вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" жовтня 2021 р. Cправа № 910/11271/20
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,
прокурора - Моніч Л.В.,
у відсутності решти учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Керівника Калинівської місцевої прокуратури (вул. Пушкіна, 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000) в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Макс Київ" (вул. Сім'ї Сосніних, 9, корпус 42, м. Київ, 03680)
про стягнення 1 979 121,23 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,
До Господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи №910/11271/20 за позовом Керівника Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Макс Київ" про стягнення 1 979 121,23 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, які передано за підсудністю Господарським судом міста Києва відповідно до ухвали від 08.06.2021.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 справу №910/11271/20 передано на розгляд судді Тварковському А.А.
Ухвалою від 16.07.2021 справу прийнято до свого провадження визначеним складом суду та призначено підготовче засідання на 03.08.2021.
За результатами слухання справи 03.08.2021 за участю прокурора та представника позивача відкладено підготовче засідання на 26.08.2021 та встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою суду від 26.08.2021 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, від Хмільницької міської ради надійшло пояснення по суті спору в порядку ст.ст. 42, 46 ГПК України (а.с. 171-189, т. 1).
05.10.2021 до суду надійшло клопотання прокурора про врахування при прийнятті рішення у справі зміну найменування Прокуратури Вінницької області на Вінницьку обласну прокуратуру.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 19.10.2021, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
На визначену дату та час у судове засідання з'явилася прокурор, яка заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві. При цьому позивач та відповідач правом участі у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися ухвалою суду від 14.09.2021, яку направлено на адресу електронної пошти Хмільницької міської ради та рекомендованою поштовою кореспонденцією Товариству з обмеженою відповідальністю "Вей Макс Київ", вручення якої останньому підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
В якості підстав заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що Калинівською місцевою прокуратурою Вінницької області вивчено питання щодо використання власниками нерухомого майна земельних ділянок без правовстановлюючих документів, що призводить до ненадходження податку за землю або орендної плати до місцевих бюджетів. При цьому встановлено, що відповідач після закінчення договору оренди землі, укладеного з позивачем, користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 0510900000:00:008:0357 без правовстановлюючих документів, а відтак з останнього підлягають стягненню збитки у розмірі 1979121,23 грн в силу приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України.
Таким чином, відповідно до затвердженого рішенням Виконавчого комітету Хмільницької міської ради №84 від 04.03.2020 Акту визначення розміру збитків, заподіяних ТОВ "Вей Макс Київ" внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів площею 7,8630 кв.м., розташованої по вул. Північній, 12 у м. Хмільник Вінницької області, прокурором заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Макс Київ" 1979121,23 грн.
У поданому поясненні по суті спору позивач, зокрема, зазначає, що нарахування збитків здійснено з 01.11.2017 (момент закінчення договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем) по 30.11.2019 (момент роботи комісію по відшкодуванню збитків).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
29.02.2012 між Хмільницькою міською радою (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вей Макс Київ" (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди землі (а.с. 27-32, том 2), за умовами п.п. 2, 3, 5 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,8230 га, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.06.2009 №930 та реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 03.07.2009. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору становить 14 982 022 грн 87 коп. згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки наданої Відділом Держкомзему у м. Хмільнику Вінницької області.
Згідно з п. 10 Договору останній укладено до 01.11.2017.
Договір оренди землі №б/н від 29.02.2012 зареєстрований у відділі Деркомзему у м. Хмільнику, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2012 за №051090004000200.
Передану за вищезазначеним Договором оренди землі земельну ділянку виділено в натурі, що підтверджується Актом встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 07.09.2012 (а.с. 33, том 2).
Факт отримання відповідачем у користування земельної ділянки за Договором підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі, що надана в оренду ТОВ "Вей Макс Київ" від 07.09.2012 (а.с. 34, том 2). Доказів повернення відповідачем такої земельної ділянки позивачу матеріали справи не містять.
