вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2021 р. Справа№ 910/5635/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача-1: не з'явились,
від відповідача-2: Мошенець Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Продіз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 (повний текст складено 15.07.2021)
у справі № 910/5635/21 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продіз»
до 1. Публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»
про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №59 від 31.07.2009,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У квітні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Продіз» (далі - ТОВ «Продіз») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод» (далі - ПАТ «Експериментально-механічний завод») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), у якій просить визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії №59 від 31.07.2009, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк») та ПАТ «Експериментально-механічний завод».
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Продіз» вказує, що відповідно до пп. 9 п. 13.11 Статуту ПАТ «Експериментально-механічний завод» генеральний директор товариства самостійно приймає рішення про вчинення будь-яких правочинів, підписання (укладання) договорів, контрактів та угод за винятком тих, на вчинення (підписання, укладання) яких, відповідно до цього статуту, потрібно одержати обов'язкове рішення Загальних зборів або Наглядової ради товариства. Згідно з п. 25 та п. 10.7 Статуту до компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг правочину перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. На день укладення спірного договору його вартість складала 50 000 000,00 грн, а за останньою річною звітністю (за 2008 рік) вартість всіх активів ПАТ «Експериментально-механічний завод» становила 196 190 000,00 грн. За таких підстав ТОВ «Продіз» вважає, що укладанню кредитного договору ПАТ «Експериментальний-механічний завод» в особі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора - Вернигори Миколи Свиридовича (далі - Вернигора М.С.) мало передувати ухвалення відповідного рішення загальними зборами акціонерів товариства.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ПАТ «Експериментально-механічний завод» в розумінні ст. 241 ЦК України своїми діями засвідчило схвалення ним та намір виконати умови кредитного договору, оскільки в подальшому вчиняло дії на погашення кредиторської заборгованості, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/13849/18. Таким чином, в розумінні ст. 241 ЦК України договір про відкриття траншевої кредитної ліній №59 від 31.07.2009 вважається укладеним між сторонами згідно з чинним законодавством України та відсутні підстави для визнання такого договору недійсним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021, ТОВ «Продіз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Продіз» посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
На думку скаржника, місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків щодо встановлення обставин прийняття до виконання умов кредитного договору з боку ПАТ «Експериментальний-механічний завод», оскільки Господарським судом міста Києва у рішенні від 20.03.2019 у справі №910/13849/18 встановлено нікчемність погашення заборгованості за кредитним договором, а тому слід вважати ці дії такими, що не відбулися та не породжували наслідки щодо погашення заборгованості. Відповідно, відсутні підстави стверджувати, що ПАТ «Експериментальний-механічний завод» своїми діями прийняло умови кредитного договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продіз» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5635/21 залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Продіз» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 поновлено ТОВ «Продіз» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Продіз» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/5635/21. Розгляд справи призначено на 25.10.2021.
Про дату час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позиції учасників справи.
ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у поданому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Від відповідача-1 відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
31.07.2009 ПАТ «Український професійний банк» (банк) та ПАТ «Експериментально-механічний завод» (позичальник) в особі в.о. генерального директора Вернигори М.С., який діє на підставі Статуту та протоколу №31/07 засідання спостережної ради від 31.07.2009, уклали договір про відкриття траншевої кредитної лінії №59 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відкличну кредитну лінію в межах суми 50000000,00 грн строком до 28.07.2011 на поповнення обігових коштів.
Підставою для надання кредиту за кредитним договором є додаткові договори, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціна кредитування (п. 1.4 договору).
Згідно з п. п. 7.1, 7.5, 8.1 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати сплату процентів за користування кредитними ресурсами щомісячно за період з 25-го числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за цією кредитної лінією, але не пізніше строку, обумовленого в кожному додатковому договорі, на рахунок нарахованих процентів, а у разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої в п. 1.5 цього договору. Також за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку.
У п. 10.10 договору сторони та їх представники підтвердили, що мають належні повноваження для підписання цього договору.
