Справа № 500/5576/21
28 жовтня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 01.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважає, що наявним посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та додатково наданими документами підтверджується та обставина, що позивач у 1986 році працював у зоні відчуження 47 календарних днів, а саме: з 16.06.1986 по 02.09.1986 та, відповідно, має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2021, суд залишав позовну заяву без руху, встановивши строк та спосіб усунення недоліків позовної заяв.
Ухвалою від 20.09.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій зазначено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву.
18.10.2021, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що даних про перебування позивачем у 30-кілометровій зоні із зазначенням об'єктів, населених пунктів та надання допомоги, де виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також днів виїзду в зони, об'єкти, населені пункти, де виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у представлених позивачем документах не зазначені, а тому, з підстав призначити пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відсутні (арк. справи 33-42).
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Так, судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням (категорія 2), серія НОМЕР_1 , виданим Тернопільською обласною державною адміністрацією (арк. справи 6).
Як підтверджується матеріалами судової справи та не заперечується сторонами - ОСОБА_1 09.11.2020 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Листом від 08.04.2021 №1900-0303-8/11048 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк. справи 11-12).
Так, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідач констатував достатність страхового стажу позивача, який складає 17 років 02 місяці 17 днів (при необхідному 15 років), однак зазначив, що позивачем не підтверджено документально факт перебування у 30-кілометровій зоні із зазначенням об'єктів, населених пунктів та надання допомоги, де виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також днів виїзду в зони, об'єкти, населені пункти, де виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що, на переконання відповідача, унеможливлює призначення позивачу такої пенсії із використанням пільги, встановленої статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи оскаржувану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.
Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що право на зменшення пенсійного віку, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII, мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи, є, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже, вищевказана норма права встановлює перелік документів, які повинен подати заявник для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, який носить альтернативний характер, а саме: разом з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС необхідно надати один з наступних документів - довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122; або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; або довідку архівної установи; або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Водночас згідно із частиною першою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
При цьому правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі Порядок № 51).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Пунктом 3 Порядку № 51 передбачено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
Посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) (пункт 10 Порядку № 51).
З аналізу вищевикладеного слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Водночас різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 (справа № 344/9789/17), від 22.03.2018 (справа № К/9901/13169/18 (№ 588/538/16-а); від 28.03.2018 (справа № 333/2072/17(2-а/333/122/17).
В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що позивач звертався із позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації у якому просив визнати за позивачем статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСЗ та зобов'язати регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо видачі позивачу відповідного посвідчення категорії №2.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №500/76/20, яке набрало законної сили 01.10.2020, зобов'язано Тернопільську обласну державну адміністрацію визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 року (категорія ІІ).
В межах розгляду вказаної судової справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 - 09.12.1984 Зборівським районним військовим комісаріатом Тернопільської області разом із ОСОБА_2 були призвані на строкову військову службу до збройних сил МО СРСР, де по 03 листопада 1986 року проходив строкову службу у військовій частині № НОМЕР_2 , що знаходилась в смт. Новояворівську Львівської області, зокрема, у військово-будівельному загоні №396 на посаді військово- будівельника в званні рядовий і на підставі Наказу МО СРСР №206 від 27.09.1986р. був звільнений (демобілізований) в запас і направлений в Зборівський РВК, і там 05 листопада 1986 року був поставлений на військовий облік.
Відповідно до запису у військовому білеті позивача серії НОМЕР_3 позивач з 16.06.1986 по 02.09.19896 залучався до робіт, що пов'язані з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Також, згідно із довідкою №123 від 25.02.1994, виданою Зборівським районним воєнним комісаріатом Тернопільської області, ОСОБА_1 в період з 16.06.1986 по 02.09.1986 брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", належить до громадян, які користуються пільгами другої категорії
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №500/76/20 встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році у зоні відчуження, а також те, що зазначене рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.
На виконання вказаного рішення суду, Тернопільською обласною державною адміністрацією видно позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), серія НОМЕР_1 .
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, на момент розгляду справи, не оспорюється.
Також судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву, що позивач, разом з заявою про призначення пенсії, було подано, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії та військовий квиток, в якому зазначено про участь у заходах по ліквідації наслідків аварії у районі Чорнобильської атомної електростанції з 16.06.1986 по 02.09.1986, та довідки від 04.10.2016 №69, від 06.11.2020 №121, виданих Зборівським районним військовим комісаріатом.
Зазначені документи в своїй сукупності безумовно підтверджують участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому, суд вважає, що позивач, разом з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, надав відповідачу усі необхідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, проте у призначенні пенсії останньому було відмовлено.
Вищенаведене свідчить про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до підпункту 1 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Згідно із статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не, пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Суд зазначає, що звернення за призначенням, пенсії мало місце 09 листопада 2020 року, що слідує з рішення відповідача, оформленого листом, а тому суд вважає, що пенсія за віком має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 11 листопада 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування всіх обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій в повному обсязі.
Таким чином враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн згідно квитанції від 26.08.2021 (арк. справи 1), а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених позивних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії, - задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 11.11.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: с. Богданівка, Зборівський район, Тернопільська область, 47260, РНОКПП: НОМЕР_4 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.