18 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 917/1933/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.
за участю секретаря Гончарова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача, Павелко Р.С., ордер ВІ № 1049704 від 15.04.21;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 ( вх. №1874 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від "05" травня 2021 р. у справі № 917/1933/20 (ухвалене суддею Семчук О.С., повний текст рішення складено14.05.2021)
за позовом ОСОБА_1 , с. Супрунівка Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія-Фарм", м. Хорол Полтавської області
про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія-Фарм" (далі - відповідач/ ТОВ "Ольвія-Фарм") про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", оформленого протоколом № 3 від 24.09.2018.
Позов обґрунтовано порушенням корпоративних прав позивача внаслідок прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", оформленого протоколом № 3 від 24.09.2018 з порушенням норм чинного законодавства та встановленої законом та статутом процедури скликання загальних зборів учасників Товариства, а також за відсутності кворуму.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2021 у справі № 917/1933/20 в в позові відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що при скликанні та проведенні загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" від 24.09.2021 було порушено порядок скликання загальних зборів учасників товариства, встановлений ст. 32 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, що призвело до того, що учасник товариства ОСОБА_1 не брала участь у вказаних зборах, чим були порушені її права (ст. 29 вказаного Закону), усі спірні рішення, розглянуті на загальних зборах учасників товариства від 24.09.2018, були прийняті за відсутності кворуму для прийняття таких рішень, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, з чого вбачається обгрунтованість позовних вимог позивача про визнання недійсним зазанченого рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм",проте наявні підстави для відмови в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
При цьому суд виходив з того, що:
-відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України скорочена позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), проте ще у серпні 2019 року позивач чи її адвокат могли звернутися до державного реєстратора із запитом щодо надання копії протоколу загальних зборів учасників № 3 від 24.09.2018, оскільки на той момент ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 545/318/19 вже дізналася про те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено зміни щодо учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", а згідно з наявною в матеріалах справи нотаріально засвідченою заявою свідка ОСОБА_2 від 23.02.2021 реєстраційний номер 146, який є державним реєстратором, що здійснював реєстраційні дії щодо ТОВ "Ольвія-Фарм", останній повідомив, що у вересні 2018 року до нього, як посадової особи органу державної реєстрації, особисто звернулися учасники ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з питання виходу особи зі складу учасників товариства та передачі частки у статутному капіталі одному із співзасновників та цього ж місяця новопризначеним директором ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_4 в присутності учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було надано пакет документів, а саме: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; копію квитанції, виданої банком щодо сплати адміністративного збору; нову редакцію статуту; рішення про внесення змін до установчих документів; нотаріально засвідчену заяву фізичної особи про вихід зі складу учасників та відступлення частки.В заяві ОСОБА_1 про звільнення її з посади директора ТОВ "Ольвія-Фарм", підставою звільнення вона вказує заяву, зареєстровану в реєстрі за № 1570 приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Д.В. 24.09.2018, тобто її заяву про відступлення частки в статутному капіталі товариства та вихід зі складу учасників товариства.Вказані докази свідчать про те, що звільняючись з посади директора, ОСОБА_1 дійсно мала намір відступити свою частку в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_3 та вийти зі складу учасників товариства;
- оскільки позивач повинна була дізнатися про оспорюване рішення загальних зборів Товариства ще у серпні 2019 року, а звернулася до суду з даним позовом 11.12.2020 (дата проставлена поштовим відділенням на конверті, в якому надійшла позовна заява), позивачем пропущено позовну давність щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", оформленого протоколом № 3 від 24.09.2018.
Позивач подала на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо пропуску позивачем позовної давності, оскільки судом не враховано того, що ще до отримання 19.11.2020 від державного реєстратора Протоколу № 3загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" від 24.09.2018, адвокатами позивача вчинялися дії для отримання відповідної інформації, в тому числі і шляхом її витребування в судовому порядку,проте відповідачем створювались перешкоди для отримання такої інформації. Зокрема позивач зазначає, що ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.08.2019 у цивільній справі № 545/318/19 було витребувано у ТОВ "Ольвія-Фарм"договори, заяви, акти приймання-передачі та інші документи, відповідно до яких ОСОБА_1 відступила свою частку у ТОВ "Ольвія-Фарм", проте дана ухвала не була в повній мірі виконана ТОВ "Ольвія-Фарм", оскільки останнім свідомо не було надано документи, відповідно до яких позивачка була виключена з Товариства та відповідач пред'явив вже під час розгляду даної справи в суді першої інстанції оригінали Статуту Товариства в новій редакції та протокол загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" від
24.09.2018 № 3.
Крім цього скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції наступних обставин:неповідомлення позивачки про загальні збори Товариства, на яких прийнято оспорюване рішення; неповідомлення про перелік спірних питань, які були вирішені на зазначених загальних зборах; відсутність жодного повідомлення про вартість майна та її виплату у встановленому порядку; офіційне отримання документів на підтвердження прийняття оспорюваного рішення 19.11.2020 -видання державним реєстратором Калініченком С.А. Протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" від 24.09.2018.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.06.2021, для розгляду справи №917/1933/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача- ОСОБА_1 ( вх. №1874 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від "05" травня 2021 р. у справі № 917/1933/20 та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням сторін на 02.08.2021 р. об 11:00 годині .
19.07.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу( вх. № 8228), в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.07.2021, у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи №917/1933/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.
Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду в судовому засіданні 02.08.2021 було оголошено перерву до 12:00 год. 09.09.2021
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 917/1933/20 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 20.09.2021 року о 16:00 год.
20.09.2021 протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду в судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 18.10.2021.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.09.2021, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи №917/1933/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому повторно не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності незалежно від причин неявки.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, станом на 24 вересня 2018 року засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія - Форм” (код ЄДРПОУ - 41565718) були позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Частки засновників станом на 24 вересня 2018 року були рівними, 50 % у кожного (вклад кожного із учасників по 1000 гривень, а разом 2000 гривень).
Вказане підтверджується наданою позивачем копією Статуту ТОВ "Ольвія-Фарм" в редакції 2017 року.
Позивач з вересня 2017 року по вересень 2018 року також була директором ТОВ “Ольвія - Фарм”.
24 вересня 2018 року у приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Берези Д.В. позивачем була складена заява наступного змісту:
“Я, гр. ОСОБА_1 , повідомляю про відступлення належної мені частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬВІЯ - ФАРМ” (код ЄДРПОУ 41565718) у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень, що становить 50 % від статутного капіталу Товариства, шляхом її передачі за вказаною ціною співзасновнику ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), в зв'язку з чим виходжу із складу часників Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬВІЯ - ФАРМ”. Будь - яких претензій, в тому числі і майнових (грошових) чи немайнових, до ОСОБА_3 не маю та не матиму в подальшому” (копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 24.09.2018 - в матеріалах справи).
Позивач стверджує, що складену заяву вона нікому не передавала та нікуди не відправляла, тобто жодних дій для виходу з товариства та відступлення своєї частки не вчиняла, у зв'язку з чим вважала себе співзасновником Товариства.
Як стверджує позивач, на початку 2019 року ОСОБА_5 (чоловік співзасновника ТОВ “Ольвія-Фарм” ОСОБА_3 ) подав цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за розпискою (справа № 545/318/19). На сьогоднішній день судовий процес по цьому питанню триває.
Позивач вказує, що після ознайомлення з поданим до неї цивільним позовом вона почала розбиратися з документами, в тому числі і тими, що мають відношення до ТОВ “Ольвія-Фарм”.
З єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вона побачила, що єдиним засновником та бенефіціарним власником підприємства зазначена ОСОБА_3 . Розмір статутного капіталу складає 2000 гривень.
В процесі розгляду справи № 545/318/19 адвокат Чіхладзе Н.В. заявляв клопотання про витребування доказів, в тому числі, що можуть стосуватися внесення змін до реєстру.
На виконання ухвали суду від 06.08.2019 по справі № 545/318/19 ТОВ “Ольвія-Фарм” надало частину витребуваних документів, серед яких була заява ОСОБА_1 про звільнення. Документів, які б дали відповідь на питання з приводу виведення ОСОБА_1 зі складу засновників серед наданих Товариством документів не було.
Пізніше вже інший адвокат Чіхладзе Н.В. ініціював звернення до Державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації.
19 листопада 2020 року державним реєстратором Калініченком С.А. було видано Протокол № 3 Загальних зборів учасників ТОВ “Ольвія - Фарм” від 24 вересня 2018 року.
Позивач вказує, що зі змісту вказаного Протоколу їй стало відомо, що 24 вересня 2018 року громадянка України - ОСОБА_3 одноосібно вирішила ряд важливих питань, серед яких виведення зі складу засновників ОСОБА_1 . Дане питання було поставлене на розгляд у зв'язку із згаданою вище заявою, яка невідомо як потрапила в розпорядження ОСОБА_3 .
Позивач вважає незаконним рішення Загальних зборів учасників ТОВ “Ольвія - Фарм” оформлене Протоколом № 3 від 24.09.2018 з огляду на наступне.
Протокол № 3 Загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" від 24.09.2018 (далі - Протокол) відображає наступний порядок денний зборів:
1. Обрання та призначення головуючого та секретаря Загальних зборів учасників;
2. Виведення зі складу засновників ОСОБА_1 ;
3. Звільнення директора товариства;
4. Призначення директора Товариства;
5. Про затвердження статуту в новій редакції;
6. Про уповноваження особи.
Зі змісту Протоколу вбачається, що на зборах ТОВ “Ольвія - Фарм” 24.09.2018 був присутній один учасник, що володіє 50 % статутного капіталу, ОСОБА_3 , яка, обравши себе одночасно головою та секретарем Загальних зборів учасників, вирішила всі питання порядку денного. При цьому, рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства було обґрунтоване заявою, яка нібито від неї надійшла.
Позивач вказує, що з Протоколу не зрозуміло, яким чином надійшла дана заява: поштою, особисто або через представника. Також незрозумілий порядок передачі частки ОСОБА_1 у розмірі 50 % у сумі 1000 гривень на користь ОСОБА_3 . Крім цього не висвітлене питання щодо виплати вартості належної ОСОБА_1 частки у грошовій формі або шляхом передачі майна.
Щодо тези в заяві стосовно відсутності будь-яких претензій майнового чи немайнового характеру до ОСОБА_3 позивач вказує, що чинним законодавством не передбачена можливість відмовитися від своїх прав на майбутнє. Отже, вказана нотаріусом чисто формальна фраза про відсутність зі сторони учасника майнових претензій до товариства не свідчить про його відмову від отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, протягом строку визначеного Законом.
Позивач стверджує, що жодного цивільно-правового договору, як в нотаріальній, так і в довільній формі (дарування, купівлі-продажу, відступлення частки, акту приймання-передачі) між нею та ОСОБА_3 підписано не було.
На думку позивача, заява від 24.09.2018 та Протокол № 3 від 24.09.2018 не можуть вважатися договором про відчуження частки, оскільки в цих документах відсутнє волевиявлення обох сторін на укладення договору дарування, купівлі - продажу, міни, тощо. Необхідно розуміти, що сама по собі заява про вихід є вторинним актом, тобто наслідком первинних дій (правочину з відчуження частки).
За таких умов, позивач вважає, що прийняття ОСОБА_3 рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.
Чинне законодавство не зобов'язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішень про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам. Але самі ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією змін.
Відповідно до норм чинного законодавства відчуження частки (корпоративних прав) товариства має вчинятися в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.
Позивач зазначає, що окрім рішення неправомочних зборів Товариства та заяви, яка взята до уваги всупереч волі ОСОБА_1 , інших передбачених ч. 5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” документів державному реєстратору подано не було.
Вважаючи свої корпоративні права, як учасника Товариства, порушеними, позивач просить суд визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія-Фарм”, оформлене протоколом № 3 від 24 вересня 2018 року.
Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечував, посилаючись на наступне.