Додатковими договорами від 25 та 26.02.2010, 2, 3 та 30.03.2010, 30.06.2010, 06 та 12.07.2010, 29.01.2014, 03.11.2015, 09.01.2015, 04.02.2015 (з урахуванням договорів про внесення змін до цих договорів) ПАТ «Український професійний банк» та ПАТ «Експериментально-механічний завод» погодили за кожним додатковим договором суми кредиту, а також внесли зміни до кредитного договору в частині процентів за користування кредитом.
Згідно п. 4.1 договору позичальник зобов'язався повернути одержані кредитні ресурси в строк згідно з умовами, які викладені у відповідних додаткових договорах, що є невід'ємними частинами цього договору, та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів відповідно до строків, встановлених додатковими договорами.
26.09.2014 ПАТ «Український професійний банк» та ПАТ «Експериментально-механічний завод» уклали додатковий договір, умовами якого визначили кінцевий термін повернення кредиту 26.09.2017.
ПАТ «Український професійний банк» перерахувало ПАТ «Експериментально-механічний завод» в рахунок виконання:
- додаткового договору від 25.02.2010 - 11822000,00 грн,
- додаткового договору від 26.02.2010 - 8506000,00 грн,
- додаткового договору від 02.03.2010 - 11093000,00 грн,
- додаткового договору від 03.03.2010 - 6811000,00 грн,
- додаткового договору від 30.03.2010 -11093000,00 грн,
- додаткового договору від 30.06.2010 - 14587000,00 грн,
- додаткового договору від 06.07.2010 - 2315000,00 грн,
- додаткового договору від 12.07.2010 - 2693000,00 грн,
- додаткового договору від 29.01.2014 - 180000,00 грн,
- додаткового договору від 03.11.2014 - 434000,00 грн,
- додаткового договору від 09.01.2015 - 60000,00 грн,
- додаткового договору від 04.02.2015 - 80000,00 грн,
а всього - 69 774 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/13849/18 позов ПАТ "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб м. Києва до ПАТ "Експериментально-механічний завод" про стягнення боргу, ціна позову 210 000,00 грн, задоволено. Вимоги позивача у вказаній справі заявлено з посиланням на договір про відкриття траншевої кредитної лінії №59 від 31.07.2009 з додатковими угодами до нього.
Вказаним рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13849/18 від 20.03.2018 встановлено подальше схвалення ПАТ «Експериментально-механічний завод» дій тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора ПАТ «Експериментально-механічний завод» Вернигори М.С. щодо укладання кредитного договору, який був укладений останнім з ПАТ «Український професійний банк», оскільки, як вбачається з вказаного судового рішення, ПАТ «Експериментально-механічний завод» визнавало заборгованість за кредитним договором та намагалось вчиняти дії щодо її погашення.
Зокрема, 28.05.2015 ПАТ «Експериментальний-механічний завод» надало ПАТ «Український професійний банк» платіжні доручення №№ 789, 790, 791, 792, 793, 794, 795, 796, 797, 798, 799, 800, 801, 802 з призначенням платежу на погашення кредиту згідно договору про відкриття траншевої лінії №59 від 31.07.2009 на загальну суму 22761417,87 грн. При цьому суд відзначив, що вказані обставини підтверджуються наявними у справі копіями вказаних платіжних документів та не заперечуються сторонами.
27.04.2020 ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» уклали договір про відступлення права вимоги №81, за умовами якого ПАТ «Український професійний банк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» своє право вимоги до ПАТ "Експериментально-механічний завод" за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №59 від 31.07.2009 у розмірі 230 475 174,34 грн, у тому числі те, що було предметом спору у справі №910/13849/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі № 910/13849/18 замінено стягувача ПАТ "Український професійний банк" його правонаступником ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
ТОВ «Продіз» у поданій позовній заяві вказує, що про наявність договору про відкриття траншевої кредитної лінії №59 від 31.07.2009 йому стало відомо лише з реєстру судових рішень, зокрема з рішення Господарського суд міста Києва у справі №910/13849/18 від 20.03.2019.
