ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.10.2021Справа № 910/5352/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рам 360", м. Київ
до Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ
про стягнення 1 467 346,92 грн,
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Смаль А.А. (адвокат за ордером КВ№750071 від 31.03.2021 року);
від відповідача: Мокрицька К.В. (в порядку самопредставництва).
02.04.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рам 360" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Міністерства охорони здоров'я України (відповідач) суми заборгованості в розмірі 1 467 346,92 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору №CQ-4.6.1/40 від 26.03.2019 року в частині оплати наданих позивачем послуг в рамках реалізації Проекту "Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей", що фінансується відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 19.03.2015 року №8475-UA.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/5352/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.06.2021.
29.04.2021 року відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
17.05.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що другий-четвертий звіти не були прийняти та погоджені відповідачем через неповне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. Відповідачем у відзиві наведено перелік зауважень, викладених у таблиці, по кожному зі звітів, які стали підставою для неприйтяття та відповідно неоплати послуг позивача.
19.05.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що всі наведені відповідачем аргументи щодо невиконання умов договору чи неналежного їх виконання спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.
В підготовчому засіданні 15.06.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.08.2021.
Ухвалою від 03.08.2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.10.2021 року.
В засіданні 19.10.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.03.2019 року між позивачем (консультант) та відповідачем (замовник) був укладений Договір №CQ-4/6/1/40 (надалі - Договір) в рамках реалізації Проекту «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей» (далі - Проект), що фінансується відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (далі - банк) від 19.03.2015 №8475-UA (далі - Угода про позику).
Відповідно до статті 1. Договору консультант надає послуги, обумовлені в Додатку А «Технічне завдання та обсяг послуг», що є невід'ємною складовою даного Договору (далі - послуги) (і). Консультант забезпечує роботу персоналу, зазначеного у Додатку В «Персонал консультанта та ставки винагороди», що є невід'ємною складовою даного Договору (іі). Консультант подає звіти, зазначені у Додатку С «Зобов'язання консультанта щодо звітності», що є невід'ємною складовою даного Договору, в терміни, зазначені у вказаному Додатку (ііі).
Консультант надає послуги протягом періоду, який починається з 01.04.2019 року і триває до 15.07.2019, або будь-якого іншого періоду, що може бути в подальшому погоджений сторонами у письмовому вигляді. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Датою закінчення дії Договору є дата кінцевого терміну виконання Угоди про позику. (стаття 2. «Термін надання послуг» Договору).
Відповідно до статті 3. «Оплата» Договору за послуги, надані відповідно до Додатку А, замовник виплатить консультанту суму, що не перевищує 2 257 456,80 грн, включаючи ПДВ. Вказана сума визначається, виходячи з розуміння, що в неї включені всі витрати і доходи консультанта, а також всі податкові зобов'язання, які можуть бути покладені на консультанта.
В підрозділі В. статті 3. Договору наведено інформація щодо графіку платежів:
- перший платіж: 790 109,88 грн, включаючи ПДВ, сплачуються консультанту після затвердження замовником щомісячного звіту №1 та підписання сторонами відповідного акту здачі- приймання послуг на підставі рахунку Консультанта;
- другий платіж: 790 109,88 грн, включаючи ПДВ, сплачуються консультанту після затвердження замовником щомісячного звіту №2 та підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання послуг на підставі рахунку консультанта;
- третій платіж: 225 745,68 грн, включаючи ПДВ, сплачуються консультанту після затвердження замовником щомісячного звіту №3 та підписання сторонами відповідного акту здачі- приймання послуг на підставі рахунку консультанта;
- заключний платіж: 451 491,36 грн, включаючи ПДВ, сплачуються консультанту після затвердження замовником заключного звіту та підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання послуг на підставі рахунку консультанта.
Послуги консультанта оплачуються відповідно до Угоди про позику за рахунок коштів, передбачених в спеціальному фонді Державного бюджету України. Всі платежі за Договором здійснюються на банківський рахунок консультанта в національній валюті України (гривня) за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку координатору проекту, що визначений у ст. 4, не пізніше ніж через 30 календарних днів після подання консультантом звіту про надані послуги та його затвердження. (підрозділ С. статті 3. Договору).