Так, відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що станом на дату проведення Загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", ОСОБА_1 дійсно була учасником ТОВ "Ольвія-Фарм". Зокрема, відповідач зазначає, що згідно п. 3.7 Статуту Товариства, статутний капітал формується протягом одного року з дня державної реєстрації Товариства, Учаснику Товариства, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво Товариства. Проте, позивачем не надано суду свідоцтва Товариства про внесення вкладу до статутного капіталу.
Водночас відповідач зазначає, що ОСОБА_1 частку в статутному капіталі товариства будь-яким способом не вносила, тобто будь-яка частка ОСОБА_1 в майні ТОВ "Ольвія-Фарм" взагалі відсутня.
Також відповідач заперечує твердження позивача стосовно того, що вона не вчиняла жодних дій для виходу з товариства та відступлення своєї частки. Так, відповідач зазначає, що 24.09.2018 позивачкою було складено заяву, якою вона, як учасник ТОВ "Ольвія-Фарм" розуміючи значення своїх дій і їхні правові наслідки заявила про відступлення належної їй частки у статутному капіталі товариства у розмірі 1000 грн. шляхом її передачі за вказаною ціною співзасновниці товариства ОСОБА_3 та про вихід зі складу учасників товариства. Дана заява була посвідчена приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1570
Відповідач стверджує, що 24.09.2018 оригінал вказаної нотаріально засвідченої заяви разом з нотаріально засвідченою копією заяви було передано ОСОБА_1 загальним зборам ТОВ "Ольвія-Фарм" в особі ОСОБА_3 . Цього ж дня ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення її з посади директора, де зазначена підстава звільнення: згідно поданої заяви, зареєстрованої в реєстрі за № 1570 приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Д.В. 24.09.2018.
Як зазначає відповідач, заява учасника про вихід з товариства є підставою для припинення її корпоративних прав.
Крім цього, відповідач вказує, що заява про вихід з товариства є одностороннім правочином, який породжує відповідні правові наслідки.
Поряд з цим відповідач стверджує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 24.09.2018 було укладено усний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, що не суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ст. 205, 206, 208 ЦК України. Внаслідок відчуження своєї частки ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 1000,00 грн., а ОСОБА_3 - заяву ОСОБА_1 на підтвердження усного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що 24.09.2018 ОСОБА_1 втратила своє право брати участь в управлінні товариством.
Крім цього, відповідач у відзиві просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача відповідно до п. 8 с. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України і відмовити в позові повністю.
Позивач у відповіді на відзив заперечує посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 взагалі не була учасником товариства, оскільки не внесла свою частку в статутному капіталі товариства. Зокрема, позивач посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформовано 09.01.2021 станом на 24.09.2018, згідно якого до переліку засновників (учасників) ТОВ "Ольвія-Фарм" включено ОСОБА_1 .
Також позивач зазначає, що заява від 24.09.2018 та протокол № 3 від 24.09.2018 не можуть вважатися договором про відчуження частки, оскільки в цих документах відсутнє волевиявлення обох сторін на укладення договору дарування, купівлі-продажу, міни, тощо.
Крім цього, позивач вказує, що жодного повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" 24.09.2018 вона не отримувала.
Відповідач у запереченнях на відзив наполягав на безпідставності позовних вимог позивача.
Також відповідачем була надана до матеріалів справи нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_2 від 23.02.2021 реєстраційний номер 146, який є державним реєстратором, що здійснював реєстраційні дії щодо ТОВ "Ольвія-Фарм", в тому числі на підставі Рішення загальних зборів учасників товариства, яке було оформлене протоколом № 3 від 24.09.2018. У вказаній заяві ОСОБА_2 повідомив, що у вересні 2018 року до нього, як посадової особи органу державної реєстрації, особисто звернулися учасники ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з питання виходу особи зі складу учасників товариства та передачі частки у статутному капіталі одному із співзасновників. Цього ж місяця новопризначеним директором ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_4 в присутності учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було надано пакет документів, а саме:
- реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
- копію квитанції, виданої банком щодо сплати адміністративного збору;
- нову редакцію статуту;
- рішення про внесення змін до установчих документів;
- нотаріально засвідчену заяву фізичної особи про вихід зі складу учасників та відступлення частки.
На підставі поданих документів, керуючись Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в редакції 2018 року державним реєстратором Штомпелем А.В. було внесено запис до Єдиного державного реєстру щодо виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та передачі належної їй частки у статутному капіталі на користь ОСОБА_3 .. Також було змінено директора товариства з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 згідно рішення засновника оформленого протоколом № 3.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав пропуску позовної давності, зважаючи на наступне.
Згідно з положеннями ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
За приписами ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Таким чином, стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема учасник підприємства, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних; відсутність протоколу загальних зборів.
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.
При цьому слід враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
В свою чергу, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).
Так, позивач оскаржує рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ольвія-Фарм", оформлене протоколом № 3 від 24.09.2018, посилаючись на те, що на зборах ТОВ “Ольвія - Фарм” 24.09.2018 був присутній лише один учасник, що володіє 50 % статутного капіталу- ОСОБА_3 , яка, обравши себе одночасно головою та секретарем Загальних зборів учасників, вирішила всі питання порядку денного. Також позивач вказує, що прийняття ОСОБА_3 рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.
При цьому позивач стверджує, що станом на 24 вересня 2018 року вона була одним із двох засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія - Фарм”. Частки засновників ТОВ “Ольвія-Фарм” ОСОБА_1 та ОСОБА_3 станом на 24 вересня 2018 року були рівними, 50 % у кожного (вклад кожного із учасників по 1000 гривень, а разом 2000 гривень).
На підтвердження вказаного позивач посилається на Статут ТОВ "Ольвія-Фарм" в редакції 2017 року.
В свою чергу відповідач вказує, що позивач належними доказами не підтвердила факт того, що вона була учасником ТОВ "Ольвія-Фарм".
На спростування вказаного заперечення відповідача позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформовано 09.01.2021 станом на 24.09.2018, згідно з яким до переліку засновників (учасників) ТОВ "Ольвія-Фарм" включено ОСОБА_1 (розмір внеску 1000 грн.) та ОСОБА_3 (розмір внеску 1000 грн.).
Таким чином, як правомірно зазначив суд першої інстанції, є доведеним те, що станом на дату прийняття оспорюваного рішення -24.09.2018 ОСОБА_1 була одним із учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", в той час як цим рішенням вирішено питання про виведення її зі складу, й відповідно позбавлення її через це наявних на час прийняття рішення корпоративних прав. До того ж, посилаючись на те, що ОСОБА_1 взагалі не була учасником ТОВ "Ольвія-Фарм", відповідач при цьому наполягає на тому, що вона відступила свою частку в статутному капіталі ТОВ "Ольвія-Фарм" шляхом її передачі співзасновнику ОСОБА_3 . Вказані твердження відповідача суперечать один одному, адже не володіючи часткою в товаристві позивач не могла її відступити.
Позивач у відповіді на відзив вказує, що її жодним чином не повідомляли про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" 24.09.2018.
Згідно зі ст. 28 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” (далі - Закон) органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Як визначено ст. 29 Закону загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
У відповідності до положень ч. 1 та 2 ст. 30 Закону загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.
Частинами 1-6 ст. 32 Закону передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.
Згідно з п. 6.1 Статуту ТОВ "Ольвія-Фарм", вищим керівним органом Товариства є Загальні Збори учасників. До виключної компетенції Учасника належать, зокрема, внесення змін і доповнень до Статуту" (пп. б) п. 6.2. Статуту).
Відповідно до п. 6.4. Статуту виконавчим органом Товариства є Директор. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесено до компетенції Учасника.
Згідно з наявною в матеріалах справи копії протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" від 24.09.2018 на порядок денний було поставлено наступні питання:
1. Обрання та призначення головуючого та секретаря Загальних зборів учасників;
2. Виведення зі складу засновників ОСОБА_1 ;
3. Звільнення директора товариства;
4. Призначення директора Товариства;
5. Про затвердження статуту в новій редакції;
6. Про уповноваження особи.
