28 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/2461/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В. , суддя Медуниця О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф,
представники сторін у судове засідання не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Фізичної особи-підприємця Решетняк Юлії Миколаївни, м. Первомайський, Харківська область (вх. №2964 Х/3), на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 (дата складання рішення 12.08.2021, суддя Прохоров С.А.) у справі №922/2461/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Київ,
до Фізичної особи-підприємця Решетняк Юлії Миколаївни, м. Первомайський, Харківська область,
про стягнення коштів,
У червні 2021 року ТОВ "Баядера Логістик" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Решетняк Ю.М. 6 998,40грн заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки від 20.01.2021№6011, 24% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 566,01 грн, штраф за порушення строків оплати товару 3 499,20 грн, пені за порушення строків оплати товару у сумі 322,12грн, інфляційних нарахувань у сумі 334,57 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт здійснення відповідачу поставки товару (алкогольної продукції) за договором поставки від 20.11.2021 №6011 на загальну суму 21 295,86грн, оплату якого Фізичною особою-підприємцем Решетняк Юлією Миколаївною здійснено частково, не сплачено на суму 6 998,40грн, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, відсотків річних, інфляційних втрат, пені та штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач, Фізична особа-підприємець Решетняк Юлія Миколаївна, з рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00грн. Одночасно апелянт просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.
Фізична особа-підприємець Решетняк Юлія Миколаївна в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалась на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік», оскільки останнім не було доведено належними та допустимими доказами факту здійснення відповідачу поставки товару за видатковою накладною від 22.01.2021 №3191/3083 на суму 6998,40грн, адже вказана видаткова накладна містить підпис, виконаний не Фізичною особою-підприємцем Решетняк Юлією Миколаївною, та не надає можливість ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції, через відсутність зазначення посади, прізвища або інших індивідуальних ознак.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 для розгляду справи №922/2461/21 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі №922/2461/21 поновлено Фізичній особі-підприємцю Решетняк Юлії Миколаївні пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Решетняк Юлії Миколаївни (вх. №2964 Х/3), на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21; призначено справу до розгляду на 28.10.2021 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено строк до 20.10.2021 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів позивачу у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк до 20.10.2021 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21.
28.10.2021 об 11год 45 хв через канцелярію суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого позивач посилався на те, що копію апеляційної скарги ним не було отримано, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі №922/2461/21 вручена позивачу лише 27.10.2021, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» не мало можливості на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також своєчасну участь у судовому засіданні свого представника.
У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були завчасно повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні у матеріалах справи.
Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог пункту 11 статті 270 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
У розумінні положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, приписів Господарського процесуального кодексу України сторонам та учасникам справи гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття “розумності” строку визначається окремо для кожної справи, є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Враховуючи, що позивачем копія апеляційної скарги отримана 27.09.2021, про що свідчить інформація оператора поштового зв'язку за результатами перевірки документів на підтвердження направлення апелянтом копії апеляційної скарги (опис вкладення, накладна, фіскальний чек), з огляду на завчасне вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі, а саме - 13.10.2021, та зважаючи, що, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені рівні та належні умови для надання усіх необхідних доказів, явка сторін не була визнана судом обов'язковою, подальше відкладення розгляду справи не повинно ставити під сумнів принцип розгляду справи впродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Решетняк Юлією Миколаївною (покупець) укладений договір поставки №6011, за яким постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та інші товари на умовах, визначених договором.