Листом від 30.08.2019 Хмільницька міська рада повідомила відповідача про закінчення терміну дії договору оренди та з посиланням на приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (а.с. 37-42, том 2). Позивачем запропоновано ТОВ "Вей Макс Київ" протягом 30 днів надати Хмільницькій міській раді інформацію щодо намірів по використанню визначеної земельної ділянки, у разі неповідомлення про свої наміри - позивач трактуватиме це як мовчазну згоду на поновлення договору оренди.
Згодом за результатами роботи комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель у Хмільницькій міській об'єднаній територіальній громаді встановлено відсутність правовстановлюючих документів у власника нерухомого майна - ТОВ "Вей Макс Київ" на земельну ділянку у м Хмільнику по вул. Північна, 12 (колишня Жданова згідно довідки - а.с. 70, том 2) площею 78230 кв.м., про що складено Акт №32 обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 09.12.2019 (а.с. 47-52, том 2).
Актом по визначенню розміру збитків від 09.12.2019, складеним комісією по визначенню розміру збитків землевласникам та землекористувачам Хмільницької міської ради розмір збитків, завданих відповідачем територіальній громаді відповідно до фактичного використання земельної ділянки та попередніх розрахунків суми збитків наданих фінансовим управлінням Хмільницької міської ради та відповідно до Положення з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, визначено в сумі 1 979 121,23 грн (а.с. 55, том 2). При цьому ТОВ "Вей Макс Київ" повідомлено, що на чергове засідання виконавчого комітету Хмільницької міської ради буде винесено проект рішення про затвердження акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с. 56-60, том 2).
Рішенням Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області №84 від 04.03.2020 затверджено вищевказаний Акт по визначенню розміру збитків від 09.12.2019 (а.с. 65, том 2), про що повідомлено відповідача (а.с. 61-64, том 2).
Несплата відповідачем у добровільному порядку завданих збитків слугувала підставою для звернення прокурора із відповідним позовом до суду.
Окремо слід зазначити, що питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Хмільницької міської ради у даній справі досліджувалися Господарським судом м. Києва та Північним апеляційним господарським судом, внаслідок чого суд апеляційної інстанції у постанові від 12.01.2021 підсумував доведеність таких підстав, внаслідок чого постановив справу №910/11271/20 направити на розгляд до Господарського суду м. Києва (а.с. 163-170, том 1).
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).
Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Як слідує зі змісту вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
В силу приписів частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою в період з 01.11.2017 (момент закінчення договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем) по 30.11.2019. При цьому нерухоме майно ТОВ "Вей Макс Київ", яке розміщене на використовуваній без правовстановлюючих документів земельній ділянці, відчужено відповідачем лише 17.02.2020 відповідно до Договору купівлі продажу, укладеного з ТОВ "Хорсан Енерджі" (а.с. 181-184, том 2).
Разом з тим ТОВ "Вей Макс Київ", як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Хмільницької міської ради) зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).
За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка є сформованою з присвоєнням кадастрового номеру 0510900000:00:008:0357 та визначеною площею - 7,863 га (78630 кв.м.). При цьому відмінності у площі земельної ділянки, на яку відповідачу нараховано збитки - 78230 кв.м. є обґрунтованою, оскільки саме така площа земельної ділянки передавалася у користування ТОВ "Вей Макс Київ" за Договором оренди землі 29.02.2012, який діяв до 01.11.2017.
Очевидно, що використовувана відповідачем земельна ділянка площею 78230 кв.м. та земельна кадастровий номер 0510900000:00:008:0357 площею - 7,863 га (78630 кв.м.) - це одна і та ж земельна ділянка, що, зокрема, підтверджується змістом Договору купівлі продажу від 17.02.2020, за яким Товариство ТОВ "Вей Макс Київ" відчужило ТОВ "Хорсан Енерджі" комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Північна, буд. 12а, у якому міститься посилання, що відчужуване майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 7,8630 га, кадастровий номер 0510900000:00:008:0357.