Зі змісту Протоколу вбачається, що на зборах ТОВ “Ольвія - Фарм” 24.09.2018 був присутній один учасник, що володіє 50 % статутного капіталу, ОСОБА_3 , яка, обравши себе одночасно головою та секретарем Загальних зборів учасників, вирішила всі питання порядку денного. При цьому, рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства було обґрунтоване її заявою.
Враховуючи норми ст. 32 Закону загальні збори учасників повинні скликатися виконавчим органом товариства, у даному випадку директором товариства, шляхом направлення учасникам товариства письмових повідомлень з описом вкладення не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на дату проведення загальних зборів учасників товариства 24.09.2018 директором ТОВ "Ольвія-Фарм" була ОСОБА_1 . Остання стверджує, що не була повідомлена про проведення загальних зборів учасників товариства.
В матеріалах справи відсутні докази скликання загальних зборів учасників виконавчим органом товариства - директором ОСОБА_1 .
Статтею 32 Закону встановлено порядок скликання загальних зборів учасників товариства. Статутом ТОВ "Ольвія-Фарм" станом на 2017 рік інший порядок скликання загальних зборів учасників не передбачено.
Таким чином, як правомірно встановлено судом першої інстанції, при скликанні та проведенні загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" від 24.09.2018 було порушено порядок скликання загальних зборів учасників товариства, встановлений ст. 32 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, що призвело до того, що учасник товариства ОСОБА_1 не брала участь у вказаних зборах, чим були порушені її корпоративні права (ст. 29 вказаного Закону).
Відхиляючи посилання відповідача на те, що станом на момент проведення зборів ОСОБА_1 відступила свою частку в статутному капіталі ТОВ "Ольвія-Фарм" шляхом її передачі співзасновнику ОСОБА_3 , а тому вже не являлася учасником товариства обгрунтовано відхилено судом першої інстанції з посиланням на те, що такі доводи спростовуються положенями ст. 24 Закону в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів та наданим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформовано 09.01.2021 станом на 24.09.2018.
Так, згідно з ч. 5 ст. 24 Закону учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час скликання та проведення загальних зборів товариства були порушені вимоги Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, що є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів від 24.09.2018.
Також відповідно до ст. 34 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
З вказаної норми вбачається, що рішення з питань внесення змін до статуту товариства (п. 2 ч. 2 ст. 30 Закону) приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на загальних зборах учасників товариства 24.09.2018 був присутній лише один учасник ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_3 , яка на той момент мала 50% голосів усіх учасників ТОВ "Ольвія-Фарм". Всі рішення на вказаних загальних зборах учасників були прийняті лише ОСОБА_3 .
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, усі спірні рішення, розглянуті на загальних зборах учасників товариства від 24.09.2018, були прийняті за відсутності кворуму для прийняття таких рішень, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства.
Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", оформленого протоколом № 3 від 24.09.2018.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово надавав суду заяви про застосування до позовних вимог позовної давності,зокрема у відзиві на позов.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Ч. 1 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексуУкраїни позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Аналогічні правові висновки щодо застосуванняі позовної давності та її обчислення викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц; від 31,10.2018 року у справі № 367/6105/16-ц; від 7.11.2018 у справі № 575/476/16-ц; від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 ; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 5.12.2018 року у справах № 522/2202/15-ц ; № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц ; від 7.11.2019 у справі № 2004/1979/12 ; від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18; від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.
Так, позивач стверджує, що вона не знала про порушення своїх прав аж до надання за зверненням її адвоката спірного протоколу загальних зборів державним реєстратором Калініченком С.А. 19.11.2020, у зв'язку з цим вона вважає, що строк позовної давності нею не пропущено.
Зокрема, позивач у позовній заяві вказує, що на початку 2019 року ОСОБА_5 (чоловік співзасновника ТОВ “Ольвія - Фарм” ОСОБА_3 ) подав цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за розпискою (справа № 545/318/19). На сьогоднішній день судовий процес по цьому питанню триває.
Після ознайомлення з поданим до неї цивільним позовом вона почала розбиратися з документами, в тому числі і тими, що мають відношення до ТОВ “Ольвія - Фарм”.