За умовами зазначеного договору:
- найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару; партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п.п. 1.2, 1.3 договору);
- ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних; вартість однієї партії товару являє собою вартість товару, визначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється (п.п. 2.1, 2.2 цього договору);
- поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця окремими партіями протягом строку дії цього договору; заявки покупця повинні бути зроблені останнім в усній або письмовій формі за допомогою телефонного або фактимільного зв'язку; постачальник протягом однієї доби повинен надати покупцю усне підтвердження щодо можливості поставити замовлений товар; у разі відсутності на складі постачальника найменування, асортименту чи кількості товару, замовленого покупцем, постачальник узгоджує з покупцем в усній формі найменування, кількість та асортимент товару, які він має змогу поставити (п. п. 3.1 - 3.3. договору);
- поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010р.); поставка товару здійснюється транспортними засобами та за рахунок постачальника (п.3.4 цього договору);
- поставка здійснюється протягом 3 робочих днів з дати узгодження заявки, а якщо сторони домовились про попередню оплату товару поставка здійснюється протягом 2 робочих днів з дати оплати; сторони вправі під час узгодження заявки збільшити строк поставки; датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжуваного документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару (п.п. 3.5, 3.6 цього договору);
- розрахунки за товар здійснюються за кожною партією товару шляхом оплати покупцем вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки такої партії; оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або в іншій формі та спосбі (порядку), що не заборонені чинним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків із постачальником (п.п. 4.1, 4.2 договору);
- оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних і/або інших товаросупроводжувальних документів (п. 6.3 договору);
- за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції; відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від невиконання нею зобов'язань за даним договором; на покупця покладаються наступні штрафні санкції: за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24 % річних від суми заборгованості; у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець з зов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п.п. 7.1, 7.2 цього договору);
- договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі двох років з моменту укладення, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п.10.2 договору).
Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін.
20.01.2021 Фізичною особою-підприємцем Решетняк Юлією Миколаївною видано довіреність, яка є невід'ємною частиною договору поставки від 20.01.2021 №6011, укладеного між сторонами спору, за змістом якої відповідач надав зразки печатки та підписів, якими уповноважена особа буде приймати цінності від імені довірителя, завіряти на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) підписи про одержання матеріальних цінностей за договором. Довіритель підтвердив, що в разі, якщо на товарній (видатковій) накладній, згідно якої довірителем в рамках договору був прийнятий товар від постачальника буде зазначений підпис працівника довірителя чи інших осіб, підпис яких відсутній в даній довіреності, дані особи вважатимуться такими, що уповноважені на прийом товару від постачальника.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» на виконання умов договору поставки від 20.01.2021 №6011 поставлено Фізичній особі-підприємцю Решетняк Юлії Миколаївні товар на загальну сумі 21 295,86грн, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні від 21.01.2021 №3106/2796 на суму 3664,56грн, від 21.01.2021 №3121/2798 на суму 4633,44грн, від 22.01.2021 №3191/3083 на суму 6998,40грн, від 23.01.2021 №3401/3267 на суму 1931,40грн, від 23.01.2021 №3491/3303 на суму 941,22грн, від 02.02.2021 №5729/5362 на суму 352,50грн, від 02.02.2021 №5731/5363 на суму 742,68грн, від 12.02.2021 №7807/7334 на суму 2031,66грн, наявні у матеріалах справи.
Фізична особа-підприємець Решетняк Юлія Миколаївна взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконала частково, сплатила отриманий товар на суму 14 297,46грн, про що свідчать копії прибуткових касових ордерів, наявних у матеріалах справи від 04.02.2021 на суму 4 633,44грн, від 11.02.2021 на суму 3 664,56грн, від 25.02.2021 на суму 941,22грн, від 25.02.2021 на суму 352,50грн, від 25.02.2021 на суму 742,68грн, від 25.02.2021 на суму 1 931,40грн, від 04.03.2021 на суму 2 031,66грн (а.с. 21-22).
Посилаючись на те, що відповідачем отриманий за договором поставки товар оплачений не у повному обсязі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» звернулось до суду з позовом про стягнення боргу у сумі 11 720,30грн, з яких: основна заборгованість у сумі 6 998,40грн, 24% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 566,01грн, штраф 50% за порушення строків оплати товару у сумі 3499,20грн, пеня за порушення строків оплати товару у сумі 322,12грн, інфляційні нарахування у сумі 334,57грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У даних правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено вище, на виконання умов договору поставки від 20.01.2021 №6011, укладеного між сторонами спору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» поставлено Фізичній особі-підприємцю Решетняк Юлії Миколаївні товар (алкогольну продукцію) на загальну суму 21 295,86грн, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні від 21.01.2021 №3106/2796 на суму 3664,56грн, від 21.01.2021 №3121/2798 на суму 4633,44грн, від 22.01.2021 №3191/3083 на суму 6998,40грн, від 23.01.2021 №3401/3267 на суму 1931,40грн, від 23.01.2021 №3491/3303 на суму 941,22грн, від 02.02.2021 №5729/5362 на суму 352,50грн, від 02.02.2021 №5731/5363 на суму 742,68грн, від 12.02.2021 №7807/7334 на суму 2031,66грн, а відповідачем поставлений позивачем товар було отримано та сплачено частково на суму 14 297,46грн.
