вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" жовтня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/759/21
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Сичуку І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849
до: Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт", вул. Чорновола, буд. 14, м. Вінниця, 21009, код - 36150849
про стягнення 47 193,56 грн
за участю секретаря судового засідання: Сичука І.В.
за участю представників:
позивача: Мандер Микола Олександрович
відповідача: не з'явився
23.07.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 05/ПП/290 від 22.07.2021 року) Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" про стягнення 47 193, 56 грн заборгованості, з яких 44 972,69 грн основного боргу, 1 744,22 грн інфляційних втрат, та 476,65 грн 3% річних за договором закупівлі-продажу теплової енергії № 601 від 01.03.2021 року.
Ухвалою суду від 02.08.2021 року відкрито провадження у справі № 902/759/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
20.08.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 01-9/282) (вх.канц. № 01-34/7441/21 від 20.08.2021 року), в якому останній зазначає, що визнає заявлені позовні вимоги частково та повідомляє, що проводяться переговори з позивачем щодо врегулювання спору та реструктуризації заборгованості. Також, у відзиві останній зазначає про часткове погашення заборгованості в сумі 10 000,00 грн. Додатком до відзиву додано платіжне доручення № 980 від 30.07.2021 року.
31.08.2021 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вих. № 01-9/289) (вх.канц. № 01-34/7717/21 від 31.08.2021 року), в якому останній зазначає про часткове погашення заборгованості в сумі 10 000,00 грн та просить суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 1098 від 27.08.2021 року.
Також, 31.08.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява (вих. № 01-9/285 від 26.08.2021 року, в якій останній заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просить суд вирішити питання про перехід до розгляду справи № 902/759/21 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2021 року.
30.09.2021 року до суду від представника відповідача до суду надійшло ряд клопотань, а саме:
- клопотання (вх.канц. № 01-34/7717/21 від 31.08.2021 року), в якому останній зазначає, що 27.08.2021 року здійснено часткове погашення основної заборгованості в сумі 10 000,00 грн. Додатком до клопотання додано платіжне доручення № 1098 від 27.08.2021 року.
- клопотання (вх.канц. № 01-34/8779/21 від 30.09.2021 року), в якому останній зазначає, що 29.09.2021 року здійснено часткове погашення основної заборгованості в сумі 15 000,00 грн. Додатком до клопотання додано платіжне доручення № 1237 від 29.09.2021 року.
- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх.канц. № 01-34/8774/21 від 30.09.2021 року), в якому останній зазначає, що 21.09.2021 року здійснено часткове погашення основної заборгованості в сумі 10 000,00 грн. Додатком до клопотання додано платіжне доручення № 1200 від 21.09.2021 року.
В судовому засіданні 30.09.2021 року оголошено перерву до 19.10.2021 року.
В судове засідання 19.10.2021 року з'явився представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався.
Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
В судовому засіданні 19.10.2021 року в межах дня оголошено перерву.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, про укладення 01.03.2021 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та Вінницьким міським комунальним підприємством "Вінницяміськліфт" договору закупівлі-продажу теплової енергії № 601.
В зв'язку з неналежним виконанням Вінницьким міським комунальним підприємством "Вінницяміськліфт" умов договору закупівлі-продажу теплової енергії № 601 від 01.03.2021 року, в частині оплати наданих послуг, утворилась заборгованість в сумі 47 193, 56 грн
З метою захисту своїх прав Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось з позовом до суду про стягнення з Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" 44 972,69 грн основного боргу, 1 744,22 грн інфляційних втрат, та 476,65 грн 3% річних.
У відзив на позовну заяву відповідач зазначає, що частково погоджується з заявленими позовними вимогами,
Також, відповідач, вказує на те, що 30.07.2021 року відповідачем було здійснено часткову оплату в рахунок погашення основної заборгованості, в підтвердження чого долучено квитанцію про сплату 10 000,00 грн.
Також, останній зазначає, що Розділом 8 укладеного договору "Відповідальність сторін" не передбачено таких видів відповідальності, як інфляційні витрати та стягнення річних, тому, ставлячи вимоги про застосування таких санкцій, позивач виходить за межі договору, умовами якого здійснюється нарахування штрафних санкцій.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 01.03.2021 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Вінницьким міським комунальним підприємством "Вінницяміськліфт" (Споживач) укладено договір закупівлі-продажу теплової енергії № 601.
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Споживач - прийняти і оплатити т в порядку і строки згідно з цим договором.
Найменування товару - теплова енергія для потреб опалення, (товар). Товар за цим договором постачається Споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу теплоносія. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал (п. 1.2 Договору).
Теплова енергія поставляється Споживачу у кількості - Гкал (для потреб опалення), - Гкал (для потреб гарі водопостачання), згідно з Додатком №1 до цього договору (п. 1.3 Договору).
Крім теплової енергії Споживач оплачує вартість підживлення (витік хімічно-очищеної води (теплоносія), згідно факт використаних Споживачем кубічних метрів протягом року (п. 1.4 Договору).
Згідно п. 7 .1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до Додатку №2 цього договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку.
Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане навантаження, визначене в Додатку №1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахункового, відповідно до теплої навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п. 7.2 Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.3 Договору).
Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється Постачальника щомісяця з 26 по 31 число з 8 до 1700 години в присутності споживача (його представника), крім випадків, коли зняття таких показників здійснюється Постачальником за допомогою систем дистанційного зняття показань (п. 7.4 Договору)
За змістом п. 7.5 Договору розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: Споживач сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане навантаження акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти ден термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому Договору (п. 7.6 Договору).
У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти ден термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 7.7 Договору).
Відповідно п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань за цим Договором.
Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за цим договором - пеня в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості, від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку простроченняплатежу менш ніж на 1 календарний місяць, Постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного Споживача з зазначенням дати проведення розрахунку (п. 8.2.3 Договору).
Також до договору № 601 від 11.03.2021 року між сторонами підписано Додаток № 1 "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу" та Додаток № 4 "Температурний графік роботи теплової мережі 110/70 ".
За твердженнями позивача, на виконання умов укладеного договору за період з січня 2021 року по червень 2021 року відповідачу в приміщення в будинку № 92 по вул. Келецька, № 79 по просп. Космонавтів, №11 по вул. Коцюбинського, № 27 та № 48а по вул. Литвиненко-Вольгемут, № 168 по вул. Князів Коріатовичів, № 24 по вул. Лялі Ратушної, № 65а по вул. Академіка Янгеля, № 41 по просп. Юності в м. Вінниця здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 61 342,18 грн.
В підтвердження чого до матеріалів справи додано акти здачі-прийняття виконаних робіт.
Відповідачем здійснено частково розрахунок за спожиту теплову енергію в сумі 45 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.
Як зазначає позивач станом на 20.07.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить 44 972,69 грн.
Однак слідує з матеріалів справи вказану суму заборгованості відповідачем не було сплачено, що й стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа.
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У даних правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару зумовлює обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
У справі, що розглядається, спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за Договором, його ціни, розміру оплати та як результат суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом даного позову.
Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (далі Закон) визначений обов'язок споживачів теплової енергії визначений, статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З врахуванням наведеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 44 972,69 грн є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 45 000,00 грн.
На підтвердження погашення заборгованості в сумі 45 000,00 грн до матеріалів справи відповідачем надано платіжні доручення № 980 від 30.07.2021 року на суму 10 000,00 грн, № 1098 від 27.08.2021 року на суму 10 000,00 грн, № 1237 від 29.09.2021 року на суму 15 000,00 грн, № 1200 від 21.09.2021 року на суму 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 19.10.2021 року закрито провадження у справі № 902/759/21 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849) в частині вимог про стягнення з Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" (вул. Чорновола, буд. 14, м. Вінниця, 21009, код - 36150849) 44 972,69 грн основного боргу за Договором закупівлі-продажу теплової енергії № 601 від 01.03.2021 року.
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1 744,22 грн інфляційних втрат та 476,65 грн 3% річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.
Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно відсутності підстав нараховувати відповідальність та штрафні санкції за порушення строків оплати основної суми боргу, оскільки укладений сторонами договір не містить застережень відносно здійснення розрахунків.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми інфляційних втрат помилок не виявлено, в зв'язку з чим інфляційні втрати в сумі 1 744,22 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом також перевірено нарахування 3% річних та встановлено, що позивачем визначено невірний початок періоду нарахування.
Правомірним, у межах предмету позову, є нарахування 3% річних, починаючи з 21 числа кожного місяця, а якщо припадає на вихідний день то з наступного робочого дня.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних у вірному періоді судом отримано 3% річних в сумі 447,08 грн.
Отже, вимоги про стягнення 3% річних задовольняються судом частково в сумі 447,08, у задоволенні позовних вимог в частині 29,57 грн - 3% річних суд відмовляє.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи викладене заявлений Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" позов підлягає задоволенню судом частково з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні 3 % річних.
Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, відповідачем погашено суму основного боргу, то на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України, позивачу слід повернути з Державного Бюджету України 50% судового збору, пропорційно визнаним вимогам в сумі 1 081,59 грн.
Таким чином, суд залишає за позивачем 1,42 судового збору та покладає на відповідача 1 186,99 грн судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" (вул. Чорновола, буд. 14, м. Вінниця, 21009, код - 36150849) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849) 1 744,22 грн - інфляційних втрат, 447,08 грн - 3% річних та 1 186,99 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 29,57 грн 3% річних.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,42 грн - залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 081,59 грн, сплачений за подачу позовної заяви згідно платіжного доручення № 722 від 30.06.2021 року (оригінал якого містяться у матеріалах справи).
7. Примірник судового рішення, засвідчений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" судового збору в розмірі 1 081,59 грн.
8. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за відсутності офіційної електронної адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв'язку з: office@vmte.vn.ua , lift.city.vin@gmail.com.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)
3 - відповідачу (вул. Чорновола, буд. 14, м. Вінниця, 21009)