номер провадження справи 27/100/21
28.10.2021 Справа № 908/1524/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз», м. Київ (01021 м. Київ, Кловський узвіз,9/1 ЄДРПОУ 30019801)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз збут” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний номер юридичної особи 39587271)
про стягнення 575799грн.57коп.
за участю
представника позивача: Роєнко Є.В., дов. № 1-2513 від 09.12.2020р.
представник відповідача: Жейнова А.І., дов. № ЗДР-17-0221 від 25.02.2021р
АТ «Укртрансгаз» звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність «Запоріжгаз Збут» 447135грн.42коп заборгованості щодо оплати наданих у період березень-квітень 2019 року послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000225/П015 від 01.07.2015, 76448,10грн. пені за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000225/П015 від 01.07.2015, 27519,25грн. 3% річних, 24696,79грн. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.21р. позовні матеріали № 908/1524/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 31.05.2021р., позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1524/21, присвоєно справі номер провадження 27/100/21 та призначено підготовче судове засідання на 30.06.21р.
Справа № 908/1524/21 розглядається за правилами загального позовного провадження.
08.06.2021р. на електрону адресу суду від позивача у справі (представник Роєнко Є.В.) надійшла заява вих. № б/н від 07.06.2021 року про участь у судовому засіданні 30.06.2021р. об 11.00 год. В режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку Еаsусоn.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021р., у зв'язку з перебуванням судді Дроздової С.С. у відпустці, заяву передано на розгляд судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою суду від 10.06.2021р. заяву позивача про проведення судового засідання 30.06.21р. об 11.00год. у справі у режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
30.06.2021р. проведено підготовче засідання у справі.
Ухвалою від 26.07.21р. на підставі статті 177 ч.3 ГПК України строк підготовчого провадження продовжено до 31.08.21р.
Слухання справи продовжувалось 09.08.21р.,31.08.21р., про що свідчать ухвали суду.
Ухвалою суду від 31.08.2021 року, за підсумками проведеного судового засідання, постановлено ухвалу закрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 21 вересня 2021р. о 10.00год.
Позивач в судове засідання не з'явився, судом розпочато розгляд справи по суті 21 вересня 2021р., заслухано вступне слово відповідача у справі, проти позову заперечив.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Судом в порядку статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника позивача, на 06 жовтня 2021р.
06.10.2021р. господарським судом продовжено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 06.10.2021р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2021р. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити в частині стягнення 27519грн. 25 коп. 3 % річних, 24696 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 76448 грн. 10 коп. пені, просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 447135,42грн. основного боргу, оскільки відповідач добровільно сплатив основний борг..
Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2021 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні, підтримав відзив на позовну заяву, міститься в матеріалах справи та заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В засіданні суду 06.10.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 06.10.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (в подальшому внаслідок реорганізації створено Акціонерне товариство «Укртрансгаз», далі - АТ «Укртрансгаз», Позивач, Газотранспортне підприємство), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (далі - ТОВ «Запоріжгаз Збут», Відповідач, Замовник) був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000225/П015 від 01.07.2015 (далі-Договір).
Умовами п. 1.1 Договору передбачено, що Позивач надає Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору послуги з транспортування природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).
Згідно з п. 3.2. Договору Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписаними уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.
Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством (п. 3.4. Договору).
Згідно з п. 5.4. Договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Пунктом 11.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє в частині транспортування газу з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуг - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору жодної із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно з п.11.2. Договору усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох Сторін.
10 грудня 2019 року між Сторонами було укладено Угоду про розірвання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000225/11015 від 01.07.2015, зазначивши, що з 01 травня 2019 року зобов'язання Сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії Договору і Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
За таких обставин, на виконання умов Договору Позивач, зокрема, у період з січня 2018 року по квітень 2019 року надав Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 4 935 653,66 грн відповідно до наступних актів наданих послуг:
-Акт № 01-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2018 на суму 605 438,99 грн;
-Акт № 02-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.02.2018 на суму 593 893,42 грн;
-Акт № 03-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2018 на суму 248 719,25 грн;
-Акт № 04-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2018 на суму 500 979,20 грн;
-Акт № 05-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.05.2018 на суму 122 246,78 грн;
-Акт № 06-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.06.2018 на суму 123 393,14 грн;
-Акт № 07-18-1506000225/ПО15 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.07.2018 на суму 122 323,38 грн;
-Акт № 08-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.08.2018 на суму 119 693,08 грн;
-Акт № 09-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.09.2018 на суму 120 882,26 грн;
-Акт № 10-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.10.2018 на суму 139 525,94 грн;
-Акт № 11-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 на суму 351 717,24 грн;
-Акт № 12-18-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2018 на суму 472 872,84 грн;
-Акт № 01-19-1506000225/ПО 15 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2019 на суму 523 053,96 грн;
-Акт № 02-19-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.02.2019 на суму 443 778,76 грн;
-Акт № 03-19-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2019 на суму 299 074,25 грн;
-Акт № 04-19-1506000225/П015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2019 на суму 148 061,17 гривень.Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 5.6. Договору у випадку, якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами Договору (п. 6.3.2. Договору).