Разом з тим, Фізична особа-підприємець Решетняк Юлія Миколаївна посилається на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки відповідачу товару на суму 6 998,40грн, оскільки наявний у вказаній видатковій накладній від 22.01.2021 №3191/3083 підпис не належить Фізичній особі-підприємцю Решетняк Юлії Миколаївні, що, як зазначає апелянт, може бути встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справах документів.
Щодо наведених доводів апелянта судова колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з ч. 3 вказаної статті неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п. 2.5 зазначеного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом абз. 3 п. 2.4 вказаного Положення неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктом 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відповідно до п.п. 6.1.1 договору поставки від 20.01.2021 №20.01.2021, укладеного між сторонами спору, приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін. Покупець зобов'язується до моменту першої поставки надати постачальнику письмову інформацію / довіреність про осіб, уповноважених приймати товар, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів, якими зазначені матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на документах (накладних) про одержання товару. Така інформація оформлюється у вигляді додатку до даного договору, який підписується керівником та завіряється печаткою; у випадку зміни/доповнення наданої інформації покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника до наступної поставки в порядку та з додержанням форми, передбаченими у даному підпункті.
Згідно з пунктом 6.1.2 вказаного договору підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у додатку, наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом); наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у додатку не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах; у випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих покупцем постачальнику у додатку, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.
Таким чином, сторонами договору поставки від 20.01.2021 №6011 були погоджені умови та порядок отримання товару, а також порядок перевірки повноважень представників покупця, що мають право на отримання товару.
Як встановлено вище, 20.01.2021 Фізичною особою-підприємцем Решетняк Юлією Миколаївною видано довіреність, яка є невід'ємною частиною договору поставки від 20.01.2021 №6011, укладеного між сторонами спору, за змістом якої відповідач надав зразки печатки та підписів, якими уповноважена особа буде приймати цінності від імені довірителя, завіряти на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) підписи про одержання матеріальних цінностей за договором. Довіритель підтвердив, що в разі, якщо на товарній (видатковій) накладній, згідно якої довірителем в рамках договору був прийнятий товар від постачальника буде зазначений підпис працівника довірителя чи інших осіб, підпис яких відсутній в даній довіреності, дані особи вважатимуться такими, що уповноважені на прийом товару від постачальника.
У відповідності до довіреності від 20.01.2021, що є додатком до договору поставки від 20.01.2021 №6011, укладеного між сторонами спору, остання містить відомості про те, що уповноваженою особою на отримання товару за наведеним правочином є Решетняк Юлія Миколаївна, а також містить зразки підписів уповноваженої особи.
У доданих до матеріалів справи видаткових накладних міститься посилання на договір поставки від 20.01.2021 №6011, дату складання видаткової накладної, перелік товарів, найменування сторін, їх реквізити, підписи представників сторін. За таких обставин, зазначені видаткові накладні, в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару позивачем і прийняття товару відповідачем.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткова накладна від 22.01.2021 №3191/3083 на суму 6 998,40грн містить посилання на договір від 20.01.2021 №6011, перелік поставленого товару, відомості про найменування сторін, їх місцезнаходження та реквізити, місце складання, адресу здійснення доставки, інформацію щодо відповідальної за замовлення особи, експедитора, номер зареєстрованої податкової накладної (від 22.01.2021 №1579/17), підписи постачальника та покупця.
За змістом витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №445038 на запит від 25.05.2021 №445038 Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» 05.02.2021 за номером податкової накладної №1579/17 внесені відомості про нарахування податку на додану вартість за документом від 22.01.2021, сума ПДВ якої складає 1 166,40грн.
Наявні у матеріалах справи видаткові накладні щодо яких відповідачем не оспорюється факт поставки товару та його оплати також не містять зазначення прізвища осіб, відповідальних за отримання товару від позивача (видаткові накладні від 23.01.2021 №3401/3267 на суму 1 931,40грн, від 23.01.2021 №3491/3303 на суму 941,22грн, від 12.02.2021 №7807/7334 на суму 2031,66грн), а також містять відомості про отримання поставленого товару іншою особою, що не зазначена у довіреності від 20.01.2021 до договору поставки від 20.01.2021 №6011 (видаткова накладна від 02.02.2021 №5729/5362 на суму 352,50грн, від 02.02.2021 №5731/5363 на суму 742,68грн).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи, основними з яких є "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
У розумінні наведених положень, а також з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема - змагальності сторін, у відповідності до якого кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування неналежності особі підпису належними доказами у встановлений спосіб процесуальний закон покладає на відповідача. Вказані обставини повинні бути доведені стороною на підставі достовірних та отриманих у встановленому законом порядку доказів.
З урахуванням погодженого сторонами порядку отримання товару за договором поставки, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що наявний на видатковій накладній від 22.01.2021 №3191/3083 підпис не належить уповноваженій особі на отримання поставленого товару, адже з'ясування обставин на підтвердження факту здійснення або нездійснення певною особою підпису не може бути встановлено судом за відсутності застосування стороною господарських процесуальних правовідносин необхідних засобів доказування.
Питання про належність або неналежність особистого підпису певній особі може бути досліджено лише на підставі наданих відповідною стороною доказів, у тому числі, висновку експерта, наданого скаржником, або за результатами призначеної у встановленому законом порядку судової експертизи. Водночас, відповідачем висновку експерта з вказаних питань до матеріалів справи не надавалось, а питання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не ставилось.
З огляду на викладене, враховуючи визначений сторонами порядок отримання поставленого товару, а також встановлені процесуальним законом вимоги доведеності та переконливості доводів та доказів перед судом, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт здійснення відповідачу поставки товару на суму 6 998,40грн за договором поставки від 20.01.2021 №6011, а також порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару у визначений вказаним договором строк.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 20.01.2021 №6011 з повної оплати за отриманий товар, позивачем нараховано і вимагається до стягнення 24% річних за період з 06.02.2021 по 08.06.2021 у сумі 566,01грн, інфляційні втрати за період з 06.02.2021 по 08.06.2021 у сумі 334,57грн, пеня за період з 06.02.2021 по 08.06.2021 у сумі 322,12грн та штраф у сумі 3499,20грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Штраф як різновид неустойки може визначатися у конкретній грошовій сумі; у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання або до невиконаної його частини; у розмірі вартості предмета зобов'язання; у кратному розмірі предмета зобов'язання. Штраф має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.
Особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона нараховується за кожний день прострочення. Пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника протягом строку невиконання взятих на себе зобов'язань.
Положеннями пунктів 7.1, 7.2 договору поставки від 20.01.2021 №6011, укладеного між сторонами спору, останніми було погоджено, що за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції; відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від невиконання нею зобов'язань за даним договором; на покупця покладаються наступні штрафні санкції: за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24 % річних від суми заборгованості; у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.
Перевіривши наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» розрахунок відсотків річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, а також встановивши, що відповідачем порушено строк виконання зобов'язання з оплати товару (протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки товару, тобто до 05.02.2021 включно), судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Решетняк Юлії Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» 24% річних за період з 06.02.2021 по 08.06.2021 у сумі 566,01грн, інфляційних втрат за період з 06.02.2021 по 08.06.2021 у сумі 334,57грн, пені за період з 06.02.2021 по 08.06.2021 у сумі 322,12грн та штрафу в у сумі 3499,20грн.
Враховуючи викладене у сукупності, з огляду на доведення позивачем факту поставки відповідачу товару за договором поставки від 20.01.2021 №6011 на суму 6998,40грн, а також порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань зі здійснення оплати отриманого товару у встановлений спірним договором строк, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік».
Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження при перегляді судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решетняк Юлії Миколаївни на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2461/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.10.2021.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.В. Зубченко
Суддя О.Є. Медуниця