вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.10.2021 м. ДніпроСправа № 904/4261/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.
та представників: від позивача: Гусак О.Л. - адвокат; від відповідача-1: Муха Р.А. - адвокат;
від відповідача-2: не з'явився; від третьої особи: Сідельківська Г.М. - адвокат
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "Світоч-Т", село Вознесенське, Межівський район, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю", смт Межова, Межівський район, Дніпропетровська область
відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства "Рапс-К", м. Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , село Водолазьке, Межівський район, Дніпропетровська область
про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди на земельну ділянку
Фермерське господарство "Світоч-Т" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю", відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства "Рапс-К" та з урахуванням поданих 13.07.2021 уточнень, просить:
- визнати недійсним договір про відступлення права оренди землі від 21.05.2020, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292), в частині відступлення (передачі) Товариству з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, площею 17,2100 га, власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровської області Капліної Ольги Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52594288 від 10.06.2020, яким проведена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 за Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт Межова, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) строком до 20.10.2030; припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, загальною площею 17,21 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт Межова.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідачів.
Позовні вимоги Фермерського господарства "Світоч-Т" обґрунтовані неможливістю зареєструвати відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди за укладеним між ним та ОСОБА_1 (спадкоємицею спірної земельної ділянки) договором оренди землі від 11.12.2020, за яким у строкове платне користування передається земельна ділянка за кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, загальною площею 17,21 га.
Позивач стверджує, що перешкодою в цьому є зареєстроване за відповідачем-1 право оренди на цю земельну ділянку відповідно до рішення державного реєстратора 52594288 від 10.06.2020 на підставі:
- договору оренди землі від 25.10.2010 та угоди № 1 від 31.12.2021 між ОСОБА_2 та С(Ф)Г «Добриня»,
- погодження від 19.05.2020 на укладення договору відступлення права оренди землі від 21.05.2020 з ОСОБА_1 ;
- договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (після зміни найменування - Селянське (фермерське) господарство "Рапс-К") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю".
Укладений між відповідачами договір про відступлення права оренди землі від 21.05.2020 позивач вважає недійсним з підстав статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки Селянське (фермерське) господарство "Добриня" не набуло права користування спірною земельною в установленому законом порядку: договір оренди спірної земельної ділянки від 25.10.2010 та додаткова угода до нього від 31.12.2012 між попереднім власником землі-орендодавцем - ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 " фактично не укладалися, так як ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином не набуті, а правовідносини за ним не виникли; Селянське (фермерське) господарство "Добриня" через відсутність прав орендаря не могло їх відступити відповідачу-1 (а.с. 135 - 144).
У відзиві на позов, що надійшов до суду 23.07.2021, відповідач-1 заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач-1 зазначає, що договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду до договору з відповідачем-2 було укладено та підписано у 2010 році ще за життя ОСОБА_2 , яка за договором й виступала орендодавцем. Процес реєстрації договору оренди відбувся вже після смерті орендодавця. Датою реєстрації договору є 25.10.2010, а дата, що зазначена у додатковій угоді (31.12.2012), є відповідно датою реєстрації цієї додаткової угоди. Після смерті ОСОБА_2 власником та особою, яка мала право на отримання орендної плати стала її дочка ОСОБА_1 . На думку відповідача-1 доводи позивача щодо неналежного підпису ОСОБА_2 у договорах ґрунтуються лише на припущеннях і нічим не підтверджені, а тому не відповідають дійсності.
Також відповідач-1 указує, що договірні відносини між ОСОБА_2 , згодом третьою особою й відповідачами, тривають та виникли ще до укладення договору позивачем із третьою особою у цій справі. Тому права та законні інтереси позивача жодним чином не були порушені. Договір та додаткова угода до нього не суперечать нормам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину було вільним, договір учинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним. З огляду на наведене відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю (а.с. 164 - 166).
