ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2021Справа № 910/11846/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код: 30600592)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 149 500,49 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 149 500,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час здійснення перевезення не забезпечив цілісність вантажних вагонів, внаслідок чого позивач поніс збитки у розмірі 149 500,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
18.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ТОВ "Лемтранс" є неналежним позивачем в цій справі, позивачем не надано доказів на підтвердження розміру завданих збитків, по деяким вагонам не надано дефектні відомості, що унеможливлює визначення деталей, які встановлені у вагонах, розрахунок ціни позову не відповідає дійсним обставинам справи, факт розукомплектування вагонів не відноситься до експлуатаційних обставин, відтак, на думку відповідача, ремонт вагонів внаслідок його розукомплектування підлягає оплаті за рахунок позивача без відшкодування вартості такого ремонту відповідачем. Крім того, як зазначає відповідач, виявлення розукомплектування вагонів відбулось поза межами їх перевезення, а саме через кілька годин або діб після закінчення перевезення та його прийняття одержувачем, відтак позивачем не доведено факт незбереження вантажу під час його перевезення відповідачем.
19.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача сталося саме на коліях загального користування, що свідчить про незабезпечення відповідачем збереженості вагонів позивача під час їх перевезення. Крім того, позивач посилається на ту обставину, що ним у встановленому процесуальним законом порядку доведено факт нанесення шкоди своєму майну, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність технічного стану вагонів, які були прийняті до перевезення без заперечень та зауважень. Стосовно доводів відповідача щодо ненадання дефектних відомостей позивач зазначив, що відповідачем вказані дефектні відомості по 11 вагонам позивачу не надавались, у зв'язку з чим позивач не зміг їх надати разом з позовною заявою.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
У лютому 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, відповідач) було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - позивач), а саме: №53551404, №56844327, №62579446, №53590212, №56067952, №56251622, №56628530, №62314075, №56290984, №55845580, №62007521, №53451027, №50066992, №53188710, №56850324, №53485918, №55293088 та №64021124.
Як зазначає позивач, на залізничних станціях Покровськ (код станції 482004), Сартана (код станції 484809) було виявлено пошкодження (розукомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направлені на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності частин повітророзподільника, про що свідчать Повідомлення форми ВУ-23М, а саме: № 1573 від 02.02.2021, № 1574 від 02.02.2021, № 1910 від 09.02.2021, № 2018 від 11.02.2021, № 2049 від 12.02.2021, № 2016 від 11.02.2021, № 2690 від 25.02.2021, № 3351 від 14.02.2021, № 3432 від 18.02.2021, № 3396 від 16.02.2021, № 3431 від 18.02.2021, № 3447 від 19.02.2021, № 3423 від 21.02.2021, № 3434 від 18.02.2021, № 3471 від 20.02.2021, № 3556 від 23.02.2021, № 3493 від 21.02.2021 та № 3523 від 22.02.2021.
За твердженнями позивача, з метою складення комерційних актів форми ГУ-22, він звернувся до Начальника станції Покровськ Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" із заявою вих. № 1693/ДВ від 12.03.2021 та до Начальника станції Сартана Структурного підрозділу "Станція Маріуполь-Порт" Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" із заявою вих. № 1759/ДВ від 16.03.2021, а також з метою складення актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, позивач звернувся до Начальника структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" із заявами вих. № 1694/ДВ від 12.03.2021 та № 1760/ДВ від 16.03.2021, про що свідчать відповідні описи вкладення у цінні листи.
Крім того, як зазначає позивач, він звернувся до директора Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" зі скаргою вих. № 2162/ДВ від 12.04.2021 на дії Начальника станції Покровськ Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", зі скаргою вих. № 2174/ДВ від 12.04.2021 на дії Начальника станції Сартана Структурного підрозділу "Станція Маріуполь-Порт" Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" та до Начальника структурного підрозділу "Служба вагонного господарства" Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" зі скаргами вих. № 2163/ДВ від 12.04.2021 та вих. № 2175/ДВ від 12.04.2021 на дії Начальника структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", у зв'язку з відмовою позивачу у складенні вищезазначених актів, в яких позивач просив надати посадовим особам відповідача відповідні розпорядження про складення комерційних актів та актів про пошкодження вагонів, проте акти, які засвідчують факт пошкодження вагонів відповідачем, не були складені та не надані позивачу.
За твердженнями позивача, на підставі Договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та Специфікації № 59 від 01.09.2020, ним було придбано у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" авторежим 265 А-1 у кількості 2 шт. загальною вартістю 8 640,00 грн; на підставі Договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та Специфікації № 62 від 04.01.2021, придбано у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" гальмо стояночне К22.04-04.00.00.0-00СБ у кількості 18 шт. загальною вартістю 118 800,00 грн; на підставі Договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та Специфікації № 51 від 02.01.2020, придбано у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" балочки опорні 100.41.030-0СБ у кількості 7 шт. загальною вартістю 6 888,00 грн, що разом становить 134 328,00 грн.
30.12.2020 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено Договір № ДОН/В-21017/НЮ-П на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням (далі - Договір на технічне обслуговування), відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик та за завданням замовника виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника (далі - послуги): ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (зазначені у п. 2.1 цього договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Як зазначає позивач, придбані ним деталі для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані Структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" та Структурному підрозділу "Покровське вагонне депо" Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" та встановлені на вищезазначені вагони відповідно до Акту витрат матеріалів № 02/0105 від 28.02.2021 та Акту виконаних робіт від 28.02.2021.
У зв'язку з розкомплектуванням вагонів та їх відправленням до вищевказаних структурних підрозділів відповідача для проведення ремонтних робіт, позивачем було понесено витрати по встановленню деталей на вагони (технічному обслуговуванню вагонів) у розмірі 13 812,77 грн, що підтверджується Повідомленнями про прийняття вагонів з ремонту форми ВУ-36М, а саме: № 0039 від 02.02.2021, № 79 від 09.02.2021, № 93 від 12.02.2021, № 158 від 25.02.2021, № 4428 від 17.02.2021, № 4432 від 18.02.2021, № 4436 від 19.02.2021, № 4443 від 22.02.2021, № 4447 від 22.02.2021, № 4452 від 24.02.2021 та № 4450 від 23.02.2021.
Крім того, позивач зазначає про понесення ним витрат на транспортування розукомплектованих вагонів до структурних підрозділів відповідача для виконання робіт по встановленню деталей на розукомплектовані вагони в розмірі 1 359,72 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що прямі збитки, які виникли у зв'язку із розукомплектуванням вагонів становлять 149 500,49 грн, з яких 134 328,00 грн - вартість придбаних деталей, 13 812,77 грн - технічне обслуговування вагонів та 1 359,72 грн - витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту, які має відшкодувати відповідач, у зв'язку з незабезпеченням збереженості вищезазначених вагонів під час їх перевезення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Отже, відповідач зобов'язався перевезти вантаж (порожні вагони) на підставі залізничних накладних №52894888 від 04.02.2021, №52915931 від 04.02.2021 (№52940541 від 05.02.2021, №52975109 від 09.02.2021), №53041901 від 12.02.2021, №53023909 від 11.02.2021, №53103297 від 17.02.2021, №53105565 від 17.02.2021, №53132304 від 19.02.2021, №53163556 від 21.02.2021, №53183042 від 22.02.2021, №53183240 від 22.02.2021, №53203386 від 23.02.2021, №53203436 від 22.02.2021 та №53183653 від 22.02.2021.
Статтею 924 Цивільного кодексу України унормовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з п. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
За приписами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з абз. 2 п. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Як встановлено судом, відповідачем здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача, про що безпосередньо зазначено у вищевказаних перевізних документах.
За змістом пункту 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
Згідно з п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила експлуатації), власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ, затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".
Згідно з п. 3.4 Правил експлуатації власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження невідповідності технічного стану вищезазначених вагонів при прийнятті їх до перевезення, як і не заперечуються обставини щодо допуску вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані.
Суд встановив, що на залізничних станціях Покровськ (код станції 482004), Сартана (код станції 484809) було виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направлені на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності частин повітророзподільника, про що свідчать Повідомлення форми ВУ-23М, про які було зазначено вище.
Пунктами 6.2.1 та 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001), визначено, що при технічному обслуговуванні вагонів, слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними. Забороняється ставити в складі поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Отже, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в складі поїзда.
Пунктом 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, встановлено, що обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
З матеріалів справи вбачається, що, на виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вагонів, їх було відправлено до структурних підрозділів відповідача для проведення ремонтних робіт, що підтверджується Повідомленнями про прийняття вагонів з ремонту форми ВУ-36М, про які зазначено вище.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Суд встановив, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано у ТДВ "Попаснянський ВРЗ" авторежим 265 А-1 у кількості 2 шт. загальною вартістю 8 640,00 грн; гальмо стояночне К22.04-04.00.00.0-00СБ у кількості 18 шт. загальною вартістю 118 800,00 грн та балочки опорні 100.41.030-0СБ у кількості 7 шт. загальною вартістю 6 888,00 грн, що разом становить 134 328,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії Договору поставки №710/16 від 01.11.2016; Специфікацій №59 від 01.09.2020, №62 від 04.01.2021 та №51 від 02.01.2020; видаткових накладних №567 від 17.09.2020, №36 від 14.01.2021, №60 від 20.01.2021, №134 від 28.01.2021 та №51 від 22.01.2020, а також платіжні доручення №9364 від 30.09.2020, №809 від 29.01.2021, №812 від 29.01.2021, №1190 від 08.02.2021, №1186 від 08.02.2021 та №976 від 07.02.2020.
З вищевказаних підстав суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача стосовно того, що позивачем не доведено, що саме вказані деталі були передані відповідачу для встановлення у пошкоджені вагони, оскільки матеріалами справи підтверджується протилежне.
Посилання відповідача на відсутність дефектних відомостей по деяким вагонам, що, на думку відповідача, унеможливлює визначення які саме деталі були встановлені на вагони є безпідставними, оскільки ці обставини спростовуються вищевказаними доказами, а також наявними в матеріалах справи Повідомленнями форми ВУ-23М та форми ВУ-36М, при цьому вказані дефектні відомості, як зазначає позивач, відповідачем йому не надавались.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі укладеного з відповідачем Договору на технічне обслуговування, а також виставлених відповідачем рахунків № 727/25 від 02.02.2021 та № 43/729 від 05.02.2021 було оплачено вартість технічного обслуговування вагонів (встановлення деталей на вагони) у розмірі 13 812,77 грн, про що свідчать платіжні доручення № 1024 від 04.02.2021 та № 1403 від 11.02.2021, з урахуванням вартості ремонту відповідно до Акту виконаних робіт від 28.02.2021 та Акту № 4 від 28.02.2021.
Доводи відповідача стосовно того, що розукомплектування вагонів не відноситься до експлуатаційних обставин, відтак ремонт пошкоджених вагонів має проводитись за рахунок позивача судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки судом встановлено, що розукомплектування вагонів відбулось під час перевезення їх відповідачем.
Суд також встановив, що згідно з особовим рахунком № 8205503 (розширений) за лютий 2021 року (належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи), а також переліками №20210211 від 11.02.2021, №20210217 від 17.02.2021, №20210219 від 19.02.2021, №20210221 від 21.02.2021, №20210222 від 22.02.2021 та №20210223 від 23.02.2021 позивачем було понесено витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до структурних підрозділів відповідача для виконання робіт по встановленню деталей на розукомплектовані вагони у загальному розмірі 1 359,72 грн.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства, тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У пункті 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91 зазначено, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Пунктом 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до пункту 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинно-наслідокового зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.
Доводи відповідача стосовно того, що ТОВ "Лемтранс" є неналежним позивачем в цій справі, з посиланням на положення пункту 130 Статуту, а також недоведеність позивачем факту незбереження вагонів під час їх перевезення відповідачем відхиляються судом як безпідставні, оскільки відповідач ухилився від передбаченого Статутом обов'язку щодо складення комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, в тому числі у відповідь на подані позивачем заяви та скарги.
Суд звертає увагу, що позивач є власником (орендарем) вагонів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також платником тарифу і оператором за залізничними накладними, відтак вправі заявити вимогу про відшкодування завданих перевізником збитків.
Інші заперечення відповідача також не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають збитки в розмірі 149 500,49 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код: 30600592) збитки в розмірі 149 500 (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.10.2021
Суддя О.В. Нечай