Додатком 1 до Договору сторони підписали Політику банку щодо практики шахрайства та корупції.
Додатком А. до Договору сторони узгодили Технічне завдання та обсяг послуг на консультативні послуги (послуги юридичної особи) Кампанії з інформування населення про своєчасне безоплатне лікування інфаркту міокарда.
Додатком В. до Договору сторони погодили персонал консультанта та одиничні ставки.
Додатком С. до Договору сторонами погоджені зобов'язання консультанта щодо звітності.
Додатковою угодою №1 від 03.07.2019 року до Договору сторони внесли зміни до першого абзацу статті 2 «Термін надання послуг» Договору замінивши цифри та знаки « 15.07.2019» цифрами та знаками « 23.09.2019».
Додатком до Додаткової угоди №1 сторонами погоджено графік робіт та заплановані терміни надання результатів.
Як наголошено на тому позивачем, 30.08.2019 року відповідачем було погоджено складений позивачем звіт №1 та підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №356, відповідно до якого оплата послуг за звітом №1 складає 790 109,88 грн.
Вартість вказаних послуг відповідачем оплачено в повному обсязі.
В подальшому позивачем було складено звіт №2 від 30.10.2019 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №85 від 20.03.2020 року, рахунок на оплату №473 від 05.11.2019 року на суму 790 109,88 грн), звіт №3 від 18.12.2019 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №86 від 20.03.2020 року, рахунок на оплату №568 від 20.12.2019 року на суму 225 745,68 грн) та звіт №4 від 18.12.2019 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №87 від 20.03.2020 року, рахунок на оплату №569 від 20.12.2019 року на суму 451 491,36 грн) і направлено вказані документи відповідачу.
Проте, відповідачем вказані звіти погоджені не були, акти не підписані та кошти, відповідно, не сплачені.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 1 467 346,92 грн за надані позивачем послуги відповідно до умов Договору.
Заперечуючи проти задоволення пред'явлених позовних вимог відповідач наголошував на тому, що позивачем не виконано в повному об'ємі обов'язків за Договором, не доведено обсягу наданих послуг, у зв'язку з чим оплата здійснюватися не повинна.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №CQ-4/6/1/40 від 26.03.2019 року є договором послуг.
Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем надавались позивачу послуги із проведення комплексу заходів, які є складовою загальної інформаційної кампанії з метою інформування цільової аудиторії про важливість профілактики раннього виявлення інфаркту міокарда та можливості отримання безоплатної екстреної допомоги при гострому інфаркті міокарда (розділ ІІ «Мета завдання» Додатку А. до Договору).
Так, 30.08.2019 року на першому етапі виконання Договору, позивачем було розроблено медіа-план інформаційної кампанії і виготовлено та розміщено інформаційні плакати у громадському транспорті, про що складено звіт №1, який було погоджено відповідачем. Також, на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг за першим етапом, між сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №356.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату послуг за звітом №1 на суму в розмірі 790 109,88 грн, які відповідачем в повному обсязі оплачені, докази чого містяться в матеріалах справи.
Претензії відповідачем за звітом №1 позивачу не висувались, послуги відповідачем були прийняті та оплачені в повному обсязі, у зв'язку з чим не підлягають доведенню.
В подальшому, відповідачем було складено звіт №2 від 30.10.2019 року про надання відповідачу послуг:
- з виготовлення та розміщення інформаційних плакатів у громадському транспорті;
- з виготовлення відеороліку соціальної реклами;
- з розміщення інформаційного роліку на інтернет ресурсах;
- з виготовлення та розміщення інформаційних матеріалів у регіональній друкованій пресі, на регіональному телебаченні та радіо.
Вказаний звіт №2 позивачем направлено відповідачу разом з підтверджуючими матеріалами, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком на оплату на суму 790 109,88 грн.
