ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.10.2021Справа № 910/15782/19
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи", м. Київ
про стягнення 360 000,00 грн, -
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест", м. Запоріжжя
про визнання договору неукладеним
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Леус Г.О. (адвокат за довіреністю від 01.07.2021 року);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Гончарова Ж.В. (адвокат за ордером АР№1019109).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" (позивач) подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" (відповідач) суми в розмірі 360 000,00 грн, яка обґрунтована тим, що передане позивачем відповідачу на зберігання майно за Договором зберігання (0319-1) від 03.01.2019 року останній не повернув, чим завдав позивачу збитків на вказану суму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 року у справі №910/15782/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
12.12.2019 року до суду засобами поштового зв'язку надійшла суду заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 17.12.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Окрім того, запропоновано відповідачу у строк до п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву.
11.01.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що фактична передача речей за договором не здійснювалась і підписання договору не відбулось. Позивач не мав фактичної можливості передати речі на зберігання, оскільки він є а ні власником цих речей, а ні володільцем і транспортування цих речей до адреси зберігання, зазначеної в договорі не здійснювалось. Окрім того, на підприємстві відповідача відсутній оригінал договору, що викликає впевненість про його фіктивність.
Окрім того, 11.01.2020 року відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання неукладеним Договору зберігання (0319-1) від 03.01.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/15782/19 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
30.01.2019 року (в межах строку, визначеного судом) Товариством з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" була подана до суду заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою від 03.02.2020 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" про визнання договору неукладеним до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/15782/19 та об'єднано їх в одне провадження, розгляд справи №910/15782/19 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.03.2020 року.
06.02.2020 року позивачем за первісним позовом подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, а отже договір вважається укладеним. Позивачем за первісним позовом також наголошено на тому, що телескопічні навантажувачі, про які у відзиві зазначає відповідач за первісним позовом, не є предметом спору у даній справі.
02.03.2020 року відповідачем за зустрічним позовом до суду подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.
12.03.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" надійшло клопотання про розгляд справі №910/15782/19 у режимі відеоконференції у Господарському суді Запрорізької області, або у приміщенні Апеляційного суду Запорізької області, або у приміщенні Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, або у приміщенні Ленінського районного суду міста Запоріжжя, або у приміщенні Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 17.03.2020 року в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" про розгляд справи в режимі відеоконференції у Господарському суді Запрорізької області, або у приміщенні Апеляційного суду Запорізької області, або у приміщенні Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, або у приміщенні Ленінського районного суду міста Запоріжжя, або у приміщенні Запорізького окружного адміністративного суду в справі №910/15782/19 було відмовлено.
26.03.2020 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" із клопотанням про участь представника в засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Запорізької області або Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя або Шевченківському районному суді м. Запоріжжя.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" про розгляд справи в режимі відеоконференції в Господарському суді Запорізької області, або Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя, або Шевченківському районному суді м. Запоріжжя у справі №910/15782/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 02.06.2020.
В засідання 02.06.2020 року сторони не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест": оригінал договору зберігання №0319-1 від 03.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" та оригінал акту приймання-передачі до нього від 03.01.2019, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи": статут в редакції, що діяла на час перебування ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.07.2020.
19.06.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" до суду надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 було відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" про розгляд справи в режимі відеоконференції в Господарському суді Запорізької області, або Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя, або Шевченківському районному суді м. Запоріжжя, або з використанням власних технічних засобів у справі №910/15782/19.
В підготовчих засіданнях 14.07.2020 та 22.09.2020 судом оголошувались перерви до 22.09.2020 та до 10.11.2020 відповідно.
Підготовче засідання 10.11.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було викликано в підготовче засідання на 19.01.2021.
В засідання 19.01.2021 року сторони не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було викликано в підготовче засідання, яке призначено на 16.03.2021.
В підготовчих засіданнях 16.03.2021 та 25.05.2021 судом оголошувались перерви до 25.05.2021 та до 01.06.2021 відповідно.
В засідання 01.06.2020 року сторони не з'явились.
Ухвалою від 01.06.2021 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 03.08.2021 року.
15.07.2021 року представником позивача Лейс Ганною Олексіївною подано до суду клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів EasyCon.
Ухвалою від 16.07.2021 року в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" Леус Г.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/15782/19 було відмовлено.
В судовому засіданні 03.08.2021 року було оголошено перерву до 19.10.2021 року.
17.08.2021 року представником позивача Лейс Ганною Олексіївною подано до суду клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів EasyCon.
Ухвалою від 19.08.2021 року в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" Леус Г.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/15782/19 було відмовлено.
В засіданні 19.10.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
03.01.2019 року між ТОВ «Баз Ресурс Інвест» (поклажодавець), від імені якого виступав директор Мальцев М.В., та ТОВ «Фем Технолоджи» (зберігач), від імені якого виступав директор ОСОБА_1, було укладено Договір зберігання (0319-1) (надалі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого зберігач зобов'язується зберігати та повернути у схоронності майно зазначене в п. 2 цього Договору (далі - майно), яке передано поклажодавцем.
Відповідно до п. 2.1. Договору визначено найменування майна:
- телескопічний навантажувач Merlo TF 34.7, шасі НОМЕР_2, НОМЕР_3, 2006 р.в.;
- телескопічний навантажувач Merlo Р30.12 EVS, НОМЕР_4, 1995 р.в. рег. номер НОМЕР_1;
- навантажувач L 200, НОМЕР_5, 1986р.в.;
- ковші до навантажувача Merlo 2,5 м. (2 шт);
- зварювальний апарат напівавтомат з балоном для газу;
- зварювальний апарат дуговий промисловий;
- верстат слюсарний;
- морський контейнер переобладнаний під побутові потреби;
- глибокорозрихлювач саморобний з прикатуючим катком 4м (6 лам).
Загальна (оціночна) вартість майна становить 2 160 000,00 грн, що складає 72 000,00 доларів США. (п. 2.2.3. Договору).
Поклажодавець передає майно зазначене в п. 2 цього Договору, в такому місці м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 2, відповідно до акту передачі, не пізніше від дати зазначеної в п. 3.3.1. цього Договору (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору зберігач видає на підтвердження приймання майна акт передачі.
Строк зберігання з 03.01.2019 року по 03.01.2021 року. (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 5.1.7. зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю майно, що було передано на зберігання. А також на першу вимогу поклажодавця повернути майно, навіть якщо строк зберігання зазначений в п. 3.3. цього Договору не закінчився.
Пунктом 5.1.8. Договору на зберігача покладено обов'язок нести відповідальність за втрату чи пошкодження майна.
Збитки завдані поклажодавцеві втратою (нестачою) або пошкодженням майна, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати нестачі майна 100% у розмірі його вартості; у разі пошкодження майна 100% у розмірі суми, на яку знизилась його вартість. (п. 6.4. Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і ді до строку зазначеного в п. 3.3.2. цього Договору. (п. 7.1. Договору).
За актом приймання-передачі майна за договором зберіганя майна (0319-1) від 03.01.2019 року поклажодавцем передано, а зберігачем прийнято наступне майно на зберігання:
- телескопічний навантажувач Merlo TF 34.7, шасі НОМЕР_2, НОМЕР_3, 2006 р.в. вартістю 750 000,00 грн;
- телескопічний навантажувач Merlo Р30.12 EVS, НОМЕР_4, 1995 р.в. рег. номер НОМЕР_1 вартістю 750 000,00 грн;
- навантажувач L 200, НОМЕР_5, 1986р.в. вартістю 300 000,00 грн;
- ковші до навантажувача Merlo 2,5 м. (2 шт) вартістю по 18 000,00 грн кожний, разом 36 000,00 грн;
- зварювальний апарат напівавтомат з балоном для газу вартістю 9 000,00 грн;
- зварювальний апарат дуговий промисловий вартістю 9 000,00 грн;
- верстат слюсарний вартістю 6 000,00 грн;
- морський контейнер переобладнаний під побутові потреби вартістю 150 000,00 грн;
- глибокорозрихлювач саморобний з прикатуючим катком 4м (6 лам) вартістю 150 000,00 грн.
В подальшому, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) листом від 17.07.2019 року просив ТОВ «Фем Технолоджи» повернути все майно, яке було передано на зберігання протягом 7 днів з дати отримання листа.
У зв'язку з тим, що ТОВ «Фем Технолоджи» майно поклажодавцеві повернуто так і не було, останній звернувся до суду із вимогою про стягнення з ТОВ «Фем Технолоджи» суми збитків в розмірі 360 000,00 грн, яка складається з вартості ковшів до навантажувача Merlo 2,5 м. (2 шт), зварювального апарату напівавтомат з балоном для газу, зварювального апарату дугового промислового, верстату слюсарного, морського контейнеру переобладнаного під побутові потреби та глибокорозрихлювача саморобного з прикатуючим катком 4м (6 лам).
Заперечуючи проти викладеного ТОВ «Фем Технолоджи» подано зустрічну позовну заяву про визнання неукладеним Договору зберігання (0319-1) від 03.01.2019 року, яка обґрунтована тим, що вказаний договір ніколи не укладався і сторони фактично не вчиняли жодних дій на його виконання. Окрім того, телескопічні навантажувачі не зареєстровані за ТОВ «Баз Ресурс Інвест», що свідчить про фактичну неможливість їх передачі на зберігання за Договором. Більше того, проти ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України щодо використання ним підроблених документів з метою заволодіння майном ТОВ «Фем Технолоджи».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає зазначити наступне.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі майна за Договором зберігання майна (0319-1) від 03.01.2019 року поклажодавцем передано, а зберігачем прийнято наступне майно на зберігання: телескопічний навантажувач Merlo TF 34.7, шасі НОМЕР_2, НОМЕР_3, 2006 р.в. вартістю 750 000,00 грн; телескопічний навантажувач Merlo Р30.12 EVS, НОМЕР_4, 1995 р.в. рег. номер НОМЕР_1 вартістю 750 000,00 грн; навантажувач L 200, НОМЕР_5, 1986р.в. вартістю 300 000,00 грн; ковші до навантажувача Merlo 2,5 м. (2 шт) вартістю по 18 000,00 грн кожний, разом 36 000,00 грн; зварювальний апарат напівавтомат з балоном для газу вартістю 9 000,00 грн; зварювальний апарат дуговий промисловий вартістю 9 000,00 грн; верстат слюсарний вартістю 6 000,00 грн; морський контейнер переобладнаний під побутові потреби вартістю 150 000,00 грн; глибокорозрихлювач саморобний з прикатуючим катком 4м (6 лам) вартістю 150 000,00 грн.
