ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2021Справа № 910/12086/21
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/12086/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Автосервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Консалт"
про стягнення 6412,89 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Позняки-Автосервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Консалт" (далі - відповідач) про стягнення 6412,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч умовам договору №16-09-113Б/СТ13 про надання послуг від 16.09.2019, не виконав своїх зобов'язань в частині оплати позивачу, як виконавцю послуг, витрат за обслуговування машиномісця та утримання підземної автостоянки і прилеглої території за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, паркомісце 113 секція "Б", у зв'язку з чим останнім заявлено до стягнення основний борг у розмірі 5700,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 429,98 грн, 3% річних у розмірі 106,91 грн та пеню у розмірі 176,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12086/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При цьому, судом враховано, що за приписами статей 29, 30 Господарського процесуального кодексу України та висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 та від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дана справа підсудна Господарському суду міста Києва.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.08.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 18031, м.Черкаси, вул.Надпільна, буд.55.
При цьому, згідно інформації з офіційного сайту «Укрпошта» розділ «Трекінг відправлень» слідує, що поштове відправлення №0105476333632 з ухвалою суду вручено адресату (відповідачу) 11.10.2021.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
16.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» (далі -виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-Консалт" (далі - власник) було укладено договір про надання послуг №16-09-113Б/СТ13 (далі - договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що предметом цього договору є надання виконавцем послуг по утриманню будівлі і споруд, в т.ч. автостоянка №113 в підземній автостоянці секції Б (далі - машиномісце) за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 13 (далі - паркінг), послуг по забезпеченню пропускного режиму (в т. числі з використанням систем контролю та управління доступом, далі - СКУД) до паркінгу та здійснення функцій управління (далі - послуги).
Відповідно до пункту 1.2 договору власник зобов'язується виконувати умови договору належним чином та оплачувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Сторони домовились про застосування авансової системи оплати послуг. Платежі по авансовій системі вносяться за один місяць. Після закінчення періоду, за який оплачено послуги, власник оплачує послуги за наступний період (один місяць) відповідно до вартості послуг, яка діятиме на дату настання строку платежу (пункти 4.2 та 4.3 договору).
Згідно з пунктом 4.4 договору, у випадку, якщо протягом періоду, оплаченого власником в порядку, передбаченому п. 4.2 та 4.3 договору, відбулася зміна вартості послуг, виконавець зобов'язаний здійснити відповідний перерахунок та зарахувати переплачену суму грошових коштів в рахунок майбутніх платежів, про що письмово повідомити власника (у випадку зміни вартості послуг у сторону зменшення) або направити відповідний рахунок на адресу власника (у випадку зміни вартості послуг у сторону збільшення). У випадку збільшення вартості послуг власник зобов'язаний здійснити доплату за відповідний період у строк 7 (семи) банківських днів з дати виставлення рахунка виконавцем.
Відповідно до пункту 4.5 договору, послуги оплачуються власником готівкою через реєстратори розрахункових операцій (за наявності) або в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за відповідними реквізитами.
Пунктом 4.8 договору сторони погодили, що розмір щомісячної плати за надання послуг (частка власника у витратах) на дату укладення цього договору становить 380 (триста вісімдесят) гривень 00 копійок.
Сторони домовились, що умови цього договору, відповідно до статті 631 ЦК України розповсюджуються на відносини, по наданню зазначених у договорі послуг, які виникли між сторонами з « 16» вересня 2019 р. діє до « 15» вересня 2022 р. включно.
Договір про надання послуг №16-09-113Б/СТ13 від 16.09.2019 підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору, позивачем в період з вересня 2019 року по березень 2021 року надавалися послуги по утриманню будівлі і споруд, в т.ч. автостоянка №113 в підземній автостоянці секції Б (далі - машиномісце) за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 13.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позаяк, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Консалт», в порушення своїх зобов'язань, повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснило, у зв'язку з чим виник борг в сумі 5700,00 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору сторони домовились про застосування авансової системи оплати послуг. Платежі по авансовій системі вносяться за один місяць. Після закінчення періоду, за який оплачено послуги, власник оплачує послуги за наступний період (один місяць) відповідно до вартості послуг, яка діятиме на дату настання строку платежу.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Наведене свідчить, що надання послуг без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки виконавець користується своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.
Втім, відповідач у встановлені договором строки оплату в повному обсязі не здійснив.
Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 5700,00 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язання щодо внесення платежів у строки та розмірі, передбаченому договором, власник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання до дати повного погашення заборгованості.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 176,00 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 106,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 429,98 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за визначений період прострочення, за розрахунком суду їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути суму 3% річних у розмірі 106,91 грн. інфляційних втрат у розмірі 429,98 грн та пені у розмірі 176,00 грн, а суд не може виходити за межі позовних вимог, 3% річних, інфляційні втрати та пеня підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Автосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Консалт" про стягнення 6412,89 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Консалт" (18031, м.Черкаси, вул.Надпільна, буд.55; ідентифікаційний код 43111777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Автосервіс" (02068, м.Київ, вул. Драгоманова, буд.17; ідентифікаційний код 30183224) основний борг у розмірі 5700 (п'ять тисяч сімсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 106 (сто шість) грн 91 коп., пеню у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2021.
Суддя Т.В. Васильченко