ТОВ «Продіз», яке є акціонером ПАТ «Експериментально-механічний завод» (59,5027% акцій), посилаючись на п. 10.7, пп. 9 п. 13.11, п. 25 та Статуту ПАТ «Експериментально-механічний завод», вважає, що укладанню кредитного договору ПАТ «Експериментальний-механічний завод» в особі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора Вернигори М.С. мало передувати ухвалення відповідного рішення загальними зборами акціонерів товариства, а тому звернулось з позовом у цій справі.
Заперечуючи проти заявлених вимог, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» просить застосувати строк позовної давності до поданої ТОВ «Продіз» позовної заяви, у задоволенні позову відмовити повністю.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів,згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним, який застосовується до оспорюваних правочинів.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі (п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до ст. 92 ЦК України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Як встановлено вище, під час укладення спірного кредитного договору Вернигора М.С. діяв від імені ПАТ «Експериментально-механічний завод» на підставі протоколу №31/07 засідання спостережної ради, яке відбулось в день укладання останнім договору про відкриття траншевої кредитної лінії №59 від 31.07.2009.
Таким чином, згідно зі ст. ст. 92, 203 ЦК України станом на момент підписання сторонами договору в обох сторін договору було достатньо повноважень для підписання усіх необхідних документів для отримання позичальником кредитних коштів.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Під час розгляду справи встановлено, що ПАТ «Експериментально-механічний завод» своїми діями засвідчило схвалення договору про відкриття траншевої кредитної лінії №59 від 31.07.2009 та намір виконати умови цього кредитного договору та, як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/13849/18, в подальшому вчиняло дії щодо погашення кредиторської заборгованості за цим договором.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що оскільки Господарським судом міста Києва у рішенні від 20.03.2019 у справі №910/13849/18 встановлено нікчемність погашення заборгованості за кредитним договором, а тому слід вважати ці дії такими, що не відбулися та не породжували наслідки щодо погашення заборгованості, то відсутні підстави стверджувати, що ПАТ «Експериментальний-механічний завод» своїми діями прийняв умови кредитного договору, колегія суддів зазначає таке.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/13849/18 позов ПАТ "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб м. Києва до ПАТ "Експериментально-механічний завод" про стягнення боргу, ціна позову 210 000,00 грн, задоволено.
Вказане рішення не оскаржувалось ПАТ "Експериментально-механічний завод" у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку та набуло законної сили. Таким чином, ПАТ "Експериментально-механічний завод" погодилось з ним повністю, в т.ч. щодо встановлення фактичних обставин справи, мотивувальною та резолютивною частинами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/13849/18 встановлено, що виконання позичальником зобов'язання за спірним кредитним договором було забезпечене на підставі укладеного з ТОВ "Лендблоксінвестмент" договору від 29.06.2010, іпотекою земельних ділянок площею 4,3987 га та 15,1844 га, розташованих у Щасливській сільській раді Бориспільського району Київської області.
Крім цього, на підставі укладеного з ТОВ "Лендблоксінвестмент" договору поруки №59-3 від 29.06.2010 зобов'язання ПАТ «Експериментальний-механічний завод» за кредитним договором було забезпечене порукою останнього.
28.05.2015 ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ «Експериментально-механічний завод» уклали договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії №59 від 31.07.2009.
Постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії проблемних, запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку, у т.ч. щодо заборони банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.
На підставі постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 ПАТ "Український професійний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк".
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13849/18 встановлено, що в силу з'ясованих у цій справі обставин спірні правочини про перерахування коштів за платіжними дорученнями №№ 789, 790, 791, 792, 793, 794, 795, 796, 797, 798, 799, 800, 801, 802 від 28.05.2015, меморіальними ордерами №№ 23068743, 23068744, 23068645, 23068707, 23068666, 23068659, 23068747, 23068617, 23068746, 23068661, 23068663, 23068669, а також договір від 28.05.2015 про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії №59 від 31.07.2009 є нікчемними.