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 12.08.2021, позивач не погоджується з наведеними в ньому запереченнями. Зокрема, позивач зазначає, що доводи відповідача-1 про укладення договору оренди земельної ділянки від 25.10.2010 та угоди № 1 від 31.12.2012 до договору ще за життя орендодавця ОСОБА_2 спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Текст договору оренди землі, акта на приймання та передачу земельної ділянки в оренду, угоди про зміну договору оренди землі дозволяють встановити точну дату підписання цих документів й встановити факт складання цих документів уже після смерті ОСОБА_2 .
Позивач зауважує, що він не був учасником правочинів, факт укладання яких він спростовує та правочину, який просить визнати недійсним. Але ці правочини стали підставою для державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 за відповідачем-1, через що позивач не може реалізувати свої суб'єктивні права та обов'язки орендаря цієї земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 11.12.2020, укладеного з власником землі ОСОБА_1 . Тому позивач має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі, оскільки порушується його право на використання земельної ділянки, яке неможливо реалізувати без державної реєстрації права оренди.
На думку позивача внаслідок спростування факту укладення договору оренди землі від 25.10.2010 та угоди № 1 від 31.12.2012, визнання частково недійсним договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020, скасування державної реєстрації та припинення права оренди відповідача-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 стане можливою державна реєстрація за позивачем права оренди на цю земельну ділянку і його порушені права будуть відновлені (а.с. 187 - 191).
31.08.2021 представник відповідача-1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких акцентує увагу на аргументах проти позову, наведених у відзиві на позов (а.с. 216 - 219).
12.05.2021, 13.07.2021 та 26.08.2021 третя особа у справі подала пояснення по суті спору, в яких підтримала позовні вимоги.
Третя особа ОСОБА_1 пояснила, що вона набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 ЇЇ мати договір оренди землі від 25.10.2010 та угоду № 1 від 31.12.2021 з С(Ф)Г «Добриня» не укладала, оскільки на момент їх вчинення вже померла і її цивільна правоздатність припинилась. У зв'язку з хворобою ОСОБА_2 протягом 2010 року і до дня її смерті остання проживала у ОСОБА_1 вдома і до неї ніхто за підписанням договору оренди земельної ділянки не приходив. У цей час стан здоров'я ОСОБА_2 був настільки важкий, що підписати договір вона фізично не могла.
Також ОСОБА_1 стверджує що погодження від 19.05.2020 на укладання оспорюваного позивачем договору відступлення права оренди землі від 21.05.2020 вона не підписувала (а.с. 51 - 54, 150 - 153, 204 - 205).
Ухвалою суду від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.05.2021; залучено ОСОБА_1 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; задоволено клопотання позивача про витребування від державного реєстратора реєстраційної справи на спірну земельну ділянку, яка надійшла до суду 14.06.2021 (а.с. 96 - 119).
Ухвалою суду від 20.05.2021 підготовче засідання відкладалося на 17.06.2021 з наступним відкладенням на 13.07.2021, 26.07.2021, 26.08.2021, 07.09.2021.
Ухвалою суду від 07.09.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2021, за наслідком якого оголошувалася перерва до 19.10.2021.
Позивач 19.10.2021 подав письмові пояснення щодо письмового доказу - договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020, в яких зазначив, що зміст цього договору суперечить земельному законодавству, чинному на момент його укладення, яке не передбачало можливості переходу права оренди земельної ділянки на підставі договору про відступлення права оренди землі.
У судовому засіданні представники позивача, відповідача-1 та третьої особи надали пояснення по суті спору, аналогічні за змістом їхніх заяв по суті справи.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, відзиву на позов у встановлений судом строк не надав. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач-2 повідомлявся судом належним чином відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73000, м. Херсон, вул. Порт Елеватор, буд. 5. Однак, надіслані на адресу відповідача-2 ухвали суду повернулися з довідками відділення поштового зв'язку про невручення поштових відправлень у зв'язку з тим, що "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 48, 90, 128, 176, 183, 242).
Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Викладене свідчить про належне повідомлення відповідача-2 про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому за змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин суд розглядає справу за відсутності представника відповідача-2 та за наявними в ній матеріалами.
За наслідком судового засідання 19.10.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 010961 від 20.12.2001 ОСОБА_2 (пай 149, 150) на підставі рішення 36 сесії ХХІІІ скликання Межівської селищної Ради народних депутатів № 101 від 28.11.2001 передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 17,210 га в межах згідно з планом, розташовану на території Межівської селищної ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №154 (а.с.55).
За договором оренди землі № б/н у 2010 ОСОБА_2 передала СФГ "Добриня" в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 17,210 га, у тому числі рілля 17,210 га (далі - договір оренди землі від 2010 року).
Відповідно до пунктів 9, 10 цього договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5978,52 грн на рік, у тому числі в натуральній формі, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 договору оренди землі від 2010 року).
Пунктом 35 договору оренди землі від 2010 року передбачено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін (а.с. 111-112).
Згідно з висновком відділу Держкомзему в Межівському районі про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки договір оренди земельної ділянки, яку громадянка ОСОБА_2 надає в оренду С(Ф)Г "Добриня", підлягає державній реєстрації (а.с. 28, 65).
Договір оренди землі від 2010 року зареєстровано Межівською філією Дніпропетровського обласного центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2010 за №041012401323 (а.с. 27, 64).
Згідно з актом приймання-передачі від 25.10.2010 земельну ділянку площею 17,210 га, в тому числі 17,210 га ріллі, ОСОБА_2 передала в оренду СФГ "Добриня" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 28, 65).
Угодою № 1 від 31.12.2012 про зміну договору оренди земельної ділянки № б/н від 2010 року орендодавець та орендар за взаємною згодою вирішили змінити пункт 8 договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.10.2010 (реєстраційний № 041012401323, дата державної реєстрації 25.10.2010) в частині строку дії договору з викладенням цього пункту в наступній редакції: "2.2. Строк дії договору. Початок дії Договору настає з 31.12.2012 за умови його підписання та державної реєстрації, а закінчення 20 жовтня 2030 року." (а.с. 113).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14.06.2010 (а.с. 24, 56).
Після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 17,210 га, вид угідь (рілля) кадастровий № 1222655100:01:001:0082, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, успадковано ОСОБА_1 (далі - третя особа), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВТТ № 567236 від 01.04.2014, посвідченим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 101 (а.с. 104).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19824803 від 01.04.2014 проведено 01.04.2014 державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га (у т.ч. рілля 17,21 га), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину серії ВТТ № 567236, реєстровий № 101, видане 01.04.2014 Межівською ДНК (а.с. 105).
У реєстраційній справі № 327860312226 по земельній ділянці кадастровий номер 1222655100:01:001:0082 міститься письмове погодження ОСОБА_1 від 19.05.2020 на укладення договору відступлення прав оренди землі від 21.05.2020, відповідно до якого Селянське (фермерське) господарство "Добриня" (ЄДРПОУ 30927447) відступило право оренди належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, розміром 17,21000 га на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ЄДРПОУ 43596292) (а.с.114).
Між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (первісний орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (новий орендар) 21.05.2020 укладено договір про відступлення права оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого первісний орендар відступає (передає), а новий орендар набуває (приймає) всі права та обов'язки орендаря за договорами оренди землі, зокрема, й договором, укладеним із громадянкою ОСОБА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 1222655100:01:001:0082 площею 17,21000 га, дата реєстрації договору оренди 25.10.2010, строк дії договору оренди до 25.10.2020) (а.с. 115-116).
Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 211994548 від 10.06.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" 04.06.2020 зареєстровано речове право строком до 20.10.2030, а саме - право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, площею 17,210 га (вид угіддя - рілля), розташованої в смт Межова Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про інше речове право: 36823183). Підставою виникнення речового права (права оренди земельної ділянки) вказано: угода, серія та номер: 1, видана 31.12.2012, видавник: сторони за угодою ОСОБА_2 та С(Ф)Г "Добриня"; договір оренди землі, серія та №: б/н, виданий 25.10.2010, видавник: сторони за угодою ОСОБА_2 та С(Ф)Г "Добриня"; погодження, серія та номер: б/н, видане 19.05.2020, видавник: сторони за погодженням, відомості перенесено в порядку ст. 29 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ПКМУ № 1127 від 25.12.2015. Підставою внесення запису про державну реєстрацію зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52594288 від 10.06.2020 15:26:57, ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Межівської селищної ради, Дніпропетровська область (а.с. 117-118).
18.11.2020 ОСОБА_1 одержала дублікат свідоцтва про спадщину за законом серії ВТТ № 517236, посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3187. Бланк дубліката свідоцтва про право на спадщину містить серію НМК № 958456 (а.с. 29, 57).
Видачу дубліката свідоцтва про спадщину за законом серії НМК № 958456 від 18.11.2020 зареєстровано у Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію № 62526914 від 18.11.2020 (а.с. 30, 58).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 233128884 від 18.11.2020 того ж дня повторно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га (у т.ч. рілля 17,21 га), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підставою державної реєстрації вказано дублікат свідоцтва про право на спадщину серії НМК № 958456, реєстровий № 3187, виданий 18.11.2020 Васильківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області (а.с. 31, 59)
11.12.2020 між ОСОБА_1 як орендодавцем та ФГ "Світоч-Т" як орендарем укладено договір оренди землі (а.с. 17-18).
За умовами пунктів 1, 2 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1222655100:01:001:0082, площею 17,210 га, що знаходиться на території Межівської селищної ради.
Відповідно до пункту 8 цей договір укладено на 10 років.
Пунктом 20 договору оренди землі від 11.12.2020 передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Пунктом 26 цього договору сторони засвідчили, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.
За результатами розгляду заяви СФГ "Світоч-Т", прийнятої 21.12.2020 об 11:23:47 за реєстраційним номером 43245339, державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. прийнято рішення № 55825269 від 21.12.2020, яким відмовлено у державній реєстрації за суб'єктом СФГ "Світоч-Т" (32812430) речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222655100:01:001:0082.
Підставою винесення рішення стало те, що право оренди вже зареєстровано за іншою юридичною особою, а саме за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (код ЄДРПОУ 43596292); подані документи не дають змогу встановити перехід права оренди (а.с. 19).
Наведені обставини й стали причиною звернення позивача з позовом до суду.
З огляду на наведене та з урахуванням предмета спору предмет доказування у справі становлять: конкретні факти порушення оспорюваним договором майнових прав та/або інтересів позивача; відповідність обраного позивачем способу захисту стверджуваному порушенню (можливість відновлення та захисту прав позивача в результаті визнання недійсним оспорюваного договору); обставини, пов'язані з наявністю підстав для скасування рішення державного реєстратора.
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV (із змін. і доп.) «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За частиною першою статті 4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону № 161-XIV).
Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону № 161-XIV).
За частиною четвертою статті 32 Закону № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
За частиною першою статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
За змістом частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання угоди недійсною.
Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однак, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу, а також свобода в обранні способів, які не передбачені законом чи договором, підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції), порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом чи договором, але є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та забезпечує поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантує особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, з огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, передбачений частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності.
У будь-якому разі підставою для звернення до суду з позовом є наявність самого факту порушення права. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 Цивільного кодексу України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з принципом змагальності, який закріплений у статтях 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, тягар доказування покладається на сторін у справі, а не на суд.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Оцінюючи підстави позову про визнання частково недійсним договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю", суд також враховує таке.
Згідно з частинами першою - третьою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Таку правову позицію сформовано Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 (п.п. 6.3, 6.4).
