ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2021Справа № 910/13073/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904
до Приватного підприємства «ТАНДЕМ»
про стягнення 36 897, 48 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Комунальне автотранспортне підприємство №273904 КАТП-273904 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ТАНДЕМ» про стягнення 36 897, 48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2824 від 30.07.2018 щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, у зв'язку з чим, за ним обліковується заборгованість у розмірі 30 400, 20 грн, про стягнення якої, з урахуванням 1 141, 22 грн пені, 4 729, 32 грн пені по акту надання послуг № 205 від 29.02.2020 року, 231, 00 грн 3% річних та 395, 74 грн інфляційних втрат, просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
25.08.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.08.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43-А.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
30.07.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Приватним підприємством «ТАНДЕМ» (орендар) та Комунальним автотранспортним підприємством №273904 КАТП-273904 (підприємство-балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2824 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8, літ. А для розміщення офісу.
У пункті 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 67,9 кв.м. на першому поверсі.
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток) становить без ПДВ: 106, 91 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку травень 2018 року 7 259, 51 грн (п. 3.1 Договору).
У пункті 3.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно пунктів 3.6, 3.7 Договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
За несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України (п. 6.2 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору, він є укладеним з моменту підписання сторонами і діє з 30 липня 2018 року до 28 липня 2021 року.
27 серпня 2018 року сторонами підписано акт приймання-передавання нерухомого майна, згідно з яким підприємство-балансоутримувач та орендодавець передали, а орендар прийняв у орендне користування нежитлові приміщення на першому поверсі, загальною площею 67,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8, літ. А.
Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого станом на 02.08.2021 за ним обліковується заборгованість у розмірі 30 400, 20 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
За встановленими обставинами справи, відповідач, підписавши Договір, прийняв в строкове користування нежитлові приміщення, загальною площею 67,9 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8, літ. А.
Прийняття майна в оренду зумовлює виникнення обов'язку зі сплати орендних платежів та відшкодування інших витрат, обумовлених Договором.
Надання послуг з оренди майна у період з січня по липень 2021 року підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами актами надання послуг, а саме:
№ 23 від 31.01.2021 на суму 4 960, 50 грн - за січень 2021 року;
№ 123 від 28.02.2021 на суму 5 004, 50 грн - за лютий 2021 року;
№ 220 від 31.03.2021 на суму 5 069, 69 грн - за березень 2021 року;
№ 331 від 30.04.2021 на суму 5 120, 21 грн - за квітень 2021 року;
№ 465 від 31.05.2021 на суму 5 207, 39 грн - за травень 2021 року;
№ 625 від 30.06.2021 на суму 5 244, 05 грн - за червень 2021 року;
№ 805 від 28.07.2021 на суму 4 798, 36 грн - за липень 2021 року.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем акти надання послуг містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які надають та отримують послуги, найменування послуги, її вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Враховуючи відсутність претензій щодо неможливості використання об'єкту оренди, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором.
Суд також враховує наявний в матеріалах справи акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами. Попри те, що такий доказ не є первинним документом бухгалтерської звітності, який підтверджує здійснення господарської операції, суд надає йому оцінку у сукупності з іншими доказами.
В підтвердження часткового виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати, позивачем надано копію платіжного доручення № 19 від 24.02.2021 на суму 5 004, 50 грн, яким було внесено орендну плату за лютий 2021 року.
Інших доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, що свідчить про наявність у нього перед позивачем заборгованості в загальному розмірі 30 400, 20 грн.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене та встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за Договором та факту наявності боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 30 400, 20 грн, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись пунктом 6.2 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 141, 22 грн.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими.
Вищенаведеними положеннями визначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
В пункті 6.2 Договору визначено розмір пені, який становить 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення.
Поряд із цим, позивачем правильно здійснено розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню по акту надання послуг № 205 від 29.02.2020 у розмірі 4 729, 32 грн.
Зі змісту цього акту вбачається, що відповідачеві нараховано пеню за період з липня 2019 по лютий 2020 року в загальному розмірі 4 729, 32 грн.
Разом з цим, як вже наголошувалось судом, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Отже, виходячи зі змісту та призначення такого виду неустойки як пені, визначальним є встановлення прострочення виконання зобов'язання.
Поряд із цим, позивачем не надано жодних доказів в підтвердження несвоєчасного або не в повному обсязі виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором саме за період з липня 2019 по лютий 2020 року.
А відтак, оскільки заявлена до стягнення пеня за актом надання послуг № 205 від 29.02.2020 не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, суд відмовляє у її стягненні.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 231, 00 грн та 395, 74 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційного збільшення, суд не виявив у них помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 32 168, 16 грн, з яких 30 400, 20 грн основного боргу, 1 141, 22 грн пені, 231, 00 грн 3% річних та 395, 74 грн інфляційних втрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 979, 04 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «ТАНДЕМ» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43-А; ідентифікаційний код 30302479) на користь Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (03022, м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8; ідентифікаційний код 05433011) 30 400, 20 грн (тридцять тисяч чотириста гривень 20 коп) основного боргу, 1 141, 22 грн (одна тисячі сто сорок одна гривня 22 коп) пені, 231, 00 грн (двісті тридцять одна гривня 00 коп) 3% річних, 395, 74 грн (триста дев'яносто п'ять гривень 74 коп) інфляційних втрат та 1 979, 04 грн (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 04 коп) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 29.10.2021.
Суддя О.С. Комарова