Листом №R-092 від 10.12.2019 року позивач нагадав відповідачу про необхідність узгодження звіту №2 та підписання акту.
Проте, відповідачем вказані послуги за актом №2 прийнято не було та не оплачено.
Надалі, 18.12.2019 року позивачем складено звіт №3 про надання відповідачу послуг:
- з виготовлення та розміщення інформаційних плакатів у громадському транспорті;
- з розміщення інформаційного роліку на інтернет ресурсах;
- з виготовлення та розміщення інформаційних матеріалів у регіональній друкованій пресі, на регіональному телебаченні та радіо.
Вказаний звіт №3 позивачем направлено відповідачу разом з підтверджуючими матеріалами, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком на оплату на суму 225 745,68 грн.
Проте, відповідачем вказані послуги за актом №3 прийнято не було та не оплачено.
В підсумку, відповідачем було складено заключний звіт №4 від 18.12.2019 року про надання відповідачу послуг зі звітування за результатами всієї кампанії.
Вказаний звіт №4 позивачем направлено відповідачу разом з підтверджуючими матеріалами, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком на оплату на суму 451 491,36 грн.
Проте, відповідачем вказані послуги за актом №4 прийнято не було та не оплачено.
Листом №R-136 від 15.01.2020 року позивач нагадав відповідачу про необхідність узгодження звітів №№2-4 та підписання актів.
Листом №R-143 від 10.04.2020 року позивач повідомив про необхідність оплати послуг за Договором.
Листами №R-147, №R-148 та №R-149 від 07.05.2020 року позивач повідомив заступника Міністра охорони здоров'я України, Міністра охорони здоров'я України та Міжнародний банк реконструкції та розвитку про ситуацію, що склалась із неприйняттям та несплатою відповідачем наданих позивачем послуг за Договором.
02.07.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №0207/1, в якій позивач вимагав оплатити існуючу заборгованість в розмірі 1 467 346,92 грн.
08.07.2020 року відповідач листом №23-04/19003/2-20 у відповідь на листи позивача №R-147, №R-148 та №R-149 від 07.05.2020 року повідомив, що позивачем до звітів не надано всіх документів, які підтверджують надання послуг, а тому протягом 7 робочих днів необхідно виправити зазначені відповідачем недоліки.
Листом №R-150 від 20.07.2020 року позивачем було розписано всю виконану ним роботу із посиланням на відповідні документи та зазначено, що послуги є наданими в повному обсязі та підлягають оплаті відповідачем.
Листом №12-06/20958/2-20 від 23.07.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків на які вказував відповідач у попередньому листі №23-04/19003/2-20 від 08.07.2020 року, відсутні підстави для сплати позивачу коштів в розмірі 1 467 346,92 грн та задоволення претензії позивача №0207/1 від 02.07.2020 року.
Як встановлено судом, відповідно до абзацу шостого розділу V. Додатку А до Договору затвердження замовником звітів здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту їх отримання від консультанта. Замовник, за умови отримання звітів незадовільної якості та як такі, що не відповідають узгодженим умовам Договору, надає консультанту обґрунтовані зауваження у тижневий термін (5 робочих днів) з моменту надходження звітів від консультанта. У цьому випадку, Консультант зобов'язаний врахувати зазначені зауваження, виправити їх, й у тижневий термін (5 робочих днів) з моменту отримання відповідного документу від замовника, надати доопрацьований звіт замовнику.
З матеріалів вбачається, що звіти №№2-4 позивачем було направлено відповідачу на електронну адресу та в паперовому вигляді в грудні 2019 року, що не заперечено і не спростовано відповідачем у відзиві та поясненнях представника відповідача Мокрицької К.В. в судовому засіданні 19.10.2021 року.
Таким чином, враховуючи положення розділу V. Додатку А до Договору, відповідач у строк 10 робочих днів з моменту отримання звітів від позивача повинен був здійснити їх затвердження та підписати акти виконаних робіт чи протягом 5 робочих днів з моменту надходження звітів від позивача надати обґрунтовані зауваження.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідного належного реагування на отримані від позивача звіти здійснено не було та протягом 5 робочих днів не повідомлено позивачу обґрунтованих зауважень щодо виконаної позивачем роботи.
