Справа № 560/13349/21
іменем України
29 жовтня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.
за участі:секретаря судового засідання Матвійчук А.М. представників сторін
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 07.10.2021 звернулась до суду з позовом в якому вказує, що нею добровільно виконано рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.03.2021 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26.08.2021 у справі №671/2108/19 після набрання судового рішення законної сили. 16.09.2021 державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66836793 з примусового виконання виконавчого листа №671/2108/19 та ВП №66837042 з примусового виконання виконавчого листа №671/2108/19, які не містять жодних відомостей про стягнення виконавчого збору. 21.09.2021 державним виконавцем у виконавчих провадженнях ВП №66836793 та ВП №66837042 винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12000 гривень та 12000 гривень відповідно, які позивач отримала 23.09.2021. Вважає оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору протиправними, оскільки вона не проживала у будинковолодінні ОСОБА_2 та не чинила перешкод в користуванні ним, що підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов від 06.09.2021, відповідно до якого вона з 02.07.2021 проживає на сіновалі.
Просить: "Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчих провадженнях ВП №66836793 та ВП №66837042 від 21 вересня 2021 року про стягнення виконавчого збору" (арк. спр. 2-8).
Відповідно до ухвали від 12.10.2021, суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст. 287 КАС України та витребував докази (арк. спр. 21).
Ухвалою від 25.10.2021, суд призначив судове засідання на 29.10.2021 (арк. спр. 47).
Відповідач супровідним листом за №20559 від 25.10.2021 надав суду Відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що 16.09.2021 головним державним виконавцем Козловою В.М. при відкритті виконавчих проваджень ВП №66836793 та ВП №66837042 помилково не було вказано у постановах щодо відкриття виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору, що 21.09.2021 було усунуто. Під час виїзду на місце виконання судового рішення, 21.10.2021 боржнику були доведені зміст виконавчих листів та зі слів стягувача встановлено, що на земельній ділянці: "знаходиться когут боржника та шифер в кількості понад 20 листів, про що зазначено в акті державного виконавця.". Також, встановлено зі слів стягувача, що рішення суду не виконано, так як ОСОБА_1 не звільнила від майна та худоби господарські будівлі, адже продовжує утримувати свійську птицю (близько 15 гусей та 13 курей), а також боржник кілька разів на день приходить у будинковолодіння для годування, випускання та закривання птиці. 25.10.2021 у відділі державної виконавчої служби стягувач повідомив, що перешкоди в користуванні земельною ділянкою не усунуті так як станом на 25.09.2021 на земельній ділянці знаходилось 10 голів ВРХ, когут та шифер в кількості понад 20 листів. Крім цього, боржник постійно проходить земельною ділянкою для відмикання, замикання кліток та годування птиці про що надані докази у вигляді фото та відео, які зроблено 23.10.2021 - 24.10.2021, і про що складено акт державного виконавця (арк. спр. 88-95).
Встановивши обставини (факти), якими сторони обгрунтовують вимоги та заперечення, оцінивши надані учасниками справи докази, враховуючи норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Актом від 06.09.2021 обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 встановлено, що вона з 02.07.2021 проживає в домоволодінні сина ОСОБА_2 на сіновалі, не має доступу до житлового будинку, літньої кухні та утримує ВРХ з них корів -7, молодняка 3 (арк. спр. 15).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66836793 від 16.09.2021 по виконавчому листу Волочиського районного суду №671/2108/19, виданому 13.09.2021, про усунення перешкод в користуванні господарськими будівлями, що належать ОСОБА_2 , шляхом виселення ОСОБА_1 та звільнення будівель від її майна, худоби та інших належних ОСОБА_1 речей, відкрито виконавче провадження, вказано щодо необхідності виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та направлення постанови сторонам виконавчого провадження (арк. спр.9).