Позивач стверджує, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вона побачила, що єдиним засновником та бенефіціарним власником підприємства зазначена ОСОБА_3 . Розмір статутного капіталу складає 2000 гривень.
В процесі розгляду справи № 545/318/19 адвокат Чіхладзе Н.В. заявляв клопотання про витребування доказів, в тому числі, що можуть стосуватися внесення змін до реєстру.
На виконання ухвали суду від 06.08.2019 по справі № 545/318/19 ТОВ “Ольвія - Фарм” надало частину витребуваних документів, серед яких була заява ОСОБА_1 про звільнення. Документів, які б дали відповідь на питання з приводу виведення ОСОБА_1 зі складу засновників серед наданих Товариством документів не було.
Пізніше вже інший адвокат Чіхладзе Н.В. ініціював звернення до Державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Хорольської районної державної адміністрації.
19 листопада 2020 року державним реєстратором Калініченком С.А. було видано Протокол № 3 Загальних зборів учасників ТОВ “Ольвія - Фарм” від 24 вересня 2018 року.
Разом з тим, як зазначено вище, ще 24 вересня 2018 року у приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Берези Д.В. позивачем була складена заява наступного змісту:
“Я, гр. ОСОБА_1 , повідомляю про відступлення належної мені частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬВІЯ - ФАРМ” (код ЄДРПОУ 41565718) у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень, що становить 50 % від статутного капіталу Товариства, шляхом її передачі за вказаною ціною співзасновнику ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), в зв'язку з чим виходжу із складу часників Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬВІЯ - ФАРМ”. Будь - яких претензій, в тому числі і майнових (грошових) чи немайнових, до ОСОБА_3 не маю та не матиму в подальшому” (копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 24.09.2018 - в матеріалах справи).
В заяві ОСОБА_1 про звільнення її з посади директора, підставою звільнення вона вказує заяву, зареєстровану в реєстрі за № 1570 приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Д.В. 24.09.2018, тобто її заяву про відступлення частки в статутному капіталі товариства та вихід зі складу учасників товариства.
Згідно з наявною в матеріалах справи нотаріально засвідченою заявою свідка ОСОБА_2 від 23.02.2021 реєстраційний номер 146, який є державним реєстратором, що здійснював реєстраційні дії щодо ТОВ "Ольвія-Фарм", останній повідомив, що у вересні 2018 року до нього, як посадової особи органу державної реєстрації, особисто звернулися учасники ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з питання виходу особи зі складу учасників товариства та передачі частки у статутному капіталі одному із співзасновників. Цього ж місяця новопризначеним директором ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_4 в присутності учасників ТОВ "Ольвія-Фарм" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було надано пакет документів, а саме: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; копію квитанції, виданої банком щодо сплати адміністративного збору; нову редакцію статуту; рішення про внесення змін до установчих документів; нотаріально засвідчену заяву фізичної особи про вихід зі складу учасників та відступлення частки.
З наведених обставин в сукупності є вірогідним, що позивач ще у вересні 2018 року вчинила дії, спрямовані на відступлення своєї частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_3 та вихід у зв'язку з цим зі складу учасників Товариства та звільнення з посади директора Товариства і була обізнана про вчинення державним реєстратором, в тому числі на підставі її заяви про вихід зі складу учасників та відступлення частки та оспорюваного рішення загальних зборів Товариства(рішення про внесення змін до установчих документів) та заяви про звільнення з посади директора Товариства, реєстраційних дій щодо внесення відповідних змін до установчих документів Товариства, а тому, зважаючи на презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, повинна була знати про підставу внесення відповідних змін- рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", оформлене протоколом № 3 від 24.09.2018 та про його зміст.
Оскільки позивач повинна була дізнатись про порушення свого права оспорюваним рішенням відповідача ще у вересні 2018 року, а звернулася до суду з даним позовом 11.12.2020 (дата проставлена поштовим відділенням на конверті, в якому надійшла позовна заява), тобто більше ніж через 2 роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо пропуску позивачем річної позовної давності щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ольвія-Фарм", оформленого протоколом № 3 від 24.09.2018.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2021 р. у справі № 917/1933/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.10.2021
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель