Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 жовтня 2021 р. справа № 520/15241/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Мереф'янської міської ради, третя особа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне Акціонерне Товариство "Укргазвидобуток" про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивачі звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Мереф'янської міської ради, у якому просять суд: визнати протиправним та скасувати рішення XIII сесії Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області VIII скликання від 9 липня 2021 року № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК».
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на порушення їх прав на безпечне довкілля, порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства - ст.ст. 11, 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України», вимог законодавства про місцеве самоврядування - ст.ст. 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рішення Мереф'янської міської ради від 26 червня 2019 року «Про заборону проведення сейсморозвідувальних робіт та видобування газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф'янської міської ради», Рішення Мереф'янської міської ради від 15 серпня 2019 року «Про заборону на території підпорядкованій Мереф'янській міській раді (Мереф'янській міській територіальній громаді, Мереф'янській ОТГ) розвідувального буріння; пересування спеціалізованої техніки, що пов'язане з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу; будівництва будь-яких будівель, конструкцій та споруд, пов'язаних з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду відповідачем було надано відзив, в якому відповідач заперечував проти вимог заявленого позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивачі не обґрунтували та не надали належних доказів порушення їх прав, свобод або законних інтересів.
Відповідач зазначив, що між позивачами та відповідачем відсутній публічно- правовий спір з приводу прийняття Рішення від 9 липня 2021 року № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», оскільки за правовою природою це Рішення є актом індивідуальної дії та не впливає на права та обов'язки позивачів. Вказав про те, що Рішення було прийнято з дотриманням процедури прийняття вказаного Рішення, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, з врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду від представника третьої особи - декану біологічного факультету Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна Гамулі Ю.Г. надійшли письмові пояснення щодо позову з науковим обґрунтуванням. Відповідно до ст. 55 КАС України, третя особа в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника. Відповідно до ст. 59 КАС України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Аналіз Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дозволяє зробити висновок про те, що Гамуля Ю.Г. не є керівником юридичної особи - Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна, довіреності до пояснень надано не було. Тому вказані пояснення не приймаються судом до розгляду.
Через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду від директора ПрАТ "УКРГАЗВИДОБУТОК" надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні відповідача у зазначеній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватне Акціонерне Товариство "Укргазвидобуток" (ідентифікаційний код - 25635581).
До суду 22.10.2021 року від директора Приватного Акціонерного Товариства "Укргазвидобуток" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа проти вимог заявленого позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами № 4404 від 04.10.2017 року, Державна служба геології та надр України надала ПрАТ «Укргазвидобуток» дозвіл на видобування газу природного, конденсату, супутніх: гелій, етан, пропан, бутан на Островерхівському родовищі, яке знаходиться на території Харківської області, зокрема на території адміністративно-територіальних одиниць, які входять до складу Мереф'янської ОТГ.
Керуючись правом, наданим Спеціальним дозволом на користування надрами, ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» здійснює будівництво розвідувальної свердловини 29 Островерхівського газоконденсатного родовища, яке знаходиться біля с. Верхня Озеряна.
Третя особа пояснила, що враховуючи місцерозташування свердловини та необхідність її підключення до установки комплексної підготовки газу, ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» звернулося до відповідача з листом, в якому просило надати право тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів від установки о свердловини № 29 Островерхівського газоконденсатного родовища по земельним ділянкам відповідача кадастровими номерами №6325158800:02:003:0009 та № 6325158800:02:001:0017.
Крім того, третьою особою зазначено, що позивачі не мають право на позов, оскільки їх права, свободи чи інтереси Рішенням XI Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області VIII скликання від 9 липня 202 № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК»" не порушуються.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши позицію сторін, проаналізувавши докази у їх сукупності, виходить з наступних підстав та мотивів.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши позиції позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
09.07.2021 року було прийнято Рішення Мереф'янської міської ради № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК». (далі за текстом - Рішення). Рішення було оприлюднено на офіційному сайті Мерев'янської міської ради в мережі Інтернет за посиланням: https://merefaotg.gov.ua/xiii-sesiya-merefyanskoi-miskoi-radi-vid-09072021-r-14-52-26-09-07-2021/.
Вказаним Рішенням було надано згоду на укладення договорів про встановлення строкового платного земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів строком до 04.10.2027р на частину земельних ділянок з кадастровим №6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м).
Зазначеним Рішенням також:
- встановлено розмір сплати строкового платного земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів строком до 04.10.2027р на частину земельних ділянок з кадастровим № 6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м) в розмірі 12 (дванадцять)% від розміру нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок;
- надано дозвіл ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «УКРГАЗВИДОБУТОК» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок з кадастровим № 6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м) на які поширюється право сервітуту з метою укладення договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів;
- зобов'язано ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «УКРГАЗВИДОБУТОК» замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельних ділянок на які поширюється право сервітуту відповідно до діючого законодавства;
- доручено Мереф'янському міському голові ОСОБА_8 укласти договори про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельних ділянок з кадастровим № 6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м) на які поширюється право земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів після розроблення та надання відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок згідно вимог діючого законодавства;
- зобов'язано ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГАЗВИДОБУТОК» здійснити державну реєстрацію договорів зазначених в п.5 цього рішення згідно чинного законодавства;
- 12 липня 2021 року між Мереф'янською міською радою та ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» було укладено відповідні договору сервітуту, які було зареєстровано у встановленому законом порядку 17 серпня 2021 року, про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 271496392, 271511908, 271520557 від 20 серпня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:001:0017 та Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 271496392, 271490473, 271499881 від 20 серпня 2021 року щодо земельної ділянки 6325158800:02:003:0009.
Рішення було винесено на підставі ст.ст. 12, 98, 99, 100, 101 Земельного Кодексу України, п.Ї ст.25, ст.551 Закону України «Про Землеустрій», п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Судом було встановлено, що ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» користується надрами, які знаходяться на цих земельних ділянках для видобування копалини загальнодержавного значення - газу природнього, відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами № 4404 від 04.10.2007 р. (в редакції Наказу від 04.06.2020 року № 206).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи «діяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Також, згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України. що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість ості держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, частина друга цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами, саме в такому контексті сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У постанові від 23.05.2017 по справі №800/541/16 Верховний Суд України підкреслив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
Таким чином, на підставі викладеного та з урахуванням зазначених вище приписів можна дійти висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Позивачі на власний розсуд визначають чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень.
Наведені правові позиції знаходять своє відображення у частині першій статті 5 КАС України, про яку згадувалося вище.
В якості обґрунтування порушення своїх прав, свобод та інтересів, позивачі зазначили порушення свого права на безпечне довкілля, доказами чого на їх думку є основний вид господарської діяльності ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» - видобування вуглеводних та віднесення земельних ділянок, щодо яких надано право сервітуту до заповідної зони, в розумінні ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Слід зазначити, що жодних доказів створення природного заповідника на спірних земельних ділянках позивачами не надано, тому посилання на порушення відповідачем ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є необґрунтованим.
Щодо посилання на основний вид господарської діяльності ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» то вказаний висновок також є необґрунтованим, оскільки як слідує з Рішення Мереф'янської міської ради № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», земельні ділянки будуть використовуватися для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів під дорогою, отже видобування корисних копалин на цих ділянках здійснюватися не буде.
До того ж, як було встановлено судом з роздруківки із Публічної кадастрової карти щодо місцезнаходження земельних ділянок наданих позивачами, тимчасовий проїзд буде здійснюватися по наявній на даний час дорозі, що спростовує доводи позивачів про проведення дозвілля, свят та рибальства, висадку дерев та нанесення шкоди об'єктам Червоної книги на місце розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачами не було доведено належними доказами порушення їх прав, свобод або інтересів винесенням оскаржуваного Рішення Мереф'янської міської ради № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК».
До того же, відповідно до своєї правової природи, оскаржуване Рішення Мереф'янської міської ради № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» є індивідуальним актом, оскільки є результатом правозастосування адресованої конкретній особі, тобто є формально обов'язковим для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщує індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресату цього акту; розраховане на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому його юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС У країни індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій ж в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі № 2040/6074/18, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
Предметом спору в даній справі є Рішення Мереф'янської міської ради № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», яке регулює публічні відносини, які виникли між Мереф'янською міської радою та ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», - отже позивачі не є суб'єктами права на оскарження цього індивідуального акту.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що згідно пояснень позивачів, останні самостійно з заявами, скаргами, запитами щодо порушення їхніх прав до відповідача чи інших органів державної влади не звертались. Відтак, жодних відмов на свої звернення не отримували. Доказів протилежного до суду не надано, судом самостійно не встановлено.
Суд перевіряє оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Статтею 100 Земельного кодексу України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно ч. 2 ст. 59 цього Закону, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Судом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що 22.06.2021 року до відповідача надійшло клопотання ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» від 14.06.2021 р. № 261 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договорів земельних серветутів для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів необхідних для буріння та облаштування розвідувальної свердловини № 29 Островерхівського газоконденсатного родовища, яке знаходиться в межах ліцензійної площі ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами № 4404 від 04.10.2007 р. (в редакції Наказу від 04.06.2020 року № 206). Облаштування тимчасової дороги та прокладання тимчасових трубопроводів передбачалося по існуючій дорогі.
Розпорядженням Мереф'янської міської ради від 24.06.2021 р. № 71-ОД «Про скликання позачергової сесії Мереф'янської міської ради VIII скликання» було скликано чергову XIII сесію Мереф'янської міської ради та призначено пленарне засідання на 09.07.2021 р. о 10:00 годині в приміщенні Мереф'янської міської ради з попереднім порядком денним.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 29 Регламенту Мереф'янської міської ради VIII скликання, яке затверджено рішенням ІІ сесії Мереф'янської міської ради VIII скликання 04.12.2020 р. проекти рішень міської ради готуються міським головою, секретарем міської ради, профільними заступниками міського голови, керівниками та спеціалістами виконавчих органів міської ради.
Відділом містобудування, земельних відносин, капітального будівництва та архітектури Мереф'янської міської ради було опрацьовано клопотання ПрАТ «УКРГАЗВИДУБОТОК» та підготовлено проект Рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», який було винесено на розгляд Мереф'янської міської ради та оприлюднено на офіційному сайті Мереф'янської міської ради.
Рішенням XIII сесії Мереф'янської міської ради VIII скликання від 09.07.2021 року № 519/21 «Про затвердження порядку денного XIII сесії Мереф'янської міської ради VIII скликання» було затверджено для розгляду на сесійному засіданні 50 питань порядку денного, в тому числі «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК».
Як слідує з протоколу поіменного голосування XIII сесії Мереф'янської міської ради VIII скликання від 09.07.2021 року, з наявних 27 депутатів, 2 було відсутні, 1 не брав участі в голосуванні, 1 утримався, 9 проти, 14 за, рішення було прийнято більшістю голосів депутатів Мереф'янської міської ради.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем було дотримано порядку прийняття Рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК», що спростовує доводи позивачів про незаконність вказаного рішення.
У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.
Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.
Між тим, позивачами у своєму адміністративному позові не конкретизовано, в чому саме полягає порушене спірним нормативно - правовим актом відповідача право позивачів, як членів територіальної громади, та не зазначено інших правових підстав для звернення до суду в порядку ст. 264 КАС України, окрім тих, які були надані судом вище.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.
Отже, у спірних правовідносинах позивачу слід довести, а суду встановити, чи має позивач матеріально - правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні спірного рішення Харківської міської ради та чи є він особою, щодо якого його застосовано, а також особою, яка є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
З огляду на вимоги статей 2,5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Аналогічну норму було передбачено у ч. 1 ст. 6 КАС України у редакції, що діяла до 15.12.2017.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У спірних правовідносинах, суд прийшов до висновку, що доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, у тому числі і як члена територіальної громади м. Харкова.
Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов'язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу, та який порушений саме спірним рішенням (Правилами благоустрою території міста Харкова в редакції, затвердженій пунктом 1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 р. №504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» ( з подальшими змінами п. 5.10 вказаних Правил).
При цьому, безпосередньо позивачі не є потерпілими від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивачів і вони не зазнали жодної реальної шкоди, перебуваючи як в статусі членів територіальної громади м. Харкова, так і в статусі власників майна.
Позивачі не обґрунтували свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а посилання на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої вони є, і для якої цей інтерес має значення, не свідчить про очевидну відсутність у позивачів матеріально-правової заінтересованості. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Позивачами до суду не надано інших належних та допустимих доказів, що при прийнятті вказаного оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до будь-кого чи до будь-якої групи осіб, недобросовісно, нерозсудливо, з порушенням принципу рівності перед законом (з ознаками дискримінації) .