Вперше свої зауваження до звітів позивача відповідачем викладено в листі від 08.07.2020 року №23-04/19003/2-20, тобто через більш ніж через пів року з моменту отримання від позивача звітів, що є порушенням умов укладеного між сторонами Договору, у зв'язку з чим відповідач втратив договірну можливість висунення позивачу вмотивованих і обґрунтованих зауважень.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що у даному випадку, як законом, так і Договором було передбачене відповідного права позивача на складання одностороннього акту виконаних робіт, що спрямоване на захист інтересів замовника, в той же час, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи, суд має встановити обґрунтованість заперечень та обґрунтованість відмови відповідача від прийняття наданих позивачем послуг.
Так, у своєму відзиві відповідачем наведено перелік зауважень до кожного зі звітів позивача.
При цьому, Суд наголошує на тому, що розгляд зауважень наведених відповідачем у додатку до відзиву щодо звіту №1 не здійснюється, з огляду на повне прийняття відповідачем послуг по цьому звіту та повну їх оплату.
До звіту №2 відповідачем висунуто наступні зауваження:
- на фотографіях трамваїв, тролейбусів та автобусів Києва часто відсутні фотографії з салонів транспортних засобів. Не надано копію угоди з підписом та печаткою контрагента, а також завірені копії платежів по договорах з контрагентами, які були виконавцями;
- не виготовлено, не погоджено та не передано замовнику відеоролик;
- не надано електронний звіт;
- не надано акт виконаних робіт з субпідрядником ТОВ «АМ Централ сервіс Україна» та копію платіжки.
До звіту №3 відповідачем висунуто наступні зауваження:
- акт виконаних робіт з субпідрядником ТОВ «Млайт» та копію платіжки не надано;
- не надано електронний звіт;
- представлено 3 газети з публікаціями замість 15 запланованих публікацій;
- представлено 1 ефірну довідку замість 8 запланованих сюжетів на регіональних телеканалах;
- представлено 1 ефірну довідку замість 4 запланованих радіоефірів;
- відсутні публікації: стаття «Сколько стоит лечение инфаркта» на сайті «Время», стаття «Ігор Данильчук: Про безоплатне стентування як справжню революцію в українській медицині», стаття на онлайн-ЗМІ «Харьков Форум».
До звіту №4 відповідачем висунуто наступні зауваження:
- не надано електронний звіт.
Здійснюючи розгляд наведених відповідачем зауважень Суд зазначає наступне.
Так, відповідач стверджує, що позивачем не надано йому звітів №№2-4 в електронній формі.
Відповідно до розділу V. Додатку А до Договору підготовлені консультантом звіти мають бути надані замовнику українською мовою в друкованому (по 2 копії) та в електронному вигляді на USB-флеш-накопичувані.
Дослідивши матеріали справи, Судом встановлено, що вказані твердження відповідача є неаргументованими, оскільки згідно наявного в матеріалах справи листа відповідача №23-04/19003/2-20 від 08.07.2020 року він повідомляє позивача, що здійснив перевірку поданих останнім звітів в електронній формі.
Отже, заперечення відповідача в частині ненадіслання йому позивачем звітів в електронній формі спростовується матеріалами справи.
Стосовно заперечень відповідача щодо відсутності у звіті №2 на фотографіях трамваїв, тролейбусів та автобусів Києва фотографій саме з салонів транспортних засобів, Судом встановлено наступне.
Так, до звіту №2 долучено фотографії розміщення інформаційного плакату на трамваях, тролейбусах та автобусах Києва. Судом встановлено, що фотографування розміщення інформаційного плакату, на деяких фотографіях, здійснене не з салону транспортного засобу, а із зовнішньої сторони, оскільки з самих фотографій вбачається, що фотографування здійснене в темний час доби і потрапляння до салонів транспортних засобів є неможливим.
При цьому, означений факт не спростовує обставину виконання позивачем обов'язку в частині розміщення інформаційних плакатів у громадському транспорті, а тому заперечення відповідача в цій частині є недоведеними.
Заперечення відповідача до звіту №2 щодо не виготовлення та не передачу йому соціального відеоролику спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься USB-флеш-накопичувач із створеним позивачем відеороликом, який долучений позивачем до звітів, які подавались відповідачу.
Стосовно зауважень відповідача до звітів №№2-3 щодо ненадання позивачем актів виконаних робіт і платіжних документів з контрагентами ТОВ «Ам Централ Сервіс Україна» і ТОВ «Млайт» та ефірних довідок, Суд наголошує на наступному.
Відповідно до розділу V. Додатку А до Договору до щомісячних звітів надаються ефірні довідки, які подаються в друкованому вигляді з оригіналами підписів керівника компанії і печатки де було розміщено інформацію. Також у складі щомісячних звітів Консультант повинен надати: 1) макети усіх матеріалів, підготовлені до друку; 2) тексти для розміщення у ЗМІ; 3) записи відео- та радіопередач; 4) відео-ролик соціальної реклами, у форматі підготовленого до розміщення на доповідних телеканалах та інтернет ресурсах; 5) розміщенні матеріали у друкованих ЗМІ - оригінал газет/журналів із цими матеріалами.
Однак, ні умовами Договору, ні умовами Додатку А. до Договору («Технічне завдання та осяг послуг») не передбачено обов'язку позивача надавати відповідачу акти виконаних робіт з субпідрядниками та завірені копії платіжних документів.
При цьому, до звітів позивачем додано: Договір про виконання робіт/надання послуг №22/07-2019 від 22.07.2019, укладеного з ТОВ «Ам Централ Сервіс Україна» (з додатковими договорами до нього); Акт надання послуг №1039 від 30.08.2019 року, підписаний з ТОВ «Ам Централ Сервіс Україна»; рахунок на оплату №971 від 02.08.2019 року на суму 451 926,00 грн, виставлений ТОВ «Ам Централ Сервіс Україна»; Договір №Т5МЛАЙТ від 15.04.2019 року, укладений з ТОВ «Млайт»; акт надання послуг №326 від 31.07.2019 року, підписаний з ТОВ «Млайт»; рахунок на оплату №Т0000093 від 22.04.2019 року на суму в розмірі 687 232,80 грн.
Зазначеним вище розділом V. Додатку А до Договору визначено обов'язок позивача надати ефірні довідки, які подаються в друкованому вигляді з оригіналами підписів керівника компанії і печатки де було розміщено інформацію.
Відповідач у відзиві наголошував на тому, що позивач надав лише 1 ефірну довідку замість 8 запланованих сюжетів на регіональних телеканалах та 1 ефірну довідку замість 4 запланованих радіоефірів.
Судом встановлено, що у складі Звіту №3 позивачем було надано наступні ефірні довідки щодо розміщення інформаційних матеріалів на регіональних радіостанціях:
- ефірна довідка радіокампанії «Місто над Бугом» - ефір відбувся 20.09.2019 року о 12:30, тривалість ефіру - 25 хвилин;
- ефірна довідка радіокампанії «ТАКТ» - ефір відбувся 20.09.2019 року о 11:05, тривалість ефіру - 15 хвилин;
- ефірна довідка радіокампанії Філія ПАТ «НСТУ» «Вінницька РД «ВІНТЕРА» - ефір відбувся 18.09.2019 року о 12:15;
- ефірна довідка радіокампанії Філія ПАТ «НСТУ» «Закарпатська регіональна дирекція» - ефір відбувся 09.09.2019 року о 12:20.
Отже, на рідіостанціях відбулося 4 ефіри, як було передбачено умовами Договору.