У справі, що розглядається, позов подала особа, яка не була стороною оспорюваного договору. Свій інтерес позивач обґрунтовує укладеним ним із третьою особою у цій справі договором від 11.12.2020 оренди спірної земельної ділянки, право на яку він не може зареєструвати через існування оспорюваного ним договору від 21.05.2020, який ще раніше було укладено Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (після зміни найменування - Селянське (фермерське) господарство "Рапс-К") з Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" та за погодженням із новим власником земельної ділянки ОСОБА_1 .
Виходячи з презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 Цивільного кодексу України, слід визнати, що в момент укладення оспорюваного позивачем правочину (21.05.2020) законних прав та інтересу позивача на спірну земельну ділянку у нього не було, а відтак відсутні підстави для їх відновлення.
Очевидно, що такий інтерес до спірної земельної ділянки виник у позивача вже після цього, за наслідком укладення ним договору оренди від 11.12.2020 з третьою особою у справі ОСОБА_1 . Але щодо цього слід зазначити, що ризик настання правових наслідків укладення цього договору несуть самі його сторони.
Так, згідно з частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У силу припису частини другої статті 769 Цивільного кодексу України при укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за найм речі або розірвання договору та відшкодування збитків.
Пунктом 26 договору оренди землі від 11.12.2020 позивач і третя особа у справі засвідчили своїми підписами, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.
З огляду на викладене третя особа як власник земельної ділянки та орендодавець, передавши позивачеві в оренду земельну ділянку без попередження про права на неї третіх осіб, допустила певну недобросовісність у виконанні зобов'язань, покладених на неї законом та умовами договору. У свою чергу позивач, не перевіривши у загальнодоступному офіційному Державному реєстрі речових прав наявності прав третіх осіб на орендовану земельну ділянку, не дотримався принципу розумності під час укладення договору та прийняв на себе ризик настання негативних наслідків у формі відмови державного реєстратора у реєстрації його права на оренду спірної земельної ділянки.
За таких обставин позивачем не доведено наявності у нього на момент укладення оспорюваного ним договору майнового права або інтересу, які б могли бути порушені та які підлягають відновленню судом.
При цьому суд звертає увагу, що сторонами оспорюваного позивачем правочину окрім Селянського (фермерського) господарства "Добриня" (після зміни найменування - Селянське (фермерське) господарство "Рапс-К") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" є також ОСОБА_1 , до якої перейшло право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Утім, позивач визначив коло відповідачів у справі без неї, хоча характер спірних правовідносин свідчить про необхідність залучення до участі у справі всіх учасників договору оренди спірної земельної ділянки.
Безперечно, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
Такі висновки відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.06.2021 у справі № 638/2304/17.
Враховуючи правову позицію ОСОБА_1 як третьої особи у цій справі, її право на оспорювання договору про відступлення права оренди земельної ділянки від 21.05.2020 не виключається.
Приймаючи до уваги безпідставність позову в частині визнання недійсним договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020, вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора з припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" на спірну земельну ділянку є також безпідставними.
Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 4540,00 грн (за дві позовні вимоги немайнового характеру) покладаються на позивача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Позивачем при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір у сумі 6810,00 грн за три позовні вимоги немайнового характеру (2270,00х3 = 6810,00). Після подання заяви про уточнення позовних вимог від 13.07.2021, предметом позову залишились дві позовні вимоги немайнового характеру.
У зв'язку з цим судовий збір у сумі 2270,00 грн у складі загальної суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви платіжним дорученням № 2646 від 11.03.2021 у сумі 6810,00 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, однак за умови подання ним відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Світоч-Т" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю", відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства "Рапс-К", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 про:
- визнання недійсним договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) в частині відступлення (передачі) Товариству з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, площею 17,2100 га, власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровської області Капліної Ольги Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52594288 від 10.06.2020 та припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, загальною площею 17,21 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт Межова.
Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540,00 грн покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29.10.2021.
Суддя І.І. Колісник