Таким чином погашення ПАТ "Український професійний банк" та поручителем заборгованості ПАТ "Експериментально-механічний завод" було визнано нікчемним через обраний платниками механізм погашення заборгованості під час перебування банку в процедурі ліквідації, а не з інших підстав.
У розумінні вимог ст. 202 ЦК України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» операція (дія) з перерахування коштів є правочином, оскільки остання може змінювати чи припиняти цивільне зобов'язання.
Тобто незалежно від наслідків їх вчинення, ці дії (правочини з перерахування коштів) є вольовою дією ПАТ «Експериментальний-механічний завод», спрямованою на виконання кредитного договору, про що свідчить в т.ч. визначене самим Товариством призначення вказаних вище платежів - погашення кредиту згідно договору про відкриття траншевої лінії №59 від 31.07.2009.
Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги у справі № 910/5635/21 з посиланням на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/13849/18, яким встановлено нікчемність погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим слід вважати ці дії такими, що не відбулися та не породжували наслідки щодо погашення заборгованості, та відповідно про відсутність підстав стверджувати про прийняття ПАТ «Експериментальний-механічний завод» своїми діями умов кредитного договору.
Апеляційний господарський суд також зауважує, що визнання нікчемними правочинів ПАТ «Експериментальний-механічний завод» про перерахування коштів з призначенням платежу на погашення кредиту не спростовує фактичного вчинення Товариством дій, спрямованих на погашення кредитної заборгованості за спірним договором, але у цьому разі зазначені дії не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
При цьому колегія суддів зазначає, за певного збігу обставин дії сторони не завжди призводять до тих наслідків, на які ця сторона розраховувала, і саме це мало місце та встановлено у справі №910/13849/18.
Крім того колегія суддів бере до уваги, що з огляду на положення ст. ст. 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину (зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справі 918/237/20).
Встановлено, що у п. 10.10 кредитного договору сторони та їх представники підтвердили, що мають належні повноваження для підписання цього договору.
Таким чином, з урахуванням умов п. 10.10 договору, а також те, що в.о. генерального директора Вернигора М.С. під час укладення договору діяв на підставі Статуту та протоколу №31/07 засідання спостережної ради від 31.07.2009, ПАТ «Український професійний банк» не могло було обізнане про наявність обмеження повноважень, про які стверджує ТОВ «Продіз» (якщо такі дійсно існували).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що в розумінні ст. 241 ЦК України договір про відкриття траншевої кредитної ліній №59 від 31.07.2009 вважається укладеним між сторонами згідно з чинним законодавством України, підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.
Щодо заяви ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про застосування до заявлених ТОВ «Продіз» вимог позовної давності колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки під час розгляду справи встановлено відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним і позов задоволенню не підлягає з підстав його необґрунтованості; підстави для відмови в позові у зв'язку зі спливом позовної давності відсутні.
При цьому місцевий господарський суд щодо посилань ТОВ «Продіз» на те, що про наявність кредитного договору йому стало відомо лише з реєстру судових рішень, а саме з рішення Господарського суд міста Києва у справі №910/13849/18 від 20.03.2019, доцільно відзначив, що оскільки відповідно до ст. 49 Закону України «Про господарські товариства» контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів, котра складає висновок по річних звітах та балансах і без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс, вказані твердження ТОВ «Продіз» є необґрунтованими. Оскільки спірний кредитний договір було підписано сторонами 31.07.2009, ревізійна комісія чи інший створений ПАТ «Експериментально-Механічний завод» контролюючий орган (в т.ч. загальні збори акціонерів), створений за участю ТОВ «Продіз» як акціонера, затверджуючи баланс 2010 року вже у 2011-му році, повинен був дізнатись про отримання кредиту у розмірі 50 000 000,00 грн та, у випадку наявності підстав для визнання такого кредитного договору недійсним, звернутись до суду з вимогою про захист свого інтересу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продіз» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5635/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5635/21 залишити без змін.
Справу № 910/5635/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.10.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова