28 жовтня 2021 року Справа № 280/6454/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 166, код ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141998-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 222,97 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які с власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік»;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141999-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 261,28 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік»;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0142000-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 511,99 гри. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік»;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0142001-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 198,00 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік»;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001474-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 256,25 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які с власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік»;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001475-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 537,84 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік»;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001476-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 588,41 гри. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, якщо у власності фізичної особи перебуває квартира або квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, то податок не сплачується. Натомість, відповідно до наданих документів, загальна площа об'єктів нерухомості, що перебувають у власності ОСОБА_1 є меншою, ніж передбачена рішенням Запорізької міської ради пільга у 120 кв.м. Таким чином, враховуючи зазначену пільгу, а також враховуючи, що загальна площа об'єктів нерухомості, що перебувають у власності безпосередньо ОСОБА_1 не перевищує 120 кв. метрів, позивач звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З урахуванням вищезазначеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить позовні вимоги задовольнити.
19.08.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№47692), в якому останній зазначає, що за даними АІС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач у 2019 році є власником квартир за такими адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,73 кв.м.; АДРЕСА_3 , загальною площею 49,64 кв.м; спільно сумісна власність,1/3 частки квартири; АДРЕСА_4 , загальною площею 33,61 кв.м. АДРЕСА_5 загальною площею 75,99 кв.м, спільна сумісна власність, 1/2 частки квартири, у 2020 році є власником квартир за такими адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,73 кв.м.; АДРЕСА_3 , загальною площею 49,64 кв.м; спільно сумісна власність,1/3 частки квартири; АДРЕСА_5 загальною площею 75,99 кв.м, спільна сумісна власність, 1/2 частки квартири. Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні 2019 та 2020 роки відповідними рішеннями. З посиланням на приписи п. 266.4 ст. 266, пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені обґрунтовано, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 02.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи без повідомлення сторін та призначення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
25.01.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
№0141998-2405-0828 на суму 222,97 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік;
№0141999-2405-0828 на суму 261,28 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік»;
№0142000-2405-0828 на суму 511,99 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік»;
№0142001-2405-0828 на суму 198,00 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік»;
№0001474-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 256,25 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які с власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік»;
№0001475-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 537,84 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік»;
№0001476-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 588,41 гри. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік»;
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
-різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Крім того, згідно з Положенням про податок на майно, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку / будинків, в тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.
Приписами пп. «б» п.266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, позивач була власником/співвласником наступних об'єктів житлової нерухомості у 2019 році:
з січня 2019 по липень 2019 року:
квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 49,64 кв.м; спільно сумісна власність,1/3 частки квартири;
квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 33,61 кв.м.
квартири за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 75,99 кв.м, спільна сумісна власність, 1/2 частки квартири;
з серпня по грудень 2019 року, у зв'язку з відчуженням квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 33,61 кв.м. у 23.08.2019 та придбанням квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34, 73 кв.м. 19.08.2019, у власності позивачки перебували:
квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34, 73 кв.м.;
квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 49,64 кв.м; спільно сумісна власність,1/3 частки квартири;
квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 33,61 кв.м.
квартири за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 75,99 кв.м, спільна сумісна власність, 1/2 частки квартири;
у 2020 році:
квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,73 кв.м.;
квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 49,64 кв.м; спільно сумісна власність,1/3 частки квартири;
квартири за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 75,99 кв.м, спільна сумісна власність, 1/2 частки квартири.
Тож, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з січня 2019 по липень 2019 року була власником об'єктів житлової нерухомості загальною площею 88,16 кв.м., з серпня по грудень 2019 року була власником об'єктів житлової нерухомості загальною площею 89,28 кв.м., а у 2020 році була власником об'єктів житлової нерухомості загальною площею 89,28 кв.м.
Таким чином, у 2019 та 2020 роках у власності позивачки одночасно перебували об'єкти нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
Проте, контролюючим органом позивачеві не було застосовано нульову ставку податку, передбачену Положенням про податок на майно для квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів та, відповідно підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений 00 законами України, а тому податкові повідомлення-рішення №0141998-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 222,97 грн.; №0141999-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 261,28 грн.; №0142000-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 511,99 грн.; №0142001-2405-0828 від 25.01.2021 на суму 198,00 грн.; №0001474-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 256,25 грн.; №0001475-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 537,84 грн.; №0001476-2405-0828 від 29.01.2021 на суму 588,41 грн. є протиправними, та підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 3000 грн., суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги позивачем 15.07.2021 був укладений з адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Радник» договір про надання правничої допомоги, в межах якого адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи представником позивача, згідно додаткової угоди до договору, мали бути надані такі види правової допомоги, а саме, складання та подання позовної заяви (3 год.), вартість 3000,00 грн., представництво інтересів у судових засіданнях вартістю 1200,00 грн. за одне засідання, складання правової документації (заяви, пояснення, відповіді, заперечення) вартістю 1000,00 грн за одну годину роботи.
Таким чином, загальна вартість правової допомоги за вищезазначеним договором мала розраховуватись відповідно до фактично наданих послуг.
Детального розрахунку наданих правничих послуг із вказівкою виду роботи та часу, витреченого адвокатом до матеріалів позову не надано.
Також, позивачем не надано доказів факту надання та прийняття описаних у додатковій угоді послуг клієнту (зокрема, акту приймання-передачі підписаного обома сторонами договору) .
Тож, суд приходить до висновку, що витрати на відшкодування правничої допомоги є непідтверженими наданими документами, та, відповідно, необґрунтованими.
З огляду на викладене витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. наразі не підлягають відшкодуванню на користь позивача.,
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №0141998-2405-0828 від 25.01.2021; №0141999-2405-0828 від 25.01.2021; №0142000-2405-0828 від 25.01.2021; №0142001-2405-0828 від 25.01.2021; №0001474-2405-0828 від 29.01.2021; №0001475-2405-0828 від 29.01.2021; №0001476-2405-0828 від 29.01.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.10.2021.
Суддя Л.Я. Максименко