27 жовтня 2021 року Справа № 280/9598/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» (01033, м.Київ, вул.Саксаконського, буд.14, офіс 301; код ЄДРПОУ 42642578).
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець Дорошкевич В.Л.), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 22.10.2020 про відкриття виконавчого провадження №63381109.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по судовому збору у розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) зазначає, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження порушено вимоги Закону №1404-VIII, оскільки позивач зареєстрований та проживає у місті Запоріжжі, майна у місті Києві не має. На підставі зазначеного, вважає оскаржувану постанову протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.ст.12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 27.10.2021, витребувано у приватного виконавця Дорошкевич В.Л. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №63381109 та докази направлення на адресу ОСОБА_1 постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження №63381109 від 22.10.2020 з інформацією про дату отримання. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» (далі - третя особа, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД»).
26.10.2021 від відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду від 18.10.2021 в частині витребування доказів, та відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» звернулося до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. із заявою Вих.№20076667 від 21.10.2020 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №33020 від 08.09.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з позивача коштів у розмірі 12 625,00 грн. У вказаному виконавчому написі було вказано дві адреси боржника, а саме адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , та адреса місця проживання: АДРЕСА_3 . Стягувач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», скориставшись наданим йому законом правом, надав перевагу зазначеному у виконавчому написі місцю проживання боржника у місті Києві. У зв'язку з цим, керуючись статтями 26, 24 Закону №1404-VIII, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. 20.10.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63381109. Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №33020 від 08.09.2020, у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м.Києва, у відповідача не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з пред'явленням не за місцем виконання. Звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено можливості проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження. Наголошує на тому, що позивач фактично не погоджується із інформацією місця його проживання зазначеною у виконавчому документі, однак виконавчий напис №33020 від 08.09.2020 є чинним та у судовому порядку не оскаржувався. Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу звернув увагу на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що останній поніс або планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились, 27.10.2021 представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просить провести судове засідання без участі позивача та його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до статті 268 КАС України, причини неявки суду не повідомив, заяв або клопотань не подавав.
Третя особа, у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином у відповідності до статті 268 КАС України, причини неявки суду не повідомила, заяв або клопотань не подала. Правом на подання пояснень щодо позову та/або відзиву не скористалася.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.
На підставі наявних матеріалів судом встановлено такі обставини.
08.09.2020 Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №33020, про звернення стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованості у розмірі 12 125,00 грн.
У виконавчому написі вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_3 , а також адресу місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
21.10.2020 до Приватного виконавця Клітченко О.А. надійшла заява від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» про примусове виконання рішення, в якій ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» просило:
- відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. за №33020 від 08.09.2020, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 12 625,00 грн.;
- у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 , звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
Також в заяві про примусове виконання рішення вказані реквізити стягувача, на які мають перераховуватися стягнуті з боржника грошові кошти, та реквізити стягувача для повернення авансового внеску.
У якості додатку до заяви про примусове виконання рішення зазначені платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №33020 від 08.09.2020 та копія довіреності представника стягувача.
22.10.2020 Приватний виконавець Дорошкевич В.Л. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №63381109 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №33020, виданого 08.09.2020.
Відкриваючи виконавче провадження, відповідач керувався ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VIII.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Статтею 4 Закону №1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документу та підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.
Так, за приписами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до положень статті 5 Закону №1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, враховуючи положення статей 3, 5 Закону №1404-VIII, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Стаття 24 Закону №1404-VIII визначає місце виконання рішення, зокрема частиною 2 цієї статті передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
За приписами статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення, в якій стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Як зазначено у статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на який розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 06.09.1990 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема, вказане місце реєстрації підтверджується паспортом громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 .
У виконавчому написі нотаріуса №33020 від 08.09.2020 та у заяві ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» про примусове виконання рішення адресу місця реєстрації боржника також визначено: АДРЕСА_4 .
У свою чергу, відповідно до інформації з відкритих джерел - Єдиного реєстру приватних виконавців України, розміщеного на сайті https://erpv.minjust.gov.ua, виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич В.Л. визначено місто Київ.
З матеріалів справи встановлено, що, приймаючи виконавчий напис нотаріуса від №33020 від 08.09.2020 до виконання, відповідач виходив з того, що у вказаному виконавчому документі та у заяві стягувача про примусове виконання рішення зазначено фактичне проживання боржника за адресою: АДРЕСА_5 .
На цій підставі Приватний виконавець Дорошкевич В.Л. відкрила спірне виконавче провадження у місті Києві.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи, в тому числі заява стягувача про примусове виконання рішення не містить доказів, які б підтверджували фактичне проживання боржника за вказаною адресою у місті Києві.
Як зазначалось вище, частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Суд зазначає, що у виконавчому документі вказано місце реєстрації позивача у місті Запоріжжі, про що було відомо відповідачу на час прийняття заяви про примусове виконання рішення.
Крім того, у Кредитному договорі №001-07501-141013 від 14.10.2013, на підставі якого вчинено виконавчий напис нотаріуса, відсутня інформація про жодну іншу адресу місця реєстрації та/або проживання позивача, окрім адреси у м.Запоріжжі.
Відповідачем не надано доказів вжиття заходів у відповідності до положень статті 24 Закону №1404-VIII щодо перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території м.Києва.
Таким чином, оскільки до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження фактичного місця проживання боржника ОСОБА_1 , або знаходження належного йому майна, у місті Києві, що надавало б відповідачу підстави прийняти до виконання виконавчий напис та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача компетенції з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу №33020 від 08.09.2020 та, відповідно, відсутність правових підстав для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Щодо посилань відповідача на те, що чинне законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, слід зазначити таке.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 по справі №380/7750/20, зазначив, що виконавець не має обов'язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі. Водночас, приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина 2 статті 4 Закону №1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності (частина 1 статті 4 Закону № 1403-VIII). Отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, у якій, як і у виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів. Звідси виникає потреба з'ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ. Сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.
Крім того, проблема визначення місця виконання рішення для цілей дотримання принципу територіальності під час відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, у якому боржником є фізична особа, за виконавчим написом приватного нотаріуса, де зазначено два місця проживання боржника, які відносяться до різних виконавчих округів, одне з яких є зареєстрованим, а інше документально не підтверджене, досліджувалася Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи № 380/9335/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №380/9335/20 в аналогічних за змістом правовідносинах було сформовано правовий висновок, відповідно до якого частина 2 статті 24 Закону №1404-VIII пов'язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що частина 2 статті 24 Закону №1404-VIII пов'язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині 1 статті 28 Закону №1404-VIII.
Тож за описаних вище обставин, враховуючи непідтвердження судовим розглядом на момент відкриття виконавчого провадження місця проживання/ місця знаходження фізичної особи - боржника у виконавчому окрузі міста Києва, зазначеної приватним нотаріусом у виконавчому написі як "місце проживання", Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у справі №380/9335/20 дійшов висновку, що у цьому випадку саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.
Ураховуючи доводи касаційної скарги про те, що наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, Верховний Суд констатував, що у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини 10 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII. Таке трактування частини 2 статті 24 Закону відповідає принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.
Верховний Суд наголосив, що відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів, визначених частиною 1 статті 4 Закону №1403-VIII, зокрема, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону №1404-VIII, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Верховний Суд дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному державному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.
Таким чином, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №380/9335/20, суд дійшов висновку, що приватний виконавець порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону №1404-VІІІ.
Отже, постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №63381109 від 22.10.2020 є протиправною, необґрунтованою та такою, що прийнята без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №460/3537/20, за змістом якої, на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов'язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника, відповідальність за вчинення виконавчого напису несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис, суд зазначає, що цим судовим рішенням суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення, тому це судове рішення не може слугувати прикладом застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 по справі №380/7750/20.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд зазначає, що у позовній заяві заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтована тим, що оскаржувану постанову позивач не отримував, у період з 10.02.2020 по 24.08.2021 перебував за кордоном.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя дійшов висновку, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі будь-які висновки щодо своєчасності (несвоєчасності) звернення до адміністративного суду з даним позовом є передчасними, оскільки для об'єктивного вирішення заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно з'ясувати, чи виконано відповідачем обов'язок щодо направлення оскаржуваної постанови на адресу позивача та чи отримував позивач оскаржувану постанову.
Ухвалою суд від 18.10.2021 витребувано від відповідача докази направлення на адресу ОСОБА_1 постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження №63381109 від 22.10.2020 з інформацією про дату отримання.
На виконання ухвали суду від 18.10.2021 до суду надано лише супровідний лист від 22.10.2020 про направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження №63381109 від 16.12.2019 на адресу: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
Однак, будь-яких доказів, які свідчать про те, що така постанова направлялась позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та була ним отримана, матеріали справи не містять.
Натомість, наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження отримав представник позивача у жовтні 2021 року разом з відповіддю Приватного виконавця Дорошкевич В.Л. на адвокатський запит, оформленої листом від 08.10.2021. При цьому, вказаний лист направлено представнику позивача 11.10.2021.
Оскільки позовну заяву подано до суду 11.10.2021, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів частини 2 статті 287 КАС України строк звернення до адміністративного суду з даним позовом не пропущений.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн.
Враховуючи наведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявлених витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз положень статті 134 КАС України дозволяє дійти висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Оскільки до матеріалів справи не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката, окрім угоди про надання правової допомоги №18/21 від 01.10.2021, а позивачем/представником позивача не подано заяву про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246, 255, 272, 287 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №63381109 від 22 жовтня 2020 року.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката - відмовити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, місцезнаходження: 02002, м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД", місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул.Саксаконського, буд.14, офіс 301; код ЄДРПОУ 42642578.
Повне судове рішення складено 27.10.2021.
Суддя М.О. Семененко