Окрім того, у складі Звіту №3 позивачем було надано наступні ефірні довідки щодо розміщення інформаційних матеріалів на регіональних телеканалах:
- ефірна довідка інформаційно-телевізійного агентства «ВІТА» - відбулося 3 трансляції - 25.09.2019 року о 19:00, 22:00; 26.09.2019 року о 09:30;
- ефірна довідка Філії ПАТ «НСТУ» «Івано-Франківська РД «КАРПАТИ» - трансляція відбулася 29.08.2019 року;
- ефірна довідка ТзОВ ТРК «З-Студія» - відбулося 5 трансляцій та 3 повтори - 18.07.2019 року о 19:00, повтори о 19:30, 20:00, 20:30; 19.07.2019 року о 07:00, 07:30, 08:00, 08:30;
- ефірна довідка телеканалу «Simon» - відбулося 4 трансляцій - 30.08.2019 року о 19:30; 31.09.2019 року 0 01:30, 31.08.2019 року о 2:30, 31.08.2019 року о 16:00 та 1 вихід на сайті - 30.08.2019 року о 16:00.
Отже, на телеканалах відбулося 13 трансляцій та 3 повтори, що перевищує заплановану у Договорі кількість ефірів.
Таким чином, заперечення відповідача в цій частині є недоведеними.
Стосовно заперечень відповідача до звіту №43 щодо відсутності публікацій: стаття «Сколько стоит лечение инфаркта» на сайті «Время», стаття «Ігор Данильчук: Про безоплатне стентування як справжню революцію в українській медицині», стаття на онлайн-ЗМІ «Харьков Форум», Суд зауважує наступне.
Додатком №1 до звіту №3 додано доказ розміщення онлайн-ЗМІ «Харьков Форум» відео-ефіру щодо реалізації державної програми безкоштовного стентування у Харкові та області «Безкоштовне стентування: порятунок від інфаркту».
Додатком №1 до звіту №3 додано доказ розміщення статті «Ігор Данильчук: Про безоплатне стентування як справжню революцію в українській медицині» на сайті видання «Моя Вінниця», на сайті інтернет видання «Комета», на сайті Вінницького видання «Місто» та « 33-й новини».
Додатком №1 до звіту №3 додано доказ розміщення статті «Сколько стоит лечение инфаркта» в газеті «Время».
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, матеріалами справи повністю спростовуються заперечення відповідачем, а обставина неприйняття останнім наданих позивачем послуг є порушенням умов укладеного між сторонами Договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з підрозділом С. статті 3. Договору всі платежі за Договором здійснюються на банківський рахунок консультанта в національній валюті України (гривня) за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку координатору проекту, що визначений у ст. 4, не пізніше ніж через 30 календарних днів після подання консультантом звіту про надані послуги та його затвердження.
Отже, згідно встановлених у Договорі строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 1 467 346,92 грн, які необґрунтовано не прийняті позивачем.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем оплачено вартість послуг на суму в розмірі 1 467 346,92 грн.
Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 1 467 346,92 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката в сумі 110 000,00 грн, Суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2021 року між адвокатським об'єднанням «Юрком» та позивачем (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №07/03, предметом якого є надання клієнту захисту, представництва інтересів та іншу правову допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, рахунок №14 від 23.03.2021 року на суму 110 000,00 грн та платіжне доручення №321 від 24.03.2021 на суму 110 000,00 грн.
Заперечуючи проти заявлених позивачем витрат на послуги адвоката відповідач зазначив, що сума в розмірі 110 000,00 грн підлягає зменшенню, оскільки цей розмір значно завищений та не відповідає ринковим цінам на аналогічні послуги.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Судовий збір у розмірі 22 010,20 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства охорони здоров'я України (ідентифікаційний код 00012925, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАМ 360" (ідентифікаційний код 36964746, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Сім'ї Прахових, буд. 50) суму коштів в розмірі 1 467 346,92 грн (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч триста сорок шість гривень 92 копійки), суму судового збору в розмірі 22 010,20 грн (двадцять дві тисячі десять гривень 20 копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 29.10.2021 року.
Суддя С. МОРОЗОВ