ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2021Справа № 910/6848/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 24 718,60 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення 24 718,60 грн., з яких 22 944,00 грн. основного боргу, 1 457,78 грн. інфляційних втрат та 316,82 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 53-122-01-20-09890 від 22.07.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/6848/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/6848/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
31.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого наявність основного боргу за спірним договором визнав повністю та просив суд врахувати складне матеріальне становище, а також заявив клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
08.06.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача надано до суду відповідь на відзив, згідно якої позивач просить суд у задоволенні відповідного клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відмовити та стягнути відповідні витрати у понесеному розмірі.
18.06.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача надав до суду заяву про відшкодування судових витрат до якої було надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
09.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача надав суду заяву, згідно якої зазначив про сплату основної суми заборгованості в повному обсязі та надав копію платіжного доручення.
11.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача повторно надав суду заяву, згідно якої зазначив про сплату основної суми заборгованості в повному обсязі та надав оригінал платіжного доручення.
12.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача надав до суду доповнення до клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого навів додаткові аргументи щодо необхідності зменшення розміру відповідних витрат.
20.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача надав до суду заяву про відшкодування судових витрат позивача з урахуванням поданого відповідачем доповнення до клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого наголосив щодо не погодження із зменшенням розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив стягнути їх у понесеному розмірі.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
22.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (замовник) був укладений Договір поставки № 53-122-01-20-09890 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі поставити у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1.
Відповідно до п. 1.2. Договору, предметом поставки по даному договору є продукція: 24930000-2 фіксажі, проявники, яка передбачена специфікацією № 1 до даного Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість продукції становить 22 944,00 грн.
Згідно п. 6.1. Договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатку продукцію.
16.09.2020 постачальник на виконання умов Договору повністю поставив на користь замовника зазначену в Договорі продукцію, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № РН-0000017.
05.10.2020 постачальник зареєстрував податкову накладну № 2 від 16.09.2020.
25.09.2020 на поставлену постачальником продукцію замовник оформив ярлик на придатну продукцію № 1-1-141, про що письмово повідомив постачальника листом №14272/041 від 28.09.2020.
Сорокап'ятиденний строк для оплати поставленої продукції, у відповідності до п. 6.1. Договору, сплив 09.11.2020.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач не сплатив вартості поставленого товару в строк, встановлений п. 6.1. Договору, у зв'язку з чим відповідач, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити позивачу 3% річних від суми не виконаного вчасно зобов'язання та інфляційні втрати.
Після подання відповідного позову до суду і до прийняття рішення по суті спору, 25.06.2021 відповідачем сплачено на користь позивача 22 944,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6305.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору, а заявлені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару в строк, встановлений п. 6.1. Договору, а відтак суд установив, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції. Водночас, після подання позивачем позову до суду і до моменту вирішення спору по суті відповідач сплатив позивачу суму основної заборгованості за Договором.
Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
На момент розгляду цієї справи між позивачем та відповідачем відсутній предмет спору в частині стягнення основної суми заборгованості, а відтак в цій частині провадження у справі має бути закрите.
З врахуванням того, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 316,82 грн. 3% річних та 1 457,78 грн. інфляційних втрат.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 316,82 грн. 3% річних та 1 457,78 грн. інфляційних втрат в повному обсязі.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 316,82 грн. 3% річних та 1 457,78 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню, провадження в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 22 944,00 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У відзиві на позовну заяву, у зв'язку із визнанням відповідачем позову в частині стягнення заборгованості за Договором, відповідач просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Втім, правові підстави для застосування ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні, оскільки відповідачем визнано позов лише в частині стягнення з нього заборгованості за Договором, в іншій частині позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідач заперечував.
Відтак, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн., відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачем надано Договір про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020, Додаток № 5 від 20.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 та Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (справа № 910/6848/21).
За умовами пунктів 2.2, 5.1 Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 певний вид правничої допомоги, якого потребує замовник, зміст дій, які виконавцю необхідно вчинити для надання такого виду допомоги, та інші відомості стосовно такої правничої допомоги сторони визначатимуть окремо у кожному випадку, про що зазначатимуть в додатках до цього Договору. За надання кожного виду правничої допомоги замовник виплачує винагороду (гонорар) у розмірі та порядку, погоджених сторонами у кожному випадку окремо, про що сторони зазначатимуть в додатках до цього Договору.
Згідно з п. 1 Додатку № 5 від 20.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 позивачем (замовник) та адвокатом Кобзарем О.В. (виконавець) було погоджено надання професійної правничої допомоги в господарській справі за позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за Договором поставки № 53-122-01-20-09890 від 22.07.2020.
У пунктах 3, 7 Додатку № 5 від 20.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 сторони погодили, що за надання професійної правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді названої справи в суді першої інстанції (здійснення аналізу та дослідження переданих замовником матеріалів (документів) для складання позовної заяви, складання та подання позовної заяви, інших заяв як по суті, так і з процесуальних питань, клопотань, пояснень тощо, представництво замовника в Господарському суді міста Києва при розгляді справи, вчинення необхідних процесуальних дій тощо) замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 8 000,00 грн. Зазначена у цьому пункті винагорода підлягає сплаті замовником виконавцю протягом 20 (двадцяти) днів з дати ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд справи у суді першої інстанції. Після надання професійної правничої допомоги (після кожної стадії судового розгляду) складатиметься акт, що підписуватиметься сторонами та в якому, зокрема, зазначатиметься вид професійної правничої допомоги, наданої замовнику, строк та порядок її оплати, якщо така оплата не здійснена на момент складання акту.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначає, що заявлений позивачем розмір вказаних витрат не є співмірним з виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), з урахуванням вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не заперечував проти необхідності оплати заборгованості за Договором, справа не є складною та не має особливого значення для сторін, у зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 573,60 грн.
Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, дослідивши наявний у матеріалах справи Додаток № 5 від 20.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 та Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (справа № 910/6848/21), судом встановлено, що надані адвокатом послуги (виконані роботи) щодо вивчення наданих позивачем матеріалів щодо здійснення поставки за Договором поставки №53-122-01-20-09890 від 22.07.2020 та виникнення заборгованості за вказаним договором, здійснення аналізу норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та актуальної судової практики для обґрунтування правової позиції позивача, а також складення заяви про відшкодування судових витрат не можна вважати такими, що були необхідними.
Суд вважає, що у зв'язку з розглядом цієї справи, необхідними були витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката щодо складання та подання до суду позовної заяви і відповіді на відзив.
При цьому, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн. не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката за підготовку та подання позовної заяви і відповіді на відзив у загальному розмірі 3 200,00 грн.
Судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
З огляду на вищенаведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 200,00 грн., відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 24 718,60 грн. - задовольнити частково.
2.Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в частині стягнення 22 944,00 грн. основного боргу.
3.Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 12/10, кв. 97, ідентифікаційний код 35644849) 316 (триста шістнадцять) грн. 82 коп. 3% річних, 1 457 (одну тисячу чотириста п'ятдесят сім) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору та 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.10.2021.
Суддя С. В. Стасюк