Згідно з п. 6.3.4 Договору Замовник зобов'язується у випадку розірвання Договору провести звірку взаєморозрахунків та оплатити Газотранспортному підприємству вартість фактично отриманих ним послуг в повному обсязі.
Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення відтворені в абз.1 ч.і ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.і ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак, Відповідач в порушення зазначених умов Договору та наведених положень законодавства оплатив послуги, надані у період з січня 2018 року по лютий 2019 року відповідно до актів наданих послуг, з порушенням належного строку для їх оплати частково оплатив суму основного боргу в розмірі 4 488 518,24 грн та до цього часу не виконав своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами за період березень - квітень 2019 року, чим здійснив прострочення таких зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Позивачем у розмірі 447 135,42 грн (дати надходження платежів на здійснення відповідних оплат та детальні розрахунки за кожним зобов'язанням днів прострочення наведені у Розрахунку заборгованості, розрахунку пені, розрахунку 3% річних та розрахунку інфляційних збитків, які додаються).
Наведене є свідченням порушення відповідачем прав позивача як кредитора у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 7.1. Договору позивач та відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством України.
У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. Договору).
На підставі наведеного позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язань за Договором у зв'язку з порушенням строку оплати актів наданих послуг у розмірі 76 448,10 грн.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч.2_ ст.625 цього кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне положення містить ч. З ст. 198 ГК України.
Отже, Відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми у розмірі 27 519,25 грн. та інфляційні втрати у сумі 24 696,79 грн.
Слід зазначити, що сторонами даного спору у встановленому Договором порядку було складено та підписано без зауважень акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період січень 2018 року по січень 2019 року. Разом з цим, позивачем у строки передбачені Договором було направлено відповідачу акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період лютий - квітень 2019 року, які відповідачем не були підписані та за період березень - квітень 2019 року не були оплачені відповідачем у зв'язку з їх безпідставним поверненням на адресу позивача, що підтверджується листами №69702-Сл-2130-0319 від 27.03.2019, №69702-Сл-2888-0419 від 24.04.2019, №69702-Сл-4067-0619 від 19.06.2019.
Проте, не підписання відповідачем актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, не спростовує того факту, що Позивачем фактично надавались Відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у зазначений вище період, оскільки Відповідач де-факто впродовж зазначеного періоду отримував послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від Позивача як оператора газотранспортної системи України, що і не заперечується Разом з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/23640/16 (рішення набрало законної сили) було встановлено наступне:
«Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача було підтверджено, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Печерськ» з Публічним акціонерним товариством «УКРТАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «УКРТАНСГАЗ» договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами з 01.04.2016р. підписано не було.
Суд зазначає, якщо сторона, яка одержала проект договору, укладення якого є обов'язковим в силу закону, не відповіла на пропозицію, не підписала цей договір, водночас, і не склала протокол розбіжностей у двадцятиденний строк, проте здійснила фактичні дії щодо його виконання (зокрема, отримала надані послуги, оплатила їх, тощо), то в такому разі обставина відсутності договору у формі єдиного документа, підписаного обома сторонами, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплатити вартість послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується цими послугами зі згоди виконавця послуг. Вказану позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 04.10.2017р. по розглядуваній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як договори, так і інші правочини (п. 1). Окрім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
20.09.21р. відповідач у справі надіслав до суду заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку зі сплатою основного боргу та в іншій частині позовних вимог просить суд, в задоволенні позовної заяви АТ «Укртрансгаз до ТОВ «Запоріжгаз Збут» відмовити.