Щодо порушення природоохоронного законодавства, а саме ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України», суд дійшов до висновку про відсутність порушення відповідачем під час прийняття Рішенням «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» вимог вказаних відповідних нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Судом встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325158800:02:003:0009 та № 6325158800:02:001:0017 не створювалося природного заповідника, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Червону книгу України», об'єктами Червоної книги України є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних чи штучно створених умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Щодо посилання позивача на абзац 5 ч.2 ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України» під час створення Регіонального ландшафтного парку «Смарагдове джерело», то судом не встановлено порушення з боку відповідача цієї норми права, у зв'язку з наступним.
Відповідно до абз. 5 ч.2 ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України», охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.
Згідно ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Таким чином, відповідач в межах своєї компетенції не є органом, уповноваженим створювати Регіональний ландшафтний парк «Смарагдове джерело». Клопотань про створення інших об'єктів чи території на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325158800:02:003:0009 та № 6325158800:02:001:0017 до Мереф'янської міської ради не надходило.
В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази наявності об'єктів Червоної книги України на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325158800:02:003:0009 та № 6325158800:02:001:0017. Наукове обґрунтування включення вказаних ділянок до проектованого регіонального ландшафтного парку «Смарагдове джерело» не містить матеріалів досліджень, які були проведені та які дозволяють встановити наявність чи відсутність об'єктів Червоної книги на території земельних ділянок з кадастровими номерами 6325158800:02:003:0009 та № 6325158800:02:001:0017. За своєю природою вказане наукове обґрунтування не є висновком експерта в розумінні ст. 101 КАС України. Інших доказів наявності об'єктів Червоної книги України матеріали справи не містять.
Щодо порушення відповідачем Рішення Мереф'янської міської ради від 26 червня 2019 року «Про заборону проведення сейсморозвідувальних робіт та видобування газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф'янської міської ради», Рішення Мереф'янської міської ради від 15 серпня 2019 року «Про заборону на території підпорядкованій Мереф'янській міській раді (Мереф'янській міській територіальній громаді, Мереф'янській ОТГ) розвідувального буріння; пересування спеціалізованої техніки, що пов'язане з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу; будівництва будь-яких будівель, конструкцій та споруд, пов'язаних з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу», то необхідно зазначити, що вказані рішення не забороняють Мереф'янській міській раді приймати рішення про розпорядження земельними ділянками для встановлення сервітуту.
Крім того, 22.09.2021 року набуло законної сили Постанова Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/14309/19 яким вказані рішення Мереф'янської міської ради від 26 червня 2019 року «Про заборону проведення сейсморозвідувальних робіт та видобування газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф'янської міської ради», та від 15 серпня 2019 року «Про заборону на території підпорядкованій Мереф'янській міській раді (Мереф'янській міській територіальній громаді, Мереф'янській ОТГ) розвідувального буріння; пересування спеціалізованої техніки, що пов'язане з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу; будівництва будь-яких будівель, конструкцій та споруд, пов'язаних з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу» було визнано протиправними та скасовано.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачами не надано жодного допустимого доказу невідповідності оскаржуваного рішення правовим актам вищої юридичної сили, перевищення відповідачем повноважень при його прийнятті, що в сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнятий відповідачем в межах його повноважень, з дотриманням визначеної законодавством процедури попереднього оприлюднення його проекту, а спірне рішення разом з внесеними змінами, не порушує права та законні інтереси позивачів, то виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності з ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування рішення XIII сесії Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області VIII скликання від 9 липня 2021 року № 520/21 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ «УКРГАЗВИДОБУТОК» до Мерефянської міської ради (вул. Дніпропетровська, 213, м. Мерефа, харківський район, харківська область, 62472, код ЄДРПОУ 04058692), треті особа: Харківський Національний Університет імені В.Н. Каразіна (61022, м. Харків, майдан Свободи, 4, код ЄДРПОУ 02071205), Приватне акціонерне товариство "Укргазвидобуток" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 7, код ЄДРПОУ 25635581), - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 жовтня 2021 року.
Суддя Кухар М.Д.