В свою чергу, саме для обслуговування такого нерухомого майна ТОВ "Вей Макс Київ" у свій час уклав Договір оренди землі від 29.02.2012 на земельну ділянку 78230 кв.м., який діяв до 01.11.2017, враховуючи придбання нерухомого майна у ТОВ "СП В.М.С." (а.с. 175-180, том 2).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.
Про необхідність встановлення судом обставин щодо визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженої належними та допустимими доказами, що, у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.04.2019 у справі № 922/981/18.
Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до заявлених прокурором вимог загальний розмір недоотриманих Хмільницькою міською радою доходів, які заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.11.2017 по 30.11.2019 становить 1 979 121,23 грн.
Такий розмір збитків є обґрунтованим, враховуючи наявний у матеріалах справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.11.2019, з визначенням нормативно-грошової оцінки за 1 кв.м. землі в сумі 404,78 грн (а.с. 126, том 2 на звороті).
Відтак правомірним є нарахування збитків, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 31 665 939,40 грн, враховуючи площу земельної ділянки - 78230 кв.м. (78230 х 404,78 = 31 665 939,40 грн).
Разом з тим у матеріалах справи міститься Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2019, відповідно до якого визначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:008:0357 в розмірі 5 532 867,12 грн станом на 18.06.2007 (а.с. 66-69, том 2).
На момент укладення Договору оренди землі від 29.02.2012 нормативно-грошова оцінка визначеної земельної ділянки складала 14 982 022,87 грн, про що зазначено в п. 5 такого договору (а.с. 27, том 2). При цьому згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Відділом у Хмільницькому районі Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області, станом на 11.05.2021 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 78630 га за адресою: вул. Північна, 12, м. Хмільник склала вже 66 764 733 грн.
Відповідно до частин першої-другої статті 15, частини другої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Наведене свідчить, що річна нормативно грошова оцінка в розмірі 31 665 939,40 грн використовувана за період нарахування збитків (01.11.2017 по 30.11.2019) не є завищеною. При цьому нарахування в сумі 1 979 121,23 грн здійснено, з урахуванням встановленої рішенням 18 сесії 7 скликання Хмільницької міської ради від 12.07.2017 (зі змінами, внесеними відповідно до рішення 32 сесії 7 скликання Хмільницької міської ради №781 від 10.03.2017) річної суми платежу від нормативної грошової оцінки для земельних ділянок, що перебувають в оренді (3%) (а.с. 3-25, том 2).
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Поведінка відповідача у даному спору є пасивною, оскільки останнім не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог. При цьому документи щодо встановленого розмірів збитків у відповідних роках відповідачем не оскаржувалися, докази надсилання їх ТОВ "Вей Макс Київ" знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, дослідивши викладені прокурором та позивачем у даній справі обставини, оцінивши відповідно до ст. 86 ГПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача повністю в сумі 29 686,82 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Макс Київ" (вул. Сім'ї Сосніних, 9, корпус 42, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 34585039) на користь Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000; код ЄДРПОУ 04051247) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1 979 121,23 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Макс Київ" (вул. Сім'ї Сосніних, 9, корпус 42, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 34585039) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02909909) 29 686,82 грн - витрат на сплату судового збору.
4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відповідні адреси електронної пошти: khmilnyk.prok@ukr.net; miskrada_hm@ukr.net; sekretariat@vin.gp.gov.ua.
Повне рішення складено 29 жовтня 2021 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - Калинівській місцевій прокуратурі - вул. Пушкіна, 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000; khmilnyk.prok@ukr.net;
4,5 - Хмільницькій міській раді - вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000; miskrada_hm@ukr.net;
6 - ТОВ "Вей Макс Київ" - вул. Сім'ї Сосніних, 9, корпус 42, м. Київ, 03680;
7 - Прокуратурі Вінницької області: sekretariat@vin.gp.gov.ua.