Позивач надав суду докази проплати заборгованості щодо оплати наданих у період березень-квітень 2019р. послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000225/П015 від 01.07.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 346 від 30.08.2021р. В цій частині просить суд, закрити провадження у справі в порядку статті 231 ч.1п.2 ГПК України.
Судом прийнято докази проплати суми основного боргу відповідача, суд в цій частині закриває провадження у справі 447135,42грн.
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем 76448,10грн.00коп. пені за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000225/П015 від 01.07.2015р., 3% річних від простроченої суми у розмірі 27 519 грн. та інфляційні втрати в сумі 24696,79грн.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належними чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 76448,10грн.00коп. пені за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000225/П015 від 01.07.2015р., 3% річних від простроченої суми у розмірі 27 519 грн. та інфляційні втрати в сумі 24696,79грн. підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 7.1. Договору позивач та відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством України.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. Договору).
Позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язань за Договором у зв'язку з порушенням строку оплати актів наданих послуг у розмірі 76 448,10 грн.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч.2 ст.625 цього кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне положення містить ч. 3 ст. 198 ГК України.
Отже, відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми у розмірі 27 519,25 грн. та інфляційні втрати у сумі 24 696,79 грн. та пеню у розмірі 76448,10грн.
Аналогічне положення містить ч.3 ст.198 Господарського кодексу України.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до п.1.1 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 (далі Постанова) грошовим за змістом ст. ст. 524,533-535,625 Цивільного Кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валю)зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з п.1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст.ст.549-552,611,625 ЦК України.
Згідно з п.1.3 Постанови з урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до п.4.3 Постанови, до вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст.625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність статті 257 ЦК України.
Приписами статті 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено в три роки.
До того ж, п.7.3 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначені вище зміни до ЦКУ набрали чинності 02.04.2020 року.
Початок карантину, у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби, на території України датується 12.03.20р., що вбачається з постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої корона вірусом № 211 від 11 березня 2020 року.
Згідно з п.1 ч.2 статті 258 ЦК України позовна давність щодо застосування неустойки (штрафу, пені)встановлюється тривалістю у один рік (якщо її збільшення не відбулось за домовленістю).
Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, штрафу, з урахуванням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, припадає на період з 02.04.2020 року по даний час, відповідно, строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії зазначеного карантину, який на даний час не припинив свою дію.
Отже, за таких умов, позовна заява може бути подана до суду в будь-який період з 02.04.2020 року по момент закінчення дії зазначеного карантину без пропуску строку позовної давності до таких вимог.
За таких обставин, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних у розмірі 27519,25грн., інфляційні втрати у розмірі 24696,79грн. та пеню у розмірі 76448,10грн.
Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 р. у справі 920/180/19, то вони є безпідставними, оскільки правовідносини, що в них досліджувались не є подібними до правовідносин, що є предметом дослідження у справі № 908/1524/21, в силу того, що: фактичні обставини справи, що досліджувались у справах № 920/206/19 та № 920/180/19 не є подібними до справи № 908/1524/21, оскільки є різними за змістом та нормативно-правовим регулюванням, редакції (умови) договорів на транспортування природного газу є зовсім різними, адже у справі № 920/206/19 досліджувався договір № SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013р., у справі № 920/180/19 досліджувався договір № SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012р., в той час як у справі № 908/1524/21 досліджується договір № 1506000225/П015 від 01.07.2015р. Різні редакції договорів на транспортування природного газу зумовлені змінами у діючому законодавстві на ринку природного газу, що регулюють такі правовідносини, а отже вказані вище договори не можуть бути подібними.
Правовідносини у справах № 920/206/19, № 920/180/19 та у справі № 908/1524/21 є різними за змістом, періодом, що був предметом дослідження, суб'єктивним складом, а тому відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у таких справах.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртрансгаз», м. Київ є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, позивач не позбавлений права, у зв'язку з закриттям провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині стягнення основного боргу, подати до суду клопотання про повернення з державного бюджету суму судового збору, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог та судового збору, в зв'язку з закриттям провадження у справі.
В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в сумі 1929,96грн.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз Збут” задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення 447135 грн. 42 коп. основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз Збут” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 39587271) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) 27519 (двадцять сім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 25 коп. 3 % річних, 24696 (двадцять чотири тисячі шістсот девяносто шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 76448 (сімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім) грн. 10 коп. пені, 1929 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 29.10.2021 після виходу судді із щорічної відпустки.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.