 00 копійок.
Управління Держпраці у Житомирській області подало до суду клопотання №6466 від 12.10.2021 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вказує, що в адміністративному позові було лише зазначено абстрактну, нічим не обгрунтовану суму судових витрат, які планує понести позивач, проте як саме обраховуються дані витрат з яких якісних або кількісних обрахувань даної суми виходить позивач не зрозуміло. Враховуючи зазначені суми як в позові Позивачем не було підтверджено дійсного виконання, та сплати наданих послуг, що свідчить про фіктивність, необгрунтованість, нереальність та неправдивість наданих судових витрат. Заявлені судові витрати не відповідають критерію складності справи та ціни позову.
З'ясувавши обставини на які сторони покликаються, як на підставу вимог заяви позивача так і заперечень Головного управління ДПС у Хмельницькій області, оцінивши надані докази, суд прийшов до таких висновків.
На підтвердження судових витрат заявник надав суду: Договір про надання правової допомоги № 50/2021 лід 22 липня 2021 року, Додаток 1 до Договору про надання правової допомоги № 50/2021 лід 22 липня 2021 року - «Вартість послуг Адвокатського об'єднання «СЕРГІЙЧУК ТА ПАРТНЕРИ», Акт прийому-передачі наданих послуг № 01 від 29 вересня 2021 року, квитанцію № 0.0.2213503765.1 від 29 липня 2021 року на суму 9000,00 грн, квитанцію № 0.0.2213506247.1 від 29 липня 2021 року на суму 6000,00 грн, заключну виписку за період з 29.07.2021 по 29.07.2021.
Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення з урахуванням клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Подібна правова позиція, також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.
Верховний суд в постанові від 10 червня 2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19) зазначив, що в силу приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець пов'язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку, а не з податками, зборами та обов'язковими платежами і всіма необхідними витратами для здійснення своєї професійної діяльності, як наведено позивачем у доводах касаційної скарги.
Також, потрібно враховувати, що урахуванням предмету спору, значення справи для сторін, розгляд справи та результат її вирішення не вплинув на репутацію сторони, і не викликав публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Надаючи оцінку розміру судових витрат щодо на професійної правничої допомоги, вказаному у Акті прийому-передачі наданих послуг № 01 від 29 вересня 2021 року, суд вважає їх обгрунтованими, однак вважає не співмірними зі складністю справи зазначені фактичні затрати часу - 10 годин на складання позовної заяви з додатками до позову (п. 1 Розрахунку).
Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу різноаспектних фактичних даних. Обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Тобто, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи. При цьому, представник позивача не надав обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та додатків у цій справі вимагала значного обсягу часу.
Отже, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 9325,00 гривень (5*1135 + 3*1135 + 245) у суді першої інстанції є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, тому підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 5 ст. 143 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що заява адвоката Нагнибіди В.І. про ухвалення додаткового судового рішення є частково обґрунтованою тому підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адвоката Нагнибіди В.І. від 04 жовтня 2021 року, задовольнити частково.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9325,00 (дев'ять тисяч триста двадцять п'ять) гривень судових витрат за надання професійної правничої допомоги з Управління Держпраці у Житомирській області, за рахунок його бюджетних асигнувань.
В решті вимог заяви - відмовити.
Копії рішення надати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 жовтня 2021 року
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008 , код ЄДРПОУ - 39790560)
Третя особа:
Головуючий суддя А.І. Петричкович