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №66837042 від 16.09.2021 по виконавчому листу Волочиського районного суду №671/2108/19, виданому 13.09.2021, про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га шляхом звільнення її від майна та інших речей, відкрито виконавче провадження, вказано щодо необхідності виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та направлення постанови сторонам виконавчого провадження (арк. спр.11).
21.09.2021 державним виконавцем винесені постанови ВП №66836793 та ВП №66837042 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору по 12000 гривень у кожному з виконавчих проваджень (арк.13-14).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України, від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, відповідач порушив вимоги ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII, адже 16.09.2021 відкрив виконавчі провадження постановами ВП №66836793 та ВП №66837042, а тільки 21.09.2021 виніс постанови про стягнення виконавчого збору у цих виконавчих провадженнях.
Пунктом 2 розд. VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція №512/5) визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Щодо виконання судового рішення до відкриття виконавчих проваджень та невиконання рішення суду, суд вважає, що це не підтверджено належними доказами, адже про це не свідчить Акт від 06.09.2021 обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 виходячи з його змісту та Акти державного виконавця від 21.10.2021 та від 25.10.2021, які в частині обставин, які стосуються цього, зроблені зі слів стягувача, а не встановленого державним виконавцем. Зокрема, щодо перебування когута (птиця), який не є майном, іншими речами, про що вказано у судовому рішенні, худоби та іншого, та встановлення державним виконавцем, що ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , відповідно до Акту державного виконавця від 21.10.2021 (арк. спр.67). Також, звертає на себе увагу, складання державним виконавцем актів (21.10.2021 та 25.10.2021) після відкриття провадження в цій адміністративній справі (12.10.2021), і зі слів стягувача в більшості випадків та із слів боржника за відсутності фактичної фіксації обставин самим державним виконавцем (що бачив та встановив). Тобто, докази надані сторонами на час розгляду цієї адміністративної справи не доводять виконання чи не виконання рішення суду, і фактично не відносяться до предмету цього судового розгляду, яким є оскарження постанов про стягнення виконавчого збору.
Отже, виконавче провадження не закінчено, і є факт порушення відповідачем вимог ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII, що встановлено судом, тому підлягають скасуванню оскаржувані постанови ВП №66836793 та ВП №66837042 від 21.09.2021, адже вони прийнятті з порушенням процедури визначеної цим Законом, а саме не винесення одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору. Крім цього, потрібно враховувати, що державний виконавець повинен дотримуватись Інструкції №512/5, якою передбачено, що якщо витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення цих витрат після повернення чи закінчення виконавчого провадження (п.2 розд. VI Інструкції №512/5), що, також підтверджує вищевказаний висновок суду.
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, адже суб'єкт владних повноважень порушив ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII та відповідно права позивача при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору 21.09.2021 у виконавчих провадження ВП №66836793 та ВП №66837042, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатила 908,00 грн судового збору, тому такі витрати слід стягнути на її користь з відповідача.
Суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду лише Договір від 29.09.2021, в п. 4.2 якого зазначено, що всього гонорар Адвоката складає 10000 гривень.
При цьому суд враховує, що позивач, в порушення вимог частини 4 статті 134 КАС, не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.
Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2019 року по справі №9901/264/19.
Таким чином, документи, які складалися на виконання вищезазначеного договору, повинні були деталізувати кожну окремо надану в межах договору послугу та максимально повно містити інформацію щодо неї.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16, а також у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року по справі №1.380.2019.001036, від 30 квітня 2020 року по справі №826/4466/18 та від 07 травня 2020 року по справі №320/3271/19.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю у встановленому порядку.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 04.10.2021, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення виконавчого збору від 21.09.2021 у виконавчих провадженнях ВП №66836793 та ВП №66837042.
Стягнути на користь ОСОБА_1 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень, за рахунок бюджетних асигнувань Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складене 29 жовтня 2021 року о 16:20
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Волочиський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Лисенка, 4, м. Волочиськ, 31200 , код ЄДРПОУ - 34708052)
Головуючий суддя А.І. Петричкович