Заперечуючи проти факту такої передачі і обставин укладення договору ТОВ «Фемтехнолоджи» подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання Договору неукладеним з тих підстав, що відсутні докази, які свідчать про фактичне виконання сторонами умов цього Договору, окрім того, проти ОСОБА_1, який був директором ТОВ «Фем Технолоджи», відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України щодо використання ним підроблених документів з метою заволодіння майном ТОВ «Фем Технолоджи», що в свою чергу свідчить про фіктивність спірного Договору та його фактичну неукладеність.
Стаття 207 ЦКУ встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦКУ і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦКУ). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідна позиція висловлена Великою палатою Верховного суду у постанові ВП ВС від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (14-499цс19)
У постанові Верховного суду від 30 липня 2019 року у справі №907/804/17, суд доходить наступних висновків. Вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України. Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Така правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
По суті вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, що не належить до повноважень господарського суду.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 30 липня 2019 року у справі №907/804/17.
З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що вимога позивача за зустрічним позовом у цій справі про визнання Договору неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, а тому, відповідно, задоволенню не підлягає.
Щодо первісних позовних вимог, Суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. У відповідності з приписами частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі відшкодовуються зберігачем.
Аналогічне положення міститься в п. 6.4. Договору, за яким зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати або знищення майна.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.
Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Заявник, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню.
Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 360 000,00 грн збитків в розмірі вартості майна, що підлягало поверненню позивачу (ковші до навантажувача Merlo 2,5 м. (2 шт), зварювальний апарат напівавтомат з балоном для газу, зварювальний апарат дугового промислового, верстат слюсарний, морський контейнер переобладнаний під побутові потреби та глибокорозрихлювач саморобний з прикатуючим катком 4м (6 лам)). Вартість майна визначена на момент передачі відповідачу майна на зберігання.
Відповідно до п. 5.1.7. Договору зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю майно, що було передано на зберігання, а також на першу вимогу поклажодавця повернути майно, навіть якщо строк зберігання зазначений в п. 3.3. цього Договору не закінчився.
Листом від 17.07.2019 року ТОВ Баз Ресурс Інвест» просив ТОВ «Фем Технолоджи» повернути майно, яке було передано на зберігання протягом 7 днів з дати отримання листа.
Проте, станом на день розгляду справи суду не надано доказів повернення майна позивачу за первісним позовом, як і не надано доказів визнання Договору недійсним, що могло би бути підставою для відсутності у відповідача за первісним позовом обов'язку із повернення майна.
При цьому, заперечення відповідача щодо того, що майно не могло бути фактично передане оскільки частина цього майна зареєстрована не за ТОВ «Баз Ресурс Інвест» не можуть спростувати факту підписання між сторонами Договору зберігання (0319-1) від 03.01.2019 року та Акту приймання-передачі майна за договором зберігання майна (0319-1) від 03.01.2019 року, які недійсними не визнавались.
Виходячи із доведеності фактів порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору щодо обов'язковості повернення переданого на зберігання майна та відсутність майна і неможливість його повернення позивачеві за первісним позовом, є обставиною, яка підтверджує порушення ТОВ «Фем Технолоджи» умов Договору та завдання стороні ТОВ «Баз Ресурс Інвест» збитків у вигляді втрати такого майна, з огляду вказане, відповідач за первісним позовом повинен відшкодувати вартість неповернутого майна.
Отже, суд вважає обґрунтованими доводи позивача за первісним позовом щодо наявності у відповідача за первісним позовом обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих втратою майна у розмірі 360 000,00 грн.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача за первісним позовом про стягнення збитків у розмірі вартості втраченого товару в сумі 360 000,00 грн.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх первісних позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Судовий збір, у розмірі 5 400,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням первісних позовних вимог, покладається на відповідача за первісним позовом.
Окрім того, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічних позовних вимог, покладається на останнього.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" (ідентифікаційний код 32729573, місцезнаходження: 03065, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, буд. 42, літера Л, офіс 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Ресурс Інвест" (ідентифікаційний код 37056085, місцезнаходження: 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 9) суму коштів в розмірі 360 000,00 грн (триста шістдесят тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 5 400,00 грн (п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок).
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фем Технолоджи" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 29.10.2021 року.
Суддя С. МОРОЗОВ